Постанова

від 17.01.2024 по справі 336/3340/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.01.2024 Справа № 336/3340/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/3340/21 Головуючий у 1-й інстанції: Карабак Л.Г.

Провадження № 22-ц/807/39/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Обслуговуючий садово-городній кооператив «№3 Дружба», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У квітні2021року ОСОБА_2 звернулася досуду звищевказаним позовом,в обґрунтуванняякогозазначала, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована в обслуговуючому садово городньому кооперативі «№3 Дружба» по АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянка рішенням Запорізької міської ради від 10.06.2015 року №74/327 передана їй у власність, номер земельної ділянки 59, кадастровий номер 2310100000:07:005:0226, площа земельної ділянки: 0,0893 га, рішення про державну реєстрацію права власності №25745001 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суміжним землекористувачем є ОСОБА_3 , земельна ділянка № НОМЕР_1 , земельна ділянка не приватизована, знаходиться у користуванні в обслуговуючого садово городнього кооперативу «№3 Дружба» по АДРЕСА_1 з земель раніше наданих рішенням виконавчого комітету міської ради від 26.02.1999 року №97/18 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок загальною площею 22,8275 га вздовж АДРЕСА_2 для ведення садівництва».

ОСОБА_3 самоуправно захватила та привласнила частину земельної ділянки позивачки, а саме 1,21 м 1,33 м по усій довжині межі з західного боку (загальна площа зміщення 0,0048 га), викорчувала всі насадження, та використовує на свій розсуд, перемістила межу між земельними ділянками вглиб ділянки позивачки та звела на ній збірний бетонний паркан.

18.06.2019 року інженером геодезистом ТОВ «Землевпорядна компанія «Козацькі землі ЛТД» ОСОБА_4 межі належної позивачці земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:005:0226, були закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразку в кількості 2 шт., що підтверджується актом приймання передачі межових знаків від 08.06.2019 року. Межові знаки були знищені.

14.01.2020 року позивачкою було укладено договір №36 з ДП «Запорізькій науково дослідний та проектний інститут землеустрою» на виконання комплексу топографо геодезичних робіт, на виконання умов якого ДП «Запорізькій науково дослідний та проектний інститут землеустрою» було виконано Технічний звіт з виконання комплексу топографо геодезичних робіт (ситуаційна зйомка житлової забудови) на території АДРЕСА_1 , (земельна ділянка № НОМЕР_2 ). Згідно звіту встановлено, що по західному боку земельної ділянки № НОМЕР_2 здійснено зміщення межі вглиб ділянки № НОМЕР_2 на відстань 1,21 м на початку ділянки (зі сторони входу на ділянку) та на 1,33 м на протилежному боці.

У липні 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області було організовано заходи державного контролю шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки позивачки, за результатом якої було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки від 20.07.2020 року №563-ДК/467/АП/09/01-20. Цим актом встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:005:0226, загальною площею 0,0893 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було виконано технічний звіт топографо геодезичних робіт з підрахунком площі перетину земельної ділянки позивачки та огородженої сусідньої земельної ділянки з західного боку та встановлено, що площа зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:005:0226 становить 0,0048 га. У цьому Акті зазначено, що відповідачка самовільно зайняла частину земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:005:02 площею 0,0048 га, що є порушенням статей 125, 126 Земельного Кодексу України, відповідальність за яке передбачена пунктом «б» ст. 211 ЗК України та ст. 53-1 КУпАП.

Мирним шляхом врегулювати порушення позивачці не вдалося, вона зверталася до правоохоронних органів. Листом від 26.12.2019 року №К-401/48/03/3-2019 Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області позивачку повідомлено про те, що за її зверненням була проведена перевірка та профілактична бесіда про неприпустимість антисуспільної поведінки та винесене попередження.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 2310100000:07:005:0226, що належить їй на праві власності та розташована в Обслуговуючому садово-городньому кооперативі «№3 Дружба» по АДРЕСА_3 , шляхом відновлення її за рахунок межі між земельними ділянками АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 в Обслуговуючому садово-городньому кооперативі «№3 Дружба» шляхом перенесення паркану по західному боку земельної ділянки № НОМЕР_2 в бік ділянки № НОМЕР_1 , та відновлення стану (меж) земельної ділянки № НОМЕР_2 згідно з кадастровим планом земельної ділянки, кадастровий номер №2310100000:07:005:0226, який існував до її захоплення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_2 , кадастровий номер 2310100000:07:005:0226, яка розташована в Обслуговуючому садово городньому кооперативі «№3 Дружба» по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_3 відновити за власний рахунок межі між земельними ділянками АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 , шляхом перенесення паркану по західному боку земельної ділянки № НОМЕР_2 в бік ділянки № НОМЕР_1 , та відновити стан межі земельної ділянки № НОМЕР_2 згідно з кадастровим планом земельної ділянки №2310100000:07:005:0226, який існував до порушення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2023 року заяву відповідача ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.12.2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Обслуговуючий садово городній кооператив «№3 Дружба» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що факт порушення меж належної їй земельної ділянки позивач підтверджує технічним звітом топографо-геодезичних робіт (ситуаційна зйомка житлової забудови) на території земельної ділянки АДРЕСА_7 , складеним 20.01.2020 року ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Заявник була прийнята в члени ОСГК «№3 Дружба» в 2017 році та їй була надана в користування земельна ділянка за АДРЕСА_8 . Зазначену земельну ділянку вона отримала в користування після іншого члена кооперативу, ОСОБА_7 , яка за час свого користування погодила межі земельної ділянки з усіма сусідами земельних ділянок АДРЕСА_9 , АДРЕСА_4 та встановила металевий паркан по периметру ділянки. Відповідач ніяких порушень встановлених раніше меж не здійснювала. В 2017 році заявник звернулась до Запорізької міської ради з заявою про передачу їй у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , та в ході збору пакету технічної документації підписувала з усіма сусідами акт погодження меж землекористування, який було підписано і позивачкою. Між ними, користувачами земельних ділянок АДРЕСА_10 , не виникало суперечок щодо порушення меж земельних ділянок за весь період користування.

Згідно технічної документації земельних ділянок ОСГК «№3 Дружба» позивачці у користування було надано земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0799 га. В 2015 році позивачка здійснила приватизацію своєї земельної ділянки, відповідно до якої, розмір земельної ділянки зазначений 0,0893 га. За результатами проведених комплексних геодезичних робіт земельних ділянок АДРЕСА_11 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_8 та прилеглої території до вказаних ділянок, які були проведені ОСГК «№3 Дружба», фактичний розмір земельної ділянки № НОМЕР_2 складає 0,0837га.

За весь період користування земельними ділянками АДРЕСА_4 та №60 їх межі були фактично визначені користувачами, по межі було встановлено паркан та змін в користуванні ділянок на місцевості не здійснювалось.

Технічний звіт топографо-геодезичних робіт на території земельної ділянки АДРЕСА_7 , складений 20.01.2020 року ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі дослідження тільки однієї земельної ділянки позивачки, без проведення замірів земельної ділянки відповідача, без участі представників ОСГК «№3 Дружба», не може бути належним доказом порушення меж земельної ділянки позивачки. Зазначені обставини ставлять під сумнів об`єктивність висновків технічного звіту, і відповідно, обґрунтованість судового рішення. Вважає, що потрібно з`ясувати, чи правильно було узгоджено межу між спірними земельними ділянками та чи дійсно були порушені права позивача. Це можливо зробити шляхом проведення судової земельно-технічної експертизи, позивачка з такими клопотанням до суду в ході розгляду справи не зверталась.

ОСОБА_2 надала апеляційному суду відзив, у якому зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що позивачем доведено факт порушення її права щодо користування земельною ділянкою з боку відповідачки, а тому її порушене право підлягає захисту у вигляді зобов`язання останньої усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельна ділянка АДРЕСА_4 , шляхом перенесенняпаркану по західному боку земельної ділянки № НОМЕР_2 в бік ділянки № НОМЕР_1 , та відновлення межі земельної ділянки № НОМЕР_2 згідно з кадастровим планом земельної ділянки, кадастровий №2310100000:07:005:0226, який існував до порушення.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судом,ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки № НОМЕР_2 в Обслуговуючому садово городньому кооперативі «№3 Дружба», який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер: 46695435 від 31.10.2015 року, серія САК №855902. Згідно свідоцтва про право власності адреса об`єкта: Запорізька обл., м. Запоріжжя, «№3 Дружба» обслуговуючий садово городній кооператив, земельна ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер:2310100000:07:005:0226, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,0893 га.

Рішенням Запорізької міської ради від 10.06.2015 року №74/327 земельна ділянка передана позивачці у власність, згідно цього рішення: номер земельної ділянки 59, кадастровий номер 2310100000:07:005:0226, площа земельної ділянки: 0,0893 га. Рішення про державну реєстрацію права власності №25745001 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суміжним землекористувачем є ОСОБА_6 , земельна ділянка № НОМЕР_1 , земельна ділянка не приватизована, знаходиться у користуванні в Обслуговуючому садово городнього кооперативу «№3 Дружба» по АДРЕСА_1 з земель раніше наданих рішенням виконавчого комітету міської ради від 26.02.1999 року №97/18 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок загальною площею 22,8275 га вздовж АДРЕСА_2 товариству «№3 Дружба» для ведення садівництва».

З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається, що 18.06.2019 року інженером геодезистом ТОВ «Землевпорядна компанія «Козацькі землі ЛТД» ОСОБА_4 межі належної позивачці земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:005:0226, були закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразку в кількості 2 шт., що підтверджується актом приймання-передачі межових знаків від 08.06.2019 року. Межові знаки були знищені.

14.01.2020 року позивачкою було укладено договір №36 з ДП «Запорізькій науково дослідний та проектний інститут землеустрою» на виконання комплексу топографо геодезичних робіт, на виконання умов якого ДП «Запорізькій науково дослідний та проектний інститут землеустрою» було виконано Технічний звіт з виконання комплексу топографо геодезичних робіт (ситуаційна зйомка житлової забудови) на території АДРЕСА_1 (земельна ділянка № НОМЕР_2 ). Згідно звіту встановлено, що по західному боку земельної ділянки № НОМЕР_2 здійснено зміщення межі вглиб ділянки № НОМЕР_2 на відстань 1,21м на початку ділянки (зі сторони входу на ділянку) та на 1,33 м на протилежному боці.

У липні 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області було організовано заходи державного контролю шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки позивачки, за результатом якої було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки від 20.07.2020 року №563-ДК/467/АП/09/01-20. Цим актом встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:005:0226, загальною площею 0,0893 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було виконано технічний звіт топографо геодезичних робіт з підрахунком площі перетину земельної ділянки та обгородженої сусідньої земельної ділянки із західного боку та встановлено, що площа зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:005:0226 становить 0,0048 га. У Акті зазначено, що відповідачка самовільно зайняла частину земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:005:0226 площею 0,0048 га, що є порушенням статей 125, 126 Земельного Кодексу України, відповідальність за яке передбачена пунктом «б» ст. 211 ЗК України та ст. 53-1 КУпАП.

Отже, користувач сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_8 , яким є відповідачка, захватила частину земельної ділянки, яка належить позивачці, а саме 1,21м 1,33м по усій довжині межі з західного боку (загальна площа зміщення 0,0048 га), перемістила межу між земельними ділянками вглиб ділянки позивачки та звела на ній збірний бетонний паркан.

Мирним шляхом позивачці врегулювати порушення не вдалося, вона зверталася до правоохоронних органів. Листом від 26.12.2019 року №К-401/48/03/3-2019 Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області позивачку повідомлено про те, що за її зверненням була проведена перевірка та профілактична бесіда про неприпустимість антисуспільної поведінки та винесене попередження.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, частково самовільно зайнятою відповідачем.

Частиною другоюстатті 13 ЦК Українипередбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Частина 1статі 16 Цивільного кодексу Українивизначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із пунктом 4 частини 2статті 16 Цивільного кодексу Україниодним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За статтею 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень частини першоїстатті 91 ЗК Українивласники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

За частиною 2статті 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктами "б", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15.

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Зміст добросусідства закріплено у статті 103 ЗК України. Відповідно до цієї норми власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

За таких підстав суд першої інстанції, дослідивши та надавши правову оцінку всім поданим сторонами доказам повно встановив обставини справи і правовідносини, що виникли між сторонами, і дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди відповідача з висновками щодо їх оцінки.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішенняШевченківського районногосуду м.Запоріжжя від28грудня 2021року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 29 січня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: В.Ю. Бєлка

Е.А. Онищенко