Постанова

від 14.08.2024 по справі 338/1125/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 338/1125/23

провадження № 61-3921св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич Інна Петрівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2023 року в складі судді Решетова В. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Девляшевського В. А, Баркова В. М.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич І. П. (далі - державний виконавець Богородчанського ВДВС Дидич І. П.) стосовно списання коштів з його карткового рахунку для пенсійних виплат.

Скарга мотивована тим, що у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богородчанської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішення селищної ради, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки. Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Крім того, стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 429,44 грн.

Скаржник наголошував, що відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Всупереч вказаній нормі з його банківської картки в АТ КБ «ПриватБанк», яка призначена для виплати пенсії, було списано кошти у сумі 732,38 грн. Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що пенсія є його єдиним доходом.

ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії державного виконавця Богородчанського ВДВС Дидич І. П. щодо списання з його карткового рахунку для пенсійних виплат НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», коштів у розмірі 732,38 грн в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа Богородчанського районного суду Івано-Франківської області № 338/1125/23.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2023 року, яка залишена без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції вказав, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Доказів того, що ОСОБА_1 звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, які є його пенсією, з наданням відповідних документів до суду не надано. Постанова про арешт коштів боржника від 02 листопада 2023 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 містить застереження щодо накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом. Разом з тим суд звернув увагу, що додана до скарги довідка АТ КБ «Приват Банк» від 28 травня 2023 року про отримання ОСОБА_1 пенсійних виплат на свій рахунок також містить застереження банку про можливість зарахування на такий рахунок будь-якої виплати (переказу). Таким чином, суд вважав, що дії державного виконавця щодо списання з карткового рахунку для пенсійних виплат ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» суму коштів 732,38 грн, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 з огляду на встановлені обставини справи є правомірними та відповідають нормам закону.

Апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанцій про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 є обґрунтованим. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що у разі, якщо банк не повідомляє державного виконавця, що це є рахунок зі спеціальним режимом використання, то це свідчить про правомірність арешту рахунку.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності відмови у задоволенні скарги про визнання протиправними дій суб`єкта оскарження щодо списання коштів боржника з рахунку АТ КБ «ПриватБанк» не знайшли свого підтвердження, адже під час винесення постанови про накладення арешту на рахунки боржника державний виконавець діяла в межах своїх повноважень, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не було інформації, що відповідні рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_1 призначені лише для отримання пенсії та/або на них зараховується виключно пенсія (грошове забезпечення).

Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліку на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на висновки, вкладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року в справі № 462/1268/17 суд вважав такими, що не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції. При цьому у рішенні суду першої інстанції міститься аналіз висновків, які викладені у вказаній постанові, з урахуванням обставин цієї справи. Крім того, апеляційний суд погодився з судом першої інстанції про те, що Верховний Суд у справі № 462/1268/17 не відступив від усталених правових позицій.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Захаріїв Б. Д. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є незаконними, адже вони ухвалені з неправильним застосуванням статей 19, 117 Конституції України, пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року) та без врахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 462/1268/17 (провадження № 61-2444св23). Дії державного виконавця Богородчанського ВДВС щодо списання з карткового рахунку для пенсійних виплат з карткового рахунку для пенсійних виплат ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», 732,38 грн у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 є незаконними. При цьому державний виконавець звернув стягнення на пенсію, виконання судового рішення не стосувалось стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, а ОСОБА_1 не є громадянином Російської Федерації;

право на отримання пенсії в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, якого державний виконавець своїми незаконними діями позбавив ОСОБА_1 , протиправно звернувши стягнення на таку соціальну виплату;

посилання судів попередніх інстанцій на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20, від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 та постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 є помилковими, оскільки вони стосуються правовідносин, які не є подібними, та які виникли до прийняття Верховною Радою України Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, зокрема доповнення пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено йому строк на усунення недоліків касаційної скарги до 31 травня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі № 338/1125/23 та витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2024 року матеріали цивільної справи № 338/1125/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 червня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на виконанні у Богородчанському ВДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 338/1125/23, виданого 16 жовтня 2023 року Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 429,44 грн.

02 листопада 2023 року державний виконавець Богородчанського ВДВС Дидич І. П. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_3, постанова про відкриття виконавчого провадження цього дня була направлена до відома та виконання боржнику.

02 листопада 2023 року державний виконавець Богородчанського ВДВС Дидич І. П. винесла постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 260,00 грн.

02 листопада 2023 року на підставі статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» також винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 42,94 грн.

02 листопада 2023 року державний виконавець Богородчанського ВДВС Дидич І. П. відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника в банках - учасниках обміну з АСВП, які були підключені станом на день винесення вказаної постанови.

02 листопада 2023 року отримано інформацію від AT КБ «ПриватБанк» про те, що згідно з главою 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, на кошти боржника накладено арешт.

03 листопада 2023 року відповідно до пункту 21 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та у порядку, визначеному пунктом 3.10 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03 червня 2006 року № 935/12809, державний виконавець направила вимогу стосовно наявності коштів на арештованих рахунках боржника.

Згідно з інформацією AT КБ «ПриватБанку» у боржника наявні три рахунки, які відкриті у банку. При цьому на рахунку НОМЕР_2 коштів було достатньо для виконання постанови.

03 листопада 2023 року платіжну інструкцію направлено в AT КБ «Приват Банк» на списання коштів з рахунку НОМЕР_2 .

20 листопада 2023 року на рахунок Богородчанського ВДВС надійшли кошти в сумі 732,38 грн.

Розпорядженням від 20 листопада 2023 року перераховано 69,00 грн витрат за користування АСВП, 191,00 грн витрат виконавчого провадження, 42,94 грн виконавчого збору та 429,44 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

20 листопада 2023 року державний виконавець Богородчанського ВДВС Дидич І. П. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження та зняла арешт із рахунків боржника.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частини друга, третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

На підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у новій редакції, зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Отже, на цей час тимчасове обмеження щодо звернення стягнення стосується виключно пенсії та стипендії, тоді як в попередній редакції Закону обмеження стосувалося також заробітної плати та інших доходів боржника.

Така редакція Закону України «Про виконавче провадження» була чинна на час звернення стягнення на кошти боржника ОСОБА_1 , а саме станом на 16 листопада 2023 року.

У пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). […] Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Богородчанського ВДВС Дидич І. П. щодо списання з його карткового рахунку для пенсійних виплат, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», коштів у розмірі 732,38 грн в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа Богородчанського районного суду Івано-Франківської області № 338/1125/23;

суди встановили, що на виконанні у Богородчанському ВДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 338/1125/23, виданого 16 жовтня 2023 року Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 429,44 грн;

02 листопада 2023 року державний виконавець Богородчанського ВДВС Дидич І. П. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_3, а також винесла постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 260,00 грн, про стягнення виконавчого збору в розмірі 42,94 грн, про арешт коштів боржника в банках - учасниках обміну з АСВП, які були підключені станом на день винесення вказаної постанови;

02 листопада 2023 року державний виконавець отримала інформацію від AT КБ «ПриватБанк» про те, що на кошти боржника накладено арешт. 03 листопада 2023 року державний виконавець направила вимогу стосовно наявності коштів на арештованих рахунках боржника. Згідно з інформацією AT КБ «ПриватБанку» у боржника наявні три рахунки, які відкриті у банку. При цьому на рахунку НОМЕР_2 коштів було достатньо для виконання постанови. Надалі, 03 листопада 2023 року, платіжну інструкцію направлено в AT КБ «Приват Банк» на списання коштів з рахунку НОМЕР_2 ;

20 листопада 2023 року на рахунок Богородчанського ВДВС надійшли кошти в сумі 732,38 грн. Розпорядженням від 20 листопада 2023 року перераховано 69,00 грн витрат за користування АСВП, 191,00 грн витрат виконавчого провадження, 42,94 грн виконавчого збору та 429,44 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Цього ж дня державний виконавець Богородчанського ВДВС Дидич І. П. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження та зняла арешт із рахунків боржника;

зміст мотивувальних частин оскаржених судових рішень свідчить, що при розгляді скарги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій зосередились на вирішенніпитання правомірності накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника, які знаходились на його картковому рахунку для пенсійних виплат, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк»;

проте суди не звернули уваги, що у скарзі на дії державного виконавця ОСОБА_1 просив визнати незаконними дій саме щодо списання з його карткового рахунку для пенсійних виплат НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», коштів у розмірі 732,38 грн в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа Богородчанського районного суду Івано-Франківської області № 338/1125/23.

при цьому суди обгрунтовано вказали, що постанова про арешт коштів боржника від 02 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 містить застереження стосовно накладення арешту на кошти ОСОБА_1 , крім коштів що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Більш того, додана до скарги ОСОБА_1 довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 28 травня 2023 року про отримання боржником пенсійних виплат на свій рахунок також містить застереження банку про можливість зарахування на такий рахунок будь-якої виплати (переказу);

саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»;

у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Під час винесення постанови про накладення арешту коштів на рахунках боржника державний виконавець діяла в межах своїх повноважень, у неї на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не було інформації, що відповідні рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 , призначені лише для отримання пенсії та/або на них зараховується виключно пенсія (грошове забезпечення).

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Богородчанського ВДВС Дидич І. П. щодо списання з його карткового рахунку для пенсійних виплат, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», коштів у розмірі 732,38 грн в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому судові рішення слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду частково прийняті без дотримання норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови; в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд за наслідками розгляду касаційної скарги фактично змінює оскаржені судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко