Рішення

від 31.01.2024 по справі 559/1026/23

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/1026/23

Провадження № 2/559/28/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участю секретаря судового засідання Остапчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Шевчука В.С. ,

представника відповідача Балахно Ю.О. ,

представника відповідача Штогрін В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради, Відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції учасників.

1.1.Позивач обґрунтовує вимоги тим, що в період з 01.10.2021 до 01.03.2023 він працював на посаді директора КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради згідно контракту від 24.09.2021, укладеного з Відділом охорони здоров`я Дубенської міської ради (ВОЗ). Але 01.03.2023 згідно наказу Відділу охорони здоров`я ДМР №5 від 10.02.2023 та наказу №57-ос від 01.03.2023 КНП «Дубенська міська лікарня» його було звільнено із займаної посади директора КНП «Дубенська міська лікарня» згідно п. 1 ст. 36 КЗпП. Однак, він з цим не погоджується. Дійсно 08.02.2023 написав заяву про звільнення, але згодом передумав і відкликав цю заяву, про що 15.02.2023 та 22.02.2023 подав на адреси міського голови м. Дубно та Відділу охорони здоров`я ДМР заяви, а також особисто повідомляв безпосереднього керівника Круцика В. 02.03.2023 дізнався, що начальником Відділу охорони здоров`я Круциком В. все ж таки було прийнято наказ про звільнення. Аналогічний наказ було прийнято 01.03.2023 В.о. директора КНП «Дубенська міська лікарня» Безкоровайною І. Крім того, його було звільнено в період тимчасової непрацездатності, що не допускається. Також просить стягнути з КНП «Дубенська міська лікарня» середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивачем подано заяву про збільшення підстав позову, згідно якої обґрунтовує, що за п. 1 ст. 36 КЗпП, начальник ВОЗ не мав права достроково розривати контракт, оскільки вказана підстава для дострокового розірвання контракту без укладення додаткової угоди щодо зміни Контракту з директором КНП «Дубенська міська лікарня» від 24.09.2021 фактично суперечить положенням такого контракту. Крім того, заява ОСОБА_1 про звільнення була адресована на ім`я міського голови, який не має повноважень щодо прийняття чи звільнення керівника КНП «Дубенська міська лікарня», а такими повноваженнями наділений виключно начальник ВОЗ. Тобто, заява про звільнення була подана не належному адресатові. Також вказує, що не передбачено права на прийняття наказу про звільнення керівника КНП «Дубенська міська лікарня» особою, що його заміщає, а таким правом наділений лише керівник ВОЗ.

1.2.Відповідач КНП «Дубенська міська лікарня подав відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову внаслідок безпідставності. Вказує, що дійсно 24.09.2021 з позивачем було укладено контракт та призначено його на посаду директора КНП «Дубенська міська лікарня». У своєму позові позивач визнає обставини написання ним заяви від 08.02.2023, в якій він просив припинити дію контракту за згодою сторін з 01.03.2023. Орган управління майном в особі ВОЗ погодив дострокове припинення контракту з 01.03.2023 та 10.02.2023 видав наказ про припинення дії контракту від 24.09.2023 за згодою сторін, згідно поданої заяви. Звільнено ОСОБА_1 з 01.03.2023, як і було в заяві ним вказано. Відповідач вважає, що сторони досягли домовленості на припинення договору за згодою сторін з 01.03.2023, оскільки позивач подав письмову заяву про припинення трудового договору, у якій вказав прохання звільнити його за згодою сторін і дату звільнення, а орган управління майном погодив дострокове припинення контракту, видавши про це наказ від 10.02.2023. Угода про припинення трудового договору вважається такою, що відбулася 10.02.2023, тому є необґрунтованими доводи позивача про те, що згідно заяві від 15.02.2023 та 22.02.2023 він відкликав свою заяву про звільнення від 08.02.2023, оскільки угода про припинення відбулася 10.02.2023 і відповідач не надавав згоди на анулювання цієї досягнутої домовленості. Крім того, КЗпП не передбачено обов`язку прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення. Щодо звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності, то положення ч. 3 ст. 40 КЗпП на правовідносини звільнення з роботи за угодою сторін не поширюються. Вважає, що відсутні підстави виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

1.3.Відповідач Відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради подав відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає та вважає їх безпідставними. Вказує, що 24.09.2021 з позивачем укладено контракт про призначення його на посаду директора КНП «Дубенська міська лікарня» строком на 5 років. 08.02.2023 позивачем написано та подано міському голові м. Дубно Антонюку В.М. заяву про припинення дії контракту від 24.09.2021 за згодою сторін з 01.03.2023. Заява з резолюцією міського голови надійшла на розгляд ВОЗ 09.02.2023, її було розглянуто та погоджено дострокове припинення контракту з 01.03.2013 шляхом прийняття відповідного наказу від 10.02.2023. Вказаним наказом ОСОБА_1 звільнено з посади директора КНП «Дубенська міська лікарня» з 01.03.2023. 24.02.2023 та 28.02.2023 надійшли заяви від позивача, згідно яких він відкликає подану заяву про звільнення та вказує, що не дає згоди на подальше звільнення за ч. 1 ст. 36 КЗпП. Однак, сторони вже досягли згоди на припинення договору за згодою сторін з 01.03.2023 і наказ вже було видано 10.02.2023, на виконання чого видано і наказ 01.03.2023 про звільнення директора ОСОБА_1 ВОЗ підтверджує, що позивачем були подані заяви про відкликання заяви про звільнення. Однак, ВОЗ не надавало та не надає згоди на анулювання домовленості про звільнення за згодою сторін, а анулювання такої досягнутої домовленості можливе лише за взаємної згоди на це як власника або уповноваженого ним органу, так і працівника, а не в односторонньому порядку. Щодо звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності, то положення ч. 3 ст. 40 КЗпП на правовідносини звільнення з роботи за угодою сторін не поширюються. Доводи позивача про те, що його звільнено у період тимчасової непрацездатності, не є підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, оскільки чинним законодавством не заборонено звільнення працівника за угодою сторін у період тимчасової непрацездатності або відпустки. Просить у позові відмовити повністю.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 12.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено учасникам строки для подачі заяв по суті.

2.2. В судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Шевчук В.С. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення підстав позову, надав суду пояснення, які відповідають змісту позовної заяви. Позивач пояснив, що написав добровільно заяву про звільнення 08.02.2023 після складної розмови з міським головою і це не було пов`язано з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, однак потім передумав, але його все одно звільнили.

2.3. Представник відповідача ВОЗ Дубенської міської ради Штогрін В.С. позовні вимоги не визнала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позову заяву та надала суду пояснення, які відповідають змісту відзиву. Звільнення позивача відбувалося за згодою сторін на підставі власноруч написаної ним заяви з дати, яку узгодили і з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 36 КУпП. В подальшому було видано наказ про звільнення. При звільненні за даною статтею законом не передбачено можливості відкликання заяви про звільнення, якщо було досягнуто згоди про її задоволення. При зміні якихось обставин, працівник не може примусити іншу сторону до зміни тої домовленості, яка була вже досягнута. ВОЗ жодної згоди на прийняття заяви про відкликання заяви про звільнення не надавав та такого наміру не мав, і не міг цього зробити, бо вже було видано наказ про звільнення, тому було продовжено процедуру звільнення. Якби звільненні відбувалося по ст. 38 КЗпП, коли особа попереджає про намір звільнитися, тоді мало б місце відкликання заяви. В даному випадку ситуація інша. Також вказала, що укладення додаткового контракту потрібно з будь-яких інших причин, окрім звільнення за власним бажанням. Засновником лікарні є Дубенська міська рада і ВОЗ має функції управління, тому заява про звільнення могла бути написана на ім`я голови міської ради, який представляє засновника. В подальшому ця заява була з резолюцією передана до ВОЗ для прийняття рішення. Жодного порушення в даному випадку не має, тому позов не підлягає до задоволення.

2.4.Представник відповідача КНП «Дубенська міська лікарня» Балахно Ю.О. в судовому засіданні просила у позові відмовити з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

3.1. Згідно статуту Комунального некомерційного підприємства «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради підприємство створене за рішенням Дубенської міської ради та є власністю громади в особі Дубенської міської ради. Засновником підприємства є територіальна громада м. Дубно в особі Дубенської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику. Уповноваженим органом, за яким закріплені функції управління підприємством є відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради (Розділ І п.п.1.2, 1.4, 1.5 Статуту).

3.2. Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (керівник) та відповідачем Відділом охорони здоров`я Дубенської міської ради в особі начальника ВОЗ Круцика В.В. (орган управління майном) було укладено контракт від 24 вересня 2021 року, позивача було призначено на посаду директора КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради. Строк дії контракту - 5 років: з 01.10.2021 до 30.09.2026. Згідно пп.2 п. 9 контракту орган управління майном має право звільняти керівника з посади у разі закінчення строку дії цього контракту, достроково за ініціативи керівника, а також у разі порушення керівником вимог законодавства та цього контракту. За пп.2 п.12 контракту орган управління майном у разі відсутності керівника має право вирішувати питання щодо покладання обов`язків керівника. Згідно пп. 1, 3 п.8 контракту керівник має право діяти від імені підприємства і видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства. За п.22 контракту внесення змін та доповнень до нього здійснюється шляхом укладання додаткових договорів. Відповідно пп.2 п.23 контракту його дія припиняється за згодою сторін (а.с.18-24, 38-39).

3.3. 08 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав на ім`я міського голови м. Дубно Антонюка В.М. заяву про припинення дії контракту від 24.09.2021 про призначення його на посаду директора КНП «Дубенська міська лікарня» за згодою сторін з 01 березня 2023 року згідно п. 1 ст. 36 КЗпП (а.с.93).

3.4. 10 лютого 2023 року начальником відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради було видано наказ №5 про припинення дії контракту від 24.09.2021 з директором КНП «Дубенська міська лікарня» Володимиром Крохмалем, за згодою сторін, згідно поданої заяви від 08.02.2023. Наказано звільнити ОСОБА_1 з посади директора КНП «Дубенська міська лікарня» з 1 березня 2023 року. Наказ був направлений на адресу позивача рекомендованим листом та отриманий ним 02.03.2023 (а.с.8,9,10).

3.5. Згідно заяви від 15.02.2023, адресованої міському голові м. Дубно Антонюку В.М. та начальнику відділу охорони здоров`я Круцику В.В., ОСОБА_1 просить вважати відкликаною (анульованою) його заяву від 08 лютого 2023 року про припинення дії контракту від 24 вересня 2021 року за згодою сторін з 01 березня 2023 року, у зв`язку із відкликанням заяви про звільнення, згоди на подальше його звільнення за ч. 1 ст. 36 КЗпП не дає. Аналогічна заява була написана також 22 лютого 2023 року. Заява, що датована 15.02.2023, була відправлена рекомендованим листом до ВОЗ Дубенської міської ради 16.02.2023 о 17:49 год. та на адресу Дубенської міської ради 21.02.2023 о 14:59 год. Заява, що датована 22.02.2023, була відправлена рекомендованим листом до ВОЗ Дубенської міської ради та на адресу Дубенської міської ради в цей же день 22.02.2023 о 17:33 год. та 17:39 год. відповідно. Згідно відмітки про отримання заяви від 15.02.2023 та 22.02.2023 надійшли до ВОЗ 24.02.2023 за вх.№ 34/02-04/23 тп 28.02.2023 за вх.№36/02-04/23 відповідно (а.с.12-17,95,96).

3.6. Згідно витягу з листка непрацездатності 6785310-2012841240-1, виданому КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Дубенської міської ради, ОСОБА_1 перебував на лікарняному в період з 11.02.2023 по 15.02.2023 (а.с.25). Крім того, згідно витягу з листка непрацездатності 6991624-2013219719-1, ОСОБА_1 знаходився на лікарняному зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 27.02.2023 по 01.03.2023 (а.с.26).

3.7. 01 березня 2023 року в.о. директора КНП «Дубенська міська лікарня» Ірина Безкоровайна видала наказ №57-ос про звільнення директора КНП «Дубенська міська лікарня» ОСОБА_1 і необхідність провести відповідні розрахунки. ОСОБА_1 ознайомився з ним 02.03.2023, висловив незгоду і намір оскаржувати в суді (а.с.11).

3.8. Згідно довідки №7 та довідки №13, ОСОБА_1 працював на посаді директора КНП «Дубенська міська лікарня». Сума його доходу за січень-грудень 2022 року становить 514 706,07 грн., сума доходу за січень-березень 2023 року становить 138 584,58 грн. (а.с.27,28). Згідно довідки про доходи №15 від 08.03.2023, заробітна плата ОСОБА_1 з грудня 2022 по січень 2023 становить 76 000 грн. (а.с.29).

3.9. Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20.02.2023 №559/222/23, що набрала законної сили 21.04.2023, встановлено, що;

« ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки директора КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради, являючись посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, зокрема в частині обов`язків із запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 28 цього Закону, порушив встановлені Законом вимоги щодо повідомлення про наявність реального конфлікту інтересів. Так, у відповідності до Статуту, затвердженого рішенням Дубенської міської ради від 15.01.2020 № 4436, КНП «Дубенська міська лікарня» є комунальним унітарним некомерційним підприємством (п. 1.1). Засновником підприємства є територіальна громада в особі Дубенської міської ради. Уповноваженим органом, за яким закріплені функції управління підприємством, є відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради (п. 1.5). Поточне керівництво підприємством здійснює керівник підприємства - директор, який призначається на посаду і звільняється з неї начальником відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради (п. 7.2). 12.02.2020 Відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради поклав обов`язки директора КНП «Дубенська міська лікарня» на завідувача хірургічним відділенням ОСОБА_1 згідно наказу №12-к. Відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради 24.09.2021 уклав контракт із ОСОБА_1 про призначення на посаду директора КНП «Дубенська міська лікарня» строком до 30.09.2026. Виконуючий обов`язки директора КНП «Дубенська міська лікарня» ОСОБА_1 має дискреційні повноваження в частині встановлення додаткових виплат працівникам підприємства у розмірі до 300 відсотків заробітної плати відповідно до Постанови КМУ № 331 від 24.04.2020. Керуючись наданими повноваженнями, виконуючий обов`язки директора КНП «Дубенська міська лікарня» ОСОБА_1 розглянув питання щодо встановлення додаткової доплати згідно постанови КМУ №331 від 24.04.2020 працівникам КНП «Дубенська міська лікарня» за січень 2021, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021, травень 2021, червень 2021, липень 2021, в тому числі т.в.о. директора ОСОБА_1, про що видав відповідні накази. Відтак, виконуючий обов`язки директора ОСОБА_1 під час вирішення питання щодо встановлення додаткової доплати собі як працівнику КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради мав особистий приватний інтерес, який полягав у зацікавленості одержати додатковий вид заробітної плати (понад основної). При наявності у ОСОБА_1 зазначеного приватного інтересу, реалізація ним службових повноважень як керівника підприємства під час вирішення питання щодо встановлення додаткової доплати собі як працівнику підприємства, відбулась під впливом суперечності між його приватним інтересом і повноваженнями директора. Суперечність полягала у тому, що з одного боку, ОСОБА_1 як фізична особа (найманий працівник) був зацікавлений одержати додатковий вид заробітної плати у вигляді додаткової доплати, а з іншого боку - виконуючий обов`язки директора ОСОБА_1, як головна посадова особа, яка представляє комунальне підприємство, повинен використовувати надані йому повноваження виключно в інтересах підприємства, об`єктивно та неупереджено виконувати свої службові повноваження, виключаючи вплив приватного інтересу на їх реалізацію.

Згідно інформації Дубенської міської ради та Відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради, виконуючий обов`язки директора КНП «Дубенська міська лікарня» ОСОБА_1 про наявність реального конфлікту інтересів, у зв`язку із прийняттям рішення про встановлення додаткової доплати собі як працівнику, Дубенську міську раду або Відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради не повідомляв.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи директором КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міськрої ради, керуючись наданими повноваженнями, розглянув питання щодо встановлення додаткової доплати згідно постанови КМУ №331 від 24.04.2020 працівникам КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради за серпень 2021 та вересень 2021, в тому числі директору ОСОБА_1 , про що видав відповідні накази. Згідно інформації Дубенської міської ради та Відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради, директор КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради ОСОБА_1 про наявність реального конфлікту інтересів, у зв`язку із прийняттям рішення про встановлення додаткової доплати собі як працівнику, Дубенську міську раду або Відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради не повідомляв. Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у неповідомленні безпосереднього керівника - Відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради про наявність реального конфлікту інтересів під час прийняття рішення про встановлення додаткової доплати собі як працівнику КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради у вказані вище місяці, ОСОБА_1 в порушення п. 2 ч. 1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Також, виконуючи обов`язки директора КНП «Дубенська міська лікарня» ОСОБА_1, у порушення п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», діючи в умовах реального конфлікту інтересів, маючи можливість встановлювати розмір додаткової доплати постанови КМУ №331 від 24.04.2020, розглянув питання про встановлення додаткової доплати працівникам КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради, в тому числі т.в.о. директора ОСОБА_1, про що видав накази №83-ос від 11.03.2021, №120-ос від 06.04.2021, №166-ос від 27.04.2021, №204-ос від 08.06.2021, №246-ос від 07.07.2021, №258п1-ос від 21.07.2021 та № 315-ос від 02.09.2021, на підставі яких нараховано та виплачено додаткову доплату. Крім того, директор КНП «Дубенська міська лікарня» ОСОБА_1, маючи можливість встановлювати розмір додаткової доплати на підставі постанови КМУ №331 від 24.04.2020, розглянув питання про встановлення додаткової доплати працівникам КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради, в тому числі директору ОСОБА_1 , про що видав накази №359п1-ос від 01.10.2021 та №408п1-ос від 01.11.2021, на підставі яких нараховано та виплачено додаткову доплату.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у прийнятті рішення в умовах реального конфлікту інтересів, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП…

