Постанова

від 10.07.2024 по справі 520/10954/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 520/10954/15-ц

провадження № 61-1465св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович,

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Вадовської Л. М., Погорєлової С. О.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, в якому просив суд визначити частку майна боржника ОСОБА_2 у спільному майні, а саме: квартирі загальною площею 70,3 кв. м, житловою площею 41,36 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за ОСОБА_3 , як 1/2 частку.

2. Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. знаходиться виконавче провадження АСВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 520/100954/15-ц, виданого 02 жовтня 2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики від 15 серпня 2018 року в сумі 2 171 748,40 грн, що за курсом Національного банку України станом на 04 серпня 2015 року еквівалентно 100 000 доларів США.

3. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (станом на 08 листопада 2019) та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 між громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 жовтня 1997 року укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Любашівського районного управління юстиції Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 04 жовтня 1997 року зроблено актовий запис за № 61.

4. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 70,3 кв. м, житловою площею 41,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 031338, виданий 05 квітня 2004 року, видавник: виконавчий комітет Одеської міської ради (номер запису про право власності 300420). Вказане майно набуте під час перебування в шлюбі, а отже є спільним майном подружжя.

5. ОСОБА_3 в запереченнях на подання приватного виконавця просила відмовити приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Г. В. у задоволенні подання про визначення частки майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Посилалась на те, що хоча набула квартиру загальною площею 70,3 кв. м, житловою площею 41,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 у шлюбі, однак зазначена квартира належить їй на праві приватної власності відповідно до угоди про роздільне майно подружжя від 10 грудня 1997 року.

6. ОСОБА_2 надав суду заперечення на подання приватного виконавця, в яких просив відмовити приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Г. В. у задоволенні подання про визначення майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Посилався на те, що зазначена квартира є приватною власністю ОСОБА_3 відповідно до угоди про роздільне майно подружжя від 10 грудня 1997 року, отже вона не може відповідати цим майном за особисті зобов`язання чоловіка.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року подання задоволено.

8. Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у спільному майні, а саме квартирі АДРЕСА_2 , зареєстрованої за ОСОБА_3 , як 1/2 частку.

9. Постановою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Доніної Л. А. , залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року залишено без змін.

10. Також, з апеляційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року звернулася ОСОБА_3 .

11. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року закрито.

12. Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу місцевого суду від 20 березня 2023 року фактично дублюють доводи апеляційної скарги адвоката Доніної Л. А., діючої від імені ОСОБА_2 , на вказане судове рішення, яка вже була розглянута судом, тому наявні підстави для закриття апеляційного провадження як помилково відкритого.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 .

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та ухвалити судове рішення, яким залишити без розгляду клопотання приватного виконавця, яке подано в порядку статті 443 ЦПК України.

17. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає що, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, шо апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є однакові, оскільки підстави апеляційного оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року, в обох випадках (апеляційних скаргах), є відмінними, а тому апеляційний суд мав розглянути по суті апеляційну скаргу саме власника спірного майна, яким є ОСОБА_3 ; неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11.

18. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 , подаючи апеляційну скаргу, вказувала, що під час вирішення подання приватного виконавця місцевий суд не врахував, що спірна квартира належить їй на праві особистої приватної власності. Отже, заявниця вважає, що наявний спір про право, який вирішується в позовному провадженні, а не в порядку розділу VI ЦПК України, тому подання приватного виконавця підлягає залишенню без розгляду.

19. Заявниця вважає, що в апеляційного суду були наявні підстави для розгляду по суті скарги ОСОБА_3 , поданої з нових не вирішених підстав, та повного задоволення її скарги й, відповідно, скасування ухвали місцевого суду із залишенням подання приватного виконавця без розгляду.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. знаходиться виконавче провадження АСВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 520/100954/15-ц, виданого 02 жовтня 2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики від 15 серпня 2018 року в сумі 2 171 748,40 грн, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2015 року еквівалентно 100 000 доларів США.

21. 24 жовтня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

22. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (станом на 08 листопада 2019) та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 між громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 жовтня 1997 року укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Любашівського районного управління юстиції Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 04 жовтня 1997 року зроблено актовий запис за № 61.

23. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 70,3 кв. м, житловою площею 41,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 031338, виданий 05 квітня 2004 року, видавник: виконавчий комітет Одеської міської ради (номер запису про право власності 300420).

24. Окрім цього рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року у справі № 947/7695/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною, було задоволено. Суд постановив визнати угоду про роздільне майно подружжя від 10 грудня 1997 року, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , недійсною.

25. Постановою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у справі № 947/7695/20 апеляційну скаргу адвоката Доніної Л. А. в інтересах ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року було залишено без задоволення.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 947/7695/20 у задоволенні заяви ОСОБА_3 , поданої адвокатом Доніною Л. А., про зупинення дії рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною було відмовлено.

27. Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Доніною Л. А., залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2022 року залишено без змін.

28. Залишаючи без змін вказані судові рішення, касаційний суд виходив із того, що укладаючи угоду, сторони були обізнані про судове рішення від 24 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ОСОБА_1 , отже могли передбачити негативні наслідки для них у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 .

З`ясувавши, що при укладенні оспорюваної угоди воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених угодою, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , суди обґрунтовано визнали недійсною оспорювану угоду на підставі статті 234 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

30. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

34. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилається на те, що її апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду від 20 березня 2023 року подана з інших підстав, аніж апеляційна скарга Доніної Л. А. , поданої в інтересах ОСОБА_2 , тому в суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для закриття апеляційного провадження й, відповідно, суд мав розглянути її апеляційну скаргу по суті та залишити подання приватного виконавця без розгляду.

35. Колегія суддів відхиляє вказані посилання ОСОБА_3 з огляду на наступне.

36. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у спільному майні, а саме - квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,3 кв. м, житловою площею 41,6 кв. м, зареєстрованої за ОСОБА_3 , як 1/2 частку.

37. Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого суду адвокат Доніна Л. А., діюча від імені ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення суду першої інстанції (т. 2, а. с. 151-158).

38. За результатами розгляду апеляційної скарги постановою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу, адвоката Доніної Л. А., діючої від імені ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року залишено без змін (т. 2, а. с. 238-243).

39. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін судове рішення суду першої інстанції, виходив із того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, що підтверджується судовим рішенням у справі № 947/7695/20, яке набрало законної сили, тому наявні підстави для задоволення подання приватного виконавця, поданого в порядку статті 433 ЦПК України.

40. 05 червня 2023 року з апеляційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року звернулась ОСОБА_3 (т. 3, а. с. 1-14).

41. Апеляційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що місцевим судом під час розгляду подання приватного виконавця не враховано, що квартира АДРЕСА_2 належить їй на праві особистої приватної власності. Крім того, в апеляційній скарзі заявниця посилалась на те, що у вказаному провадженні існує спір про право, тому такий спір має вирішуватись в позовному провадженні.

42. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , правомірно врахував, що доводи апеляційної скарги останньої ідентичні доводам апеляційної скарги Доніної Л. А. , діючої від імені ОСОБА_2 .

43. Так, апеляційна скарга Доніної Л. А. , яка подана в інтересах ОСОБА_2 , обґрунтована тим, що квартира АДРЕСА_2 є приватною власністю ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилалась на те, що сам факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Вказано, що приватний виконавець звернувся до суду із поданням за відсутності підстав, визначених законом, оскільки подання не містить доказів на підтвердження викладених у поданні обставин. Таким чином, доводи апеляційної скарги зводилися лише до того, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_3 .

44. ОСОБА_3 , вважає, що її апеляційна скарга містить доводи, що не були розглянуті судом апеляційної інстанції і полягали в тому, що у учасників справи наявний спір про право, тому приватний виконавець мав звернутися до суду із позовом.

45. Колегія суддів відхиляє вказані доводи касаційної скарги виходячи з наступного.

46. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

47. Подаючи заперечення на подання приватного виконавця (т. 2, а. с. 87-89), заявниця посилалась на те, що квартира є її особистою приватною власністю. Разом із тим, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 , відхилив вказані посилання, врахувавши судові рішення у справі № 947/7695/20, які набрали законної сили.

48. Водочас ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не конкретизувала, в чому полягає спір про право, а виходила лише із того, що квартира є її особистою приватною власністю. Разом із тим, як вказано вище, таким доводам була надана оцінка апеляційним судом під час перегляду судового рішення місцевого за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 .

49. Отже, аналіз апеляційних скарг представника ОСОБА_6 - Доніної Л. А. та ОСОБА_3 свідчить про наявність ідентичних доводів щодо належності спірної квартири на особистій приватній власності ОСОБА_3 й, відповідно, відсутності підстав для задоволення подання приватного виконавця.

50. Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що її апеляційна скарга подана з інших підстав, є безпідставними, та спростовуються наявними в матеріалах справи апеляційними скаргами на ухвалу місцевого суду від 20 березня 2023 року.

51. Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував положення статті 370 ЦПК України, якою, серед іншого, визначено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

У постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 320/7396/16-ц зазначено, що тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 370 ЦПК України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням. При цьому, аналізуючи та співставляючи зміст відповідних аргументів, суду апеляційної інстанції слід виходити також зі змісту міжнародних зобов`язань України, зокрема, змісту статті 6 Конвенції, яка, серед іншого, передбачає повагу до судового рішення, що набрало законної сили, та не допускати задоволення апеляційної скарги, поданої згідно зі статтею 370 ЦПК України з підстав, які за своїм матеріально-правовим навантаженням не є суттєвими для вирішення конкретного спору.

52. Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, врахувавши, що апеляційна скарга ОСОБА_3 є тотожною апеляційній скарзі адвоката Доніної Л. А., діючої від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року, за результатами якої апеляційним судом вже було винесено судове рішення, та яким розглянуті наведені в апеляційній скарзі доводи, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття апеляційного провадження у цій справі.

53. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

54. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович