Постанова

від 23.01.2024 по справі 922/2824/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/2824/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (вх. № 2361 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/2824/23, ухвалене суддею Прохоровим С.А. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повне рішення складено 19.10.2023,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", м. Харків,

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

про стягнення коштів та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року в розмірі 3.767.827,02 грн, 114.034,88 грн 3% річних, 653.875,70 грн інфляційних, 329.117,40 грн штрафу та про усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно шляхом зобов`язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно позивачу шляхом виселення з приміщень, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" (нежитлова будівля літ. Ю-4), за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення об`єкту оренди, що є додатком №1 до договору оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020.

У судовому засіданні Господарського суду Харківської області 27.09.2023 представник позивача повідомив суд, що спірні приміщення на теперішній час звільнені, а тому вимоги про звільнення приміщень позивачем не підтримуються, у зв`язку з чим розгляду по суті підлягають лише позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.

Господарський суд Харківської області закрив провадження у справі в частині вимог про зобов`язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно позивачу шляхом виселення та здійснив розгляд справи в межах позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року в розмірі 3.767.827,02 грн, 114.034,88 грн 3% річних, 653.875,70 грн інфляційних, 329.117,40 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/2824/23 відмовлено в позові повністю. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" залишені за Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (код ЄДРПОУ 43528018) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) 59400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 50000,00 грн гонорару успіху.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" звернулось через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі № 922/2824/23, позов задовольнити. Також скаржник просить здійснювати розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (вх. № 2361 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/2824/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12 грудня 2023 року об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, довести до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 04.12.2023, для подання заяв, клопотань, тощо до 06.12.2023.

Також, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2824/23.

17.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2824/23.

30.11.2023 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від представника відповідача адвоката Трофименко Р.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 14806), в якому, заперечуючи проти доводів апелянта, заявник просить відмовити ТОВ "Чаплинка" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/2824/23 залишити в силі. Також заявник просить покласти судові витрати на позивача та стягнути з ТОВ "Чаплинка" (код ЄДРПОУ 43528018) витрати на правничу допомогу у сумі 44000,00 грн на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ). До вказано відзиву додано квитанцію про оплату правничої допомоги, копію рахунку на оплату від 14.11.2023 № 3, копію акту надання послуг від 29.11.2023 № 2.

30.11.2023 до апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку від представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвоката Трофименка Романа Олександровича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №922/2824/23, яке призначено на 12 грудня 2023 року об 11:30 годині, та у всіх наступних засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №14807), яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2023.

06.12.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника апелянта адвоката Макаренка О.М. надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. № 15077), в якому заявник просить призначити у справі № 922/2824/23 судову почеркознавчу експертизу та на вирішення експерта поставити наступні питання:

1) чи виконано підпис від імені ОСОБА_2, що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020, додаткова угода від 24.02.2021, додаткова угода від 10.02.2021, лист б/н від 10.02.2021, акт прийому-передачі об`єкта оренди (повернення) від 30.04.2021, акт про повернення приміщення від 30.04.2021 договір оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 - однією особою?

2) чи виконано підпис від імені ОСОБА_1, що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020, додаткова угода від 24.02.2021, лист б/н від 10.02.2021, договір оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 - однією особою?

3) чи належить підпис, виконаний від імені ОСОБА_1, що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020, додаткова угода від 24.02.2021, лист б/н від 10.02.2021 - ОСОБА_1

4) чи виконано підпис від імені ОСОБА_2, що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020, додаткова угода від 24.02.2021, додаткова угода від 10.02.2021, лист б/н від 10.02.2021, акт прийому-передачі об`єкта оренди (повернення) від 30.04.2021, акт про повернення приміщення від 30.04.2021 - навмисно зміненим почерком?

5) чи виконано підпис, виконаний від імені ОСОБА_1, що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020, додаткова угода від 24.02.2021, лист б/н від 10.02.2021 - навмисно зміненим почерком?

6) яким чином виконаний підпис від імені ОСОБА_2, що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020, додаткова угода від 24.02.2021, додаткова угода від 10.02.2021, лист б/н від 10.02.2021, акт прийому-передачі об`єкта оренди (повернення) від 30.04.2021, акт про повернення приміщення від 30.04.2021 (за допомогою технічних засобів, факсиміле чи писальним приладом)?

7) яким чином виконаний підпис від імені ОСОБА_1, що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020, додаткова угода від 24.02.2021, лист б/н від 10.02.2021 (за допомогою технічних засобів, факсиміле чи писальним приладом)?

Позивач просить проведення експертизи доручити експертам Відділення-бюро у м. Києві Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса" Міністерства Юстиції України, ЄДРПОУ: 44173085 (03118, м. Київ, вул. Костанайська, буд.6); витребувати для проведення експертизи у ФОП ОСОБА_2 додаткову угоду №1 від 01.03.2020, додаткову угоду від 24.02.2021, додаткову угоду від 10.02.2021, між ТОВ "Чаплинка" та ФОП ОСОБА_2., лист б/н від 10.02.2021, акт прийому-передачі об`єкта оренди (повернення) від 30.04.2021, акт про повернення приміщення від 30.04.2021; на час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити; гарантує оплату витрат на проведення експертизи.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 12.12.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників сторін. Присутній в судовому засіданні в приміщенні суду апеляційної інстанції представник апелянта надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, а також щодо заявленого клопотання про призначення експертизи з урахуванням викладених обставин. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а також про безпідставність заявленого клопотання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 09 січня 2024 року до 09:15 години; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104; ухвалено судове засідання у справі №922/2824/231, призначене на 09 січня 2024 року о 09:15 годині, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (вх. № 2361 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/2824/23, провести за участю представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвоката Трофименка Романа Олександровича в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

27.12.2023 від представника ТОВ "Чаплинка" надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній просив продовжити строк на надання пояснень, розглянути дані додаткові пояснення та долучити їх до матеріалів справи (вх.№16200). У цих поясненнях позивач зазначив про те, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі №922/2828/23 суд апеляційної інстанції встановив обставини стосовно ТОВ "Чаплинка", а саме - в частині представництва даного підприємства паном ОСОБА_1. і його повноважень підписувати додаткові угоди до договорів оренди на підставі довіреностей, які також є предметом доказування по даній справі № 922/2824/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 09.01.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників сторін. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача, адвокат Трофименко Р.О., зазначив, що ним 08.01.2024 через систему "Електронний суд" були подані відповідні клопотання.

Проте, станом на початок судового засіданні в системі Діловодство спеціалізованого суду в межах справи №922/2824/23 відсутні відомості щодо отримання зазначених клопотань, які подавались через систему "Електронний суд" представником відповідача.

Поряд з цим, перед початком судового засідання через відділ документального забезпечення та контролю Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування та долучення доказів (вх.№332 від 09.01.2024), в якому останній просив:

- витребувати у ТОВ "Чаплинка" (код ЄДРПОУ 43528018), у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ПРАТ "ІНЮРПОЛІС" (ЄДРПОУ 22651695) довіреність від 25.02.2020 без номеру видану на ім`я ОСОБА_1., наступного змісту: «Довіреність м. Харків, Двадцять п`яте лютого дві тисячі двадцятого року. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧАПЛИНКА», код ЄДРПОУ 43528018, яке знаходиться за адресою: 61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, будинок 96, квартира 1, в особі Директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту (далі - Довіритель) цією Довіреністю уповноважує: РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Бурштинівським ВМ УМВС України в ОСОБА_1 Івано-Франківській області 31 січня 2011 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , бути представником Довірителя від його імені та за його (Довірителя) рахунок: з будь-яких питань та у відносинах з будь-якими юридичними та/або фізичними особами; в органах державної влади і місцевого самоврядування, в тому числі у Міністерстві юстиції України та його територіальних органах, Департаменті державної реєстрації Міністерства юстиції України та його підрозділах та відділах, Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, реєстраційній службі територіальних управлінь юстиції, інших органах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в їх підрозділах, а також перед нотаріусами, в Державній податковій службі України та її територіальних органах, Міністерстві фінансів України та його територіальних органах, в Державній службі України з питань праці та її територіальних підрозділах, в Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та її територіальних органів, в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та її територіальних органах, в Державній екологічній службі та її територіальних органах, в Державній архітектурно-будівельній інспекції та її територіальних органах, в органах статистики, органах пенсійного фонду та фондів соціального забезпечення, центрах надання адміністративних послуг, поштових та кур`єрських службах, у судах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, у місцевих судах, апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному суді та третейських судах, в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, в житлово- експлуатаційних організаціях, в експертних установах, у банківських установах, інших фінансових установах, в органах Національної поліції України, органах внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, досудового слідства, перед будь-якими юридичними та фізичними особами, фізичними особами- підприємцями, включаючи посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування. Для цього представникові надається право: подавати до вказаних вище органів та особам будь-які документи: заяви, реєстраційні форми, довідки тощо, скріплені підписом та/або печаткою уповноваженої особи Довірителя отримувати від вказаних вище органів та осіб будь-які документи, які необхідні для цілей цієї Довіреності, готувати копії документів та засвідчувати своїм підписом без подальшого скріплення його печаткою Довірителя будь-які копії документів, які пов`язані із цією Довіреністю, готувати та підписувати договори оренди нерухомого майна; ініціювати та здійснювати будь-які платежі, вчиняти будь-які інші дії, які необхідні для цілей цієї Довіреності. Ця Довіреність видана строком на один рік без права передовіри та дійсна до двадцять п`ятого лютого дві тисячі двадцять першого року включно. Товариство з обмеженою відповідальністю «Чаплинка» ОСОБА_6».

Крім того, у цьому клопотанні заявник просить поновити строк для подання доказів та залучити до матеріалів справи засвідчену копію договору оренди № 25-02-20 від 27.02.2020; засвідчену копію акту від 01.03.2020; засвідчену копію претензії № 1 від 27.05.2021.

Також перед початком судового засідання через відділ документального забезпечення та контролю Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про проведення експертизи (вх.№ 333 від 09.01.2024), в якому останній просить:

1) призначити у справі судову технічну експертизу документа, а саме оригіналу довіреності №2/02/20 ТОВ «ЧАПЛИНКА» від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1. та копії довіреності від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1.;

2) на час проведення експертизи витребувати у ТОВ «ЧАПЛИНКА» оригінал довіреності №2/02/20 ТОВ «ЧАПЛИНКА» від 25.02.2020 і долучити до матеріалів справи;

3) на час проведення експертизи витребувати у ТОВ "Аксіома" (Код ЄДРПОУ 31940888) копію довіреності ТОВ «ЧАПЛИНКА» від 25.02.2020, зроблену з оригіналу довіреності від 25.02.2020 виданої ТОВ «ЧАПЛИНКА» на імя ОСОБА_1. та яка була надана при укладенні договору № 25-02-20 від 27.02.2020 між ТОВ "Чаплинка" та ТОВ "Аксіома" і долучити до матеріалів справи;

4) на вирішення експерта поставити наступне запитання:

- яка відносна давність виконання документа - довіреності №2/02/20 ТОВ «ЧАПЛИНКА» від 25.02.2020, виходячи з аналізу наявного на ньому друкованого та рукописного тексту? Чи має указаний документ ознаки його штучного зістарювання?

- яка відносна давність виконання документа - довіреності від 25.02.2020 виданої ТОВ «ЧАПЛИНКА» на ім`я ОСОБА_1., виходячи з аналізу наявного на ньому друкованого тексту? Чи має указаний документ ознаки його штучного зістарювання?

- чи виготовлена копія довіреності від 25.02.2020 шляхом копіювання з оригіналу документа або вона виготовлена шляхом монтажу із застосуванням копіювально- розмножувальної та комп`ютерної техніки?

5) доручити проведення експертизи експертній установі КИЇВСЬКИЙ НАУКОВО- ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (адреса: 03057. місто Київ, вул. Бродських Сім`ї, будинок 6, Код СДРПОУ 02883096, Телефон: + 38 (044) 200-29-14, E-mail: info@kniise.com.ua), оскільки за наявною інформацією лише вказана експертна установа має технічну можливість провести таку експертизу.

