Ухвала

від 12.06.2024 по справі 338/1125/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 338/1125/23

провадження № 61-5108ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського (раніше - Богородчанського) району Івано- Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області № 223-20/2017 від 26 жовтня 2018 року про реєстрацію у комунальну власність земельних ділянок: для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1965 га, що розташована в урочищі «На горі» в с. Глибівка Богородчанського району Івано- Франківської області, кадастровий номер 2620480901:01:001:0147, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1017 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620480901:01:004:0169, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0516 га, що розташована в урочищі «У Саді» в с. Глибівка

Богородчанського району, кадастровий номер 2620480901:01:003:0088 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0847 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620480901:01:004:0167, а також скасування державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки за Глибівською сільською радою.

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області ухвалою 03 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року, відмовив у відкритті провадження у справі.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року у вказаній вище справі.

Ухвалою від 26 квітня 2024 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме для надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням інших причин пропуску строку, належним чином обґрунтованих доказами.

У травні 2024 року до суду надійшли матеріали, якими недоліки касаційної скарги не усунуті.

Заявник подає заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якої посилається на те, що неодноразово звертався до суду з касаційною скаргою, яку Верховний Суд повернув заявнику. Також заявник та його представник перебували у відпустках в період після прийняття судом оскаржуваної постанови. На підставі наведеного вважає, що строк на касаційне провадження був пропущений з поважних причин та просить його поновити.

Відповідно до приписів статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст оскаржуваної постанови складений 27 вересня 2023 року. Останній день строку на касаційне оскарження припав на 27 жовтня 2023 року. Касаційна скарга подана 08 квітня 2024 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Право на касаційне оскарження не є абсолютним і може піддаватися законним обмеженням.

Таким обмеженням є строк для оскарження судового рішення. Це обмеження спрямоване на дотримання принципу остаточності судового рішення та його правової визначеності.

Порядок касаційного оскарження судових рішень процесуальний закон визначає приписами Параграфу 2 Глави 2 ЦПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд не визнав зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та вказав на необхідність подання заяви про поновлення строку з зазначенням інших причин пропуску строку, належним чином обґрунтованих доказами.

На підставі інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень та з Автоматизованої системи документообігу суду колегія суддів встановила, що вперше касаційну скаргу подав представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , 31 жовтня 2023 року, тобто поза межами 30-денного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 20 листопада 2023 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху, вказавши на те, що строк на касаційне оскарження заявник пропустив, а наведені ним причини пропуску строку, а саме факт ознайомлення з текстом оскаржуваного судового рішення 31 жовтня 2023 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень визнав неповажними.

На виконання вимог ухвали суду представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , 03 грудня 2023 року та 04 грудня 2023 року надав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, водночас до неї не долучив доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження.

Ухвалою від 06 грудня 2023 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу заявнику з огляду на те, що недоліки касаційної скарги не були усунуті у повному обсязі.

Вдруге з касаційною скаргою заявник звернувся до Верховного Суду 10 грудня 2023 року та надав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якої посилався на те, що копію оскаржуваної постанови ні заявник, ні його представник не отримували, з її текстом ознайомилися в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31 жовтня 2023 року. В період до 30 жовтня 2023 року включно представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у відпустках поза межами місць проживання, в зв`язку з чим не могли подати касаційну скаргу у визначений законом строк.

Проте, такі причини пропуску строку Верховний Суд визнав неповажними, вказавши, що адвокат не довів факт невиконання апеляційним судом обов`язку з надсилання копій судового рішення йому та його довірителю відповідно до приписів статті 272 ЦПК України. Перебування представника та його довірителя у відпустках на підприємствах, на яких вони працевлаштовані, включно до 30 жовтня 2023 року суд не визнав поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки суд не вбачав жодного прямого зв`язку між перебуванням у відпустці юрисконсульта підприємства та тим, що він не міг продовжувати надавати позивачеві правову допомогу, здійснюючи індивідуальну адвокатську діяльність.

22 березня 2024 року своєю ухвалою Верховний Суд повернув касаційну скаргу заявнику, оскільки у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги не були усунуті.

Втретє з касаційною скаргою до Верховного Суду представник ОСОБА_2., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся 08 квітня 2024 року та просив суд поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що попередньо подану касаційну скаргу Верховний Суд передчасно повернув, а саме на 9-ий день встановленого судом строку для усунення недоліків. Такі дії заявник вважав порушенням його конституційного права на доступ до правосуддя та оскарження судового рішення, в зв`язку з чим просив суд поновити строк на касаційне оскарження.

Верховний Суд в ухвалі від 26 квітня 2024 року не визнав зазначені причини пропуску строку поважними, вказавши на те, звернення заявника з касаційною скаргою та повернення її внаслідок неусунення недоліків не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, суд зауважив, що заявник не зазначив причин та не надав доказів щодо пропуску строку на касаційне оскарження при першому поданні касаційної скарги, внаслідок чого касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

Звертаючись з заявою про усунення недоліків касаційної скарги, заявник як на причину пропуску строку на касаційне оскарження категорично заявив про відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що копія оскаржуваної постанови не надсилалася судом апеляційної інстанції, поштові конверти в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів наголошує на тому, що з огляду на особливості касаційного провадження справа надходить до суду виключно після відкриття касаційного провадження у справі. Натомість на стадії прийняття скарги до розгляду суд позбавлений можливості перевірити матеріали справи для належного вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Незважаючи на це, жодних доказів на підтвердження своїх мотивувань заявник не надав (наприклад листа судів першої чи апеляційної інстанції щодо наявності чи відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження факту надсилання копії оскаржуваної постанови заявнику та його представнику, копій відповідної частини матеріалів справи тощо).

За таких обставин наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження суд не визнає поважними.

Колегія суддів акцентує увагу заявника на тому, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа

Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

Отже на вимогу суду заявник надіслав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, водночас не надав доказів на підтвердження зазначених ним причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв`язку з чим колегія суддів в контексті приписів статті 81 ЦПК України позбавлена можливості в порушення принципу змагальності цивільного процесу визнавати доведеним факт ненадсилання судом апеляційної інстанції копій оскаржуваної постанови заявнику та його представнику на підставі припущень, без належного обґрунтування доказами.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Отже, зазначені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року суд визнав неповажними, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров