Постанова

від 06.02.2024 по справі 338/1125/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/1125/23

Провадження № 22-ц/4808/272/24

Головуючий у 1 інстанції Решетов В. В.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Баркова В.М.,

секретар Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич Інна Петрівна щодо списання коштів з карткового рахунку для пенсійних виплат ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк»,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою про визнання незаконними дій державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич І.П. щодо списання з карткового рахунку для пенсійних виплат ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в АТ «ПриватБанк», коштів в розмірі 732,38 гривень в рамках виконавчого провадження 73194897 на підставі виконавчого листа № 338/1125/23 Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

Обґрунтував тим,що в липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богородчанської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішення селищної ради, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки. Ухвалою Богородчанського районного суду від 03 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.10.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 429,44 грн.

Відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Незважаючи на це, з банківської картки ОСОБА_1 в АТ «ПриватБанк», яка призначена для виплати йому пенсії, було списано кошти у сумі 732,38 гривень.

Посилаючись на те, що пенсія є єдиним доходом, за який він живе, просив визнати незаконними дії державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич І.П. незаконними стосовно списання його пенсійних коштів.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як незаконну, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу на дії виконавця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що діїдержавного виконавцяБогородчанського відділудержавної виконавчоїслужби щодосписання зкарткового рахункудля пенсійнихвиплат ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в АТ "ПриватБанк" 732,38 грн. були незаконними, такими, що суперечили вимогам ст. 19 Конституції України, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , пунктом 10- 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" в редакції змін внесених: Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (набрали чинності 26.03.2022), Законом України від 11 квітня 2023 року № 3048-IX (набрали чинності 06.05.2023) та грубо порушували права ОСОБА_1 оскільки виконавець звернув стягнення на пенсію, тоді як згідно імперативних вимог п. 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" припиняється звернення стягнення на пенсію.

Судпершої інстанції неправильно застосував норми ст. 19 Конституції України, пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" в редакції змін внесених Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (набрали чинності 26.03.2022) та не врахував висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" в редакції змін внесених Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (набрали чинності 26.03.2022) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 462/1268/17 провадження № 61-2444св23.

У відзиві на апеляційну скаргу Богородчанський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Заявник ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 в судове засідання не явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення проти апеляційної скарги державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дидич І.П., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених цивільним процесуальним законодавством, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Богородчанському відділі ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження №73194897 з примусового виконання виконавчого листа № 338/1125/23, виданого 16.10.2023 року Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 429,44 гривень.

02.11.2023р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 73194897, постанова про відкриття виконавчого провадження цього дня була направлена до відома та виконання боржнику за вихідним № 22227.

02.11.2023р державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 260 гривень.

02.11.2023р. на підставі ст.ст. 3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 42,94 грн.

02.11.2023р. державним виконацем у відповідності до ст. 56 Закону України « Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника в банках - учасниках обміну з АСВП, які були підключені станом на день винесення вказаної постанови.

02.11.2023р. отримана інформація з AT КБ «ПриватБанк» про те, що згідно з гл. 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004р., арешт накладений.

03.11.2023р. у відповідності до положень пункту 21 частини третьої статті 18 Закону України « Про виконавче провадження», на підставі статті 62 Закону України « Про банки і банківську діяльність» та у порядку, визначеному пунктом 3.10 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006року № 267, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.06.2006 року № 935/12809, державним виконавцем направлено вимогу стосовно наявності коштів на арештованих рахунках боржника.

Згідно з інформацією AT КБ «ПриватБанку» у боржника наявні три рахунки відкритих у банку, пр цьому на рахунку НОМЕР_2 коштів було достатньо для виконання постанови.

03.11.2023р. платіжну інструкцію направлено в AT КБ « Приват Банк» на списання коштів з рахунку НОМЕР_2 .

20.11.2023р. на рахунок Богородчанського відділу ДВС надійшли кошти в сумі 732,38 грн.

Розпорядженням від 20.11.2023р. було перераховано 69 грн. витрат за користування АСВП, 191,00 грн. витрат виконавчого провадження, 42,94 грн. було перераховано виконавчий збір та 429,44грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

20.11.2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та знято арешт із рахунків боржника.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, прийшов до висновку, що вказаний рахунок позивача не належить до рахунків із спеціальним режимом використання, обмеження щодо звернення стягнення та накладення арешту на кошти на даному рахунку відсутні, а тому у банку були відсутні законні підстави для повернення постанови без виконання, тобто банк мав обов`язок виконати постанову про арешт коштів боржника, а також платіжне доручення про списання коштів, при цьому дотримання вимог п. 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» в даному випадку покладається на державного виконавця.

За змістом ст.ст. 1,5 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження`виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьомустаття 48 Закону України «Про виконавче провадження`встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першоїстатті 34 цього Закону

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженоїпостановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьомустаття 48 Закону України «Про виконавче провадження`встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»,повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року, справа № 905/361/19, провадження № 12-28гс20(пункти 7.14, 7.15 постанови).

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 провадження № К/9901/18373/20), про оскарження дій державного виконавця з арешту грошових коштів боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса, дійшов висновку що банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Одночасно боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючі документи.

У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20) про оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, встановивши, що постанова про накладення арешту містить застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, дійшов до висновку про законність такої постанови виконавця і переконливих підтверджень про спеціальний режим банківського рахунку виконавцю надано не було, оскільки на зазначений рахунок було перераховано також кошти, що не були заробітною платою позивачки.

Виходячи з вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, не може бути накладений арешт на кошти, що становлять заробітну плату (пенсію) боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на всі кошти заробітної плати (пенсії) боржника поза межами дозволених Законом України «Про виконавче провадження» розмірів відрахувань із такої заробітної плати. Якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, які перебувають на рахунках і не є коштами, що становлять заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Якщо на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника фізичної особи, що перебувають на рахунку боржника та є його заробітною платою (пенсією), виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено Законом України «Про виконавче провадження», то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього.

За таких обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанцій про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки постанова про арешт коштів боржника від 02.11.2023 р. ВП№73194897 містить застереження щодо накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 , крім коштів що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. І судом першої інстанції правильно зауважено, що додана до скарги довідка АТ КБ «Приват Банк» від 28.05.2023р. про отримання ОСОБА_1 пенсійних виплат на свій рахунок також містить застереження банку про можливість зарахування на такий рахунок будь-якої виплати (переказу). Доказів того, що ОСОБА_1 звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, які є його пенсією, з наданням відповідних документів, до суду першої інстанції не надавалося.

Отже, у разі, якщо банк не повідомляє державного виконавця, що це є рахунок зі спеціальним режимом використання, то це свідчить про правомірність арешту рахунку.

Доводи апеляційноїскарги щодо незаконності відмовиу задоволенніскарги про визнанняпротиправними дійсуб`єктаоскарження щодосписання коштів боржниказ рахунку АТКБ «ПриватБанк»,не знайшлисвого підтвердження,оскільки підчас винесенняпостанови пронакладення арештівна рахункиборжника державнийвиконавець діялав межахсвоїх повноважень, намомент винесенняпостанови провідкриття виконавчогопровадження небуло інформації,що відповіднірахунки відкритіна ім`я ОСОБА_1 призначені тількидля отримання пенсії та/абона нихзараховується виключнопенсія (грошовезабезпечення). Саме банк,який виконуєвідповідну постановувиконавця проарешт коштівборжника,відповідно дочастини третьоїстатті 52Закону України«Про виконавчепровадження» повиненвизначити статускоштів ірахунка,на якомувони знаходяться,та вразі їхобліковування нарахунку,на коштина якізаборонено накладенняарешту,банк зобов`язанийповідомити виконавцяпро цільовепризначення коштівна рахункута повернутийого постановубез виконання,що єпідставою длязняття виконавцемарешту ізцих коштівзгідно із частиноючетвертою статті 59Закону України«Про виконавчепровадження».Подібні правовівисновки викладенів ухвалахВерховного Судувід 01.06.2023року усправі 161/11436/22(провадження№ 61-6969ск23),від 22.11.2023року усправі №161/12059/23(провадження№ 61-15943ск23).Посилання апелянта нависновки ВерховногоСуду впостанові від26.09.2023року №462/1268/17були врахованісудом першоїінстанції, врішенні міститьсяаналіз такоїправової позиціївідповідно дообставин даноїсправи,і колегіясуддів погоджуєтьсяз думкоюсуду першоїінстанції стосовнотого,що Верховний Судв постанові №462/1268/17не відступиввід усталенихправових позицій,тому такідоводи апеляційної скаргитакож неможуть слугуватипідставою дляскасування оскарженогорішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно ізстаттею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.259,268,367,368,374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 08 лютого 2024 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Барков