Ухвала

від 18.01.2024 по справі 520/10954/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/42/24

Справа № 520/10954/15-ц

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: 520/10954/15-ц

Номер апеляційного провадження: 22-з/815/42/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Трофименка О.О.,

учасники справи:

- заявник - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович,

- боржник - ОСОБА_1 ,

- стягувач - ОСОБА_2 ,

- заінтересована особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у передбаченому ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України порядку заяву адвоката Стадника Павла Олександровича, діючого від імені ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, за участі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

встановив:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович звернувся із вищезазначеним поданням, в якому просить визначити частку майна боржника - ОСОБА_1 у спільному майні, а саме - квартирі, загальною площею - 70,3 кв. м., житловою площею - 41,36 кв., м. за адресою - АДРЕСА_1 , зареєстрованої за ОСОБА_3 , як частку.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року задоволено вищевказане подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича.

Визначено частку майна боржника ОСОБА_1 у спільному майні, а саме - квартирі за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 70,3 кв. м., житловою площею - 41,6 кв. м., зареєстрованої за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як частку.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким залишити без розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.12.2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року в цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, за участі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

11.12.2023 року адвокат Стадник П.О., діючий від імені ОСОБА_2 , звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання щодо стягнення вартості правничої допомоги у розмірі - 15 000 грн..

25.12.2023 року від адвоката Доніної Л.А., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких остання просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Учасники справи в судове засіданні не з`явились. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань від них не надійшло.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи тощо, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

За правилами, передбаченими ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому ж самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час ти місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення за відсутності учасників справи.

Адвокат Стадник П.О., діючий від імені ОСОБА_2 , в заяві просить стягнути з ОСОБА_3 судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу в розмірі - 15 000 грн..

Адвокат Стадник П.О. обґрунтовує вимоги заяви тим, що апеляційною інстанцією при постановлені ухвали про закриття апеляційного провадження не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме - витрат на правову допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. З аналізу приписів ч. 1 ст. 352 вбачається, що право апеляційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, тобто оскаржуваним рішенням безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цих осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 142 ЦПК України визначає розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, наступним чином: 1) разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову; 2)у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги; 3)у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача;4) якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат;5) у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача;6) у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси чи (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття апеляційного провадження призведе до залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначене підтверджує різне значення понять «закриття провадження у справі» та «закриття апеляційного провадження» і неможливість їх ототожнення.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи вимоги адвоката Стадника П.О., діючого від імені ОСОБА_2 , про компенсацію витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій апелянта необґрунтованими, оскільки звернення ОСОБА_3 до суду, як на її думку за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, її дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов`язок відшкодувати понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Колегія суддів вважає, що в діях апелянта ОСОБА_3 відсутні свідомі недобросовісні дії, які свідчать про зловживання нею процесуальними правами.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для покладення на апелянта витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви адвоката Стадника Павла Олександровича, діючого від імені ОСОБА_2 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 5 ст. 270 ЦПК України про відмову ухвалити додаткове рішення суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 270, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив:

У задоволенні заяви адвоката Стадника Павла Олександровича, діючого від імені ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складений 30 січня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. М. Вадовська

С. О. Погорєлова