Рішення

від 31.01.2024 по справі 364/603/23

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.01.2024 Провадження по справі № 2/940/62/24

Справа № 364/603/23

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

прокурора Бобраніцького О.А.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: філія «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішень селищної ради, рішень про державну реєстрацію права приватної власності та повернення земельної ділянки,

встановив:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, діючи в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області та ОСОБА_1 , в якому просить усунути перешкоди у здійсненні Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003, площею 0,20 га, шляхом визнання недійсним та скасування рішення Логвинської сільської ради Володарського району Київської області від 25.01.2014 року № 305-4 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 », шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.03.2014 року за індексним номером 11471450 та шляхом її повернення на користь держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від ОСОБА_1 .

Разом з тим, заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області просить стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 8052 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області встановлено, що рішення Логвинської сільської ради Володарського району (на даний час правонаступник Володарська селищна рада Білоцерківського району Київської області) від 25.01.2014 року № 305-4, яким затверджено проект землеустрою і передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003, площею 0,20 га, прийнято з порушенням вимог законодавства.

Зокрема, вищезазначена земельна ділянка сформована за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Даний факт підтверджується інформацією і картографічними матеріалами наданими філією «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», розпорядженням Володарської районної державної адміністрації № 317 від 10.09.2004 року «Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду Білоцерківському держлісгоспу на території Володарського району» з додатками до нього, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування затвердженими 2004 року Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та погодженого Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року затвердженими наказом Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства № 92 від 26.07.2019 року та погодженими Міністерством екології та природних ресурсів України за № 5/4.1-15/8289-19 від 26.07.2019 року.

Як наслідок, рішенням Логвинської сільської ради Володарського району від 25.01.2014 № 305-4 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 » фактично припинено право постійного користування філії «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» земельною ділянкою з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003 площею 0,20 га лісогосподарського призначення, змінено цільове призначення із земель лісогосподарського на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, а також змінено форму власності з державної на приватну, чим порушено вимоги ст. ст. 20, 83, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України.

Крім того, прийняття рішення за індексним номером 11471450 про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003 площею 0,20 га також здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. На підставі вищезазначеного рішення Логвинської сільської ради земельна ділянка лісогосподарського призначення фактично вибула з державної власності. Зокрема, у зв`язку з реєстрацією права приватної власності на земельну ділянку, дійсний власник і землекористувач даної ділянки лісогосподарського призначення позбавлений можливості розпоряджатися і користуватися нею відповідно до вимог чинного законодавства. Як наслідок, вбачається порушення інтересів держави у сфері охорони і раціонального використання земель лісогосподарського призначення, які підлягають судовому захисту.

Враховуючи вищенаведене, заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, діючи в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, вважає, щорішення про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003 площею 0,20 га має бути скасоване в судовому порядку з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на оспорювану земельну ділянку, а сама ділянка має бути повернута Білоцерківській районній державній адміністрації відповідно до приписів ст. ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 15.11.2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 12.12.2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Бобраніцький О.А. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської областіу судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву, в якій просить провести судове засідання без участі представника за наявними матеріалами справи та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив не стягувати з нього судовий збір.

Представник третьої особи філії «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Гальченко Г.К. у судовому засіданні проти позову не заперечувала.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом встановлено, що рішенням Логвинської сільської ради Володарського району від 25.01.2014 року № 305-4, затверджено проект землеустрою і передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003, площею 0,20 га, яка знаходиться в межах Логвинської сільської ради по АДРЕСА_1 (а. с. 20-32).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянказ кадастровим номером 3221684001:01:020:0003 площею 0,20 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , передана у приватну власність ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 11471450 від 07.03.2014 року (а. с. 18-19).

Разом з тим, відповідно до розпорядження Володарської районної державної адміністрації № 317 від 10.09.2004 «Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду Білоцерківському держлісгоспу на території Володарського району» за рахунок земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передано у постійне користування Білоцерківському держлісгоспу земельні ділянки лісового фонду загальною площею 3023,1 га (а. с. 67-69).

В подальшому, протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 затверджено матеріали проекту організації і розвитку лісового господарства Білоцерківського лісгоспу Київської області на 2004-2013 роки, який затверджено Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області (а. с. 44-60).