Також, через відділ документального забезпечення та контролю Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення по справі, які він просив врахувати при прийнятті постанови та відмовити у задоволені апеляційної скарги (вх.№334 від 09.01.2024).

У цих поясненнях відповідач вказує на те, що оскільки директор товариства має можливість виготовити довіреність будь-якого змісту в простій письмовій формі вже під час судового засідання, у матеріалах справи взагалі відсутнє будь-яке посилання на довіреність за № 2/02/20 від 25.02.2020, окрім пояснень самого директора ТОВ "Чаплинка", не надання цієї довіреності разом із позовною заявою; відсутність посилання на цю довіреність у договорі оренди за яким здійснюється стягнення по суті, то твердження щодо надання директором ТОВ "Чаплинка" на ім`я ОСОБА_1. виключно довіреності за № 2/02/20 від 25.02.2020 є менш вірогідним ніж наявність незалежних один від одного доказу, що свідчать про існування довіреності від 25.02.2020.

Щодо твердження позивача про встановлення обставин у іншій справі відповідач зазначає про те, що у справі № 922/2828/23 не було встановлено жодної обставини щодо ТОВ "Чаплинка" чи ФОП ОСОБА_2., що має значення для розгляду даної справи; справа № 922/2828/23, на яку посилається позивач, розглядалась відносно інших правовідносин, які виникли з іншого договору оренди та щодо інших осіб; судом не встановлено жодної обставини, про яку зазначає позивач у своїх поясненнях, що має значення для цієї справи; у справі № 922/2828/23 докази, якими сторони обґрунтовували свої доводи та заперечення, відрізняється за обсягом ніж по справі, яка розглядається.

Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 241 ЦК України, оскільки позивач прийняв від відповідача виконання зобов`язання за договором оренди в розмірі, визначеному саме згідно з додатковою угодою до нього від 24.02.2021.

За твердженням відповідача, є безпідставними вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та штрафу, оскільки орендовані приміщення знаходяться у розважальному центрі "Французький бульвар" та використання зазначених приміщень з 24.02.2022 було взагалі неможливим за їх призначенням з 24.02.2022 по 15.09.2022 року, та майже неможливим з 16.09.2022 по сьогоднішній день у зв`язку з постійними ракетними обстрілами Харкова, що виключає здійснення торгівельно-розважальних заходів, а тому вимога про стягнення орендної плати за період з 24.02.2022 по 31.03.2023 є безпідставною.

Крім того вказує на те, що у разі визнання додаткових угод неукладеними, виключно можливим є стягнення різниці орендної плати між сплаченої відповідачем та нарахованої у відповідності до умов договору за березень та квітень 2021 року, оскільки конструкція пункту 10.3 побудована таким чином, що орендар має право у будь-який час скласти зазначений акт після 31.03.2021 коли позивач не вчинив дій по прийняття об`єкту оренди.

Водночас, присутній в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.01.2024 представник ТОВ "Чаплинка" вказав, що не отримував подані відповідачем до суду апеляційної інстанції перед початком судового засідання додаткові пояснення по справі, клопотання про витребування, долучення доказів та про призначення експертизи, зміст зазначених документів позивачу невідомий.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 відкладено розгляд даної справи на 23 січня 2024 року о 16:30 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; ухвалено судове засідання у справі №922/2824/23, призначене на 23 січня 2023 року о 16:30 годині, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (вх. № 2361 Х/2), провести за участю представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвоката Трофименка Романа Олександровича в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

09.01.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвоката Трофименка Романа Олександровича надійшли другі примірники поданих до початку судового засідання через відділ документального забезпечення та контролю Східного апеляційного господарського суду документів, а саме: клопотання про призначення експертизи (вх. № 355 від 09.01.2024, вх. №353 від 09.01.2024), додаткові пояснення у справі (вх. №354 від 09.01.2024), клопотання про витребування доказів (вх. № 356 від 09.01.2024).

Також, 15.01.2024 до суду апеляційної інстанції від Господарського суду Харківської області надійшов лист від 15.01.2024 вих. №04.01-04 000572 з доданим до нього клопотанням представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвоката Трофименка Романа Олександровича про витребування доказів з додатками, яке помилково надіслано до Господарського суду Харківської області. Вказане клопотання є тотожним за своїм змістом поданим раніше представником відповідача до суду апеляційної інстанції клопотанням про витребування доказів за вх. № 332, №356.

17.01.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника апелянта адвоката Макаренка О.М. надійшли заперечення на клопотання відповідача (вх. №888). Щодо клопотання про витребування доказів та залучення до матеріалів справи нових позивач зазначає, що відповідач не здійснював дій з самостійного отримання цієї довіреності, а також не надав суду ані доказів вжиття заходів для її отримання, ані причини неможливості самостійного отримання, а тому вважає що таке клопотання про витребування не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про призначення судової технічної експертизи документа - довіреності ТОВ "Чаплинка" № 2/02/20 від 25.02.2020 та копії довіреності ТОВ "Чаплинка" від 25.02.2020, позивач вказує на те, що за свідченням директора ТОВ "Чаплинка" ним не видавалась довіреність б/н від 25.02.2020, оригіналу цієї довіреності не існує, за заявою відповідача та його представника - в них немає оригіналу цієї довіреності, а тому відповідач та його представник не в праві посвідчувати власним підписом справжність копії документа, оригіналу якого в них не існує, а з урахуванням статті 91 ГПК України суд не повинен приймати до уваги фотокопію документу, проти достовірності якої заперечує сторона і оригіналу якого суду не надано. Що стосується довіреності № 2/02/20 від 25.02.2020, то зазначений документ також не встановлював та не припиняв зобов`язання сторін за договором оренди, а отже - не містить обставин, що мають значення для розгляду даної справи. За таких обставин, на думку позивача, проводити судово-технічну експертизу документа, яким не обґрунтовується жодна підстава позову немає жодних правових підстав, а тому таке клопотання відповідача має на меті затягування розгляду справи.

Водночас, позивач вказує на те, що доказуванню підлягає саме момент припинення договору оренди та повернення орендованих приміщень. Так, за свідченням відповідача - він підписав з ОСОБА_1. додаткові угоди №1 від 01.03.2020 та від 24.02.2021, передав ОСОБА_1. лист про припинення договору оренди (якого директор ТОВ "Чаплинка" на такі та будь-які інші дії щодо цих приміщень не уповноважував), а отже саме цими документами відповідач обґрунтовує власні заперечення проти позову та той факт, що договір оренди нібито припинив свою дію, а приміщення - нібито були повернені в квітні 2021 року.

За таких обставин, на думку позивача, існують усі підстави для проведення судово-почеркознавчої експертизи саме цих документів, що були виготовлені відповідачем, а саме: додаткова угода № 1 від 01.03.2020 та від 24.02.2021 до договору оренди № 27-08-20-1 від 27.02.2020, лист б/н від 10.02.2021, які нібито підписані ОСОБА_1., проте даний факт, а також надання таких повноважень ОСОБА_1. і прийняття таких рішень - заперечується директором ТОВ "Чаплинка"; крім того, існують усі підстави провести також судово-технічну експертизу давності вищезазначених документів, оскільки наявні ознаки того, що вони були виготовлені в 2023 році, після отримання вимоги про сплату заборгованості та позовної заяви.

А тому позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотань про витребування доказів, про призначення технічної експертизи документа; призначити по справі №922/2824/23 судово-технічну експертизу додаткової угоди від 24.02.2021 до договору оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020, листа б/н від 10.02.2021, на час якої витребувати оригінали зазначених документів у відповідача; на вирішення експерта поставити питання: чи відповідає давність виконання даних документів, вказаній на них даті; чи можливо, що підпис у даних документах виконано речовинами, виробленими в недавній час (з весни 2023 року); чи могли дані документи бути створені у 2023 році; яка давність виготовлення даних документів; проведення експертизи доручити експертам Відділення-бюро у м. Києві Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса" Міністерства Юстиції України, ЄДРПОУ: 44173085 (03118, м. Київ, вул. Костанайська, буд.6).

23.01.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (вх. № 1171), в якому заявник просить зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі № 922/2828/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення. Відповідач вказує на те, що ФОП ОСОБА_2 подано до Касаційного господарського суду Верховного суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі № 922/2828/23, та надає докази на підтвердження цих обставин. Вважає, що наявні підстави для зупинення провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки у цій справі апелянт посилається на преюдиційність обставин, установлених у справі № 922/2828/23, відтак цю справу об`єктивно неможливо розглянути до завершення касаційного перегляду справи № 922/2828/23.

Вказане клопотання про зупинення провадження надійшло також через відділ документального забезпечення та контролю Східного апеляційного господарського суду (вх. № 1180).

Крім того, 23.01.2024 до суду апеляційної інстанції через відділ документального забезпечення та контролю Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 1179), а саме: засвідченої копії адвокатського запиту від 08.01.2024 до ПРАТ "ІНЮРПОЛІС", засвідченої копії відповіді ПРАТ "ІНЮРПОЛІС" від 17.01.2024 №04-01. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 був співробітником ПРАТ "ІНЮРПОЛІС" у період з 03.03.2015 по 03.08.2021, між позивачем та ПРАТ "ІНЮРПОЛІС" було укладено договір про надання юридичних послуг, а тому оригінал довіреності б/н від 25.02.2020 може бути у ПРАТ "ІНЮРПОЛІС". Вказує про відсутність об`єктивної можливості надати зазначений доказ раніше.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 23.01.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників сторін, які підтримали заявлені ними клопотання в суді апеляційної інстанції.

Щодо заявленого позивачем клопотання про призначення судової експертизи, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до положень частини 3 статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. (Правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17).

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

У постановах від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), від 05.03.2020 у справі № 910/1584/19 Верховний Суду вказав, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі, для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок експерта може бути доказом, до якого застосовуються вимоги ст. 80, 118, 182 ГПК України.

За змістом частини першої статті 177, частини першої статті 181 ГПК України, в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання для виконання завдання підготовчого провадження. Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України саме у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.

За змістом статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Водночас, згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2024 у справі №922/2824/23 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 04 жовтня 2023 року (т.2, а.с.17-18). Водночас, ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2024 у справі №922/2824/23 повідомлено учасників справи про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11 вересня 2023 року о 13:00 годині (т.2, а.с14).

Згідно протоколу судового засідання в режимі конференції №1886266 від 11.09.2023 суд першої інстанції суд розпочав розгляд справи по суті та постановив ухвалу, яка заноситься до протоколу про оголошення перерви у судовому засіданні по суті справи до 27.09.2023 о 13:00 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України (т.2, а.с.67-70).

Водночас, 02.10.2023 до місцевого господарського суду від позивача надійшло клопотання (вх. №26572/23) про призначення судової експертизи в якому позивач просить суд поновити позивачу строк на подачу клопотання про призначення експертизи та призначити у справі № 922/2824/23 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення експертизи поставити питання, зазначені в цьому клопотанні. Вказане клопотання є аналогічним за змістом заявленому позивачем клопотанню у суді апеляційної інстанції. При цьому, у цьому клопотанні заявник також посилається на обставини стосовно закінчення підготовчого засідання на час звернення з відповідним клопотанням.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 відмовлено ТОВ "Чаплинка" в поновленні строку на подачу клопотання про призначення експертизи; залишено без розгляду клопотання ТОВ "Чаплинка" вх. № 26572 від 02.10.2023 про призначення у справі № 922/2824/23 судової почеркознавчої експертизи.

Вказана ухвала суду набрала законної сили та не була оскаржена в апеляційному порядку.

Судова колегія зазначає, що представник позивача був обізнаний про хід справи в суді першої інстанції, приймав активну участь шляхом подання процесуальних документів, брав участь в підготовчому засіданні, а отже був обізнаний про можливість скористатись своїм процесуальним правом та заявити клопотання про призначення експертизи до закінчення підготовчого провадження. Однак своїм процесуальним правом на подання такого клопотання у передбачений вимогами ГПК України порядок і строк не скористався.

Натомість після закінчення підготовчого провадження 02.10.2023 до суду першої інстанції від представника позивача надійшло клопотання про призначення експертизи, яке залишено судом першої інстанції без розгляду.

Водночас, ухвалу суду першої інстанції від 02.10.2024 про залишення без розгляду клопотання ТОВ "Чаплинка" вх. № 26572 від 02.10.2023 про призначення у справі № 922/2824/23 судової почеркознавчої експертизи не оскаржував, а тому посилання позивача стосовно незаконності вказаної ухвали, яка також не є предметом даного апеляційного провадження, в обґрунтування поважності причин не заявлення вказаного клопотання з дотриманням положень процесуального законодавства під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів визнає необґрунтованими.

Отже, ТОВ "Чаплинка" звернулось з клопотанням про призначення експертизи поза межами строку, встановленого для звернення сторін з клопотаннями. Зазначене клопотання було розглянуте судом першої інстанції в судовому засіданні 02.10.2023 та залишено без розгляду у зв`язку із відсутністю встановлення судом поважних причин, за яких позивачем під час підготовчого провадження не було заявлено клопотання про призначення експертизи.

Судова колегія зазначає, що оскільки у межах підготовчого провадження другим відповідачем не заявлялись відповідні клопотання про призначення експертизи, то в силу приписів статті 207 ГПК України заявник повинен довести суду існування поважних причин пропуску строку для подання клопотання у межах підготовчого провадження.

В обґрунтування заявлення відповідного клопотання заявник зазначив про те, що проведення відповідної експертизи можливо лише за наявності оригіналів документів, представник позивача не мав об`єктивної можливості ознайомитись із оригіналами довіреності, додаткових угод та актів наданих відповідачем із запереченням на відповідь на відзив, оскільки вони не були надані відповідачем у підготовчому провадженні.

Однак, подання вказаних клопотань залежали виключно від суб`єктивної поведінки сторони, яка несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, оскільки за наявності сумнівів щодо достовірності відповідних документів, позивач мав можливість звернутись до суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження з клопотанням про витребування оригіналів документів та навести обґрунтування щодо необхідності проведення судової експертизи цих документів та заявити відповідне клопотання, проте останнім не було вчинено відповідних дій. Будь-яких доводів щодо існування поважних причин пропуску строку для звернення до суду із відповідними клопотаннями заявником суду наведено не було.

За таких обставин відсутні підстави для призначення на стадії апеляційного провадження судової експертизи, клопотання про призначення якої було заявлено позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції із пропуском строку на його подання та за недоведеності поважності причин його неподання до суду першої інстанції у встановлений законом строк.

До того ж, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу. Проте, в апеляційній скарзі позивач клопотання про призначення експертизи не заявляв.

Колегія суддів зазначає, що будь-яких доводів щодо існування поважних причин пропуску строку для звернення до суду із відповідним клопотанням суду апеляційної інстанції наведено не було, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Щодо заявлених представником відповідача клопотань про витребування доказів (від 09.01.2024 вх.№332, №356), про проведення експертизи (від 09.01.2024 вх.№ 333, №353, №355), колегія суддів дійшла висновку про залишення вказаних клопотань без розгляду, з огляду на таке.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (вх. № 2361 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/2824/23; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 04.12.2023, для подання заяв, клопотань, тощо до 06.12.2023.

У той же час, клопотання про витребування доказів (від 09.01.2024 вх.№332, №356), про проведення експертизи (від 09.01.2024 вх.№ 333, №353, №355) подано відповідачем 09.01.2024.

Таким чином, вказані клопотання про призначення експертизи та витребування доказів подані відповідачем з пропуском строку на їх подання, встановленого ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі №922/2824/23. При цьому, відповідачем не порушувалось питання про поновлення процесуального строку на їх подання, а суд апеляційної інстанції таких обставин не встановив.

З цих підстав, заперечення позивача на заявлені відповідачем клопотання (у тому числі з викладеним в цих запереченнях клопотанням про призначення експертизи) також підлягають залишенню без розгляду.

Стосовно поданих відповідачем додаткових доказів, а саме: до клопотання про витребування доказів (від 09.01.2024 вх.№332, №356) - копії договору оренди № 25-02-20 від 27.02.2020, укладеного між ТОВ "Чаплинка" та ТОВ "Аксіома", копії акта від 01.03.2020 прийому-передачі об`єкта оренди до договору оренди № 25-02-20 від 27.02.2020, копії претензії № 1 від 27.05.2021 щодо заборгованості за договором оренди № 25-02-20 від 27.02.2020; до клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. 1179) - копії адвокатського запиту від 08.01.2024 до ПРАТ "ІНЮРПОЛІС", копії відповіді ПРАТ "ІНЮРПОЛІС" від 17.01.2024 №04-01.

Відповідно до частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч.ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України.

Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.

Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача). Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/2187/20.

Відтак, складені документи після прийняття судом оскаржуваного судового рішення в силу приписів статті 269 ГПК України не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги в якості доказу.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції в порушення приписів ч.4 ст. 80 ГПК України заявником не було зазначено про докази, які не можуть бути подано; причини, з яких докази не можуть бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Заявником не наведено жодної причини об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та норми, яка б забороняла йому вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для дослідження їх апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

До того ж, вказані докази подані до суду апеляційної інстанції з пропуском строку, встановленого ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі №922/2824/23, для подання заяв, клопотань тощо.

З огляду на викладене, судова колегія долучає до матеріалів справи вищенаведені додаткові докази, однак до розгляду не приймає як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.

Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, згідно з вимогами статті 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20, від 14.09.2022 у справі № 911/1977/21, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).

Верховний Суд зазначав, що, зважаючи на приписи частини четвертої, шостої статті 75 ГПК України, пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 904/4393/21).

При цьому сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тобто, зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України можливе лише тоді, коли певні обставини, підстави, факти тощо не можуть бути з`ясовані та встановлені судом у даному процесі, проте які мають значення для справи. Натомість вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі №910/13545/17, від 07.08.2018 у справі №906/763/15, від 10.09.2018 у справі №904/6160/17, від 22.04.2019 у справі №922/2381/16.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Касаційного господарського суду від 11.10.2021 у справі № 904/1210/18).

Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову. Подібний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №914/2930/21.

Предметом заявлених позовних вимог у даній справі є вимоги про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати за договором оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 у розмірі 3767827,02 грн, 114034,88 грн 3% річних, 653875,70 грн інфляційних, 329117,40 грн штрафу.

Водночас, предметом розгляду справи №922/2828/23 є вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості з орендної плати за договором оренди № 25-02-20-3 від 27.02.2020 у розмірі 380966,11 грн, з яких: 266297,63 грн - заборгованість з орендної плати; 16333,48 грн - 3% річних; 98335,00 грн - інфляційні втрати.

Як зазначає сам відповідач у своїх додаткових поясненнях від 09.01.2024, справа № 922/2828/23 розглядалась відносно інших правовідносин, які виникли з іншого договору оренди і щодо інших осіб, судом не було встановлено жодної обставини, що має значення для цієї справи; у справі № 922/2828/23 докази, якими сторони обґрунтовували свої доводи та заперечення, відрізняється за обсягом ніж по справі, яка розглядається.

До того ж, 14.12.2023 Східним апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду справи №922/2828/23 прийнято постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково.

Відповідно до приписів статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 284 ГПК України встановлено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Отже, у відповідності до приписів статей 241, 284 Господарського процесуального кодексу України судове рішення у справі №922/2828/23 вже набрало законної сили з дня прийняття Східним апеляційним господарським судом постанови від 14.12.2023 за наслідками апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2828/23.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній в судовому засіданні 23.01.2024 у приміщенні суду представник позивача надав пояснення щодо обставин справи, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/2824/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, а тому просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2020 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі- орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (далі - орендодавець, позивач) в особі ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 25 лютого 2020 року посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. №774, укладено договір оренди № 25-02-20-1 (далі - договір), відповідно до умов пункту 2.1 якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" (нежитлова будівля літ. "Ю-4"), що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, загальною площею 182,14 кв.м, далі - об`єкт оренди, приміщення (т.1, а.с.12-15).

Орендодавець є приватним власником об`єкта оренди на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" від 26.02.2020 № 217,218 та акта приймання- передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" від 26.02.2020 220,221, право власності зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №201995985 та № 201998925 від 26.02.2020 (п.2.3 договору).

Пунктом 2.5. договору передбачено, що договірна вартість 1 (одного) кв.м об`єкту оренди становить 7000,00 грн.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2. договору орендар має право без будь-яких перешкод використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням протягом всього строку оренди; орендар зобов`язаний сплачувати платежі у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору орендар має право без дозволу орендодавця передавати об`єкт оренди або його частину в користування третім особам (у тому числі за договором суборенди); орендар без погодження з орендодавцем здійснює будь-які дії для підготовки, укладання, зміни та припинення (розірвання) договорів суборенди з третіми особами.

Згідно з пунктами 8.1.1, 8.2.1, 8.2.4, 8.2.5 договору орендодавець мас право отримувати від орендаря платежі у відповідності з умовами даного договору; орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди на умовах та в строки, передбачені даним договором в орендне користування і не ухилятись від підписання актів прийому-передачі; у 10-ти денний строк розглядати звернення орендаря і надавати аргументовану відповідь; у випадку закінчення строку дії даного договору, або його дострокового припинення, прийняти від орендаря об`єкт оренди у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до закінчення строку оренди. Строк оренди триває по 28 лютого 2021 року (включно). У разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору щонайменше за 5 днів до дати завершення строку оренди, цей договір поновлюється на 1 календарний місяць на тих самих умовах.

Згідно з пунктом 10.1 договору об`єкт оренди передається орендарю на підставі акту прийому-передачі в орендне користування, в якому може вказуватись опис технічного стану, кінцевий розмір площі, технічні специфікації. Приміщення може передаватись в орендне користування (повертатись з орендного користування) частинами з підписанням сторонами відповідних актів прийому-передачі.

Об`єкт оренди передається орендарю на підставі акту прийому-передачі в орендне користування (п.10.2 договору).

Відповідно до пункту 10.3 договору після закінчення строку оренди, а також у разі дострокового припинення дії цього договору, орендар звільняє приміщення і повертає приміщення орендодавцеві протягом 10 робочих днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин.

У випадку відмови орендодавця від підписання акту приймання-передачі (акту повернення) в останній день строку дії цього договору, факт передачі (повернення) об`єкту оренди орендодавцю підтверджується актом про повернення приміщення, складеного представником орендаря. Даний акт є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за договором. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії договору.

За умовами пункту 10.4 договору повернення об`єкту оренди (його частин) здійснюється на підставі акту прийому-передачі об`єкту оренди (акту повернення), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Відповідно до пункту 11.1 договору орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди (орендну плату) в розмірах та строки, обумовлені даним договором і додатком № 5, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 11.4. договору передбачено, що нарахування орендної плати орендареві починається з дати підписання орендарем акту прийому-передачі об`єкта оренди і закінчується в день підписання акту прийому-передачі (повернення).

Відповідно до пункту 12.1 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. При цьому орендар має право сплачувати орендну плату раніше зазначених строків.

Орендодавець до 15-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє орендареві рахунок на оплату орендної плати, розрахованої відповідно до додатка №5 до даного договору. Ненадання орендодавцем вказаного рахунку не є підставою для несплати орендної плати за договором (п.12.2 договору).

За умовами пунктів 15.1, 15.2 договору за невиконання (не належне виконання) зобов`язань по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і даним договором. Сторони погодили, що застосуванню до орендаря будь-яких фінансових санкцій за порушення умов цього договору буде передувати письмове попередження про усунення в розумний (більше десяти днів) термін причин, що можуть викликати їх застосування.

Відповідно до пунктів 16.1, 16.3, 16.4 договору сторони звільняються від відповідальності за не виконання або не належне виконання зобов`язань, передбачених даним договором, у випадку якщо не сталось внаслідок обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання даного договору. Сторона, яка не мас можливості належним чином виконувати свої зобов`язання по даному договору зобов`язана негайно, а у випадку неможливості - негайно, після того як це стане можливим повідомити іншу сторону про існуючі для цього перешкоди (обставини, шо виключають її відповідальність). Якщо обставини, що виключають відповідальність діють більш 1 (одного) місяця будь-яка із сторін має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, шляхом направлення письмового повідомлення іншій Стороні - за 30 календарних днів до дати такого розірвання.

У статті 19 розділу 7 "Заключні положення" договору передбачено перелік документів.

Відповідно до пункту 19.1 договору одночасно з підписанням даного договору сторони надають одна одній належним чином завірені (нотаріально або підписами і печатками керівників сторін) копії документів, складених (виданих, затверджених і т.д.) компетентним органом або особою, і підтверджуючих правовий статус сторін, а саме: а) свідоцтво про державну реєстрацію або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; б) довідка з ЄДРПОУ; в) свідоцтво платника ПДВ, свідоцтво про сплату єдиного податку (якщо особа є платником вказаних податків); г) документ про обрання (призначення) на посаду особи, уповноваженої представляти сторону під час укладення цього договору без довіреності, а при підписанні цього договору особою, діючою на підставі довіреності - додатково оригінал цієї довіреності.

Відповідно до пунктів 22.1, 22.3 договору повідомлення та інші документи, які надсилаються стороні на виконання цього договору або у зв`язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі і підписані представниками іншої сторони, які мають на це повноваження. Всі повідомлення та інші документи надсилаються на адреси та номери сторін, які наводяться нижче в цьому договорі.

Усі доповнення, зміни, додатки до даного договору мають юридичну силу, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і належним чином підписані сторонами або їх повноважними представниками і є невід`ємною частиною даного договору (п.24.4 договору).

Згідно з пунктом 25.1 договору додатки до договору, які є його невід`ємною частиною: додаток № 1: План розміщення об`єкта оренди; додаток № 2: Цільове призначення об`єкта оренди; додаток № 3: Технічна специфікація об`єкта оренди; додаток №4: Комунальні платежі; додаток № 5: Розмір орендної плати та порядок розрахунків.

У статті 26 договору зазначені такі реквізити сторін: орендар ФОП ОСОБА_2., ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ; орендодавець ТОВ "Чаплинка", 61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, будинок 96,квартира 1, код ЄДРПОУ 43528018.

Додатком № 5 до договору сторони узгодили розмір орендної плати, який орендар має сплачувати на користь орендодавця за користування орендованими приміщеннями. Так, у пункті 1.2 цього додатку передбачено, що розмір орендної плати за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 4500 доларів США за курсом НБУ на дату сплати орендної плати, без ПДВ (т.1, а.с.17 зворотна частина).

01.03.2020 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (орендодавець) в особі ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 25 лютого 2020 року посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. №774, підписаний акт прийому-передачі об`єкта оренди до договору оренди №25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року, згідно з яким у відповідності з умовами договору оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, загальною площею 182,14 кв.м, згідно додатку № 1 до договору, розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, іменовані далі за текстом - об`єкт оренди, приміщення. Підписання цього акта прийому-передачі об`єкту оренди є підтвердженням початку фактичного користування орендарем об`єктом оренди (т.1, а.с.18).

Як вбачається з наданих документів, договір оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 та акт від 01.03.2020 прийому-передачі об`єкта оренди до договору оренди №25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року від імені позивача підписані представником ОСОБА_1. на підставі довіреності від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., зареєстрованої в реєстрі №774, та скріплені печаткою ТОВ "Чаплинка".

У подальшому між сторонами підписано низку додаткових угод до договору, а саме:

- 02.03.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду №1 до договору про внесення змін до пункту 1.2 додатку №5 до договору оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року, та викладення його у такій редакції: « 1.2. Розмір орендної плати за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США за курсом НБУ на дату виставлення рахунку Орендодавцем, без ПДВ.» (т.1, а.с.24);

- 12.03.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що у зв`язку з неможливістю користування орендарем об`єктом оренди через заборону роботи розважальних (гральних) зон згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" (із змінами) сторони домовились, що орендна плата за користування об`єктом оренди у березні 2020 року становить 50% від розміру, встановленого договором, строк сплати орендарем орендної плати за користування об`єктом оренди у березні 2020 року - не пізніше 10 квітня 2020 року (т.1, а.с.23 зворотна частина);

- 06.04.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду №2 до договору про те, що у зв`язку з неможливістю користування орендарем об`єктом оренди через заборону роботи розважальних (гральних) зон згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" сторони домовились, що орендна плата за квітень становить 10% від розміру орендної плати, встановленої договором, а саме 450 доларів США за курсом НБУ на дату виставлення рахунку орендодавцем, без ПДВ (т.1, а.с.23);

- 05.05.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду №3 до договору про те, що у зв`язку з неможливістю користування орендарем об`єктом оренди через заборону роботи розважальних (гральних) зон згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №332 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" сторони домовились, що орендна плата за травень становить 30% від розміру орендної плати, встановленої договором, а саме 1350 доларів США за курсом НБУ на дату виставлення рахунку орендодавцем, без ПДВ (т.1, а.с.22 зворотна частина);

- 04.06.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду №4 до договору про те, що у зв`язку з неможливістю користування орендарем об`єктом оренди через заборону роботи розважальних (гральних) зон згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" сторони домовились, що орендна плата за червень становить 50% від розміру орендної плати, встановленої договором, а саме 2250 доларів США за курсом НБУ на дату виставлення рахунку орендодавцем, без ПДВ (т.1, а.с.22);

- 19.06.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що 20 червня 2020 року орендодавець додатково передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 15,35 кв.м, розташоване на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-В, далі - частина приміщення.

У зв`язку із передачею орендодавцем частини приміщення в орендне користування орендарю, внесено також зміни до договору та викладено абзац перший пункту 1.1 договору в новій редакції, відповідно до якої орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівлі літ "Ю-4"), загальною площею 197,49 кв.м, далі за текстом - об`єкт оренди, приміщення; викладено додаток № 1 до договору "План розміщення Об`єкта оренди" у новій редакції, яка додано до цієї угоди.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 19.06.2020 передача частини приміщення в користування орендарю здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі частини приміщення.

Також у відповідності з умовами пункту 2 додаткової угоди від 12 березня 2020 року до договору сторони домовились встановити, що з 20 червня 2020 року орендар відновлює користування об`єктом оренди (п. 4 додаткової угоди від 19.06.2020).

Згідно з пунктом 5 цієї додаткової угоди від 19.06.2020 сторони досягли згоди змінити умови оренди об`єкта оренди в період з 20 червня 2020 року по 30 вересня 2020 року, та встановили наступні умови, які застосовуються до правовідносин сторін у вказаний період: розмір орендної плати за розрахунковий період становить 50% від розміру орендної плати встановленої договором (т. а.с.21).

На виконання цієї додаткової угоди 20.06.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) підписаний акт прийому-передачі частини приміщення до договору оренди №25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року, відповідно до якого орендодавець додатково передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 15,35 кв.м, розташоване на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б (т.1, а.с.18, зворотна частина).

- 23.06.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що з дати підписання цієї додаткової угоди розмір орендної плати за один календарний місяць розраховується виходячи з курсу НБУ на останню дату розрахункового місяця (т.1, а.с.20 зворотна частина);

- 16.09.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що сторони досягли згоди змінити умови оренди об`єкту оренди в період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року, та встановили наступні умови, які застосовуються до правовідносин сторін у вказаний період: розмір орендної плати за розрахунковий період становить 70% від розміру орендної плати встановленої договором (т.1, а.с. 20);

- 24.12.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що сторони досягли згоди змінити умови оренди об`єкту оренди в період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року, та встановили наступні умови, які застосовуються до правовідносин сторін у вказаний період: розмір орендної плати за розрахунковий період становить 50% від розміру орендної плати встановленої договором (т.1, а.с. 19, зворотна частина);

28.01.2021 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що сторони досягли згоди змінити умови оренди об`єкту оренди в період з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року, та встановили наступні умови, які застосовуються до правовідносин сторін у вказаний період: розмір орендної плати за розрахунковий період становить 70% від розміру орендної плати встановленої договором (т.1, а.с. 19).

Отже, вказані додаткові угоди до договору та акт від 20.06.2020 прийому-передачі частини приміщення до договору оренди підписані директором ТОВ "Чаплинка" ОСОБА_6. та скріплені печаткою товариства.

Як зазначає позивач, з огляду на те, що договір поновлювався на первісних умовах, орендар був зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі, визначеному в додатку №5 до договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою, зокрема за один календарний місяць - еквівалент 4500,00 доларів США за курсом НБУ на останню дату розрахункового місяця. Тобто, відповідач взяв на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування об`єктом оренди, проте не виконував свої зобов`язання належним чином.

За твердженням позивача, орендна плата відповідачем не вносилась за користування майном протягом березня 2021 року - квітня 2023 року, чим порушено прийняті на себе зобов`язання за договором оренди №25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року, а тому загальна сума заборгованості відповідача за орендними платежами за цим договором складає 3767827,02грн.

25.04.2023 позивач направив відповідачу вимогу від 18.04.2023 про сплату заборгованості за договором оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 з орендної плати у розмірі 3438709,62 грн (за період березень 2021 року - березень 2023 року), 3% річних від простроченої суми за користування чужими коштами у розмірі 98968,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 634018,37 грн. У цій вимозі також повідомлено орендаря про припинення договору оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 з 01.05.2023, а тому позивач вимагав звільнити орендовані за договором приміщення 01.05.2023. На підтвердження направлення вказаної вимоги позивачем надано фіскальний чек Укрпошти від 25.04.2023, накладну та опис вкладення (т.1, а.с. 24-36).

У червні 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року в розмірі 3.767.827,02 грн, 114.034,88 грн 3% річних, 653.875,70 грн інфляційних, 329.117,40 грн штрафу та про усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно шляхом зобов`язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому, та повернути нерухоме майно позивачу шляхом виселення з приміщень, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" (нежитлова будівля літ. Ю-4), за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення об`єкту оренди, що є додатком №1 до договору оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач систематично порушує умови договору, не сплачує орендну плату впродовж тривалого терміну, не повертає приміщення після закінчення строку дії договору, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати за період з березня 2021 року по квітень 2023 року, 3% річних та інфляційних витрат у відповідності до приписів статті 625 ЦК України за час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також неустойки за неповернення приміщення у відповідності до присів частини 2 статті 785 ЦК України за травень 2023 року.

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що 01.03.2020 між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору оренди № 25-02-20-3 від 27.02.2020, якою було викладено в новій редакції ряд умов первісного договору оренди, зокрема:

"п.9.2. Строк оренди триває по 28 лютого 2021 року (включно). У разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору до 31 січня 2021 року, умови цього договору (строк оренди) продовжують діяти до 30.04.2021, без наступної пролонгації. Орендна плата сплачується по останній день строку оренди. Переважне право орендаря на укладання нового договору передбачено статтею 23 цього договору. Дострокове припинення договору оренди можливе виключно: за згодою сторін, оформленою договором про розірвання договору оренди. У цьому випадку орендна плата нараховується по останній день оренди, визначеного у договорі про розірвання договору оренди, на умовах визначених договором оренди; у разі неналежного виконання орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати на протязі двох місяців підряд, орендодавець має право достроково припинити договір оренди, з 61 (шістдесят першого) дня прострочення сплати орендної плати, що не звільняє орендаря від обов`язку оплати орендної плати за ці два місяці.

п.10.3. В останній день строку оренди орендар зобов`язується звільнити, а орендодавець зобов`язується прийняти об`єкт оренди за актом передачі (повернення) об`єкта оренди. Акт передачі (повернення) об`єкта оренди готується орендарем, підписується та завчасно направляється орендодавцю у спосіб визначений договором. Орендодавець зобов`язується підписати зазначений акт передачі (повернення) та передати його орендарю в останній день строку оренди за місцем об`єкта оренди. У випадку ненадання орендарю підписаного орендодавцем зі свого боку акту передачі (повернення) об`єкта оренди в останній день строку оренди, факт передачі (повернення) об`єкту оренди орендодавцю підтверджується одностороннім актом про повернення приміщення, складеним представником орендаря в присутності адміністратора Торгового центру «Французький бульвар» та представника охорони Торгового центру. Даний акт є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за договором. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії договору.

У разі не направления орендарем підписаного зі свого боку акту передачі (повернення) об`єкта оренди орендодавець зобов`язаний самостійно скласти акт передачі (повернення), підписати його та направити орендарю, у спосіб передбачений договором, в цьому випадку об`єкт оренди вважається прийнятим орендодавцем в останній день строку оренди, і за погодженням з адміністрацією Торгівельного центру є підставою для відключення комунікацій в об`єкті оренди та обмеження до об`єкту оренди доступу орендаря та будь-яких третіх осіб. Орендар визнає, що в такому разі ним здійснено фактичне звільнення об`єкта оренди та відсутність будь яких претензій до орендодавця

п.12.2. Орендодавець до 15 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє орендареві рахунок, з зазначенням банківських реквізитів, на оплату орендної плати, розрахованої відповідно до додатку № 5 до даного договору. Орендар сплачує орендну плату на підставі отриманого рахунку від орендодавця на оплату орендної плати. У разі ненадання орендодавцем рахунку на оплату орендної плати орендарю, у строки визначені у цьому пункті, зазначене вважається прострочення кредитора у відповідності до статті 613 Цивільного кодексу України, й орендар звільняється від відповідальності за порушення пункту 12.1. даного договору, проте не звільняється від обов`язку сплати орендної плати за цей період, яка повинна бути здійснена орендарем на протязі 10 днів з моменту отримання відповідного рахунку. За здійснення оплати орендарем без отриманого рахунку, орендар визнає, що несе самостійно ризик сплати орендної плати за неналежними реквізитами, й відповідно зазначена орендна плата може бути не прийнята орендодавцем, а платіж бути поверненим як помилковий. У випадку не погодження орендаря з розрахунком орендної плати зазначеного у рахунку виставленого орендодавцем, орендар має право сплатити орендну плату, відповідно до власного розрахунку орендної плати, а також письмово обґрунтувавши власний розрахунок орендної плати, направити його орендодавцю. В цьому випадку, сторони шляхом переговорів погоджують остаточну суму орендної плати.

п.22.3. Всі повідомлення та інші документи надсилаються на адреси сторін, зазначені у цьому договорі, вручаються під підпис уповноваженого представника сторони або надсилаються на зазначену у цьому пункті електронну пошту: Орендодавець: eurostyIe-tex@ukr.net, Орендар lena_audit@ukr.net. Кожна із сторін зобов`язується негайно письмово інформувати іншу сторону про зміну своєї адреси, телефонного номеру та електронної пошти. У разі відсутності письмового повідомлення іншої сторони договору про зміни своєї адреси, телефонного номеру, електронної пошти, сторона, яка не повідомила про зміну адреси, несе всі ризики неналежного повідомлення, здійсненого за попереднім адресом.

Як зазначає відповідач, додатковою угодою №1 від 01.03.2020 сторони погодили додаток № 5 до договору оренди № 25-02-20-3 від 27.02.2020 викласти у новій редакції:

1.1. Орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірі, в строки та в порядку обумовлені договором та цим додатком.

1.2. Розмір орендної плати при фактичному користуванні орендарем об`єктом оренди за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 4500,00 доларів США за курсом НБУ на дату виставлення рахунку орендодавцем, без ПДВ.

1.3. За мовчазною згодою, вважається, що орендар користується об`єктом оренди 30 днів у місяць. У разі необхідності визначення розміру орендної плати за певну кількість днів, розмір орендної плати за один день визначається шляхом ділення розміру орендної плати, зазначеної в цьому пункті на 30 днів перемноженої на кількість днів, плату за які необхідно визначити.

1.4. Орендар звільняється від сплати орендної плати, виключно за ті дні, коли:

- Торгівельний центр не працює за рішенням власника будівлі - ТОВ «Аксіома», підписаного директором;

- Торгівельний центр, в якому знаходиться об`єкт оренди не приймає відвідувачів в цілому, або в частині, де знаходиться об`єкт оренди, що виключає можливість здійснювати торгівельну (комерційну) діяльність у об`єкті оренди, в тому числі але не виключно: проведення ремонту чи реконструкції місць загального користування, обмеження доступу відвідувачів торгівельного центру до об`єкту оренди, тощо, що позбавляє можливості орендаря користуватися об`єктом оренди для торгівельної (комерційної) діяльності. Зазначене підтверджується відповідним розпорядженням директора ТОВ «Аксіома», або актом складеним орендарем в присутності охорони торгівельного центру та адміністратора торгівельного центру;

- відсутнє у об`єкті оренди електропостачання понад 5 годин в день, незалежно від причин відсутності. Зазначене підтверджується листом директора ТОВ «Аксіома», або актом складеним орендарем в присутності охорони торгівельного центру та адміністратора торгівельного центру;

- прийняття органами державної влади, чи органами місцевого самоврядування актів, що обмежують доступ відвідувачів до торгівельного центру та об`єкту оренди.

1.5. У разі реєстрації орендодавця платником податку на додану вартість, орендодавець зобов`язується повідомити завчасно, проте не менш ніж за 10 календарних днів, шляхом направлення письмового повідомлення разом з новою редакцією додатку № 5 до цього договору, для погодження та підписання з боку орендаря." (т.1, а.с.94-96).

Зі змісту наданої відповідачем додаткової угоди від 01.03.2020 вбачається, що з боку ТОВ "Чаплинка" (орендодавця) вказану угоду укладено та підписано ОСОБА_1., який діяв на підставі довіреності від 25.02.2020.

Крім того, відповідач надав додаткову угоду від 24.02.2021 до договору оренди про те, що у зв`язку з прийнятим орендодавцем рішенням передати з 01 травня 2021 року приміщення в оренду ТОВ "Аксіома" сторони домовились припинити орендні відносини 30 квітни 2021 року, орендар відмовляється від переважного права орендаря на укладання нового договору оренди, передбаченого пунктом 23.1 договору оренди.

Крім того, відповідно до цієї додаткової угоди сторони змінили додаток № 5 до договору, виклавши п.1.2.1. додатку у новій редакції: "Розмір орендної плати за розрахунковий період розраховується за формулою:

Орендна Плата = Орендна ставка * Площа Приміщення* (кількість днів роботи торгівельного центру в розрахунковий місяць/ на кількість календарних днів у розрахунковому місяці).

де: Площа Приміщення - вказана в п.2.1. договору. Орендна ставка становить гривневий еквівалент 7,00 (сім) доларів США за курсом НБУ на останню дату розрахункового місяця, без ПДВ. Кількість днів роботи торгівельного центру в розрахунковий місяць - це дні роботи торгівельного центру, окрім днів коли органами державної влади, місцевого самоврядування або органами управляння торгівельного центру "Французький бульвар" встановлено обмеження на приймання відвідувачів".

Згідно змісту додаткової угоди, зміни викладені у цій додатковій угоді, вступають в силу з 01 березня 2021 року, решта умов договору залишається незмінною, та такі умови зберігають чинність для регулювання відносин сторін.

Зі змісту наданої відповідачем додаткової угоди 24.02.2021 вбачається, що з боку ТОВ "Чаплинка" (орендодавця) вказану угоду укладено та підписано ОСОБА_1., який діяв на підставі довіреності без зазначення дати та номера такої довіреності.

Сторонами не заперечується належне виконання зобов`язань за договором оренди включно до березня 2021 року.

Разом з тим, відповідач факт існування заборгованості за договором заперечував та надав платіжне доручення № 857 від 08.04.2021, згідно з яким було сплачено орендну плату за березень 2021 року в розмірі 38549,34 грн; платіжне доручення № 862 від 07.05.2021, згідно з яким сплачено орендну плату за квітень 2021 року в розмірі 12891,99 грн (розмір орендної плати був сплачений за користування об`єктом оренди по 10.04.2021, з урахуванням вимог п. 1.4 додатку № 5 у редакції додаткової угоди від 24.02.2021, оскільки після 10.04.2021 Торговий центр не працював). На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано лист ТОВ "Аксіома" від 09.04.2021, за змістом якого ТРЦ "Французький бульвар" починаючи з 11 квітня 2021 року на території Харківської області встановлюються додаткові протиепідемічні заходи, в тому числі забороняється приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах, до дати скасування на території Харківської області "червоного" рівня епідемічної небезпеки буде здійснювати діяльність з дотриманням вимог законодавства, встановлених для "червоного" рівня епідемічної небезпеки (т.1, а.с.103-104, 107).

За твердженням відповідача, у подальшому договірні відносини за договором оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 було припинено.

В обґрунтування зазначених обставин надав лист б/н від 10.02.2021, яким відповідач повідомив про свій намір звільнити об`єкт оренди 30.04.2021, та в додатках якого містився акт (приймання-передачі) повернення об`єкту оренди від 30.04.2021 та додаткова угода від 10.02.2021 до договору оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020. У цьому листі відповідач запропонував позивачеві 30.04.2021 прийняти об`єкт оренди та передати відповідачу підписаний з його сторони акт за місцем об`єкта оренди На листі наявний напис "отримав 10.02.2021 ОСОБА_1" та міститься підпис. (т.1, а.с.142).

Проте, за твердженням відповідача, позивач не направив підписаний зі своєї сторони акт передачі (повернення), наданий йому відповідачем та не з`явився в останній день строку дії договору оренди 30.04.2021 для прийняття об`єкта оренди та підписання акта повернення.

Відповідачем до матеріалів справи був наданий акт про повернення приміщення від 30.04.2021, за змістом якого: представник ФОП ОСОБА_2., яка є орендарем за договором оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020, звільнив та передав (повернув) нежитлові приміщення загальною площею 197,49 кв.м, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлової будівлі літ. "Ю-4"), що знаходиться за адресою: м. Харків, Павлова Академіка, буд. 44-Б. Зазначений акт складений у присутності представника охоронної фірми та адміністратора ТЦ "Французький бульвар" (т.1, а.с.102).

Відповідач посилається на те, що зі сторони орендодавця додаткові угоди підписав уповноважений представник ТОВ "Чаплинка" ОСОБА_1 за довіреністю від 25.02.2020 без номера, якому в подальшому як представнику позивача було вручено лист б/н від 10.02.2021 про звільнення об`єкта оренда.

Так, згідно наданої відповідачем до заперечень на відповідь на відзив (24.08.2023 вх. №22688) копії довіреності від 25.02.2020, виданої ТОВ "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_6, на ім`я ОСОБА_1 (повіреного), довіритель цією довіреністю уповноважує ОСОБА_1 бути представником довірителя від його імені та за його (довірителя) рахунок:

з будь-яких питань та у відносинах з будь-якими юридичними та/або фізичними особами;

в органах державної влади і місцевого самоврядування, в тому числі у Міністерстві юстиції України та його територіальних органах, Департаменті державної реєстрації Міністерства юстиції України та його підрозділах та відділах, Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, реєстраційній службі територіальних управлінь юстиції, інших органах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в їх підрозділах, а також перед нотаріусами,

в Державній податковій службі України та її територіальних органах, Міністерстві фінансів України та його територіальних органах,

в Державній службі України з питань праці та її територіальних підрозділах,

в Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та її територіальних органів,

в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та її територіальних органах,

в Державній екологічній службі та її територіальних органах,

в Державній архітектурно- будівельній інспекції та її територіальних органах,

в органах статистики, органах пенсійного фонду та фондів соціального забезпечення, центрах надання адміністративних послуг, поштових та кур`єрських службах, у судах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, у місцевих судах, апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному суді та третейських судах, в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні,

в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями,

в житлово- експлуатаційних організаціях, в експертних установах,

у банківських установах, інших фінансових установах,

в органах Національної поліції України, органах внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, досудового слідства,

перед будь-якими юридичними та фізичними особами, фізичними особами- підприємцями, включаючи посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.

Для цього представникові надається право:

подавати до вказаних вище органів та особам будь-які документи: заяви, реєстраційні форми, довідки тощо, скріплені підписом та/або печаткою уповноваженої особи довірителя,

отримувати від вказаних вище органів та осіб будь-які документи, які необхідні для цілей цієї довіреності,

готувати копії документів та засвідчувати своїм підписом без подальшого скріплення його печаткою довірителя будь-які копії документів, які пов`язані із цією довіреністю,

готувати та підписувати договори оренди нерухомого майна;

ініціювати та здійснювати будь-які платежі,

вчиняти будь-які інші дії, які необхідні для цілей цієї довіреності.

Ця довіреність видана строком на один рік без права передовіри та дійсна до двадцять п`ятого лютого дві тисячі двадцять першого року включно.

Копія довіреності засвідчена представником відповідача адвокатом Трофименко Р.О. (т.1, а.с.160-161).

Також відповідачем до матеріалів справи надано копію довіреності від 25.02.2020, видану ТОВ "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_6, зокрема на ім`я ОСОБА_1., посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., зареєстровану в реєстрі за №774 (т.1, а.с.191-192), відповідно до якої, зокрема, ОСОБА_1, має право представляти довірителя в будь-яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування, зокрема в органах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в їх підрозділах, включаючи, але не обмежуючись, в Центрах надання адміністративних послуг, Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, перед державними реєстраторами, нотаріусами, будь-якими банками та іншими фінансовими установами, перед будь-якими юридичними та фізичними особами з будь-яких питань, що стосуються внесення змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі в частині зміни складу учасників Товариства, збільшення/зменшення статутного капіталу Товариства, перерозподілу часток учасників у статутному капіталі, набуття Товариством прав на нерухоме майно, що вноситься до статутного капіталу Товариства.

Для цього повірений має право від імені та за дорученням довірителя вчиняти дії: готувати, підписувати та без скріплення печаткою довірителя подавати до вказаних вище органів заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу за встановленою формою, заяви у сфері державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно, заяви про державну реєстрацію права власності) за встановленою формою, акти приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства, інші необхідні документи для цілей цієї довіреності; підписувати, подавати та отримувати описи документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційних дій відповідно до законодавства; подавати до вказаних органів будь-які необхідні документи, у тому числі заяви, протоколи, рішення, акти приймання-передачі тощо; отримувати виписки, витяги (в тому числі, але не виключно, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності), інші необхідні документи; здійснювати будь-які платежі в цілях цієї довіреності.

Права на підписання договорів оренди від імені ТОВ "Чаплинка", актів приймання-передачі об`єктів оренди, додаткових угод до них та отримання будь-яких листів на ім`я довірителя даною довіреністю не передбачено.

Разом з тим, у відповіді на відзив відповідача (вх.№21810 від 16.08.2023) позивач заперечив підписання додаткових угод та уповноваження ОСОБА_1. на їх підписання та в подальшому надав до матеріалів справи копію довіреності №2/02/20 від 25.02.2020 (т.2, а.с.136).

Зі змісту довіреності №2/02/20 від 25.02.2020, виданої ТОВ "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_1 (повіреного), вбачається, що останнього уповноважено вчиняти наступні правочини від імені довірителя, зокрема, укласти від імені довірителя (в якості орендодавця) договори оренди належного довірителю на праві власності нерухомого майна з фізичними особами-підприємцями (в якості орендарів): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на наступних умовах: передати в оренду ФОП ОСОБА_2. нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (нежитлова будівля літ. "Ю-4"), загальною площею 182,14 кв.м (згідно з попередньо узгодженим з орендарем і наданим повіреному проектом договору та планом розміщення орендованих площ) строком до 28.02.2021. Розмір орендної плати за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 4500 доларів США за курсом НБУ на дату сплати орендної плати без ПДВ. Надати повіреному для виконання цієї довіреності право підписати договори оренди з додатками (додаток №1 - план розміщення; додаток №2 - цільове призначення; додаток №3 - технічна специфікація; додаток №4 - комунальні платежі; додаток №5 - розмір орендної плати та порядок розрахунків) на вказаних у даній довіреності умовах та акти приймання-передачі об`єктів оренди. Повноваження повіреного за цією довіреністю припиняються після підписання ним договору оренди та актів приймання-передачі зазначених у цій довіреності об`єктів оренди. Дана довіреність видана без права передовіри, строком на один місяць до 25 березня 2020 року.

Також, до матеріалів справи відповідачем надану заяву свідка ОСОБА_5 від 04.09.2023 (т.2, а.с.38), в якій повідомлено наступне:

"Я, ОСОБА_5 був засновником і учасником ТОВ "Чаплинка" до 02.04.2020 року, яке володіє приміщеннями у ТРЦ "Французький бульвар".

Представництво інтересів ТОВ "Чаплинка" щодо приміщень розташованих у ТРЦ "Французький бульвар" здійснював ОСОБА_1 на підставі довіреності без номеру від 25.02.2020 викладеній у простій письмовій формі, а також довіреності посвідченої Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. 25.02.2020 за р. № 774. Зазначені копії довіреностей я маю у розпорядженні.

Як учасник ТОВ "Чаплинка", який володів 90,86% статутного капіталу товариства, мною здійснювалось погодження повноважень представника - ОСОБА_1 по зазначеним довіреностям та погодження його особистості на представництва інтересів товариства у ТРЦ "Французький бульвар" з усіх питань пов`язаних з приміщеннями належними ТОВ "Чаплинка", а саме щодо визначення умов оренди, ціни, визначення орендаторів, з наданням права на укладання договорів оренди, внесення до договорів оренди змін, ведення переговорів, отримання кореспонденції та вчинення інших повноважень необхідних для експлуатації приміщень.

Договір оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 та додаткова угода від 01.03.2020 до нього, укладені між ТОВ "Чаплинка" та ФОП ОСОБА_2. були погоджені ОСОБА_1 з директором ТОВ "Чаплинка" та учасниками ТОВ "Чаплинка", зокрема зі мною, як власником 90,86% статутного капіталу ТОВ "Чаплинка".

Також, у цій заяві викладено зміст довіреності без номеру від 25.02.2020 видавник ТОВ "Чаплинка", яка відповідає наданій відповідачем до матеріалів справи копії довіреності, та повідомлено про те, що на підставі зазначеної довіреності ОСОБА_1 представляв інтереси ТОВ "Чаплинка" перед орендарями приміщень, що розташовані у ТРЦ "Французький бульвар", перед власником будівлі, де розташований ТРЦ "Французький бульвар" та компанією, яка здійснює управління ТРЦ - ТОВ "Аксіома", перед організаціями які здійснювали обслуговування приміщень у ТРЦ. Зазначено, що про існування довіреності від 25.02.2020 за № 2/02/20 видавник ТОВ "Чаплинка" йому як учаснику товариства не відомо.

Окрім того, відповідач посилається на те, що з відповіді ТОВ "Аксіома" лист №01/09-2 від 01.09.2023 на адвокатський запит адвоката Трофименко Р.О. вбачається, що ОСОБА_1 діяв перед ТОВ "Аксіома" як представник на підставі довіреності без номеру від 25.02.2020. Аналогічні відповіді містяться і у відповідях інших контрагентів позивача на адвокатські запити (вказані відповіді додані відповідачем разом з додатковими поясненнями від 11.09.2023 вх. №24440) (т.2, а.с.39-47).

За твердженням відповідача, листом ТОВ "Аксіома" №23/08-02 від 23.08.2023 (додано до заперечень на відповідь на відзив вх. №22688 від 24.08.2023), яким було надано відповідь на адвокатський запит додатково підтверджено, що час та місце складання акту, а також звільнення об`єкту оренди відповідачем відповідає тому, про що зазначено відповідачем у відзиві (т.1, а.с. 186-187).

В свою чергу, заперечуючи проти наведених відповідачем обставин позивач надав до матеріалів справи заяву свідка директора ТОВ "Чаплинка" ОСОБА_6 від 26.09.2023 (т.2, а.с.77), в якій повідомлено про те, що ОСОБА_6 згідно з рішенням засновника підприємства та наказу № 1-ОК від 24.02.2020 перебуває на посаді директора ТОВ "Чаплинка" код ЄДРПОУ 43528018 з 24 лютого 2020 року по сьогоднішній день. Згідно зі Статутом ТОВ "Чаплинка" директор є виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, вирішує всі питання діяльності Товариства та зокрема - видає довіреності, представляє інтереси Товариства у взаємовідносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування. 25.02.2020 ним видано пану ОСОБА_1 довіреність № 2/02/20 з повноваженням підписати договори оренди належних ТОВ "Чаплинка" на праві власності нежитлових приміщень ТРЦ "Французький бульвар", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (нежитлова будівля літ. "Ю-4") з фізичними особами - підприємцями (в якості орендарів): ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_5 та ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_6 . Повноваження повіреного за цією довіреністю припинялися після підписання ним договору оренди та актів приймання-передачі зазначених у цій довіреності об`єктів оренди. Дана довіреність не передбачала права ОСОБА_1. підписувати будь-які інші документи (зокрема - додаткові угоди до договорів оренди), або отримання кореспонденції від контрагентів, ведення переговорів тощо.

Крім того, у заяві свідка зазначено, що ФОП ОСОБА_2 до суду надано фотокопію довіреності від 25.02.2020 б/н від ТОВ "Чаплинка", в якій надається пану ОСОБА_1. необмежені повноваження, зокрема на підготовку та підписання договорів оренди. Зазначена фотокопія довіреності містить мій підпис та печатку ТОВ "Чаплинка", однак дану довіреність він як директор ТОВ "Чаплинка" не підписував та не видавав, ОСОБА_1. на виконання даних повноважень ніколи не уповноважував, усі додаткові угоди, що укладалися сторонами за договорами оренди нерухомого майна підписував особисто та скріплював печаткою, на отримання кореспонденції від орендарів та інших контрагентів ані ОСОБА_1., ані іншу особу не уповноважував, будь-яких інших довіреностей, що давали б право на зміну умов договорів оренди та укладання додаткових угод до договорів оренди ОСОБА_1. та іншим особам не видавав.

Подані до матеріалів справи заяви свідків оформлені у відповідності до ст. 88 ГПК України, містить інформацію про джерело обізнаності із наведеними в цій заяві обставинами та свідчення про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, а також заявлено готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Протокольною ухвалою суду першої інстанції 27.09.2023 були поновлені строки на подання доказів (зокрема, заяв свідків) та долучені до матеріалів справи (т.2, а.с.106-131).

09.10.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем 30.04.2021 був складений акт про повернення приміщення, за змістом якого представник відповідача, який є орендарем за договором оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020, склав акт про повернення приміщення, чим підтвердив факт звільнення (передання та повернення) нежитлові приміщення загальною площею 197,49 кв.м, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлової будівлі літ. "Ю-4"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначений акт складений у присутності представника охоронної фірми та адміністратора ТЦ "Французький бульвар". Як зазначено в рішенні, такі дії відповідача щодо порядку припинення договірних відносин за договором оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 відповідають вимогам п.п. 9.2., 10.3, 12.2., 22.03. договору в редакції додаткової угоди від 01.03.2020 до цього договору. Суд зазначив, що за змістом договору оренди складення акта про повернення приміщення є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за договором оренди. При цьому дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії договору оренди. Отже, суд погодився із доводами відповідача про те, що договір оренди припинив свою дію 30.04.2021, а відповідач завчасно надав позивачу акт повернення об`єкта оренди й повідомив про небажання продовжувати орендні правовідносини.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на таке:

- в порушення приписів частини шостої статі 91 ГПК України судом першої інстанції взято до уваги копію довіреності, засвідчену представником відповідача адвокатом Трофименко Р.О. за відсутності оригіналу цього документа у відповідача та його представника та за наявності заперечень позивача стосовно відповідності поданої копії оригіналу;

- суд першої інстанції обґрунтував власне рішення доказами, які надав відповідач, без урахування та оцінки доказів, які надав позивач. При цьому, доказами відповідача стосовно обставин справи є: проста фотокопія довіреності на пана ОСОБА_1.; додаткова угода № 1 від 01.03.2020 та додаткова угода від 24.02.202, підписані не уповноваженим представником ОСОБА_1. із ознаками підробки; лист б/н від 10.02.2021, підписаний не уповноваженим представником ОСОБА_1. із ознаками підробки; акт прийому-передачі об`єкта оренди (повернення) від 30.04.2021. Вважає, що усі ці документи (крім акту прийому-передачі повернення, який взагалі не містить підпису жодної особи з боку позивача) підписані з боку позивача особою, що не уповноважена ані на підписання додаткових угод, ані на отримання кореспонденції від контрагентів - паном ОСОБА_1 . Вважає, що суд першої інстанції обґрунтував власне рішення простою фотокопією довіреності ТОВ "Чаплинка", оригіналу якої не існує та існування якої заперечується позивачем, зокрема директором ТОВ "Чаплинка";

