Ухвала

від 29.01.2024 по справі 752/22624/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 29 січня 2024 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке вилучене 02 листопада 2023 року під час проведення обшуку приміщення за місцем проживання ОСОБА_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на мобільний телефон «Iphone13 Pro Max» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 .

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без участі власника майна чи його представника, а копію оскаржуваної ухвали отримано 15 листопада 2023 року; апеляційну скаргу подано 20 листопада 2023 року.

Вважає вказану ухвалу слідчого судді незаконною у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зауважує, що слідчим суддею прийнято рішення на підставі поданих прокурором документів, які, на думку представника, нічого в процесуальному плані для втручання у право власності не доводять, без встановлення обов`язкових обставин, що є предметом доказування у кримінальному процесі.

Стверджує, що власник арештованого майна не має відношення ні до події кримінального правопорушення, ні до його наслідків.

Зазначає, що в ході обшуку, проведеного 02 листопада 2023 року, слідчим вилучено майно, на відшукання якого не надано дозвіл слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року, а тому мобільний телефон є тимчасово вилученим майном.

Зауважує, що слідчим суддею проігноровано вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України та не повідомлено про розгляд клопотання про арешт майна ні власника, ні його представників.

Вказує, що обставини, відображені в мотивувальній частині ухвали, не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах, поданих до клопотання, дійсно є заява прокурора, в якій він просить розглянути клопотання без його участі, проте в ній не зазначено про розгляд клопотання за відсутності власника майна та його представника.

Зазначає, що підозру будь-яким особам у кримінальному провадженні не вручено, а ОСОБА_5 не допитано слідчим чи прокурором.

Стверджує, що заявлені потерпілим ОСОБА_8 збитки жодним чином не підтверджені, будь-яких офіційних документів (договори купівлі-продажу, контракти тощо) чи розписки про передачу будь-кому будь-чого в матеріалах кримінального провадження відсутні.

На переконання представника, з постанови, долученої до матеріалів клопотання, не можливо встановити, яким саме чином належний ОСОБА_9 мобільний телефон відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Наголошує на тому, що про наявність відповідного суб`єкту, на майно якого може бути накладено арешт, сторона обвинувачення не зазначає.

Вважає, що згідно з матеріалами, долученими до клопотання прокурора, відсутні докази того, що майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , набуте кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим існування правової підстави для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів спростовується.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча його повідомлено у встановленому законом порядку. При цьому, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 26 січня 2024 року електронною поштою на адресу Київського апеляційного суду надіслав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з його перебуванням на навчанні в м. Мюнхен Федеративної Республіки Німеччина. Враховуючи, що апеляційну скаргу вперше до розгляду призначено на 22 листопада 2023 року, а судові засідання у даній справі відкладалися неодноразово, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора та представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 21 жовтня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12023100000001220, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Прокурором у клопотанні зазначено, що до слідчого управління ГУ НП у м. Києві надійшла заява ОСОБА_8 щодо неправомірних дій групи осіб, які у період з 09 липня до 17 серпня 2023 року, під приводом придбання товарно-матеріальних цінностей, зловживаючи його довірою, заволоділи шляхом обману належними йому товарно-матеріальними цінностями, чим спричинили матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Допитаний як потерпілий ОСОБА_8 показав, що на початку літа 2023 року його знайомий ОСОБА_10 запропоновував за невеликий відсоток реалізувати належну потерпілому продукцію, а саме: насіння соняшнику та кукурудзи. Після цього, у період з 09 липня по 17 серпня 2023 року ОСОБА_8 власним автотранспортом на адресу зазначених ОСОБА_10 заводів здійснив відвантаження насіння соняшнику у кількості близько 4000 тонн загальною вартістю 1 350 000 доларів США, насіння кукурудзи у кількості близько 400 тонн вартістю 65 000 доларів США.

Після відвантаження продукції ОСОБА_10 передав ОСОБА_8 лише частину грошових коштів як оплату за поставлений товар, а стосовно решти коштів в розмірі 518 461 доларів США повідомив, що їх йому не повертає ОСОБА_11 .

Прокурором у клопотанні також зазначається, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_11 з самого початку не збирався виконувати взяті на себе зобов`язання по оплаті за поставлену продукцію в повному обсязі, а після отримання продукції та здійснення часткової оплати, заволодів нею та привласнив отримані від її реалізації грошові кошти.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_11 вчиняв вказані дії за допомогою ОСОБА_5

02 листопада 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якого виявлено та вилучено належний йому мобільний телефон «Iphone 13ProMax»IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 .

02 листопада 2023 року постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_12 зазначений мобільний телефон, виявлений та вилучений в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023100000001220.

03 листопада 2023 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 поштовим зв`язком направивна адресу Голосіївського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на вилучений в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон «Iphone13Pro Max» IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 рокуклопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на

мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12023100000001220 про накладення арешту на мобільний телефон «Iphone13ProMax» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на зазначене майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна, з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення п. 1 ч.ч 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному або іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, доводи апелянта про те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта про прийняття слідчим суддею рішення без встановлення обов`язкових обставин, що є предметом доказування у кримінальному процесі, є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Твердження в апеляційній скарзі щодо відсутності повідомлення про підозру у кримінальному провадженні не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини 3 вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу.

Посилання в апеляційній скарзі на недотримання вимог ч. 1 ст. 172 КПК України та неповідомлення власника майна про розгляд клопотання не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Крім того, слід зауважити, що з матеріалів судової справи вбачається, що представники власника майна ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , кожен окремо, володіли інформацією щодо перебування на розгляді в Голосіївському районному суді м. Києва клопотання прокурора про арешт майна, оскільки 07 листопада 2023 року зверталися до суду з відповідними клопотаннями про ознайомлення з цими матеріалами.

Інші доводи, які зазначає апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Окрім того, відповідно до ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17

Єдиний унікальний № 752/22624/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_18

Провадження № 11-сс/824/417/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК