Ухвала

від 11.05.2010 по справі 3335

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 3335 / 2010                               Головуючий в 1 інстанції  - Хомченко С.І.

Категорія  - 57                                                     Доповідач   -  Петешенкова М.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

11 травня 2010 року          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Глущенко Н.Г.

            суддів               -  Петешенкової М.Ю., Перцової В.А.

            при секретарі   -  Худолій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Управління Пенсійного фонду України

в м. Марганці Дніпропетровської області

на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області ( далі УПФУ в м. Марганці) звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та неправильно застосовані положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабміну України від 28 травня 2008 року № 530 / а. с. 36-37/.

Зазначеною постановою від 18 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Суд визнав відмову УПФУ в м. Марганці Дніпропетровської області щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд зобов’язав УПФУ в м. Марганці Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсій ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та її виплату за період з 16 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено / а. с. 33-34 /.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку УПФУ в м. Марганці, де отримує пенсію за віком /а. с. 23 /. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення / а. с.  8 /.

Згідно ст.6 Закону № 2195-1У – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї статті набула чинності з 01 січня 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивача за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.

Водночас, щодо такого права позивача на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами  виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, в редакції, викладеній у Законі України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року.

Однак такі умови не настали, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, щодо збільшення та виплати пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік, - задоволенню не підлягають .

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111  Закону № 489-У.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111  цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України  (є неконституційним).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення  про їх неконституційність.

Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивач не мав права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то  відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: « Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року судом першої інстанції, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни виходячи з розмірів встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа  дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки, відповідач наполягав на застосуванні річного строку для звернення до суду з позовом за період 2006-2008 років, то суд прийшов до висновку про відмову ОСОБА_1 в його позовних вимогах за період з 01 січня 2006 року по 15 грудня 2008 року, у зв’язку з пропуском річного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, так як доводи позивача, щодо поважності причин пропуску цього строку, судом визнано як необґрунтованими.

З урахуванням вище наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині зобов”язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії, в розмірі, передбаченому  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням сум вже виплаченого підвищення пенсії за цей період, тобто в межах річного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 16 грудня 2009 року, а відповідач наполягав на застосуванні річного строку давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін  з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував  права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вище викладених обставинах суд першої інстанції, в силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1  

Приведені в апеляційній скарзі доводи УПФУ в м. Марганці Дніпропетровської області не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що  розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці  Дніпропетровської області – відхилити.

Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

СУДДІ:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 3335 / 2010                               Головуючий в 1 інстанції  - Хомченко С.І.

Категорія  - 57                                                     Доповідач   -  Петешенкова М.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

вступна та резолютивна частини

11 травня 2010 року          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Глущенко Н.Г.

            суддів               -  Петешенкової М.Ю., Перцової В.А.

            при секретарі   -  Худолій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Управління Пенсійного фонду України

в м. Марганці Дніпропетровської області

на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Виходячи з конкретних обставин справи та зважаючи на потребу в часі, для викладення повного тексту ухвали, колегія суддів вважає за необхідне проголосити її  вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці  Дніпропетровської області – відхилити.

Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

СУДДІ: