Ухвала

від 29.01.2024 по справі 308/6380/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/6380/23

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/553/23 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.10.2023.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру від 29.06.2023 у межах кримінального провадження № 12023070000000083, відомості про яке 04.04.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З матеріалів судового провадження вбачається, що захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зі скаргою на повідомлення про підозру від 29.06.2023 у кримінальному провадженні № 12023070000000083 від 04.04.2023. Скарга обґрунтована тим, що кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_6 є помилковою та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, у повідомленні про підозру не зазначено особу, яка підробляла документ, пособником якої нібито був підозрюваний. Також захисник вказує про те, що складання та вручення повідомлення про підозру здійснено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що повідомлення про підозру містить відомості про особу, яка його склала, та особу, яка здійснила повідомлення про підозру, а також про особу, яка повідомляється про підозру. Крім того, повідомлення про підозру містить підписи особи, яка його склала, та особи, яка здійснила повідомлення про підозру. Також у повідомленні про підозру відображено ідентифікуючі ознаки кримінального провадження, зміст підозри та виклад фактичних обставин і правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Повідомлення про підозру викладено чіткою та зрозумілою мовою, а фактичні обставини мають достатній ступінь деталізації для розуміння змісту підозри та її кваліфікації. Викладене свідчить про дотримання органом досудового розслідування вимог ст. 277 КПК України щодо форми цього процесуального документа. Також слідчим суддею констатовано, що текст письмового повідомлення про підозру містить доручення керівника Закарпатської обласної прокуратури щодо вручення ОСОБА_6 підозри. При цьому зміст вказаного фрагменту містить відомості про ім`я та посаду особи, яка прийняла рішення доручити прокурору ОСОБА_5 вручення підозри адвокату, мотиви прийняття відповідного рішення, фактичну та правову підставу його ухвалення, кримінальне провадження, у якому

-2-

доручено здійснити вручення підозри адвокату та особу, на яку покладається обов`язок виконання доручення. За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про те, що під час складення, підписання та вручення повідомлення про підозру у відповідному кримінальному провадженні були дотримані вимоги глави 22 та ст. 481 КПК України в частині виконання відповідних процесуальних формальностей.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підозрюваний ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування ухвали слідчого судді від 09.10.2023, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України від 29.06.2023, та визнати повідомлення про підозру ОСОБА_6 незаконним. В обґрунтування вимог посилається на істотне порушення, допущене слідчим суддею при розгляді скарги, яке зумовлено тим, що суддя ОСОБА_8 , отримавши від нього заяву про відвід судді, не передав таку для реєстрації до канцелярії суду та її розподілу між суддями, безпідставно посилаючись на зловживання стороною захисту правом відводу. У нього з суддею ОСОБА_8 наявний особистий конфлікт. Кваліфікація його дій є помилковою та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, у повідомленні про підозру не зазначено особу, яка підробляла документ, пособником якої нібито був він. Також ОСОБА_6 вказує про те, що складання та вручення повідомлення про підозру здійснено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, промову прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги підозрюваного, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ці вимоги кримінального процесуального закону при розгляді скарги слідчим суддею дотримано.

Підстави та порядок повідомлення про підозру визначено главою 22 КПК України.

Відповідно до ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

-3-

Дослідивши матеріали судового провадження у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги ст. 276, 277 КПК України, Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини, постановлених у справах проти України, слідчим суддею при розгляді скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 були враховані, внаслідок чого постановлено судове рішення, яке з огляду на норми процесуального та матеріального права слід вважати законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12023070000000083 від 04.04.2023.

29.06.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі змісту цієї норми випливає, що можливість оскарження повідомлення про підозру, відповідно до п. 10 ст. 303 КПК України, пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для її повідомлення, а не з будь-якими іншими доводами. Підозра є мінімальним стандартом в аспекті доказування, для якого достатньо щонайменших ознак, які здатні переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетна до кримінального правопорушення. Тому повідомлення про підозру слідчий суддя скасовує лише у разі, якщо воно є необґрунтованим, тобто нездатним переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетна до кримінального правопорушення. Ніякі інші порушення слідчим чи прокурором норм КПК України не можуть бути підставою для скасування підозри, оскільки вони тягнуть за собою інші передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки.

Цього припису кримінального процесуального закону слідчий суддя дотримався. В ухвалі зазначив, що наявна сукупність доказів, на його думку, давали прокурору підстави підозрювати ОСОБА_6 у вказаних діяннях.

Скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 не містить жодного доводу необґрунтованості підозри, оскільки викладені у ній доводи, не переконують у необґрунтованості підозри ОСОБА_6 , а тому не можуть бути правовою підставою для скасування повідомлення про підозру.

Колегія суддів враховує і те, що частина 5 статті 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, як сказано в рішенні Європейського суду з прав людини,

-4-

у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Наведене в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» поняття «обґрунтована підозра», означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні кримінального провадження до суду.

