Ухвала

від 01.02.2024 по справі 756/3091/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/3091/21 Головуючий у суді І інстанції Диба О.В.

Провадження № 22-ц/824/6507/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

01 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни, заінтересована особа - Київський міський центр зайнятості,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2023 року, повний текст якої виготовлено 21 червня 2023 року, скаргу задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 18 липня 2023 року головний державний виконавець Коломієць І.М. звернулася з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з неповним усуненням недоліків скарги, які були визначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 01 серпня 2023 року.

Вказана ухвала про повернення апеляційної скарги направлена на поштову адресу ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) 15 листопада 2023 року згідно супровідного листа, який міститься в матеріалах справи.

28 грудня 2023 року головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць І.М., повторно звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу суду із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.

Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В апеляційній скарзі порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що ухвала Оболонського районного суду м. Києва надійшла до відділу 11 липня 2023 року.

До відділу також надійшла ухвала Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги, однак у зв`язку з запровадженням військового стану, а також великим обсягом справ, у яких головні та провідні спеціалісти управління приймають участь, неповним штатом працівників управління, враховуючи час, необхідний для опрацювання справи, в умовах постійних довготривалих відключень електропостачання строк на апеляційне оскарження є таким, що пропущений з поважних причин.

Так, за змістом статей 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Водночас, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, утім, при вирішенні питання про поважність наведених причин, має враховуватися також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне судове рішення.

За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 185 ЦПК України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених статтею 357 ЦПК України.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1396/19 (2-а/209/50/19), від 7 серпня 2020 року у справі № 120/2841/19-а та від 8 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.004305.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року про повернення попередньої апеляційної скарги була надіслана ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) 15 листопада2023 року на його поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі.

До апеляційної скарги додано копію супровідного листа про повернення апеляційної скарги, який зареєстрований ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) 22 листопада2023 року.

Проте, головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць І.М. подано апеляційну скаргу лише 28 грудня 2023 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець без невиправданих затримок та за відсутності зайвих зволікань скористалася своїм правом на повторне подання апеляційної скарги відразу після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції про повернення попередньої апеляційної скарги та вжила невідкладних заходів щодо звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Посилання в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження на те, що запровадження з 24 лютого 2022 року на території України правового режиму воєнного стану є поважною і безумовною причиною для поновлення процесуальних строків є необґрунтованим.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому законами України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року № 02212-ІХ та від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 та від 17 травня 2022 року № 341/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду, зокрема з апеляційними скаргами на судові рішення судів першої інстанції. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Ураховуючи, що датою отримання ухвали Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року про повернення попередньої апеляційної скарги є 22 листопада 2023 року, тобто в період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку державним виконавцем за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з апеляційною скаргою, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Однак відповідних доводів та доказів на їх підтвердження державним виконавцем до апеляційного суду не надано.

При цьому вказана апеляційна скарга є повністю ідентичною за змістом і формою попередній апеляційній скарзі, а тому у державного виконавця не було необхідності для додаткового строку для її оформлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) зроблено правовий висновок про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв`язку із провадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

Аналогічний по суті висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22).

Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лишеті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, державному виконавцю необхідно надати суду апеляційної інстанції належні докази та вказати на обґрунтовані підстави, які підтверджують поважність причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись статтями 127, 354, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.А. Голуб