Рішення

від 20.12.2023 по справі 522/24032/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

20.12.23

Справа № 522/24032/21

Провадження № 2-а/522/103/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.10.2021 позивач звернувся до відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області з заявою про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 15 вересня 2021 року о 10 годині 08 хвилин на скорочений номер екстреного виклику поліції «102» від ОСОБА_2 , яка представилась в якості адвоката ТОВ «Скайфіт», надійшло повідомлення про те, що невідомі особи приблизно 10 чоловік озброєні, увірвались у будівлю, побили охорону приміщення, перебувають у середині приміщення.

Після вказаного повідомлення до фітнес-клубу «Скайфітклаб», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Асташкіна, 29/1 прибув наряд поліції охорони в складі сержанта поліції В. Велєва та сержанта поліції В. Кравцова. Прибувши о 10 годині 22 хвилин за зазначеною адресую нарядом поліції охорони було встановлено, що інформація свого підтвердження не знайшла.

Не отримавши відповіді на зазначену заяву позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою в якої просить:

Поновити строк для подання позовної заяви про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії співробітників Головного управління Національної поліції в Одеській області (відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області).

Визнати незаконною бездіяльність співробітників Головного управління Національної поліції в Одеській області (відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області), що полягала в ігноруванні поданої ОСОБА_1 заяви про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зобов`язати співробітників Головного управління На Національної поліції в Одеській області (відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області) вчинити наступні дії:

-скласти протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-здійснити розгляд справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-винести постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 30.12.2021 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Ухвалою суду від 30.12.2021 року замінено неналежного відповідача Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області належним: Головне управління національної поліції в Одеській області- задовольнити.

11.10.2023р.за вхід.№ЕП/30430/21 від представникаГоловного управління Національної поліції в Одеській області до суду надійшоввідзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2ст. 19 Конституції Українизгадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з положеннямист. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

У відповідності зіст. 4 Закону України «Про звернення громадян», до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 16 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 № 930затверджений Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (надалі - Порядок № 930).

Цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.

У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, визначених уЗаконі України «Про звернення громадян».

Відповідно до п. 5 розд. І Порядку № 930, громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов`язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Відповідно до п. 9 розд. І Порядку № 930, керівники органів (підрозділів) поліції всіх рівнів згідно зі своїми посадовими інструкціями відповідають за організацію роботи зі зверненнями громадян та з питань їх особистого прийому.

Відповідно до п. 12 розд. І Порядку № 930, звернення від громадян надходять до органів (підрозділів) поліції у вигляді листів, під час їх особистого прийому посадовими особами, з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку або за допомогою засобів телефонного зв`язку через контактні центри, телефонні «гарячі лінії».

Пунктом 13 розд. І Порядку № 930 визначено, що усі звернення громадян, що надходять до органів (підрозділів) поліції, підлягають обов`язковій класифікації за встановленимистаттею 3 Закону України «Про звернення громадян»видами, а саме:

- пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги: пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства;

- заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріпленихКонституцієюта законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання

- письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;

Звернення громадян оформлюються відповідно достатті 5 Закону України «Про звернення громадян». У зверненні зазначають прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина та викладають суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги (п. 17 розд. І Порядку № 930).

Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь.

У разі визнання скарги громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, забезпечується повнота і своєчасність її розгляду, приймаються рішення відповідно до законодавства України і негайно вживають заходів щодо поновлення порушених прав громадянина.

Відповідно до матеріалів справи позивач звернувся 26.10.2021 з заявою до відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 183 КУпАП.

Однак відповіді стосовно притягнення ОСОБА_2 за ст. 183 КУпАП не отримав.

Тобто з наведеного вище вбачається, що з боку ГУНП в Одеській області було допущено протиправну бездіяльність.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини першоїстатті 6 КАСкожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу зазначених норм належить зробити висновок, що право на захист виникає у випадку порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи, яка звертається за захистом порушеного її права.

При цьому протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.

Надалі, відповідно дост. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з положеннямист. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

У відповідності зіст. 4 Закону України «Про звернення громадян», до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 16 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 № 930затверджений Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (надалі - Порядок №930).

Цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.

У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, визначених уЗаконі України «Про звернення громадян».

Відповідно до п. 5 розд. І Порядку № 930, громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов`язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Згідно з п. 8 розд. І Порядку № 930, робота зі зверненнями громадян і їх особистий прийом містить такі складові елементи:

1) приймання, реєстрація і первинний розгляд звернень громадян;

2) вирішення питань, порушених у зверненнях, та надання відповідей їх авторам;

3) контроль за станом роботи зі зверненнями;

4) узагальнення та аналіз звернень громадян;

5) використання результатів аналізу для прийняття управлінських рішень.

Відповідно до п. 9 розд. І Порядку № 930, керівники органів (підрозділів) поліції всіх рівнів згідно зі своїми посадовими інструкціями відповідають за організацію роботи зі зверненнями громадян та з питань їх особистого прийому.

Звернення громадян оформлюються відповідно достатті 5 Закону України «Про звернення громадян». У зверненні зазначають прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина та викладають суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги (п. 17 розд. І Порядку № 930).

Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь.

Рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу (підрозділу) поліції (або його заступник), у провадженні якого знаходиться скарга.

У разі визнання скарги громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, забезпечується повнота і своєчасність її розгляду, приймаються рішення відповідно до законодавства України і негайно вживають заходів щодо поновлення порушених прав громадянина.

Рішення вищого органу поліції за результатами розгляду скарги у разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в установлений законодавством України строк.

Дослідивши вимоги стосовно притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто, приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається можливість накладення адміністративних стягнень.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття „триваюче правопорушення". Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України № 6802-0-4-13/11 від 2 серпня 2013 року, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Повідомлення до поліції за скороченим номером «102» є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення не має триваючого характеру й завершується у момент його здійснення.

Відтак суд погоджується з доводами відповідача стосовно не можливості притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч. 2 - 3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі«Меньшакова проти України»Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).

Статтею 55 Конституції Українивстановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини третьоїстатті 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах встановлено порушення законного інтересу ОСОБА_1 оскільки відповідачем по справі у встановлені строки та у відповідності до наданих повноважень не були вчиненні дії за наслідками розгляду заяви позивача та не було надано відповіді.

Керуючисьст. 2; 5-6; 8-9; 71-72; 90; 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Поновити строк ОСОБА_1 для подання позовної заяви про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії співробітниківдо Головного управління національної поліції в Одеській області.

Визнати незаконною бездіяльність співробітників до Головного управління національної поліції в Одеській області.

Зобов`язати Головне управління національної поліції в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 жовтня 2021 року та прийняти рішення про вчинення ОСОБА_2 адміністртивного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми при оголошенні вступної та резолютивної частини у той самий строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Свячена Ю.Б.