Рішення

від 30.07.2009 по справі 18/30-532

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/30-532

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2009 р.Справа № 18/30-532

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом  Прокурора м. Тернополя в інтересах держави м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 7, в особі Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, в особі Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Коперника, 1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелтех»ЛТД м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 6

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 12 021,37 грн., пені в сумі 456,18 грн. та коштів за фактичне користування приміщенням в сумі 4 209,46 грн.; звільнення нежитлового приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15, площею 37 м2.

За участю представників сторін:

прокурора: Ковальчук О.Р. –помічника прокурора, посвідчення № 36

позивача: Коковська І.А. –начальника юридичного відділу Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном, довіреність № 60 від 10.12.2008 р.

відповідача: Дармограй М.Є.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Прокурор м. Тернополя в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради, в особі Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, надалі позивач, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелтех»ЛТД, надалі відповідач, про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 12 021,37 грн. та пені в сумі 456,18 грн.; звільнення нежитлового приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15, площею 37 м2.

26.05.2009 р. на адресу суду надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, а саме окрім заявлених в позовній заяві вимог позивач просить стягнути кошти за фактичне користування приміщенням в сумі 4 209,46 грн., посилаючись на п. 2.5. договору. З огляду на ч. 4 ст. 22 ГПК України, судом задоволено дане клопотання позивача, оскільки воно не суперечить чинному законодавству України, не порушує чиїх –небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

В судовому засіданні 30.07.2009 р. прокурор та представник позивача просять суд стягнути з відповідача кошти за фактичне користування приміщенням в сумі 5 974,55 грн., збільшуючи суму заборгованості за фактичне користування приміщенням на 1 765,09 грн., оскільки заборгованість по орендній платі в сумі 12 021,37 грн. та  пеню в сумі 456,18 грн. ТОВ «Інтелтех»ЛТД сплачено 27 травня 2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 27.05.2009 р. наявним в матеріалах справи. А також відповідачем звільнено та передано нежитлове приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15, площею 37 м2 орендодавцю в зв'язку з відмовою від приміщення по акту передавання нежитлових приміщень 19.06.2009 р., як це передбачено умовами договору.

Частиною 4 статті 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Беручи до уваги дану норму ГПК України, суд задовольняє клопотання позивача, оскільки останнє не суперечить чинному законодавству України та не порушує чиїх –небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 12021 від 15.02.2008 р. зобов'язання виконав не належним чином, зокрема всупереч п. 5.3. договору не вносив орендну плату за користування нежитловим приміщенням, в результаті чого допустив заборгованість в сумі 12 021,37 грн., на яку у відповідності п. 3.9. договору нарахована пеня в сумі 456,18 грн. Крім того, всупереч п. п. 2.4., 5.18., 10.6. договору відповідач не звільнив нежитлове приміщення та не передав його по акту приймання –передачі орендодавцю, а продовжує користуватися ним без будь –яких правових підстав на те.

В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, претензії № 1666-у від 21.10.2008 р., № 1864-у від 25.11.2008 р., № 233-у від 11.02.2009 р. та докази їх надіслання відповідачу, акти обстеження нежитлових приміщень від 17.03.2009 р., 05.05.2009 р., акт передавання нежитлових приміщень орендодавцю від 19.06.2009 р., рахунки розрахунок заборгованості та пені, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач заперечує проти стягнення заявленої суми сплати коштів за фактичне користування приміщенням в сумі 5 974,55 грн., обґрунтовує це не використанням даного приміщення. Зазначає про затоплення орендованого приміщення, що мало місце 20.05.2009 р., про що 10.06.2009 р. складений акт обстеження.

Представник позивача та помічник прокурора в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в частині стягнення з відповідача коштів за фактичне користування приміщенням в сумі 5 974,55 грн. в решті частині позову просять провадження у справі припинити.

Розглянувши матеріалі справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши представників сторін та думку прокурора, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

15.02.2008 р. між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а Управлінням комунальної власності, як уповноваженим органом по укладенню договорів оренди, яке виступає як орендодавець, та ТОВ «Інтелтех»ЛТД, яке виступає як орендар, був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 12021 (надалі –договір).

За умовами даного договору (п. 1.1.) орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету міської ради від 28.08.1997 р. № 420 передав, а орендар 01.01.2008 р. прийняв у строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності площею 37,0 м2, розміщене за адресою м. Тернопіль, вул..15 Квітня, для використання під магазин-склад.

Згідно п. п. 1.2., 5.1. договору надане в оренду майно орендар може використовувати лише для потреб, визначених у п. 1.1. даного договору.

Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату (п. 5.3. договору).

За несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати орендар сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення (включаючи день оплати) (п. 3.9. договору).

Договір діє з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. включно (п. 10.1 договору).

Сторонами в п. 10.3. договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у справі в силу даного договору, ст. 759 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ (надалі –Закон) виникли зобов'язання з договору оренди комунального майна, згідно якого орендодавець (позивач у справі) передав орендарю (відповідачу у справі) майно у користування за плату на певний строк та на умовах визначених договором.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності регулюються вищезазначеним Законом, який передбачає істотними умовами договору, в тому числі визначених ст. 10 Закону –орендну плату, порядок її сплати, виконання зобов'язань сторонами, відповідальність сторін, а також інші умови, передбачені договором за згодою сторін.

Укладеним договором оренди сторони досягли згоди по всіх його істотних умовах, визначили предмет договору, умови передачі та повернення орендованого майна, розмір та порядок сплати орендної плати, права та обов'язки сторін по договору, відповідальність і вирішення спорів за договором та строк його чинності, умови зміни та припинення.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору (ст. 627 ЦК), і зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК), договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін (ст. 629 ЦК).

У відповідності до вимог ст. ст. 526, 598 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, як стверджує представник позивача та підтверджується матеріалами справи протягом користування орендованим приміщенням відповідачем порушувались умови договору, а саме –всупереч п. п. 3.4., 3.6., 5.3. договору, ст. 18 Закону, останній несвоєчасно вносить орендну плату, заборгованість по якій становила 12 021,37 грн.

Відповідно до умов договору позивачем за несвоєчасну сплату орендної плати відповідачу нарахована пеня, розмір якої становить 456,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи обґрунтованим розрахунком заборгованості по орендній платі та пені (розрахунки в матеріалах справи).

Станом на дату розгляду справи відповідачем подано докази сплати відповідачем заборгованості по орендній платі в сумі 12 021,37 грн. та по сплаті пені в сумі 456,18 грн., а саме –платіжне доручення № 18 від 27.05.2009 р.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 12021, 37 грн. та пені в сумі 456,18 грн. не підлягають до задоволення як такі, що спростовані належними та допустимими доказами відповідачем, а провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Норми ЦК України встановлюють, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України) та передбачають правові наслідки порушення зобов'язання у вигляді його припинення або розірвання договору (ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України, сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону, п. 10.3.  договору).

Строк дії договору –до 31.12.2008 р. включно (п. 10.1. договору).

30.01.2009 р. через невиконання відповідачем умов договору, в частині сплати орендної плати, Управлінням комунальним майном надіслано ТОВ «Інтелтех»ЛТД претензію вих. № 137-у. В цій претензії зазначено про відмову в продовженні договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 15.02.2008 р. № 12021. Дану претензію відповідач залишив без відповіді і задоволення.

Крім того, Управлінням комунальним майном неодноразово (21.10.2008 р., 25.11.2008 р.) направлялись відповідачу претензії про стягнення заборгованості, пені та звільнення приміщення.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону, п. 10.6. договору останній припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно із ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння на чуже майно виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Згідно акту обстеження нежитлових приміщень 05.05.2009 р. комісією встановлено, що приміщення, після припинення дії договору оренди зачинене, господарська діяльність бувшим орендарем не здійснюється. Доступ до приміщення відсутній.

Частиною 2 статті 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю плату за фактичне користування майном в розмірі орендної плати (п. 2.5. договору).

Згідно представлених позивачем розрахунків відповідачу нараховано для оплати за фактичне користування нежитловим приміщенням за період з січня 2009 року по 19 червня 2009 року 5 974,55 грн.

Станом на дату розгляду справи відповідачем не подано доказів здійснення відповідачем плати за фактичне користування нежитловим приміщенням.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за фактичне користування нежитловим приміщенням за період з січня 2009 року по 19 червня 2009 року в сумі 5 974,55 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Що позовних вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелтех»ЛТД звільнити нежитлове приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, 15 Квітня,15, площею 37,0 м2 та передати його по акту департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, суд припиняє провадження у цій частині позовних вимог на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки відповідачем звільнено та передано нежитлове приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15, площею 37,0 м2 орендодавцю в зв'язку з відмовою від приміщення по акту передавання нежитлових приміщень 19.06.2009р., як це передбачено умовами договору.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелтех»ЛТД (м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 6, ідентифікаційний код 14028456) на користь Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради (м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, ідентифікаційний код 36212339):

-          5 974 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири ) грн. 55 коп. за фактичне користування приміщенням;

-          102 (сто дві) грн. державного мита;

-          118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті частині позовних вимог, щодо стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 12 021 (дванадцять тисяч двадцять одну) грн. 37 коп.., пені в сумі 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 18 коп. та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелтех»ЛТД (м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 6, ідентифікаційний код 14028456) звільнити нежитлове приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, 15 Квітня,15, площею 37,0 м2 –провадження припинити.

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 03 серпня 2009 року, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.В. Охотницька