Згідно інформації філії «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 71 від 26.01.2023 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003 площею 0,20 га накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у кварталі 98 виділ 1 Володарського лісництва. Згода на вилучення із постійного користування вказаної земельної ділянки не надавалася (а. с. 36-42).

Відповідно до інформації Філії «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за № 834 від 23.05.2023 року, межі кварталу 98 виділ 1 Володарського лісництва з 2004 по 2014 роки не змінювались (а. с. 80-86).

Згідно інформації ВО «Укрдержліспроект» від 29.04.2020 та від 21.04.2023 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003 накладається на землі, що перебувають у постійному користуванні Філії «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а саме квартал 98 виділ 1 (а. с. 89-96).

Так, відповідно до положень ст. ст. 19, 20 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико- культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про ствердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, негосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у ст. 57 Лісового кодексу України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Також, частинами 1, 9 статті 149 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Таким чином, повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб станом на момент виникнення спірних правовідносин належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Також, положеннями ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, а саме ліси для нелісогосподарських потреб.

Згідно положень частини 2, 5 статті 83 Земельного кодексу України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної і державної власності.

Окрім того, відповідно до положень статтей 141, 142 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою у тому числі є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Враховуючи, що уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про вилучення спірних земельних ділянок та передачу їх у комунальну власність не приймалось, відтак право постійного користувача та дійсного володільця земельними ділянками, до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право приватної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло, тому ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки у власність держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації, є негаторний позов (ст. 391 Цивільного кодексу України), який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок.

При цьому, вимоги про визнання недійсним Логвинської сільської ради Володарського району від 25.01.2014 № 305-4 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 » не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах. Задоволення таких вимог не призведе до безпосереднього відновлення порушених прав позивача.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 дійшла до висновку, відповідно до якого рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3 749, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу juranovitcuria - суд знає закони (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Крім цього, метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, можливості користуватись і розпоряджатись яким він позбавлений внаслідок державної реєстрації права комунальної власності за відповідачем на спірні земельні ділянки.

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладений у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про повернення нерухомого майна є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Положеннями п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, станом на 19.08.2022) визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

На даний час спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 , як наслідок Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області і філія «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», позбавлені можливості користуватись і розпоряджатись спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, враховуючи визнання відповідачами позову, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Як встановлено судом, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 8052 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 1782 від 05.07.2023 року (а. с. 15).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зважаючи на те, що прокурором не доведено, а судом не встановлено наявність свідомих необґрунтованих дій відповідача ОСОБА_1 у ході розгляду справи, які б давали змогу стверджувати про зловживання ним своїми правами, та заявлені вимоги не зобов`язують відповідача ОСОБА_1 вчиняти жодні дії, відтак суд не вбачає підстав і для відшкодування ним понесеного судового збору за подання позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат у виді сплаченого судового збору з відповідача Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області на користь позивача.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 14, 19, 131-1 Конституції України, статтями 4, 10, 16, 21, 373, 391, 396 Цивільного кодексу України, статтями 22, 31, 93, 116, 122, 134, 149, 152 Земельного кодексу України, статтею 57 Лісового кодексу України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 10, 12, 13, 56, 76, 81, 82, 141, 178, 264-268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: філія «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішень селищної ради, рішень про державну реєстрацію права приватної власності та повернення земельної ділянки - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003, площею 0,20 га, шляхом визнання недійсним та скасування рішення Логвинської сільської ради Володарського району Київської області від 25.01.2014 року № 305-4 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 ».

Усунути перешкоди у здійсненні Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003, площею 0,20 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.03.2014 року за індексним номером 11471450.

Усунути перешкоди у здійсненні Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221684001:01:020:0003, площею 0,20 га, шляхом її повернення на користь держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від ОСОБА_1 .

Стягнути з Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, адреса: пл. Миру, буд. 4, смт. Володарка, Білоцерківський район, Київська область, ЄДРПОУ 04359732, на користь Київської обласної прокуратури, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, м. Київ, ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача Дерказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA028201720343190001000015641, понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 02 лютого 2024 року.

Суддя С.В. МАНДЗЮК