При цьому встановлено, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, була предметом розгляду при постановленні ухвали про обрання останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та підтверджувалась дослідженими доказами та сукупністю фактичних даних, які містяться в наведених доказах, та була достатньою для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаних кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до переконання, що за своїм змістом повідомлена ОСОБА_6 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення прокурором були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти до переконання в тому, що ОСОБА_6 був причетним до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Наведені в апеляційній скарзі обставини, зокрема, щодо відсутності достатніх доказів для повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінальних

-5-

правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та відсутності в діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, колегія суддів відхиляє, оскільки такі не свідчать про незаконність чи необґрунтованість повідомлення про підозру. Поряд з тим колегія суддів констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають. Щодо невинуватості підозрюваного у інкримінованих йому кримінальних правопорушень, то слід зазначити, що вина доводиться, і відповідно, встановлюється, в ході судового розгляду.

Разом з тим, обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень на момент вручення були наявними і підтверджуються наданими прокурором в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доказами, зібраними у ході досудового розслідування, зокрема: заявою про вчинене кримінальне правопорушення від 03.04.2023; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 04.04.2023, протоколами допиту свідків ОСОБА_10 від 19.04.2023, ОСОБА_11 від 23.04.2023, ОСОБА_12 від 01.05.2023, ОСОБА_13 від 25.04.2023, ОСОБА_14 від 02.05.2023 та 31.05.2023, ОСОБА_15 від 02.06.2023, ОСОБА_16 від 23.06.2023, ОСОБА_17 від 23.06.2023, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.04.2023 за участі свідка ОСОБА_11 , протоколом огляд матеріалів інформаційних сайтів відкритого доступу з мережі Інтернет від 04.04.2023, протоколом обшуку від 21.04.2023, протоколом огляду електронного носія від 10.04.2023, протоколом огляду інформації, записаної на СД-диску від 05.05.2023, відомостями з бази даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (БД «Аркан»), копією особової картки відносно ОСОБА_6 , копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.08.2022 № 2406, копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2017 № 721, висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2 від 28.04.2023, висновком оціночно-земельної експертизи № Е-08/2023 від 30.05.2023, висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2 від 08.06.2023 та іншими матеріалами.

З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що на даному етапі досудового розслідування зібрано достатні докази для повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Колегія суддів також констатує, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

На переконання колегії суддів, стороною захисту не наведено даних, які б спростовували висновок сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, в межах яких здійснюється досудове розслідування та вбачає наявність обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у контексті її розуміння Європейським судом з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

-6-

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Апеляційний суд також вважає необґрунтованими доводи підозрюваного ОСОБА_6 щодо порушення процесуального порядку вручення йому повідомлення про підозру, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 481 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к, вручення повідомлення про підозру особам, щодо яких встановлено особливий порядок кримінального провадження, іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це ст. 481 КПК України суб`єктом, не порушує гарантії цих осіб.

Уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру адвокату, рішення про здійснення якого прийнято належним суб`єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призведе до порушення гарантій, визначених ст. 481 КПК України та ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У зв`язку з чим висновки про відсутність у прокурора ОСОБА_5 повноважень на вручення повідомлення про підозру є помилковим.

Текст письмового повідомлення про підозру містить доручення керівника Закарпатської обласної прокуратури щодо вручення ОСОБА_6 підозри. При цьому зміст вказаного фрагменту містить відомості про ім`я та посаду особи, яка прийняла рішення доручити прокурору ОСОБА_5 вручення підозри адвокату, мотиви прийняття відповідного рішення, фактичну та правову підставу його ухвалення та кримінальне провадження, у якому доручено здійснити вручення підозри адвокату та особу, на яку покладається обов`язок виконання доручення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування дотримано порядок повідомлення ОСОБА_6 про підозру.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі підозрюваного доводи аналогічні, що в скарзі захисника ОСОБА_7 до слідчого судді підстави, з яких заявник просить скасувати ухвалу слідчого судді, були предметом перевірки слідчого судді та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та фактично зводяться до переоцінки встановлених слідчим суддею фактичних обставин, яким дано вірну оцінку, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Твердження сторони захисту про наявність між підозрюваним ОСОБА_6 та суддею ОСОБА_8 неприязних стосунків, які вплинули на об`єктивність судді, були неодноразово предметом судового розгляду, за результатами якого в задоволенні усіх заяв про відвід судді ОСОБА_8 відмовлено.

-7-

При цьому колегією суддів береться до уваги те, що відповідно до ст. 30 КПК України відмова у здійсненні правосуддя не допускається; необґрунтовані задоволення відводів чи самовідводів у кримінальному провадженні є неприпустимим, оскільки це може свідчити про ухилення від розгляду справи, що є порушенням правил суддівської етики та порочить звання судді, а також підриває авторитет суду та судової влади в цілому; необґрунтовані заяви про відвід судді можуть розцінюватися як тиск на суд та зловживання правом на заявлення відводів.

Помилкове посилання в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2023 при вирішенні питання відводу на норми ЦПК України, не свідчить про обгрунтованість доводів підозрюваного про упередженість слідчого судді ОСОБА_8 під час розгляду скарги захисника ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 29.06.2023 та не вказує на незаконність прийнятого судом оскаржуваного рішення.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення та захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.10.2023, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру від 29.06.2023 у рамках кримінального провадження № 12023070000000083, відомості про яке 04.04.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді