Ухвала

від 13.02.2024 по справі 160/18786/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 лютого 2024 рокуСправа №160/18786/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду, в порядку статті 383 КАС України по справі №160/18786/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року у справі №160/18786/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.07.2023 року № 122950002274.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначенням пенсії за віком від 06.06.2022, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви, у розмірі 536,80 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 року у справі №160/18786/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №160/18786/23 без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року у справі №160/18786/23 набрало законної сили 05.12.2023 року.

27.12.2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчі листи у справі №160/18786/23.

06.02.2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.12.2023р. №122950002274 на виконання Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.09.2023р. у справі 160/18786/23;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неврахування до пільгового підземного стажу періодів роботи позивача: з 05.05.1998 по 29.05.1998, з 22.06.1998 по 30.06.1998, з 02.02.1999 по 07.02.1999, з 17.02.1999 по 12.03.1999, з 09.04.1999 по 12.04.1999, з 01.10.2014 по 30.11.2014, з 01.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2022 по 06.06.2022 на виконання Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.09.2023р. у справі 160/18786/23.

Заява мотивована тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначенням пенсії за віком від 06.06.2022, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року в адміністративній справі №160/18786/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було прийнято нове рішення про відмову у призначенні пенсії з віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

- на шахті Радуга виробничого об`єднання Первомайськвугілля з 05.05.1998 по 29.05.1998, з 22.06.1998 по 30.06.1998, з 02.02.1999 по 07.02.1999, з 17.02.1999 по 12.03.1999, з 09.04.1999 по 12.04.1999, оскільки пільговими довідками від 25.08.2021 № 1126, № 1127 зазначені періоди визначені, як страйки;

До страхового та пільгового стажу роботи не зараховано періоди з 01.10.2014 по 30.11.2014, з 01.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2022 по 06.06.2022 у зв`язку з непідтвердженням підприємством роботи ОСОБА_1 (відсутня заробітка плата), у тому числі на пільгових умовах (відсутні дані по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про заробітну плату та період з 01.10.2021 по 31.03.2022 за відсутності сплати страхових внесків.

Таким чином, на думку позивача, рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії прийнято у зв`язку з неврахуванням до пільгового підземного стажу на підставі трудової книжки позивача періодів його роботи: з 05.05.1998 по 29.05.1998, з 22.06.1998 по 30.06.1998, з 02.02.1999 по 07.02.1999, з 17.02.1999 по 12.03.1999, з 09.04.1999 по 12.04.1999 оскільки пільговими довідками ці періоди зазначені як страйки (тобто відповідач взагалі не брав до уваги записи трудової книжки) та періоди з 01.10.2014 по 30.11.2014, з 01.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2022 по 06.06.2022 відсутність даних про заробітну плату є неправомірним та прийнято без врахування висновків суду, викладених в рішенні від 25.09.2023 року у справі № 160/18786/23.

На підставі ч.5 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішив здійснити розгляд заяви у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноваженьвідповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

На підставі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Конституційний Суд України у абз.3 резолютивної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Зважаючи, що судове рішення складається зі структурних частин (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна), його виконанню має передувати аналіз його повного змісту.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року в адміністративній справі №160/18786/23, відповідача 2 зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначенням пенсії за віком від 06.06.2022, з урахуванням висновків суду.

При цьому, у мотивувальній частині вказаного рішення суду зазначено наступне.

«Частиною 3 статті 114 Закону №1058-ІV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788-ХІІ).

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пункт 20 Порядку №637 доповнено 7 абзацом згідно з постановою КМУ №1028 від 09.12.2015 наступного змісту: у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював у структурному підрозділі шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» з 28.01.2004 (наказ № 17к від 28.01.2004) до 19.10.2005 (наказ № 228к від 05.10.2005) та з 19.06.2006 (наказ № 166к від 19.06.2006) електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею. У трудовій книжці наявні записи про підтвердження атестацією робочих місць пільгового характеру роботи позивача за Списком №1 (накази про атестацію робочих місць №175к від 29.08.2000, №292 від 04.09.2005, №205 від 16.04.2010, №74 від 16.04.2015, №547 від 13.04.2020).

