Постанова

від 31.01.2024 по справі 638/11134/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 січня 2024 року

м. Харків

справа № 638/11134/21

провадження № 22-ц/818/520/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Цвіри Д.М., -

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2023 року в поновленні процесуального строку відповідачу ОСОБА_2 для подання додаткових доказів по справі відмовлено. Клопотання ОСОБА_2 про долучення доказів залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2023 року скасувати.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що в рамках цієї справи Харківським апеляційним судом вже надавалась правова оцінка питанню долучення доказів на стадії підготовчого провадження, що судом першої інстанції було проігноровано. Також вказує, що не мала можливості надати докази раніше, оскільки Лист КП «Харківводоканал» із додатком їй було надіслано лише 19.07.2023 року. Інші додані докази також були датовані пізніше дати відкриття провадження по справі. Вказує, що судом першої обмежено її у реалізації принципу змагальності сторін та зборі відповідних доказів в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження. Посилається, що відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Отже вважає, що судом порушені вимоги чинного законодавства під час постановлення оскаржуваної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу задовільнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання додаткових доказів, суд першої інстанції послався на те, що в жодне з призначених судом підготовчих судових засідань по даній справі, відповідач ОСОБА_2 не з`являлась, на кожне з призначених судових засідань нею через систему «Електронний суд» було подано заяви про відкладення розгляду справи. Переконливих доказів, які б свідчили про неможливість подання зазначених нею доказів суду раніше, відповідачем не надано. Таким чином, суд не вбачає поважних причин пропуску відповідачем ОСОБА_2 строку для подачі до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Докази, які відповідач просить суд залучити до матеріалів справи не стосуються факту проживання, надані суду докази здобувалися відповідачем після відкриття провадження по справі майже через рік, суд розцінює дії відповідача, як всіляко направлені на затягування судового процесу по даній справі, адже її клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав, стосуються кожного судового засідання по справі, порушуючи тим самим не тільки основоположні принципи цивільного судочинства, але і права та законні інтереси позивача.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Матеріали справи свідчать, що в липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, в якому просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Призначено підготовче засідання у справі на 18 жовтня 2021 року. Визначено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі із додатками ОСОБА_2 отримала 06 січня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102307751525 (т. 1 а.с. 58).

Справа неодноразово відкладалась у зв`язку з різними підставами.

10 серпня 2023 року ОСОБА_2 подано до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просила поновити строк для їх подання (т. 2, а.с. 80-100).

Як на підставу поважності причин пропуску строку для подання доказів, посилалась на те, що деякі із цих доказів мають істотне значення для встановлення усіх обставин по справі. Проте відповідь з КП «Харківводоканал» була надіслана на її адресу лише 19.07.2023 року, а тому вона не могла долучити її раніше, інша поштова кореспонденція була отримана після подачі попереднього клопотання про долучення доказів у справі. Також вказувала, що м. Харків, є зоною бойових дій, що вносить труднощі як в отриманні доказів так і відповідно їх подання до суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дочастини 5статті 12ЦПК України,суд зберігаючиоб`єктивність інеупередженістькерує ходомсудового процесу,сприяє врегулюваннюспору шляхомдосягнення угодиміж сторонами;роз`яснює увипадку необхідностіучасникам судовогопроцесу їхніпроцесуальні правата обов`язки,наслідки вчиненняабо невчиненняпроцесуальних дій;сприяє учасникамсудового процесув реалізаціїними прав,передбачених цимКодексом;запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина 1 статті 196 ЦПК України).

Відповідно дочастини 1статті 189ЦПК Українизавданнями підготовчогопровадження є:1)остаточне визначенняпредмета спорута характеруспірних правовідносин,позовних вимогта складуучасників судовогопроцесу;2)з`ясування запереченьпроти позовнихвимог;3)визначення обставинсправи,які підлягаютьвстановленню,та зібраннявідповідних доказів;4)вирішення відводів;5)визначення порядкурозгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження це стадія судового процесу, в якій з`ясовується предмет спору, позовні вимоги, заперечення на позивні вимоги, склад учасників судового процесу, вирішення відводів, характер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкодного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи відповідачці у поновленні строку для подання клопотання про долучення доказів, припустився надмірного формалізму, оскільки підготовче засідання по справі не закрито.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема подання доказів у якості заперечень на пред`явлений позов.

Таким чином, суд першої інстанції фактично позбавив відповідачку можливості доводити свою позицію та повністю нівелював подальший процес у даній справі, оскільки під час розгляду справи по суті, докази подані з боку відповідачки не будуть досліджені, що порушить справедливий баланс між правами та інтересами позивача та відповідача у даній справі.

Право кожного на судовий захист закріплено також у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, Суд тлумачить пункт 1 статті 6 Конвенції як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, які надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на жодне з призначених судом першої інстанції підготовчих судових засідань Халюзова О.О. не з`явилась. Відповідачкою неодноразово подавались до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Відповідно до п.6, 7 ч.2 ст.43ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія зазначає, що відповідачці ОСОБА_2 необхідно виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів, вжити необхідні заходи щодо прискорення процедури слухання справи.

Разом з тим колегія суддів вважає, що суд безпідставно не врахував доводів апелянта щодо поважності причин пропуску строку на подання додаткових доказів по справі.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У зв`язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про долучення доказів.

Керуючись ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дзержинськогорайонного судум.Харкова від16листопада 2023року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про долучення доказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова