Ухвала

від 01.02.2024 по справі 18/30-532

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01 лютого 2024 рокуСправа № 18/30-532УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.

розглянув заяву б/н від 22.01.2024 (вх.№ 604 від 22.01.2024) Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про видачу дубліката наказу у справі № 18/30-532

за позовом Прокурора м. Тернополя в інтересах держави м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 7, в особі Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, в особі Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Коперника, 1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелтех" ЛТД м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 6

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 12 021,37 грн, пені в сумі 456,18 грн та коштів за фактичне користування приміщенням в сумі 4 209,46 грн; звільнення нежитлового приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15, площею 37 м2.

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Суть справи: Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.07.2009 у справі №18/30-532 позовні вимоги Прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради в особі Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради м. Тернопіль задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелтех" ЛТД на користь Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради 5 974 грн 55 коп. за фактичне користування приміщенням, 102 грн державного мита, 118 грн витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу; в решті частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 12 021 грн 37 коп., пені в сумі 456 грн 18 коп. та зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелтех" ЛТД звільнити нежитлове приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, 15 Квітня,15, площею 37,0 м2 провадження припинено.

14.08.2009 Господарським судом Тернопільської області на примусове виконання рішення видано наказ.

02.04.2014 Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції звернувся до суду із поданням № 34/9780 від 25.03.2014 (вх. №7451 від 02.04.2014) про видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532 у зв`язку з його втратою.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03 квітня 2014 року у задоволенні подання Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції № 34/9780 від 25.03.2014 (вх. №7451 від 02.04.2014) про видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532 відмовлено.

03.07.2014 Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції звернувся до суду із поданням № 34/22289/09 від 03.07.2014 (вх. №12662 від 03.07.2014) про видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 липня 2014 року у задоволенні подання Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції № 34/22289/09 від 03.07.2014 (вх. №12662 від 03.07.2014) про видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532 відмовлено.

04.02.2015 Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулося до господарського суду Тернопільської області із заявою № 103/9-у від 02.02.2015 (вх. № 5317 від 04.02.2015) про поновлення строку для пред`явлення наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532 до виконання, заміну сторони (стягувача) її правонаступником та видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2015 заяву Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради № 103/9-у від 02.02.2015 (вх. № 5317 від 04.02.2015) про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, заміну сторони її правонаступником та видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532 задоволено. Поновлено пропущений строк для пред`явлення наказу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 у справі № 18/30-532 до примусового виконання. Замінено стягувача - Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської (м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, ідентифікаційний код 36212339) на Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульв. Т.Шевченка, 21, м. Тернопіль, код 37519833) у справі № 18/30-532. Видано дублікат наказу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 у справі № 18/30-532.

22 січня 2024 року Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 22.01.2024 (вх. № 604 від 22.01.2024), про видачу дубліката наказу у справі №18/30-532, у зв`язку із його втратою з незалежних від управління причин, через що управління позбавлене можливості очікувати на реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Cтрок пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник вважає не пропущеним оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на адресу управління не надходила, управління неодноразово направляло запити на адресу органу ДВС щодо ходу примусового виконання рішення суду, відповіді на які не було отримано. Лише у відповідь на лист управління від 02.02.2021, орган ДВС надав копію постанови копію постанови 24.12.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу та із довідки відділу ДВС у м. Тернополі від 23.05.2023 №54157, управлінню стало відомо, що оригінал виконавчого документа втрачено.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 у справі № 18/30-532 призначено судове засідання для розгляду заяви б/н від 22.01.2024 (вх. № 604 від 22.01.2024) Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про видачу дубліката наказу Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 у справі № 18/30-532 на 01 лютого 2024 року о 11:00 год.

В судове засідання 01.02.2024 представники сторін не прибули, при цьому заявник/позивач, у заяві про видачу дубліката наказу, просить суд розглядати заяву без участі представника Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду заяви був повідомлений у встановленому законом порядку.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 23.01.2024 про призначення судового засідання на 01 лютого 2024 року о 11:00 год., для розгляду заяви б/н від 22.01.2024 (вх. № 604 від 22.01.2024) Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про видачу дубліката наказу Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 у справі № 18/130-532, направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу (місцезнаходження) відповідача, рекомендований лист за номером 0600245182284 (ухвала суду від 23.01.2024) 29.01.2024 повернувся на адресу суду з відміткою пошти "вручено" 25.01.2024.

Розглянувши заяву позивача б/н від 22.01.2024 (вх.№ 604 від 22.01.2024) Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про видачу дубліката наказу, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Положення ст. 326 ГПК України визначають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Ч. 3 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

За положеннями пункту 19.4 Перехідних положень ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Поряд з цим, правовий аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить про те, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (постанова Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11).

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, враховуючи наведене вище, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (пп. 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11).

Поряд з цим, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 916/924/16).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

З заяви про видачу дубліката наказу та долучених до неї доказів вбачається, що дублікат наказу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 у справі № 18/30-532 перебував на примусовому виконанні у Другому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції, що підтверджується копіями постанови старшого державного виконавця Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції від 03.04.2015 про відкриття виконавчого провадження згідно судового наказу №18/30-532 від 14.08.2009 та листа Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції №30/8653/25 від 03.04.2015.

28.02.2017 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, що надійшла до управління 27.04.2017, копія постанови від 28.02.2017 та супровідного листа №6509 від 28.02.2017 міститься у матеріалах справи.

12.05.2017 Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради повторно направлено дублікат наказу суду супровідним листом від 12.05.2017 №365/9-у для примусового виконання до Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

18.05.2017 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно наказу №18/30-532 від 14.08.2009.

30.10.2018 Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулося до Тернопільського міського відділу ДВС із запитом №682/9у від 30.10.2018, щодо примусового виконання наказу суду у справі №18/30-532.

Листом від 19.11.2018 №30/57134/06 Тернопільський міський відділ ДВС повідомив Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, що перевіркою бази даних АСВП у відділі виконавчий лист №18/30-532 від 14.08.2009 на виконанні не перебуває.

30.01.2019 Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулося до Тернопільського міського відділу ДВС із листом №06/9у у якому повідомило орган ДВС про те, що виконавчий документ, про відкриття виконавчого провадження, відповідно до відмітки на заяві від 12.05.2017 №365/9у, було отримано органом ДВС 13.05.2017.

Листом від 07.03.2019 №30/11256/06 Тернопільський міський відділ ДВС повідомив Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, що дублікат наказу ГСТО від 14.08.2009 №18/30-532, де боржником виступає ТОВ "Інтелтех" ЛТД перебуває на виконанні у відділі, АСВП 53960991.

Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради неодноразово зверталося до Тернопільського міського відділу ДВС щодо ходу примусового виконання наказу суду №18/30-532 від 14.08.2009, що підтверджується копіями листів від 01.08.2019, 29.01.2020, 02.02.2021, 30.12.2021, 12.08.2022, 16.03.2023 докази їх надіслання чи вручення долучені до заяви.

Відповідь довідку від 23.05.2023 №54157 відділу ДВС у місті Тернополі Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради отримало лише після останнього звернення.

У вказаній довідці відділ ДВС у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.05.2023 №54157 повідомляє Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, що 24.12.2019 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як вбачається із довідки відділу ДВС у м. Тернополі від 23.05.2023 №54157, долученої Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради до заяви про видачу дубліката наказу, 23.05.2023 №54157, що згідно перевірки бази даних АСВП "Пошук ВД/ВП (Архів)" на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження №47086718 з примусового виконання судового наказу №18/30-532 від 14.08.2009 виданого Господарським судом Тернопільської області про стягнення з ТзОВ "Інтелех" ЛТД на користь Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради борг в сумі 6194,55 грн. Керуючись ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, що була чинною на момент проведення виконавчої дії) 03.04.2015 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. У відповідності до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, що була чинною на момент проведення виконавчої дії) 28.02.2017 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Згідно перевірки бази даних АСВП "Пошук ВД/ВП (Архів)" на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження № 53960991 з примусового виконання судового наказу №18/30-532 від 14.08.2009, виданого Господарським судом Тернопільської області, про стягнення з ТзОВ "Інтелтех" ЛТД на користь Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради борг в сумі 6194,55 грн. Керуючись ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, що була чинною на момент проведення виконавчої дії) 18.05.2017 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. У відповідності до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, що була чинною на момент проведення виконавчої дії) 24.12.2015 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документи стягувачеві.

Згідно перевірки бази даних АСВП "Пошук ВД/ВП" наказу №18/30-532 від 14.08.2009 виданого Господарським судом Тернопільської області про стягнення ТОВ "Інтелтех" ЛТД на користь Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради боргу в сумі 6194,55 грн станом на 23.05.2023 на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не перебуває та втрачено.

За змістом статті 129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), одним з основних принципів господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвекції про захист прав людини і основоположних свобод.

Станом на день звернення до суду із заявою про видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532, рішення суду не виконано, кошти згідно вказаного вище рішення суду, на рахунок управління не надходили, що підтверджується довідками Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради №579/9.3 від 13.12.2023 та №27/9.3 від 15.01.2024.

На час відкриття виконавчого провадження з приводу примусового виконання рішення суду у справі №18/30-532 діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року.

Тоді як на час останнього повернення виконавчого документа стягувачу (постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.12.2019) діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент видачі наказу та дублікату суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У зв`язку з набранням сили з 05.10.2016 Закону №1404-VIІI, строк пред`явлення виконавчих документів до виконання збільшено до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону). У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом №1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016, та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10, від 16.05.2022 у справі №5023/3220/11).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).

У разі пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 329 ГПК України).

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до усталеної судової практики, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (пункт 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11).

У постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 916/924/16 викладено правовий висновок, що під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Як зазначено вище, постанова від 24.12.2009 про повернення виконавчого документа стягувачу на адресу Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської не надходила, управління неодноразово направляло запити на адресу органу ДВС щодо ходу примусового виконання рішення суду, відповіді на які не було отримано. Лише у відповідь на лист управління від 02.02.2021, орган ДВС надав копію постанови 24.12.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу та із довідки Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.05.2023 №54157, управлінню стало відомо, що оригінал виконавчого документа втрачено.

При цьому не отримання управлінням постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.08.2009 також підтверджується довідкою Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради №579/9.3 від 13.12.2023 та витягами з журналів вхідної кореспонденції управління з 24.09.2019 по 28.12.2019 та з 03.01.2020 по 31.12.2020.

Таким чином матеріалами справа підтверджено, що про винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу управлінню стало відомо лише після звернення у лютому 2021 року до органу ДВС.

Відповідно до усталеної судової практики ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. (Близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12).

При цьому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд вважає не пропущеним, оскільки про існування постанови від 24.12.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, як це підтверджується матеріалами справи, Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської дізналося лише після звернення до органу ДВС у лютому 2021 року.

Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного суду України викладеним у постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13, де вказано що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Верховного Суду у справі №910/20594/15 (постанова від 20.07.2021) та у справі №910/6772/14 постанова від 08.12.2022.

Подібний за змістом висновок про перебіг, переривання строку пред`явлення наказу суду до виконання викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 723/3410/15-ц та від 29.01.2020 у справі № 344/19847/18.

Лише отримавши постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження або постанову виконавця про повернення виконавчого документу (або інформацію про таку, що має місце у цій справі), стягувач стає обізнаним про відсутність примусового виконання судового рішення, що надає йому можливість реалізувати свої правомочності стягувача, вжити заходи щодо подальшого виконання чинного рішення суду.