- щодо інших взятих до уваги судом першої інстанції доказів (заяви свідка ОСОБА_5 , відповідей ТОВ "Аксіома", інших контрагентів позивача) вважає, що такі докази наявності повноважень у особи, як свідчення третіх осіб, які не є учасниками та сторонами спору і не приймали участь у господарських відносинах між сторонами, не є допустимими доказами та не можуть підтверджувати факт наявності повноважень. До того ж посилається на те, що ОСОБА_4. , як і ОСОБА_7 , ОСОБА_3 є також орендарями приміщень за цією ж адресою, та відповідачами за аналогічними позовами позивача про стягнення орендної плати, співучасниками ТОВ "Аксіома" та родичами. Тобто усі вони - є зацікавленими і пов`язаними особами, відповідачами перед позивачем, і надають такі неправдиві свідчення задля того, щоб уникнути сплати орендної плати за весь час, який вони користувалися приміщеннями позивача. Подані копії підроблених довіреностей б/н від 25.02.2020 на ОСОБА_1. посвідчені неналежним чином, оскільки за відсутності оригіналу документа особа не може засвідчувати його копію;

- висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1. було підписано від імені та в інтересах позивача додаткові угоди до договору оренди - не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, а також помилковим є висновок про те, що додаткові угоди від 01.03.2020 та 24.02.2021 є укладеними, а майно фактично повернуто позивачу 30.04.2021;

- за умовами договору фактом підтвердження належного виконання орендарем обов`язку по поверненню приміщення має бути або підписаний обома сторонами акт приймання-передачі приміщення, або докази направлення підписаного орендарем акту на адресу позивача. Проте в матеріалах справи такі докази відсутні. Висновки ж суду про повернення відповідачем 30.04.2021 орендованих приміщень ґрунтуються виключно на положеннях п. п. 9.2., 10.3, 12.2., 22.3 договору оренди в редакції додаткової угоди від 01.03.2020 до цього договору, яка підписана неповноважним представником, є неукладеною та не породжує правових наслідків. Тому, вважає, що висновки суду про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати після 30.04.2021 не відповідають обставинам справи;

- суд першої інстанції при винесенні рішення прийняв до уваги подану відповідачем фотокопію довіреності б/н від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1., чим порушив ст. 91 ГПК України;

- порушення судом приписів частин третьої та п`ятої статті 96 ГПК України щодо витребування оригіналу доказу призвело до неправильного вирішення справи по суті, оскільки оригінал довіреності, копія якої була подана відповідачем разом із запереченнями, не був поданий до суду, при тому, що позивач поставив під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, за таких обставин вважає, що такий доказ не мав бути взятий судом до уваги;

- в рішенні суду зазначено, що ТОВ "Аксіома" є власником будівлі, проте до матеріалів справи відповідачем не надано жодних доказів, що вказане підприємство якимось чином пов`язано із нерухомим майном, що належить позивачу, або іншим нерухомим майном, розташованим за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44- Б. В матеріалах справи відсутній витяг з Єдиного державного реєстру нерухомого майна щодо належності будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, ТОВ "Аксіома", а також будь-яких інших доказів щодо правових підстав виконання ТОВ "Аксіома" функцій адміністратора ТРЦ. Таким чином, вважає, що суд зробив висновки на підставі неналежних доказів;

- вважає, що задоволений судом при винесенні рішення розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу на те, що позивач в процесі розгляду справи по суті відмовився від частини позовних вимог (немайнова вимога - про звільнення приміщень), оскільки після подання позову до суду відповідач займані приміщення звільнив.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема шляхом розірвання договору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

За приписами статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис містить частина перша статті 193 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) нерухомого майна, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України,

Частинами першою, третьою, шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до приписів статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частиною першою, четвертою, п`ятою, шостою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Частинами 1, 3 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

За змістом статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до положень статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

Як вже було встановлено вище та визнається сторонами, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі- орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (далі - орендодавець, позивач) в особі ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 25 лютого 2020 року посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. №774, укладено договір оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 (далі - договір), відповідно до умов пункту 2.1 якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" (нежитлова будівля літ. "Ю-4"), що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, загальною площею 182,14 кв.м, далі - об`єкт оренди, приміщення (т.1, а.с.12-15).

Відповідно до пункту 11.1 договору орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди (орендну плату) в розмірах та строки, обумовлені даним договором і додатком № 5, що є його невід`ємною частиною.

Додатком № 5 до договору сторони узгодили розмір орендної плати, який орендар має сплачувати на користь орендодавця за користування орендованими приміщеннями. Так, у пункті 1.2 цього додатку у редакції додаткової угоди від 23.06.2020 орендної плати за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 4500 доларів США виходячи з курсу НБУ на останню дату розрахункового місяця.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до закінчення строку оренди. Строк оренди триває по 28 лютого 2021 року (включно). У разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору щонайменше за 5 днів до дати завершення строку оренди, цей договір поновлюється на 1 календарний місяць на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 10.3 договору після закінчення строку оренди, а також у разі дострокового припинення дії цього договору, орендар звільняє приміщення і повертає приміщення орендодавцеві протягом 10 робочих днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення жодної із сторін про припинення цього договору 28.02.2021, а відтак договір поновлювався в подальшому на тих самих умовах, що не заперечується сторонами.

Спірним під час вирішення даного спору про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати є питання щодо дати/моменту припинення правовідносин сторін за договором оренди.

Так, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на обставини припинення орендних правовідносин за спірним договором 30.04.2021. На підтвердження своїх доводів посилався на умови договору оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 в редакції, зокрема, додаткових угод від 01.03.2020 та 24.02.2021, укладених представником позивача, а також лист повідомлення про припинення договору оренди та звільнення займаних приміщень від 10.02.2021 б/н з доданим до нього примірником акта повернення об`єкта оренди, який за його твердженням був отриманий представником позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з позицією відповідача з підстав доведення обставин вчинення орендарем дій у відповідності до умов договору оренди, з урахуванням внесених до нього змін додатковою угодою від 01.03.2020, задля повернення об`єкта оренди та ухилення позивача від його прийняття, факт звільнення відповідачем об`єкта оренди.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що докази наявності у ОСОБА_1. повноважень на підписання додаткових угод до договору оренди, підписання чи отримання в інтересах ТОВ "Чаплинка" листа б/н від 10.02.2021 в матеріалах справи відсутні, а висновок суду про те, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою ТОВ "Чаплинка" на підписання додаткових угод від 01.03.2020 та 24.02.2021, отримання листа відповідача від 10.02.2021, не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).

Згідно із статтею 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до приписів частини першої статті 240 Цивільного кодексу України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, представницьких відносин.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що договір доручення може посвідчуватися довіреністю та є різновидом представництва інтересів особи-довірителя, що виникає на підставі договору.

Згідно з частиною першою статті 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до статті 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (частина перша ст.1007 ЦК України).

Таким чином, зі змісту вказаних вище положень чинного законодавства вбачається, що довіреність та договір доручення є основними документами, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій. Так, довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов`язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та коштом довірителя.

Довіреність видається однією особою, тобто довірителем іншій особі (представнику), тому видача довіреності є одностороннім правочином, вона підписується тільки довірителем. Довіреність адресується третім особам, і в разі розбіжностей між повноваженнями представника, викладеними в довіреності, від повноважень повіреного, викладених у договорі, береться до уваги, у разі виникнення спору, текст довіреності.

Отже, внутрішні відносини представництва оформлюються договором, тобто зазвичай договором доручення, а зовнішні - довіреністю.

На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 766/16332/20.

Як свідчать матеріали справи, договір оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 та додатки до договору, акт прийому-передачі об`єкта оренди від 01.03.2020 від імені позивача підписані представником ТОВ "Чаплинка" - ОСОБА_1. на підставі довіреності від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованої в реєстрі за №774 та скріплені печаткою ТОВ "Чаплинка".

На підтвердження повноважень підписання договору та додатків до нього позивачем надано засвідчену копію довіреності №2/02/20 від 25.02.2020, видану ТОВ "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_1, зі змісту якої вбачається, що останньому надано право передати в оренду ФОП ОСОБА_2. нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар", який знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, АДРЕСА_5 (нежитлова будівля літ. "Ю-4"), загальною площею 182,14 кв.м (згідно з попередньо узгодженим з орендарем і наданим повіреному проектом договору та планом розміщення орендованих площ) строком до 28.02.2021, підписати акти приймання-передачі об`єктів оренди. Повноваження ОСОБА_1. за цією довіреністю припиняються після підписання ним договору оренди та актів приймання-передачі зазначених у цій довіреності об`єктів оренди. Довіреність видана строком на один місяць - до 25 березня 2020 року.

Позивач зазначає, що інших повноважень, крім права на підписання договору оренди та актів приймання-передачі, зазначених у довіреності об`єктів оренди, ОСОБА_1. не надавалось, тому всі додаткові угоди до договору (зміни умов договору оренди) підписувались особисто директором ТОВ "Чаплинка" - ОСОБА_6, на підтвердження чого до матеріалів справи надано додаткові угоди від 02.03.2020 №1, 12.03.2020 б/н, 06.04.2020 №2, 05.05.2020 №3, 04.06.2020 №4, 19.06.2020 б/н та підписаний на її виконання акт прийому-передачі частини приміщення від 20.06.2020, додаткові угоди від 23.06.2020 б/н, 16.09.2020 б/н, 24.12.2020 б/н, 28.01.2021 б/н.

В свою чергу відповідачем до матеріалів справи надано іншу довіреність б/н від 25.02.2020, засвідчену адвокатом Трофименко Р.О., згідно з якою ОСОБА_1 має право, зокрема бути представником ТОВ "Чаплинка" з будь-яких питань та у відносинах з будь-якими юридичними та/або фізичними особами; готувати копії документів та засвідчувати своїм підписом без подальшого скріплення його печаткою товариства будь-які копії документів, які пов`язані із цією довіреністю, готувати та підписувати договори оренди нерухомого майна; вчиняти будь-які інші дії, які необхідні для цілей цієї довіреності.

Позивач в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі наполягає, що довіреності б/н від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1 він не видавав, у зв`язку з чим було заявлено клопотання про витребування у відповідача для огляду суду оригінал цієї довіреності, проте оригінал довіреності відповідачем не було надано представником відповідача було повідомлено про відсутність в нього оригіналу такої довіреності.

Щодо посилання апелянта на недопустимість завіреної представником відповідача копії довіреності від 25.02.2020 б/н в якості доказів, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (пункт 6.27 постанови Великої палати верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (провадження № 12-52гс21)).

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80, 91 ГПК України.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. (частини перша - третя статті 80 ГПК України).

За частиною четвертою статті 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 91 ГПК України).

Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (див. висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

З огляду на викладене, судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 920/659/22.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони (позивач та відповідач) діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи те, що у відповідача відсутній оригінал довіреності б/н від 25.02.2020, а наявна лише не завірена копія цього документу, відповідач не мав права, з урахуванням ч.5 ст.91 ГПК України, завіряти документ, оригінал якого у нього відсутній; позивач заперечує видання такої довіреності, тому даний доказ помилково був врахований судом першої інстанції як належний та відповідно до ч.6 ст.91 ГПК України, не береться до уваги судом апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до умов пункту 19.1 договору оренди одночасно з підписанням даного договору сторони надають одна одній належним чином завірені (нотаріально або підписами і печатками керівників сторін) копії документів, складених (виданих, затверджених і т.д.) компетентним органом або особою, і підтверджуючих правовий статус сторін, а саме: документ про обрання (призначення) на посаду особи, уповноваженої представляти сторону під час укладення цього договору без довіреності, а при підписанні цього договору особою, діючою на підставі довіреності - додатково оригінал цієї довіреності.

Наведене свідчить про те, що при підписанні цього договору особою, діючою на підставі довіреності, відповідачу повинен був наданий додатково оригінал цієї довіреності, а тому останній не може посилатись на його відсутність.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов`язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов`язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Згідно зі статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.

Отже, зі змісту частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 у справі №910/19776/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи № 904/2178/18).

При цьому при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16).

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 лютого 2021 року у справі № 924/658/20.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що укладаючи спірний договір оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 представник ТОВ "Чаплинка" ОСОБА_1 діяв на підставі довіреності від 25.02.2020 №2/02/20, оскільки складені сторонами документи не містять посилання на вказану довіреність, а відповідач заперечує про те, що представник позивача діяв на підставі такої довіреності.

Як вже було зазначено у цій постанові договір оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 та додатки до договору, акт прийому-передачі об`єкта оренди від 01.03.2020 від імені позивача підписані представником ТОВ "Чаплинка" - ОСОБА_1. на підставі довіреності від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованої в реєстрі за №774.

Наявність вказаної довіреності на ім`я ОСОБА_1. визнається сторонами.

Досліджуючи зміст довіреності від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованої в реєстрі за №774, колегія суддів зазначає, що даною довіреністю не передбачено повноважень ОСОБА_1. на підписання договорів оренди від імені ТОВ "Чаплинка", актів приймання-передачі об`єктів оренди, додаткових угод до них та отримання будь-яких листів на ім`я довірителя.

Разом з тим, обставини щодо укладення договору оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 та додатків до нього, підписання акта прийому-передачі об`єкта оренди від 01.03.2020, а також щодо виконання цього договору визнаються сторонами, що в свою чергу є підтвердженням вчинення довірителем (юридичною особою) дій, які б свідчили про схвалення цього правочину.

Водночас, враховуючи те, що за довіреністю від 25.02.2020, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованою в реєстрі за №774, не передбачено повноважень ОСОБА_1. на укладення та підписання будь-яких угод стосовно оренди нерухомого майна позивача чи внесення змін до укладених договорів, у тому числі до зазначеного вище договору оренди, підписання та отримання будь-яких інших документів за спірними правовідносинами, інші довіреності на ім`я ОСОБА_1., які б надавали відповідні повноваження, видані ТОВ "Чаплинка", в матеріалах справи відсутні, позивачем заперечується факт підписання додаткової угоди №1 від 01.03.2020, додаткової угоди від 24.02.2021 та отримання листа б/н від 10.02.2021, суд апеляційної інстанції вважає, що додаткова угода №1 від 01.03.2020 та додаткова угода від 24.02.2021 не є вчиненими (є не укладеними), тому не породжують жодних правових наслідків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на зазначених додаткових угодах відсутня печатка ТОВ "Чаплинка", на відміну від додаткових угод, наданих позивачем, що додатково свідчить про сумнівність даних додаткових угод, оскільки печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Крім того, про сумнівність укладення додаткової угоди №1 від 01.03.2020 від імені позивача представником ОСОБА_1. свідчить також той факт, що 02.03.2020 між позивачем в особі директора товариства та відповідачем було укладено додаткову угоду за №1.

Також відповідачем не доведено і судом не встановлено наявність доказів, що підтверджують вчинення довірителем (юридичною особою) дій, які б свідчили про схвалення цих правочинів (додаткових угод від 01.03.2020 №1 та від 24.02.2021).

Відтак, суд першої інстанції під час з`ясування правовідносин сторін за договором оренди та вирішення даного спору помилково взяв до уваги умови вказаних додаткових угод.

Так, частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачений частиною першою статті 764 ЦК України, за змістом якої у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, відповідно до частини четвертої статті 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, норми статті 764 ЦК України та частини четвертої статті 284 ГК України визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і частини четвертої статті 284 ГК України може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим/продовженим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведеного заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця в орендних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, а тому є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20), а також до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2197/20 з посиланням на відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду також в постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 також зазначила, що здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у такій діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. З викладеного, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця, як власника майна, володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у виді припинення чи продовження договору є пов`язаним із дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Враховуючи наведені висновки, а також встановлені судом обставини:

- щодо узгодження сторонами в пункті 9.1 договору оренди строку оренди по 28 лютого 2021 року (включно) та поновлення цього договору у разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору щонайменше за 5 днів до дати завершення строку оренди, на 1 календарний місяць на тих самих умовах;

- щодо передачі позивачем майна в орендне користування відповідача 01.03.2020, згідно з актом прийому-передачі орендованого майна від 01.03.2020;

- щодо неповернення відповідачем орендованого майна позивачу на час звернення до суду з даним позовом, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення орендарем орендодавця про припинення договору оренди або дострокове його розірвання та звільнення приміщень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що істотне значення у наведеному випадку має факт доведення орендарем інформації про припинення дії договору оренди до орендодавця, а саме направлення орендарем відповідного повідомлення та отримання його орендодавцем, а також зміст самого повідомлення, оскільки таке повідомлення обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди.

При цьому, наявність відповідної заяви орендаря та належних доказів її надсилання орендодавцю за наданими ним реквізитами є свідченням про добросовісність дій орендоря.

Колегія суддів не приймає до уваги лист відповідача б/н від 10.02.2021 щодо повідомлення ним позивача про намір звільнити об`єкт оренди 30.04.2021, з огляду на те, що як вже було встановлено раніше, докази на підтвердження повноважень щодо отримання будь-яких документів від орендарів у ОСОБА_1. матеріали справи не містять, позивач заперечує факт отримання даного листа, а відповідачем не надано інших доказів направлення даного листа позивачу, зокрема засобами поштового зв`язку на зазначену в договорі адресу.

Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги долучену відповідачем до матеріалів справи відповідь від 23.08.2023 за вих.№23/08-2 ТОВ "Аксіома" на адвокатський запит представника відповідача, зі змісту якої вбачається, що з 11.04.2021 по 06.05.2021 діяльність в торговому центрі, де знаходиться об`єкт оренди, не здійснювалась, орендовані відповідачем приміщення за актом повернення приміщення від 30.04.2021 були звільнені відповідачем 30.04.2021, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що ТОВ "Аксіома" є власником нежитлових будівель, що є складовими частинами торговельно-розважального центру "Французький бульвар", та має повноваження на надання будь-якої інформації стосовно орендованих приміщень.

Також відсутній належним чином складений та підписаний, у відповідності до умов договору, акт прийому-передачі об`єкту оренди.

При цьому не є належним доказом звільнення приміщення акт про повернення приміщення від 30.04.2021, наданий відповідачем, з огляду на те, що крім орендаря він підписаний також особами зазначеними як "представник охоронної фірми" та "адміністратор ТЦ "Французький бульвар", тобто особами які не мають відношення, відповідно до умов укладеного договору оренди, до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди припинив свою дію 30.04.2021, а відповідач завчасно надав позивачу акт повернення об`єкта оренди й повідомив про небажання продовжувати орендні правовідносини, не підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неодноразове поновлення/продовження з 01.03.2021 терміну договору оренди майна за договором оренди на тих самих умовах до 01.05.2023, коли позивач висловив, за правилами статті 764 ЦК України (частини четвертої статті 284 ГК України), заперечення щодо поновлення/продовження договору оренди на новий строк та повідомив про це відповідача.

Отже, встановивши, що відповідач не заперечував проти продовження строку дії договору оренди, матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем орендованого приміщення або відсутності можливості його використання, жодних актів про повернення орендованого майна орендодавцю сторони не підписували, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обов`язку відповідача сплатити заборгованість за договором оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 з орендної плати у розмірі 3767827,02 грн (за період березень 2021 року - квітень 2023 року).

При цьому, заперечення відповідача стосовно відсутності заборгованості за спірним договором за березень-квітень 2021 року з підстав здійснення орендних платежів у розмірі з урахуванням умов додаткової угоди від 24.02.2021 є необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції вище у цій постанові встановлено обставини про неукладення такої угоди позивачем, тоді як під час здійснення розрахунку заборгованості відповідача позивачем враховано такі оплати, про що свідчить складений позивачем акт звірки взаєморозрахунків за 2021 рік (т.1, а.с.35).

Щодо тверджень відповідача про неможливість користування об`єктом оренди з підстав запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину та запровадження воєнного стану через повномасштабне вторгнення рф, слід зазначити таке.

З урахуванням доводів відповідача колегія суддів зазначає, що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 911/654/21, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Підставою звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату згідно з наведеною правовою нормою є об`єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається на обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 911/654/21, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину саме по собі не свідчить про принципову неможливість використання орандарем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Колегія суддів зауважує, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р "Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" не може свідчити про безумовну відсутність доступу орендаря до орендованих приміщень.

При цьому колегія суддів звертає увагу на різницю між неможливістю використання орендованого майна, тобто повною відсутністю доступу, та неможливістю здійснення господарської діяльності в орендованому майні у спірний період.

Проте, матеріали справи не містять доказів неможливості використання орендованого майна відповідачем у спірний період, у тому числі звернень останнього до позивача з повідомленням про такі обставини.

Щодо стягнення неустойки.

Частина друга статті 785 ЦК України передбачає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка за цією нормою має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які би перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України. Аналогічна за змістом правова позиція наведена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22.

Отже, за змістом статті 785 ЦК України, яка визначає обов`язки наймача у разі припинення договору найму, суд у разі звернення з позовною заявою про повернення орендованого майна та стягнення неустойки зобов`язаний встановити факт як припинення дії договору оренди, так і факт користування/володіння річчю, яка є предметом договору оренди поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Враховуючи, що 25.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості та звільнення орендованих за договором приміщень 01.05.2023, в якій висловив заперечення стосовно подальшого продовження орендних правовідносин та заявив про припинення договору оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 з 01.05.2023, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем нерухомого майна у відповідності до приписів частини 2 статті 795 ЦК України або вчинення ним дій на таке повернення та ухилення орендодавця від прийняття об`єкта оренди, спірний договір припинений з травня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, заявленої у порядку частини другої статті 785 ЦК України, за травень 2023 року у розмірі 329117,40 грн.

Щодо пред`явлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 114034,88 грн за загальний період з 11.04.2021 до 18.06.2023, а також інфляційні втрати в сумі 653875,70 грн за загальний період з квітня 2021 року по травень 2023 року.

Враховуючи обставини прострочення відповідачем зобов`язань зі здійснення оплати за договором оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 та перевіривши розрахунок, заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зважаючи на суми боргу з урахуванням дат їх виникнення, суд апеляційної інстанції встановив правильність такого розрахунку.

При цьому, відповідачем не заперечувалось під час розгляду даної справи правильність здійсненого розрахунку вищенаведених нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

Таким чином, встановивши обставини щодо наявності орендних правовідносин за договором оренди №25-02-20-1 від 27.02.2020 до травня 2023 року, відсутність в матеріалах справи доказів своєчасної та повної сплати відповідачем орендних платежів за період з березня 2021 року по квітень 2023 року, а також не повернення об`єкта оренди після припинення договору оренди на вимогу орендодавця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, за висновком апеляційного господарського суду вимоги скарги законні та обґрунтовані, тому вона підлягає задоволенню.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

До того ж, відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому за загальним правилом інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

З цих підстав, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового про задоволення позову, то не може бути залишено в силі рішення суду в частині покладення витрат відповідача на професійну правничу допомогу на позивача.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає розподілу у відповідності до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, пунктом 2 статті 275, пунктом 1 частини 1 статті 277, статтями 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/2824/23 (в частині відмови у задоволені позову) скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікацій код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, буд.96, кв.1, код ЄДРПОУ 43528018) заборгованість з орендної плати за договором оренди від 27 лютого 2020 року № 25-02-20-1 у розмірі 3767827,02 грн, 114034,88 грн 3% річних, 653875,70 грн інфляційних втрат, 329117,40 грн штрафу, а також судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 58378,26 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікацій код НОМЕР_1 ) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, буд.96, кв.1, код ЄДРПОУ 43528018) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 87567,39 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.02.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.О. Крестьянінов