Ухвала

від 24.04.2024 по справі 752/22624/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/362/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/22624/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ G 63 AMG» д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6 та ключ запалювання до нього.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах власника майна ОСОБА_6 в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.

Вказує, що розгляд клопотання прокурора в судді першої інстанції відбувався без участі власника майна або його представника. Копію оскаржуваної ухвали слідчого судді було отримано представником лише 15.11.2023 року, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи.

Автор апеляції зазначає, що слідчий суддя при винесені оскаржуваного рішення не пересвідчився чи була сама подія кримінального правопорушення і чи має вона відношення до власника арештованого майна, в свою чергу апелянт вказує, що власник арештованого майна не має відношення ні до події кримінального правопорушення ні до його уявних наслідків.

Крім того, посилається на те, що слідчим вилучено майно на відшкодування якого не було надано дозвіл слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва в ухвалі на проведення обшуку від 30.10.2023 року, а відтак вилучений транспортний засіб є тимчасово вилученим майном в розумінні ст. 236 КПК України.

В судове засідання прокурор, власник майна чи його представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим управлінням ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000001220 від 21.10.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що до слідчого управління ГУ НП у м. Києві надійшла заява ОСОБА_10 , щодо неправомірних дій групи осіб, які у період часу з 09.07.2023 року до 17.08.2023 рік, під приводом придбання товарно-матеріальних цінностей, зловживаючи його довірою, заволоділи шляхом обману належними йому товарно-матеріальним цінностями, спричинивши тим самим останньому матеріальну шкоду у особливо великих розмірах.

Допитаний потерпілий ОСОБА_10 показав, що на початку літа 2023 року, його знайомий ОСОБА_11 запропонував за невеликий відсоток реалізувати належну ОСОБА_10 продукцію, а саме насіння соняшнику та кукурудзи. Після цього, у період з 09.07.2023 року по 17.08.2023 рік, ОСОБА_10 власним автотранспортом, здійснив відвантаження насіння соняшнику у кількості приблизно 4 000 тон, загальною вартістю 1 350 000 доларів США насіння кукурудзи у кількості приблизно 400 тон загальною вартістю 65 000 доларів США на адресу зазначених ОСОБА_11 заводів.

Після відвантаження ОСОБА_11 передав йому лише частину грошових коштів в якості оплати за поставлену продукцію, а стосовно решти грошових коштів у розмірі 518 461 (п`ятисот вісімнадцятьох тисячах чотирьохста шістдесяти одного) доларів США повідомив, що їх йому не повертає ОСОБА_9 .

При цьому як показав потерпілий ОСОБА_10 , ОСОБА_9 в телефонних бесідах з ним повідомляє, що він розрахувався із ОСОБА_11 за поставлену продукцію.

Допитаний як свідок ОСОБА_11 підтвердив, що дійсно ОСОБА_10 , у період з 09.07.2023 по 17,08.2023 було здійснено відвантаження насіння соняшнику у кількості приблизно 4 000 тон, загальною вартістю 1 350 000 доларів США насіння кукурудзи у кількості приблизно 400 тон загальною вартістю 65 000 доларів США. При цьому вказане зерно він реалізував ОСОБА_9 , який через своїх посередників реалізував їх заводам по переробці вказаної продукції. Так, ОСОБА_9 по мірі здійснення відвантажень, частково розрахувався з ним за поставлену продукцію. Однак решту грошових коштів у розмірі 518 461 (п`ятсот вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят один) доларів США не повертає. При цьому постійно вигадує якісь нові обставини за яких він не може повернути та уникає зустрічей.

Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 з самого початку не збирався виконувати взяті на себе зобов`язання по оплаті за поставлену продукцію в повному обсязі, а після отримання продукції та здійснення часткової оплати заволодів нею та привласнив отримані від її реалізації грошові кошти.

Крім цього зазначено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняв вказані дії за допомогою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2

02 листопада 2023 року на підставі ухвали слідчого суді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 30.10.2023 року проведено обшук в ході якого за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено автомобіль «MERCEDES-BENZ G 63 AMG» д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6 та ключ запалювання до нього.

Дозвіл на вилучення автомобілю «MERCEDES-BENZ G 63 AMG» д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 30.10.2023 року надано не було.

Однак, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Під час досудового розслідування ОСОБА_10 залучений як потерпілий у кримінальному провадженні та в подальшому ним подано позовну заяву про визнання цивільними позивачами у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_10 подано позовну заяву про відшкодування шкоди у розмірі 518 461 (п`ятисот вісімнадцятьох тисячах чотирьохста шістдесяти одного) доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.08.2023 складає 18 960 118,77 грн.

13.11.2023 (клопотання датоване 10.11.2023 року) прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль «MERCEDES-BENZ G 63 AMG» д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6 та ключ запалювання до нього, з метою збереження речових доказів та з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2023 року вказане клопотання прокурора було задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні та з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки останнє в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

08.11.2023 року слідчим СУ ГУ НП у місті Києві ОСОБА_13 , винесено постанову про визнання вищевказаного автомобіля, речовим доказом у кримінальному провадженні.

За таких обставин доводи апелянта стосовно відсутності підстав для втручання держави у володіння та користування власником належним йому майном не знаходять свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи колегією суддів, оскільки арешт застосовано на законних підставах з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання у клопотанні про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, знаходять підтвердження.

Що стосується висновку слідчого судді про необхідність накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, колегія суддів вбачає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищевказаний автомобіль, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на транспортний засіб перевірялись судом першої інстанції, матеріали судового провадження - досліджені, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Також слідчий суддя врахував, що в клопотанні прокурора зазначається, що потерпілим ОСОБА_10 подано позовну заяву про відшкодування шкоди у розмірі 518 461 (п`ятисот вісімнадцятьох тисячах чотирьохста шістдесяти одного) доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.08.2023 складає 18 960 118,77 грн.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 6 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб, оскільки, як вважає колегія суддів, обставини кримінального провадження вимагають вжиття саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя правильно встановив наявність достатніх підстав вважати, що вищевказане майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання прокурора, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, оскільки незастосування арешту на вищевказане майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження.

Таким чином, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ G 63 AMG» д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6 та ключ запалювання до нього, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4