Постанова

від 02.07.2024 по справі 922/4865/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/4865/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» (вх.№384Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 (рішення ухвалено суддею Ольшанченко В.І. в приміщенні Господарського суду Харківської області 22.01.2024, повний текст складено 22.01.2024, ухвалу постановлено суддею Ольшанченко В.І. в приміщенні Господарського суду Харківської області 31.01.2024, повний текст складено 31.01.2024) у справі №922/4865/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» (63450, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Таранівка, вул. Фабрична, 7)

про стягнення 93239,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/4865/23 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено частково, стягнуто з ТОВ «Таранівська птахофабрика» на користь ПрАТ «Харківенергозбут» пеню за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у сумі 39120,07 грн, 3% річних за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у сумі 4697,28 грн та інфляційні за період з листопада 2022 року по липень 2023 року у сумі 10301,94 грн та судовий збір у сумі 1557,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №922/4865/23 (суддя Ольшанченко В.І.) відмовлено у прийнятті додаткового рішення за заявою ТОВ «Таранівська птахофабрика» про ухвалення додаткового рішення повністю.

ТОВ «Таранівська птахофабрика» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/4217/23 частково та прийняти постанову, якою відмовити в стягненні з ТОВ «Таранівська птахофабрика» на користь ПрАТ «Харківенергозбут» пеню за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у сумі 39120,07 грн., 3% річних за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у сумі 4697,28 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2022 по липень 2023 у сумі 10301,94 грн. Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.01.2021 у справі №922/4217/23 про відмову у прийнятті додаткового рішення за заявою ТОВ «Таранівська птахофабрика», прийняти постанову, якою задовольнити вимоги ТОВ «Таранівська птахофабрика» про стягнення з ПрАТ «Харківенергозбут» правничої допомоги у сумі 9200,00 грн. Стягнути судові витрати понесені ТОВ «Таранівська птахофабрика» під час розгляду справи у Східному апеляційному господарському суді у сумі 4000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідач посилається на те, що заборгованість виникла не з його вини (умислу або необережності), а через несвоєчасне бюджетне фінансування КЕВ м. Харків, що зумовило виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію військовою частиною. У даному випадку ані предмет, ані підстави позову не містили жодного обґрунтування та документального підтвердження наміру умисного невиконання відповідачем договору №10109 від 01.01.2021. Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції у даних правовідносинах не було враховано положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022.

Обґрунтовуючи підстави для скасування ухвали суду, відповідач посилався на те, що ним на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції подавалися звіт з переліком робіт адвоката, квитанція із сумою зазначених коштів, ордер, договір з додатком про надання правничої допомоги адвокатом, проте, місцевим господарським судом постановлено ухвалу, якою безпідставно відмовлено у винесенні додаткового рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» (вх.№384Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №922/4865/23, встановлено учасникам справи строк по 29.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 16.04.2024.

25.03.2024 від Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №4268), у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/4865/23 залишити без змін.

29.03.2024 від Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» надійшло клопотання (вх. №4528), у якому позивач просить зупинити провадження у справі №922/4865/23 до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду касаційної скарги у справі №911/1359/22.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024 у зв`язку з навчанням судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (вх. №4528 від 29.03.2024) у справі №922/4865/23; зупинено провадження у справі №922/4865/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22; ухвалено сторонам невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати перегляду в касаційному порядку справи №911/1359/22.

10.05.2024 від ТОВ «Таранівська птахофабрика» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа позивачу з пропозицією укладення мирової угоди.

27.05.2024 від ТОВ «Таранівська птахофабрика» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №922/4865/23.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 поновлено провадження у справі №922/4865/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» відбудеться 02.07.2024; запропоновано сторонам надати письмові пояснення щодо обставин даної справи з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

13.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа позивача від 31.05.2024 щодо укладання мирової угоди, в якому зазначається що запропоновані відповідачем умови мирової угоди, відповідно до яких позивач відмовляється від стягнення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, є неприйнятними.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 у зв`язку з відпустками суддів Пуль О.А. та Фоміної В.О., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Згідно з розпорядженням Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Мартюхіна Н.О.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії споживачу за вільними цінами на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 (далі - Постанова).

Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» як постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджениими постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, (надалі - Правила) та на умовах договору постачання універсальних послуг.

На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ «Харківенергозбут», а АТ «Харківобленерго» виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

На підставі заяви-приєднання ТОВ «Таранівська птахофабрика» приєдналось до договору про постачання електричної енергії споживачу №10109 від 01.01.2021 на умовах комерційної пропозиції постачальника №1. Також, до заяви-приєднання до договору відповідачем було надано інформацію щодо об`єктів споживача.

Так, згідно умов договору про постачання електричної енергії споживачу №10109, укладеного між ТОВ «Таранівська птахофабрика» (споживач) та ПрАТ «Харківенергозбут» (постачальник), (далі - договір) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором, зазначений у комерційній пропозиції, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.7 договору).

Згідно п. 5.10 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Також, 01.01.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №10109, відповідно до якої сторони домовились здійснювати електронний документообіг між постачальником та споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів. Приєднання до системи ЕДО здійснюється споживачем через Інформаційний WЕВ-портал «Комплекс обслуговування автоматизованої системи документообігу, розрахованої на велику кількість користувачів - Компас Д» (п. 2.1 договору).

Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції №1П (з 01.01.2023 року №1/23П), рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунок на попередню оплату надається споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п.4 даної комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до договору. В разі неотримання споживачем рахунків у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Звертаючись з позовом ПрАТ «Харківенергозбут» зазначало, що згідно з переданими відомостями від АТ «Харківобленерго» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено наступні рахунки за спожиту електричну енергію:

- за лютий 2022 на суму 33747,47 грн, ПДВ 20% 6749,49 грн, разом з ПДВ 40496,96 грн. Рахунок за лютий 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії направлені через Інформаційний WЕВ-портал 11.03.2022. Строк оплати 17.03.2022;

- за серпень 2022 на суму 37786,32 грн, ПДВ 20% 7557,26 грн, разом з ПДВ 45343,58 грн. Рахунок за серпень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені через Інформаційний WЕВ-портал 05.09.2022. Строк оплати 12.09.2022;

- за вересень 2022 на суму 35664,39 грн, ПДВ 20% 7132,88 грн, разом з ПДВ 42797,27 грн. Рахунок за вересень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені через Інформаційний WЕВ-портал 07.10.2022. Строк оплати 14.10.2022;

- за жовтень 2022 на суму 47693,25 грн, ПДВ 20% 9538,65 грн, разом з ПДВ 57231,90 грн. Рахунок за жовтень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені через Інформаційний WЕВ-портал 07.11.2022. Строк оплати 14.11.2022;

- за листопад 2022 на суму 44466,92 грн, ПДВ 20% 8893,38 грн, разом з ПДВ 53360,30 грн. Рахунок за листопад 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені через Інформаційний WЕВ-портал 06.12.2022. Строк оплати 13.12.2022;

- за грудень 2022 на суму 48383,56 грн, ПДВ 20% 9676,71 грн, разом з ПДВ 58060,27 грн. Рахунок за грудень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені через Інформаційний WЕВ-портал 04.01.2023. Строк оплати 11.01.2023;

- за січень 2023 на суму 56789,31 грн, ПДВ 20% 11357,31 грн, разом з ПДВ 68147,17 грн. Рахунок за січень 2023 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені через Інформаційний WЕВ-портал 07.02.2023. Строк оплати 14.02.2023;

- за лютий 2023 на суму 92729,17 грн, ПДВ 20% 18545,83 грн, разом з ПДВ 111275,00 грн. Рахунок за лютий 2023 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені через Інформаційний WЕВ-портал 07.03.2023. Строк оплати 14.03.2023;

- за березень 2023 на суму 68150,27 грн, ПДВ 20% 13630,05 грн, разом з ПДВ 81780,32 грн. Рахунок за березень 2023 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені через Інформаційний WЕВ-портал 07.04.2023. Строк оплати 14.04.2023;

- за квітень 2023 на суму 68539,74 грн, ПДВ 20% 13707,95 грн, разом з ПДВ 82247,69 грн. Рахунок за квітень 2023 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені через Інформаційний WЕВ-портал 05.05.2023. Строк оплати 12.05.2023.

Також, позивачем направлені відповідачу рахунки на оплату пені, 3%, індексу інфляції за договором від 01.01.2021.

У грудні 2022 року відповідачем була здійснена оплата за серпень 2022 року , вересень 2022 - листопад 2022 років на загальну суму 179633,04 грн.

У січні 2023 року відповідачем була здійснена оплата за листопад 2022 року та грудень 2022 року на загальну суму 14806,00 грн.

У липні 2023 року відповідачем здійснена оплата за грудень 2022 - квітень 2023 років на загальну суму 401508,99 грн.

Позивач зазначає, що ним як постачальником виконані зобов`язання за договором, проте, відповідач умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електроенергії у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні станом на 01.09.2023 у розмірі 93239,36 грн, з яких 78240,14 грн пеня, 4697,28 грн 3% річних, 10301,94 грн інфляційні втрати.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що з початку повномасштабної агресії російської федерації проти України він тимчасово зупинив свою діяльність. У зв`язку з чим тимчасово виникла заборгованість зі сплати за поставлену електричну енергію за договором №10109 від 01.01.2021. Наприкінці березня 2023 року відповідач частково відновив свою господарську діяльність та провів 21.03.2022 та 29.03.2022 розрахунки з позивачем за лютий - березень 2022 року, а також 29.03.2022 здійснив авансовий платіж за квітень 2022 року, що не заперечується позивачем.

Відповідач наполягає, що тимчасова заборгованість за договором №10109 від 01.01.2021 виникла за відсутності його вини (умислу або необережності) через обставини непереборної сили (форс-мажору). У даному випадку ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування та документального підтвердження наміру умисного невиконання договору №10109 від 01.01.2021.

У серпні 2022 року територія комплексу будівель відповідача загальною площею 2831 кв м, була надана в користування іншим особам з відстрочкою в укладанні договору відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України. В наступному був укладений трьохсторонній договір №1 про спільне безоплатне користування нерухомим майном (комплексом будівель) відповідача, відповідно до якого комунальні послуги оплачує КЕУ м. Харкова. Проте, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, дефіцит бюджету та затримку у фінансуванні, Харківське КЕУ несвоєчасно переводило кошти на рахунки відповідача задля погашення заборгованості із постачання електричної енергії за період з 13.08.2022 по липень 2023 року, через що не з вини відповідача виникала затримка у розрахунках з позивачем по договору № 10109 від 01.01.2021.

З огляду на вищезазначене відповідач вважає, що обставини, на які він посилається зумовлюють необхідність зменшення як розміру штрафних санкцій відповідно до ст.233 ГКУ, ч.3 ст. 551 ЦКУ, так і розміру пені на 100 відсотків, а також відповідно до ст. 617 ЦК України він має бути звільнений від відповідальності зі сплати 3% річних та індексу інфляції. Крім того, відповідач зазначає, що після 26.04.2022 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022), встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат. Водночас, місцевий господарський суд оцінюючи фактичні обставини цієї справи, які пов`язані із обставинами повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, враховуючи відсутність основного боргу перед позивачем, незначний період затримки оплати відповідачем електричної енергії, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та дотримуючись балансу інтересів сторін, за власною ініціативою зменшив розмір пені на 50% до суми 39120,07 грн.

При цьому, суд першої інстанції вказав на помилковість посилань відповідача на положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, №332 від 25.02.2022, якою встановлено заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій, оскільки: по-перше, до ЦК та ГК зміни не вносилися; по-друге, НКРЕКП не має повноважень підзаконним актом встановлювати заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій; по-третє, нарахування відповідачу пені за прострочення виконання зобов`язання здійснювалось позивачем на підставі договору (п. 8 комерційної пропозиції), а також норм ЦК і ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Положеннями ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Предметом позову в даному випадку є стягнення пені, 3% річних та інфляційних у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не заперечуються обставини несвоєчасного виконання умов договору, а також не заперечується та не спростовується розмір заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені. Проте, він зазначає, що прострочення виконання умов договору сталося не з його вини, що є підставою, на його думку, для зменшення розміру пені на 100 відсотків, а також звільнення від відповідальності зі сплати 3% річних та індексу інфляції.

Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 78240,14 грн за період з 18.03.2022 по 10.07.2023, колегія суддів зазначає таке.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.8 договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції №1П (з 01.01.2023 року №1/23П), передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у окремому розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Враховуючи, що відповідачем порушено строки оплати за спожиту електричну енергію за договором у ПрАТ «Харківенергозбут» виникло право нарахувати пеню за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Водночас, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) 25.02.2022 прийнято Постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - Постанова №332). У преамбулі Постанови №332 визначено, що відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:

- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу «Дефолтний» при тривалості статусу «Переддефолтний» більше семи робочих днів (пункт 1);

- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 №333 постанову №332 доповнено пунктами 3-5. Зокрема, пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

У подальшому до Постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення. Зокрема, постановою від 26.04.2022 №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо обов`язковості застосування учасниками ринку електричної енергії положень пп. 16 п. 1 Постанови № 332 було предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22, до розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у даній справі.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22 прийнято постанову від 19.04.2024, якою касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №911/1359/22 в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені у розмірі 17933524,59 грн залишено без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов таких висновків.

НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З урахуванням дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Об`єднана палата дійшла висновку, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому, такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата звернула увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 №333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Згідно з положеннями ч. 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до положень ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи імперативність застосування до спірних правовідносин приписів Постанови НКРЕКП №332 для учасників ринку електричної енергії, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у розмірі 78240,14 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних нарахувань у розмірі 10301,94 грн. та 3% річних у розмірі 4697,28 грн., від сплати яких, на думку відповідача, він має бути звільнений, колегія суддів зазначає таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З частин першої-другої статті 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абз.1 частини першої статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з цим частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України.

Отже перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів дійшла висновку про його правильність та обґрунтованість, та відповідно наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 10301,94 грн. та 3% річних у розмірі 4697,28 грн.

За положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При цьому, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В той же час, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає зміні з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції про відмову у стягнення пені у розмірі 78240,14 грн.

Стосовно доводів та вимог апеляційної скарги в частині оскарження ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у прийнятті додаткового рішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем у відзиві на позов (який є першою заявою по суті спору) наведений попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді та, який складається з таких послуг: усне консультування щодо можливостей механізмів і процедур судового захисту прав відповідача, витрати 500,00 грн, очікувані витрати (орієнтовано) 500,00 грн; складання відзиву, витрати 6000,00 грн, очікувані витрати (орієнтовано) 6000,00 грн.; підготовка копій необхідних документів, які додаються до відзиву, витрати 200,00 грн., очікувані витрати (орієнтовано) 200,00 грн.; відправлення відзиву до суду, витрати 500,00 грн. очікувані витрати (орієнтовано) 500,00 грн. Також, відповідач повідомляв, що докази про понесені судові витрати будуть надані в порядку ст. 129 ГПК України.

22.01.2024 судом першої інстанції ухвалено рішення.

26.01.2024 в межах строку встановленого ст. 129 ГПК України відповідач звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив здійснити розподіл судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи №922/4865/23. До вказаної заяви відповідачем додано договір про надання правничої допомоги №12.2.23-3 від 10.12.2023, який укладений між адвокатом Тимофеєвою Ю.А та ТОВ «Таранівська птахофабрика», додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №12.2.23-3 від 10.12.2023, ордер на надання правничої допомоги серія АХ №1169204, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №25934; звіт про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №12.23-3 від 10.12.2023 справа №922/4865/23 у Господарському суді Харківської області, відповідно до якого розрахунок розміру гонорару адвоката за договором станом на 22.01.2024 складає 9200,00 грн; квитанцію про отримання гонорару у розмірі 9200,00 грн.

Так, згідно п. 1.1 договору №12.23-3 від 10.12.2023 адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (додаток 1 до цього договору), а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. У пункті 1.2 договору перелічені узгоджені сторонами послуги, які надає адвокат. За правову допомогу, передбачену у п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору сторони визначили вартість правової (правничої) допомоги (послуги), виходячи з погодинної оплати послуг в залежності від виду правничої допомоги, що надається адвокатом на загальну суму 9200,00 грн, а саме: гонорар за усне консультування щодо можливостей механізмів і процедур судового захисту прав замовника (попередній об`єм послуг - 1 година) складає 500,00 грн; гонорар за складання відзиву (попередній об`єм послуг - 6 годин) - 6000,00 грн; гонорар за підготовку копій необхідних документів, які додаються до відзиву (попередній об`єм послуг - 1 година) 200,00 грн; гонорар за направлення відзиву до суду (попередній об`єм послуг - 1 година) 500,00 грн; гонорар за складання заперечень на відповідь (попередній об`єм послуг - 2 години) 2000,00 грн.

Згідно звіту про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №12.23-3 від 10.12.2023 справа №922/4865/23 у Господарському суді Харківської області адвокатом були виконані такі роботи:

- усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту прав замовника, вартість послуг згідно додатку №1 500,00 грн;

- складання відзиву на позовну заяву, вартість послуг згідно додатку №1 - 6000,00 грн;

- підготовка копій необхідних документів, які додаються до відзиву, вартість послуг згідно додатку №1 - 200,00 гр.;

- направлення відзиву до суду, вартість послуг згідно додатку №1 500,00 грн;

- складання заперечень на відповідь, вартість послуг згідно додатку №1 2000,00 грн.

Загалом розмір гонорару адвоката за договором про надання правничої допомоги від 10.01.2023 станом на 22.01.2024 складає 9200,00 грн.

Також у звіті міститься примітка директора відповідача про те, що він згодний з обсягом виконаних робіт (наданих послуг) з правничої допомоги за договором №12.23-3 від 10.12.2023 та вартістю послуг.

30.01.2024 від позивача надійшли заперечення проти заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він, зокрема, зазначає, що час, визначений відповідачем для підготовки зазначених у заяві про розподіл судових витрат документів, свідчить про явне його завищення, а заявлений до стягнення розмір витрат на надання правничої допомоги є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, що не відповідає ч. 4 ст. 126 ГПК України. З огляду на те, що інформація про витрачений час на надання правничої допомоги є недостовірною, вимоги про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.

31.01.2024 судом першої інстанції постановлено ухвалу, якою відмовлено у прийнятті додаткового рішення.

Надаючи власну правову оцінку даним обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Складання та подання стороною документів, які пов`язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

В даному випадку суд першої інстанції встановив, що відповідач під час розгляду справи надав відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, а у звіті про надання правової допомоги вказав суму наданої правової допомоги у розмірі 9200,00 грн, яка складається з усного консультування (500,00 грн), складання відзиву (6000,00 грн), підготовки копій документів (200,00 грн), направлення відзиву до суду (500,00 грн), складання заперечень на відповідь (2000,00 грн), хоча відзив та заперечення надсилалися через систему «Електронний суд». Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу наданої адвокатом правничої допомоги відповідають документам наявним у судовій справі.

Водночас, місцевий господарський суд врахував, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та не є складною, а також те, що відповідач ані у відзиві на позов, ані у заяві про ухвалення додаткового рішення суму понесених витрат не визначив, судом при прийнятті рішення питання про судові витрати вирішено, а також те, що суд зменшив розмір пені на 50% за власною ініціативи, а не за клопотанням відповідача, та дійшов висновку, що заява ТОВ «Таранівська птахофабрика» про ухвалення додаткового рішення по справі №922/4865/23 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглянувши по суті заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи №922/4865/23, та встановивши, що характер та обсяг правничої допомоги наданої адвокатом, відповідають документам, наявним у судовій справі, дійшов суперечливих висновків щодо відмови в ухваленні додаткового рішення.

Колегія суддів зазначає, що заявником безпосередньо у заяві дійсно не було зазначено розмір витрат на правову допомогу, який він просить компенсувати за рахунок іншої сторони. Проте, вказане не виключає підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення таких витрат на професійну правничу допомогу на підставі поданих відповідачем суду з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 доказів понесених витрат, зокрема, після ухвалення рішення у справі.

При цьому питання щодо компенсації витрат відповідача на професійну правничу допомогу місцевим господарським судом не вирішувалось в рішенні Господарського суду Харківської області від 22.01.2024, а лише був здійснений розподіл витрат по сплаті судового збору, тому не було підстав для відмови у прийнятті додаткового рішення.

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини, як незначна складність справи та її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін можуть бути враховані судом під час вирішення питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, проте не можуть бути підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви.

Колегія суддів також враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статі 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Щодо доводів позивача про неспівмірність заявленого розміру гонорару у сумі 9200,00 грн виконаній адвокатом роботі, необґрунтованість витраченого часу адвоката, колегія суддів враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Дослідивши подані відповідачем докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведений у заяві перелік послуг наданих адвокатом відповідає змісту договору про надання правової допомоги, додатку № 1 до договору та матеріалам даної справи, якими підтверджується характер та обсяг правничої допомоги наданої адвокатом.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, а також час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, що викладені в додатковій угоді №1 та у звіті про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №12.23-3 від 10.12.2023 справа №922/4865/23 у Господарському суді Харківської області, розмір заявлених витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9200,00 грн колегія суддів не вважає завищеним чи неспіврозмірним.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження невідповідності витрат на правничу допомогу фактично наданим послугам.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції змінено, і позовні вимоги задоволено частково, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 7719,72 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Крім того, відповідач просив стягнути судові витрати на правничу допомогу, понесені ним під час розгляду справи в апеляційному господарському суді, у сумі 4000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надано: додаткову угоду №1 від 09.02.2024 до договору №12.23-3 від 10.12.2023 про надання правничої допомоги, відповідно до якої сторони виклали п. 3.1 договору у такій редакції: « 3.1. За правничу допомогу, передбачену в розділі 1 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному в додатках цього договору»; додаток №2 до договору від 10.12.2023, відповідно до якого гонорар за складання апеляційної скарги (попередній об`єм послуг - 4 години) складає 4000,00 грн.

Відповідно до звіту про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №12.23-3 від 10.12.2023 справа №922/4865/23 у Східному апеляційному господарському суді, адвокатом надано послугу зі складання апеляційної скарги на рішення суду та ухвалу суду, вартість послуги - 4000,00 грн. Загалом розрахунок розміру гонорару адвоката (складання апеляційної скарги) за договором про надання правничої допомоги від 10.01.2023 згідно додатку №2 станом на 09.02.2024 складає 4000,00 грн.

Також у звіті міститься примітка директора відповідача про те, що він згодний з обсягом виконаних робіт (наданих послуг) з правничої допомоги за договором №12.23-3 від 10.12.2023 згідно додатку №2 та вартістю послуг.

Оскільки, вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн підтверджуються належними та допустимими доказами; суд не вбачає підстав для визнання їх неспівмірними, нерозумними або необґрунтованими, а тому вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 3356,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції та скасування ухвали суду.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/4865/23 змінити, виклавши абзаци перший та другий його резолютивної частини у такій редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» (63450, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Таранівка, вул. Фабрична, 7. Код ЄДРПОУ 30534195) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Код ЄДРПОУ 42206328) 3% річних за період з 18.03.2022 по 10.07.2023 у сумі 4697,28 грн., інфляційні за період з листопада 2022 року по липень 2023 року у сумі 10301,94 грн. та судовий збір у сумі 431,77 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 78240,14 грн. відмовити».

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №922/4865/23 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Код ЄДРПОУ 42206328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» (63450, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Таранівка, вул. Фабрична, 7. Код ЄДРПОУ 30534195) 7719,72 грн. судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Код ЄДРПОУ 42206328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таранівська птахофабрика» (63450, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Таранівка, вул. Фабрична, 7. Код ЄДРПОУ 30534195) 4735,21 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 3356,40 грн. судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.07.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Н.О. Мартюхіна