Ухвала

від 05.02.2024 по справі 2-649/04

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-649/04

Провадження № 2-зз/686/16/24

УХВАЛА

05 лютого 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Дмітрієвій Д.В.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Хмельницького заяву ОСОБА_1 прозняття арешту,

встановив:

24.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазявою про зняття арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1 , накладений суддею Фурик Ю.П. у 2003 році, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 власником зазначеної квартири був чоловік останньої ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявниця звертає увагу суду на те, що вказана вище квартира є спільною власністю подружжя, та остання не може отримати свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право на власність, так як зазначена квартира перебуває в арешті, у звязку з чим просить задоволити її заяву.

Заявниця у судовому засіданні підтримала заяву з викладених у ній підстав та просила зняти арешт з майна.

Заслухавши пояснення заявника та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зняття арешту з майна слід відмовити з наступних підстав.

Так, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , власником якої зазначено ОСОБА_2 , Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою було накладено арешт згідно ухвали Хмельницького міського суду від 12.09.2003 року (реєстраційний номер обтяження: 5218505 та 5218561).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19.09.2022 року.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 22.02.2023 року та листа приватного нотаріуса Новченкова І.В. вбачається, що після смерті останнього було заведено спадкову справу №11/2023 від 22.02.2023 року, однак видати свідоцтво про право на спадщину на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , неможливо у зв`язку з наявністю накладених арештів.

Зі змісту відповіді на запит судді Стефанишина С.Л. щодо надання матеріалів справи №2-649/04, в межах якої було накладено зазначений арешт, встановлено, що справа знищена за закінченням терміну зберігання та в архіві суду наявна тільки ухвала від 24.11.2004 року про прийняття відмови від позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерторг» про усунення недоліків в будівництві та зобов`язання надати фінансову інформацію про вартість квартири та закриття провадження у справі.

Статтею 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

При цьому, відповідно до положень ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не була учасником у справі №2-649/04, в межах якої накладався арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , та на даний час не є власником вказаної квартири, а тому в останньої відсутні підстави для звернення із заявою про скасування арешту в межах цивільної справи №2/649/04, а захист законних прав та інтересів останньої можливий лише шляхом звернення до суду із відповідним позовом про зняття арешту на зазначене спадкове майно.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно достатті 19 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі №463/2924/22.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що заявниця ОСОБА_1 не була учасником судового процесу у справі №2-649/04, в межах якої накладався арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , а будь-яких інших доказів матеріали даної справи не містять, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 прозняття арешту слід відмовити.

Керуючись ст.ст.158, 260, 353 ЦПК України, суд

постановив:

В задоволенні заяву ОСОБА_1 прозняття арешту відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.

Повний текст ухвали складено 06.02.2024 року.

Суддя Сергій Стефанишин