Рішення

від 20.12.2023 по справі 911/2961/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2961/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз

до приватного акціонерного товариства Укргазбуд,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватного підприємства Ново-Ком,

про визнання недійсними договору та додаткової угоди,

за участю представника:

позивача: Варданяна А.А. адвоката (посвідчення №7722/10 від 19.04.2019 року);

відповідача: не з`явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2019 року акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (далі відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення договору підряду №1086 від 05.10.2010 року, а також додаткової угоди №3/1429 до договору від 05.10.2010р. №1086 на виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням та подальшим монтажем обладнання об`єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242» від 29.12.2011 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.06.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року, в позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2021 року вищевказані судові рішення скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.06.2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року, позов задоволений, визнані недійсними з моменту укладення договір підряду №1086 від 05.10.2010 року, а також додаткова угода №3/1429 до договору від 05.10.2010р. №1086 на виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням та подальшим монтажем обладнання об`єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242» від 29.12.2011 року.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021 року залишене без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.07.2022 року вищевказані судові рішення скасовані, справа передана на новий судовий розгляд.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022 року, для розгляду цієї справи визначена суддя Грабець С.Ю.

Ухвалою суду від 15.08.2022 року суддею Грабець С.Ю. прийнята справа до провадження, підготовче засідання призначене на 07 вересня 2022 року.

05 вересня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

07 вересня 2022 року в засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі третя особа) в засідання не з`явився.

Суд розглянув у засіданні клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Підготовче засідання відкладене на 19 жовтня 2022 року, про що постановлена ухвала суду.

18 жовтня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке підлягало задоволенню судом.

19 жовтня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке підлягало задоволенню судом.

Представники позивача, відповідача та третьої особи в засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 19.10.2022 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 16 листопада 2022 року.

У засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке підлягало задоволенню судом.

Представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Підготовче засідання відкладене на 07 грудня 2022 року, про що постановлена ухвала суду.

07 грудня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке підлягало задоволенню судом.

Представники позивача, відповідача та третьої особи в засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 07.12.2022 року підготовче засідання відкладене на 04 січня 2023 року.

04 січня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, залишені судом без розгляду.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 08 лютого 2023 року.

07 лютого 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення вищевказаного клопотання заперечував.

Представник третьої особи в засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши в засіданні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Судове засідання відкладене на 08 березня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представники позивача та третьої особи в засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 08.03.2023 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 19 квітня 2023 року.

18 квітня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, а також клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Підготовче засідання відкладене на 19 травня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

У засіданні представник позивача клопотання про витребування доказів підтримав, просив суд зобов`язати представника відповідача подати документи.

Представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши в засіданні клопотання представника позивача про витребування доказів, визнав його таким, що підлягало задоволенню, клопотання представника позивача про витребування матеріалів справи №2а-2086/12/2670 залишене судом без розгляду.

Ухвалою суду від 19.05.2023 року підготовче засідання відкладене на 21 червня 2023 року.

21 червня 2023 року в підготовчому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 21.06.2023 року підготовче засідання відкладене на 02 серпня 2023 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 02.08.2023 року підготовче засідання відкладене на 13 вересня 2023 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 18 жовтня 2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

13 жовтня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщене оголошення про виклик до суду третьої особи в справі №911/2961/19 у засідання, призначене на 18 жовтня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити, представники відповідача та третьої особи у засідання не з`явились.

Судове засідання відкладене на 29 листопада 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

22 листопада 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщене оголошення про виклик до суду третьої особи в справі №911/2961/19 у засідання, призначене на 29 листопада 2023 року.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання відкладене на 20 грудня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області від 15.08.2022 року про призначення підготовчого засідання у справі внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 16 серпня 2022 року; ухвала суду від 07.09.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 12 вересня 2022 року; ухвала суду від 26.09.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 27 вересня 2022 року; ухвала суду від 19.10.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 26 жовтня 2022 року; ухвала суду від 16.11.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 23 листопада 2022 року; ухвала суду від 07.12.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 13 грудня 2022 року; ухвала суду від 04.01.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 11 січня 2023 року; ухвала суду від 08.02.2023 року про відкладення судового засідання, - 14 лютого 2023 року; ухвала суду від 08.03.2023 року про повернення на стадію підготовчого провадження та призначення підготовчого засідання 14 березня 2023 року; ухвала суду від 19.04.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 24 квітня 2023 року; ухвала суду від 19.05.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 26 травня 2023 року; ухвала суду від 21.06.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 27 червня 2023 року; ухвала суду від 02.08.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 07 серпня 2023 року; ухвала суду від 13.09.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 18 вересня 2023 року; ухвала суду від 18.10.2023 року про відкладення судового засідання, - 23 жовтня 2023 року; ухвала суду від 05.12.2023 року про відкладення судового засідання, - 07 грудня 2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 20 грудня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

26 листопада 2019 року акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (далі відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення договору підряду №1086 від 05.10.2010 року, а також додаткової угоди №3/1429 до договору від 05.10.2010р. №1086 на виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням та подальшим монтажем обладнання об`єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242» від 29.12.2011 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.06.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року, в позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2021 року вищевказані судові рішення скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, Верховний Суд звернув увагу на те, що, ухвалюючи рішення в цій справі, місцевий господарський суд не дослідив підстави позову, з огляду на фактичні обставини, якими позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги, у зв`язку з чим, також не дослідив належність обраного позивачем способу захисту прав з точки зору положень статті 228 Цивільного кодексу України, яка диференціює нікчемність та недійсність правочинів в залежності від ступеня порушення прав, свобод чи інтересів особи, суспільства, держави.

Також Верховний Суд звернув увагу на те, що господарський суд під час розгляду конкретної справи самостійно оцінює обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалює рішення на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних), з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Тому, оскільки в справі №910/16725/17 предметом позову було стягнення з позивача заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням ним умов договору підряду №1086 від 05.10.2010 року, і не досліджувалось питання дійсності цього договору, суди були зобов`язані надати вичерпну правову оцінку доводам позивача щодо недійсності правочину.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.06.2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року, позов задоволений, визнані недійсними з моменту укладення договір підряду №1086 від 05.10.2010 року, а також додаткова угода №3/1429 до договору від 05.10.2010р. №1086 на виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням та подальшим монтажем обладнання об`єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242» від 29.12.2011 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 року вищевказані судові рішення скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, Верховний Суд звернув увагу на те, що суди не виконали в повному обсязі вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 року, а саме не встановили обставин належності обраного позивачем способу захисту з точки зору положень статті 228 Цивільного кодексу України, яка диференціює нікчемність та недійсність правочинів в залежності від ступеня порушення прав чи інтересів особи, суспільства, держави, та впливає на результат вирішення спору, в тому числі, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, щодо визнання недійсним якого поданий позов, наявність протиправних наслідків цього договору, вину сторін у формі умислу, чи свідчить недотримання порядку погодження укладення договору про суперечність його мети інтересам держави і суспільства, також чи є обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, підставами для визнання договору недійсним, та якими доказами такі обставини підтверджуються.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2022 року справа прийнята до провадження, підготовче засідання призначене на 07 вересня 2022 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2 цієї ж статті).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема,визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 цієї ж статті).

Так, Цивільний кодекс України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. За ступенем недійсності правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. При цьому, кожний з видів недійсності правочинів передбачає, зокрема, різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів, залежно від підстав визнання правочину недійсним настають різні правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, у вищевказаній статті визначені правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлений їх перелік.

Вищевказане дозволяє дійти висновку про те, що публічний порядок це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу в державі.

Об`єктивна сторона такого правочину вказує на його суперечність нормативно-правовим актам, в яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина; право державної, комунальної та приватної власності тощо.

Суб`єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, полягає у спрямованості дії сторін (сторони) на досягнення протиправного результату, який вказує на умисне вчинення такого правочину.

Так, для визнання правочину нікчемним, відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України, очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права. Як правило, такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті та усвідомлює, що її дії насправді правочином не являються, а є суспільно небезпечним правопорушенням.

Також, для визнання правочину нікчемним, відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України, потрібно враховувати вину, виражену в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Звертаючись із позовною заявою до суду, позивач просив визнати недійсними з моменту укладення договір підряду №1086 від 05.10.2010 року, а також додаткову угоду №3/1429 до договору від 05.10.2010р. №1086 на виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням та подальшим монтажем обладнання об`єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242» від 29.12.2011 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на вчинення правочину всупереч інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2021 року містяться вказівки щодо необхідності встановлення під час нового судового розгляду справи належності обраного позивачем способу захисту з точки зору положень статті 228 Цивільного кодексу України, яка диференціює нікчемність та недійсність правочинів в залежності від ступеня порушення прав чи інтересів особи, суспільства, держави, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети укладення договору, щодо визнання недійсним якого поданий позов, наявності протиправних наслідків цього договору, вини сторін у формі умислу, а також обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, враховуючи вказівки, що містились у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року, ухвалою суду від 08.03.2023 року представник позивача був зобов`язаний подати документи, що підтверджують завідомо суперечну інтересам держави і суспільства мету укладення договору підряду №1086 від 05.10.2010 року (додаткової угоди №3/1429 від 29.12.2011 року до договору підряду №1086 від 05.10.2010 року); міру виконання зобов`язання кожною із сторін; наявність умислу відповідача щодо незаконного заволодіння державними коштами під час укладення договору підряду №1086 від 05.10.2010 року, протиправних наслідків цього договору, а також документи, що підтверджують реальне виконання чи невиконання робіт, згідно з умовами договору підряду №1086 від 05.10.2010 року.

18 квітня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення, відповідно до ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, до яких долучена копія постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі №911/2076/19 від 12.01.2019 року, інших додатків вищевказані письмові пояснення не містили. Під час розгляду справи представником позивача витребувані ухвалою суду документи також подані не були.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у позовній заяві представник позивача послався на те, що укладення договору підряду №1086 від 05.10.2010 року порушувало публічний порядок, суперечило принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим чинним цивільним законодавством, оскільки підписання позивачем та відповідачем актів форми КБ-2в та довідок форми №КБ-3 із зазначенням у них обсягів витрат, на думку представника позивача, за нереальними господарськими операціями, свідчить про намір відповідача незаконно заволодіти державними грошовими коштами.

Разом з цим, як уже зазначалось вище, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, вчинення такого правочину суперечить нормативно-правовим актам, в яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина, право державної, комунальної та приватної власності тощо.

При цьому, дії сторін (сторони) спрямовані на досягнення протиправного результату, який вказує на умисне вчинення такого правочину.

Так, для визнання правочину нікчемним, відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України, очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, цілеспрямовано порушують норми публічного права, тобто особа саме це має на меті та усвідомлює, що її дії насправді правочином не являються, а є суспільно небезпечним правопорушенням.

Документів, що підтверджували б завідомо суперечну інтересам держави і суспільства мету укладення договору підряду №1086 від 05.10.2010 року, наявність протиправних наслідків цього договору, вину відповідача у формі умислу, нереальність господарських операцій, представником позивача до матеріалів справи долучено не було.

Звертаючись із позовною заявою до суду, представник позивача просив визнати недійсною, з моменту укладення, додаткову угоду №3/1429 до договору від 05.10.2010р. №1086 на виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням та подальшим монтажем обладнання об`єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242» від 29.12.2011 року (далі додаткова угода №3/1429).

За твердженнями представника позивача, при укладенні додаткової угоди №3/1429 сторонами не були дотримані загальні вимоги цивільного законодавства, які регулюють питання дійсності правочинів (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України), а також спеціальні вимоги, що містяться в окремих законодавчих актах, а саме ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

На думку представника позивача, підстави для зміни істотної умови договору підряду №1086 від 05.10.2010 року були відсутні.

У судових засіданнях, а також у відзиві на позовну заяву, представник відповідача послався на те, що сторонами додаткова угода №3/1426 була укладена, у зв`язку із порушеннями позивачем строків оплати, згідно з умовами договору підряду.

Документів, що спростовували б доводи представника відповідача, представник позивача суду не надав, тому вимога позивача про визнання недійсною, з моменту укладення, додаткової угоди №3/1429 до договору від 05.10.2010р. №1086 на виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням та подальшим монтажем обладнання об`єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242» від 29.12.2011 року є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.

05 вересня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому містилось клопотання про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд з`ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Судом встановлена відсутність порушення прав позивача, тому позовна давність не застосовується.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. 1 ч. 2 ст. 11, п. 2 ч. 2 ст. 16, ч. ч. 1, 2 ст. 202, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 215, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 228, ст. 253, ст. 256, ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст. 2, ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 2 ст. 120, ст. 123, ст. 129, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю в позові акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз до приватного акціонерного товариства Укргазбуд про визнання недійсними договору та додаткової угоди.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 05.02.2024 року.

Суддя С. Грабець