Частина п`ята статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII не може тлумачитися як така, що передбачає обчислення нового строку пред`явлення виконавчого документу до виконання після повернення з дати винесення відповідної постанови виконавцем, а не з дати отримання стягувачем відомостей про повернення виконавчого документу/ постанови про повернення виконавчого документу, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) обмежуються права стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання після переривання такого строку. У разі виникнення певних недоліків виконавчого провадження в частині своєчасного направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу разом з наказом, втрати поштового відправлення з відповідними постановою та наказом, нівелюється можливість виконання рішення суду за відсутності вини та впливу стягувача. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 910/20594/15).

Окрім того суд вважає, що трьох річний строк після повторного пред`явлення стягувачем наказу від 14.08.2009 до виконання з моменту винесення 24.12.2019 постанови про повернення виконавчого документа, не сплив 25.12.2022, оскільки був перерваний з 24.02.2022 із введенням воєнного стану на території України.

Згідно Закону України №2129-IX від 15.03.2022 розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, у якому зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України "Про виконавче провадження", як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, відносяться строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 "Глоба проти України", пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Як вбачається зі змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Окрім того, у п.п.18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п.1 ст.6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст.1 Першого протоколу.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005 року) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення параграфу 1 ст.ст.6, 13 Конвенції та ст.1 Протоколу №1.

При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувана до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувана на справедливий суд у розумінні Конвенції (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суд від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14 (908/5138/14).

З матеріалів справи вбачається, що наказ Господарського суду Тернопільської області у справі №18/30-532 виданий 14.08.2009. Строк пред`явлення наказу до виконання становить три роки. Наказ дійсний для пред`явлення в Державну виконавчу службу до "14" серпня 2012 року включно. Проте з огляду на наявність викладених вище висновків суду щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який стягувачем не пропущено, оскільки такий переривався та відсутності у стягувача обов`язку доводити причини втрати наказу, суд вбачає усі наявні підстави для видачі дубліката наказу у справі № 18/30-532.

Поряд з цим суд зауважує, що у зв`язку із втратою наказу Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 у справі №18/30-532, з незалежних від стягувача причин, Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради позбавлене можливості очікувати на реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Крім того, суд відзначає, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2015 заяву Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради № 103/9-у від 02.02.2015 (вх. № 5317 від 04.02.2015) про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, заміну сторони її правонаступником та видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532 задоволено. Видано дублікат наказу від 14.08.2009 у справі №18/30-532.

Однак на переконання суду повторна видача дубліката наказу суду, оригінал та дублікат якого було втрачено із незалежних від стягувача причин, жодним чином не порушує інтереси чи права боржника адже зміст дублікату наказу повністю відтворює зміст виданого судом ще 14.08.2009 наказу, який боржником, усупереч конституційному обов`язку до цього часу не виконано, а відмова суду у видачі дублікат наказу, призведе, як до порушення прав стягувача, так і основних принципів господарського судочинства. (Постанова Верховного Суду від 16.05.2022 у справі №5023/3220/11).

Таким чином, враховуючи обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, беручи до уваги, що строк пред`явлення наказу до виконання не пропущено, суд дійшов висновку, що заява Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради б/н від 22.01.2024 (вх. №604 від 22.01.2024) про видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі № 18/30-532 підлягає задоволенню.

Дублікат наказу оформляється за правилами ст.327 ГПК України і має містити відомості, передбачені ч.3 ст.327 ГПК України. Окрім того, наказ повинен містити позначку "Дублікат".

На підставі наведеного та керуючись ст. 233, 234, 327, п. 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради б/н від 22.01.2024 (вх. №604 від 22.01.2024) про видачу дубліката наказу від 14.08.2009 у справі № 18/30-532 - задоволити.

2.Видати Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, у зв`язку з втратою, дублікат наказу Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 у справі № 18/30-532.

3. Ухвалу направити: Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтелтех" ЛТД м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 13, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення; Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню, в порядку та строки встановлені ст. 256-257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Ухвалу підписано 02.02.2024.

СуддяН.В. Охотницька