Крім того, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містяться відомості про сплату шахтою «Карбоніт» відокремлений підрозділ ДП «Первомайськвугілля» (код ЄДРПОУ 26402983) страхових внесків за ОСОБА_1 за такі періоди: 2004 рік, січень-жовтень 2005 року, червень-грудень 2006 року, 2007-2013 роки, січень-вересень 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, квітень-грудень 2015 року, 2016-2020 роки, січень-вересень 2021 року. За період з 01.10.2021 року по 31.03.2022 року відсутня сплата страхових внесків.

Також, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) на ім`я ОСОБА_1 , у спірні періоди з 28.01.2004 по 19.10.2005, з 19.06.2006 по 30.09.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2015, з 01.04.2016 по 30.09.2021 позивач працював у роботодавця за кодом ЄДРПОУ 00177326, 26402983, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає шахті ДВАТ ш. «Радуга» ДП ДХК «Первомайськвугілля» та ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля».

Також, з вищевказаного реєстру вбачається, що позивач у вказаний період мав спеціальний стаж на підприємстві за кодами підстави обліку спецстажу ЗПЗ013А1.

Суд зазначає, що пріоритетним в застосуванні є Закон №1058, нормами якого передбачено, що після впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж особи обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Також суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність і зазнавати негативних наслідків через неналежне виконання роботодавцем-страхувальником свого обов`язку в частині належного подання до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування необхідних відомостей, в тому числі щодо спеціального стажу роботи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ДВАТ шахта «Радуга» ДП ДХК «Первомайськвугілля» (Шахта «Радуга» ВО «Первомайськвугілля») та ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» звітували щодо спецстажу позивача, вся інформація щодо стажу за спірні періоди є в системі персоніфікованого обліку.

Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки ця особа не може нести відповідальність замість роботодавця.

Несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.

Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) /п.14/, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд зауважує, що при розрахунку пільгового стажу відповідачем 2 не прийнято до уваги індивідуальних відомостей відносно позивача та відомостей про спецстаж з кодом підстави ЗПЗ013А1.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку відповідачем 2 документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача, бездіяльність відповідача при не зарахуванні певних періодів стажу, передчасні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.»

Разом з тим, суд зазначає, що приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії № 122950002274 від 26.12.2023 року відповідач вказує такі ж підстави для відмови у призначенні пенсії позивачу, які були відображені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.07.2023 року № 122950002274 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яке досліджувалось судом при прийнятті рішення у справі №160/18786/23.

Відтак, судом встановлено, що фактично пенсійним органом винесено рішення від від 26.12.2023 року № 122950002274 повторно з тих самих підстав, яке було предметом розгляду даної справи та вже визнано протиправним.

Суд звертає увагу, що оскільки є судове рішення, що набрало законної сили з того самого фактичного предмету спору (право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах) рішення Головного управління Пенсійного фону в Рівненській області, прийнято на виконання судового рішення, не може бути розглянуто в окремому провадженні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Справа «Горнсбі проти Греції», рішення від 19.03.1997, п.40.)

Суд зазначає, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду по справі №760/1899/17 від 04.05.2023 та по справі № 816/2026/18 від 09.04.2020.

Державні органи, які діють як суб`єкти владних повноважень, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для реалізації процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, є суто суб`єктивною перешкодою, держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області № 122650002274 від 26.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , є протиправним.

Таким чином, з огляду на правовий статус Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як суб`єкта владних повноважень по відношенню до позивача, як громадянина України, який за наслідками судового захисту вправі очікувати на своєчасне та у повному обсязі поновлення порушених прав з боку державних органів, суд дійшов висновку, що відповідачем 2, всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.

Так, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

На підставі вищевикладеного, заява ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з вказаною заявою сплачено судовий збір у сумі 908,40 грн., який підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.132-142, 252, 241-246, 255, 295, 371, 383 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду, в порядку статті 383 КАС України по справі №160/18786/23 - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.12.2023р. №122950002274 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.09.2023р. у справі 160/18786/23.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення порушень статті 129-1 Конституції України шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначенням пенсії за віком від 06.06.2022, з урахуванням висновків суду, наданих судом у рішенні від 25.09.2023 року по справі № 160/18786/23.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомити Дніпропетровський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів протягом одного місяця після надходження даної ухвали.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 362621166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 908 грн. 40 коп.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтєю 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник