Повістка

від 19.04.2024 по справі 522/24032/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/24032/21

Перша інстанція: суддя Свячена Ю.Б.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні за власною ініціативою питання щодо ухвалення додаткової постанови у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання скласти протокол про адміністративне правопорушення та винести постанову у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність співробітників Головного управління Національної поліції в Одеській області (відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області), що полягала в ігноруванні поданої ОСОБА_2 заяви про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

- зобов`язати співробітників Головного управління Національної поліції в Одеській області (відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області) вчинити наступні дії:

-скласти протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-здійснити розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-винести постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії- задоволено частково.

Поновлено строк ОСОБА_2 для подання позовної заяви про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії співробітників до Головного управління національної поліції в Одеській області.

Визнана незаконною бездіяльність співробітників Головного управління національної поліції в Одеській області.

Зобов`язано Головне управління національної поліції в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 26 жовтня 2021 року та прийняти рішення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року - задоволені.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року у справі №522/24032/21 скасовано та ухвалена нова постанова.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Так, з матеріалів апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що остання просила, зокрема, покласти судові витрати на позивача.

За приписами пункту третього частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, згідно зі ст.16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено положеннями ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката дійсно підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність же документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16 та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18.

Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00), суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд насамперед має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Слід звернути увагу на те, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, а саме: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів та звернень, довідок, заяв, скарг, а також здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Апеляційний суд також звертає увагу, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Варто зазначити, що позивач в суді апеляційної інстанції не скористався своїм правом та не подав заяви щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою захисту своїх законних прав та інтересів між ОСОБА_1 та адвокатом - Івановою Г.В. укладено договір про надання правничої допомоги від 20.12.2023 №11/20-23 (Т2, а.с. 25-26).

На підтвердження обсягу наданих послуг та, як наслідок, понесення витрат на їх оплату, ОСОБА_1 також надано до суду акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.02.2024 (Т2, а.с. 17) за договором №11/20-23 від 20.12.2023, відповідно до якого представник виконав роботи (надав послуги):

- зустріч з клієнтом для надання консультацій кількість годин 2 загальна сума 2000;

- опрацювання та аналіз законодавчої бази, що регулюють спірні відносини кількість годин 2 загальна сума 2000;

- складання стратегії представництва інтересів клієнта в суді кількість годин 2 загальна сума 2000;

- складання апеляційної скарги кількість годин 4 загальна сума 4000.

Остаточний розрахунок суми судових витрат складає 14000 грн.

Стаття 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Умови договору про надання правової допомоги щодо гонорару є істотними та згідно з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у відповідному договорі визначаються порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 та адвокат - Іванова Г.В. остаточно узгодили розмір гонорару за укладеним між ними договором про надання послуг з правничої допомоги.

Так, у п. 3 договору сторони визначили, що вартість послуг адвоката, порядок оплати та відшкодування витрат адвоката пов`язаних з наданням правової допомоги, визначаються сторонами окремо в додатковій угоді до даного договору.

Однак, вимоги ст. 638 ЦК України щодо погодження сторонами такої істотної умови як ціна сторонами не дотримано, оскільки в матеріалах справи відсутня додаткова угода, яка б дала можливість визначити узгоджену вартість послуг адвоката.

У постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Так, з наданих апелянтом доказів неможливо визначити вартість однієї години роботи адвоката у справі №522/24032/21 за договором №11/20-23 про надання професійної правничої допомоги.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт ОСОБА_1 та її представник не довели належними та допустимими доказами обсяг виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №11/20-23, а тому вимоги третьої особи про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 139, 143, 252, 272, 286, 321, 322, 325, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 19 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький