Ухвала

від 31.01.2024 по справі 922/4865/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31 січня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4865/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таранівська птахофабрика" про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таранівська птахофабрика" (63450, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Таранівка, вул. Фабрична, 7) про стягнення 93239,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таранівська птахофабрика" через систему "Електронний суд" надало заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить винести додаткове судове рішення яким здійснити розподіл судових витрат, які ТОВ "Таранівська птахофабрика" понесла у зв`язку з розглядом справи №922/4865/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Таранівська птахофабрика" про стягнення заборгованості. До заяви про ухвалення додаткового рішення відповідач додав копії: звіту про надання правничої допомоги від 22.01.2024 на суму 9200,00 грн; додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №12.23-3 від 10.12.2023, квитанції б/н від 10.12.2023 про сплату відповідачем 9200,00 грн, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тимофєєвої Ю.А. від 24.01.2019, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1169204.

30.01.2024 та 31.01.2024 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (стягувач) через систему "Електронний суд" надало заперечення на клопотання (заяву) про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу, в яких проти заяви відповідача заперечує та просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що: ця справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін; розрахунок суми судових витрат, що зазначений відповідачем по тексту відзиву та безпосередньо сума судових витрат не є тотожними поняттями; визначення відповідачем у відзиві витраченого часу на підготовку до цієї справи є завищеним.

Дослідивши матеріали справи та поданої заяви, суд дійшов наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таранівська птахофабрика" (відповідач), в якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь пеню за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у сумі 78240,14 грн, 3% річних за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у сумі 4697,28 грн та інфляційні за період з листопада 2022 року по липень 2023 року у сумі 10301,94 грн за договором №10109 від 01.01.2021 на ХОУ AT "Ощадбанк", НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328. Також, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №10109 від 01.01.2021 щодо своєчасної сплати за поставлену електричну енергію.

Ухвалою від 22.11.2023 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №922/4865/23. Також суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.12.2023 відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Рішенням від 22.01.2024 Господарський суд Харківської області у справі №922/4865/23 в позові відмовив частково - стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таранівська птахофабрика" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" пеню за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у сумі 39120,07 грн, 3% річних за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у сумі 4697,28 грн та інфляційні за період з листопада 2022 року по липень 2023 року у сумі 10301,94 грн та судовий збір у сумі 1557,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Проте, розрахунок суми судових витрат та безпосередньо сума понесених судових витрат не є тотожними поняттями. Розрахунок суми судових витрат має містити складові, з яких формується сума судових витрат, та за своїм змістом фактично пояснювати ту суму судових витрат, яку сторона має намір отримати у якості компенсації.

Суд, ознайомившись із відзивом на позовну заяву встановив, що він містить орієнтовний розрахунок судових витрат, проте у прохальній його частині відсутня вимога про відшкодування позивачем судових витрат. Така вимоги відсутня й у заяві про ухвалення додаткового рішення, тобто відповідач не визначив яку суму він просить стягнути з позивача.

При цьому, при розгляді цієї справи суд зменшив розмір пені на 50% з власною ініціативи, а не за клопотанням відповідача.

На сторінці 10 мотивувальної частини рішення суд, вирішуючи питання розподілу судового збору, зазначив наступне: "Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1557,88 грн.".

Отже, посилання відповідача на те, що при ухваленні рішення у справі судом не було вирішено питання про судові витрати є безпідставним, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме сторінкою 10 рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Справа розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач під час розгляду справи надав відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, а у звіті про надання правової допомоги відповідач вказав суму наданої правової допомоги у розмірі 9200,00 грн, яка складається з усного консультування (500,00 грн), складання відзиву (6000,00 грн), підготовки копій документів (200,00 грн), направлення відзиву до суду (500,00 грн), складання заперечень на відповідь (2000,00 грн), хоча відзив та заперечення надсилалися через систему «Електронний суд».

Таким чином відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі документам, наявним у судовій справі.

Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові КГС ВС від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п. 27.2).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує заперечення відповідача проти заявлених позивачем витрат на послуги адвоката, та те, що ціна позову є невеликою; справа є нескладною для професійного адвоката; справа не містить складних розрахунків; позов, підготовлений адвокатом, не містить багато доказів, а також вчинення адвокатом окремих дій по збиранню доказів; адвокатом витрачено час на участь у судових засіданнях.

Відтак, розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, враховуючи те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та не є складною, а також те, що відповідач ані у відзиві на позов, ані у заяві про ухвалення додаткового рішення суму понесених витрат не визначив, судом при прийнятті рішення питання про судові витрати вирішено, суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таранівська птахофабрика" про ухвалення додаткового рішення по справі №922/4865/23 безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 232 - 235, 244 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті додаткового рішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таранівська птахофабрика" про ухвалення додаткового рішення повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк оскарження передбачено статтями 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 31 січня 2024 року.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.