Ухвала

від 16.01.2024 по справі 160/18786/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 січня 2024 рокуСправа №160/18786/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду, в порядку статті 383 КАС України, справі №160/18786/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року у справі №160/18786/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.07.2023 року № 122950002274.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначенням пенсії за віком від 06.06.2022, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви, у розмірі 536,80 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 року у справі №160/18786/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №160/18786/23 без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року у справі №160/18786/23 набрало законної сили 05.12.2023 року.

27.12.2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчі листи у справі №160/18786/23.

10.01.2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.12.2023р. №122950002274 на виконання Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.09.2023р. у справі 160/18786/23;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неврахування до пільгового підземного стажу періодів роботи позивача: з 05.05.1998 по 29.05.1998, з 22.06.1998 по 30.06.1998, з 02.02.1999 по 07.02.1999, з 17.02.1999 по 12.03.1999, з 09.04.1999 по 12.04.1999, з 01.10.2014 по 30.11.2014, з 01.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2022 по 06.06.2022 на виконання Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.09.2023р. у справі 160/18786/23

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про її повернення заявнику, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною другою статті 383 КАС України встановлено вимоги до вищевказаної заяви, де зазначено, що у такій заяві зазначаються, зокрема: документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності.

Проте, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми такої заяви обов`язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.

В частині першій статті 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

При цьому, подана у даній справі заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до передбаченого частиною другою статті 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.

З системного аналізу викладених положень вбачається, що на позивача (заявника) покладено обов`язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».

Отже, до поданої заяви в порядку статті 383 КАС України має бути долучено документ про сплату судового збору.

Невиконання цієї вимоги є підставою для повернення заяви, відповідно до абзацу 2 частини п`ятої статті 383 КАС України.

Подібні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 25 червня 2020 року № 0240/2226/18-а та в ухвалі від 12 вересня 2023 року у справі № 520/13521/21.

Суд зазначає, що позивачем документа про сплату судового збору не надано.

Разом з тим, позивач просив звільнити його від сплати судового збору за подання даної заяви.

В обґрунтування заяви вказав, що позивач звертається з адміністративним позовом з метою захисту своїх соціальних прав. Крім того, позивач є внутрішньо переміщеною особою, втратив все своє майно, а тому йому вкрай складно сплатити судовий збір. Також, позивачем до заяви долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, з яких вбачається, що у 2023 році ОСОБА_1 доходів не отримував.

Стосовно клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Положеннями пунктів 1, 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо, зокрема: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень частини першої статті 133 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Верховний Суд в ухвалі від 07 лютого 2022 року у справі № 120/4764/21-а зазначив, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).

Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 25 жовтня 2022 року у справі № 640/10720/21.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись із клопотанням про звільнення позивача від сплати судового збору, зокрема зазначив, що наразі має скрутний матеріальний стан. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження свого майнового стану позивача представник позивача не надає, як і не надає доказів того, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Посилання позивача на те, що позивач звертається з адміністративним позовом з метою захисту своїх соціальних прав, суд не бере до уваги, оскільки позивачем подається заява в порядку статті 383 КАС України, а не адміністративний позов.

Крім того, суд зазначає, що вказані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору не виключають можливості отримання позивачем інших доходів, зокрема, від Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості.

Також судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в даній справі № 160/18786/23, у законодавчо визначеному розмірі, який за рішенням суду в даній справі було стягнуто з відповідача-2 на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доказів того, що з моменту подання позовної заяви у позивача суттєво погіршився майновий стан, що позбавляє його наразі можливості сплатити судовий збір за заяву в порядку статті 383 КАС України, не надано.

Із урахуванням того, що подана у порядку статті 383 КАС України заява не відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 383 КАС України, оскільки судовий збір за подання заяви не сплачений, така заява підлягає поверненню заявнику, що не позбавляє останнього права повторно звернутися до суду із цією заявою із дотриманням приписів статті 383 КАС України.

Суд зазначає, що стаття 383 КАС України не передбачає можливості залишення заяви без руху, а визначає єдиний можливий варіант дій суду - повернення заяви (частина п`ята ст. 383 КАС України).

На підставі вищевикладеного, зважаючи на невідповідність поданої заяви зазначеним вище вимогам, суд приходить до висновку, що заява підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статями 241, 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, за подання заяви в порядку статті 383 КАС України у справі № 160/18786/23 - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду, в порядку статті 383 КАС України, справі №160/18786/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення заяви надіслати особі, яка її подала, разом із заявою і доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Кальник