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, визнав, щиро розкаявся та обіцяв подібного більше не вчиняти, що розцінено судом як пом`якшуючі обставини справи.

В підсумку, суд постановив звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за малозначністю на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у об`єднаній справі про адміністративні правопорушення - закрити».

IV. Норми права, які застосував суд.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Однією з підстав припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін (п. 1 ст.36 КЗпП України). У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що за домовленістю між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді в цьому власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 306/1425/17 (провадження № 61-31292св18), від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19), від 24 лютого 2021 року у справі № 591/2547/19 (провадження № 61-14186св20).

Отже, при розірванні трудового договору за угодою сторін, обов`язковою умовою є волевиявлення обох сторін трудового договору та додержання таких умов: сторони не мають претензій один до одного, сторони не повинні виконувати будь - які додаткові дії, між ними досягнута домовленість про дату і основу припинення відносин.

Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Так, приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 та у постановах Верховного Суду: від 01 жовтня 2018 року у справі № 306/1425/17 (провадження № 61-31292св18) та від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19).

Норми частини третьої статті 40 КЗпП України забороняють звільняти працівника у період тимчасової непрацездатності та відпустки, якщо таке звільнення відбувається з ініціативи роботодавця (тобто на підставі статей 40,41 КЗпП України).

Разом з тим, КЦС ВС у своїй постанові від 24.02.2021 у справі №591/2547/19 (провадження 61-14186св20) вказав, що видача наказу про звільнення працівника за угодою сторін у період, коли він перебував на лікарняному, чинним законодавством не заборонено , як і звільнення працівника за угодою сторін у період тимчасової непрацездатності або відпустки.

Водночас, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19),сам факт звільнення працівника під час лікарняного не є достатньою підставою для його поновлення на роботі. Суд констатував, що у такому випадку необхідно змінити дату звільнення працівника, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст.89 ЦПК України)

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17)).

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, добросовісність розуміється як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), що ґрунтується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згідно ч.5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

5.1. Суд робить висновок, що позивачем було висловлено пропозицію про припинення трудового договору з ним за згодою сторін з 01.03.2023, про що зазначено в його заяві від 08.02.2023, яка була прийнята відповідачем та згодом підписано оспорюваний наказ. Отже, взаємна згода про припинення трудового договору позивача з відповідачем була досягнуто 08.02.2023 і реалізована наказом від 10.02.2023 №5. При цьому роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, яка і була зазначена в наказі. Відповідно працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення і очікувати розірвання досягнутих домовленостей вже в односторонньому порядку. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

5.2. Таким чином, одностороння зміна волевиявлення працівника, який після досягнення згоди з роботодавцем про звільнення і видання відповідного наказу про звільнення, одноособово вирішив відкликати згоду, неможлива і суперечить змісту підстави звільнення, передбаченої п.1) ч.1 ст.36 КЗпП України.

5.3. Суд відхиляє доводи позивача, що його заява про звільнення була подана неналежному адресатові, оскільки заява написана на ім`я уповноваженої особи засновника медичного закладу. Разом з тим, відповідне рішення про звільнення у формі наказу про припинення дії контракту з директором та звільнення з посади директора прийняте саме керівником ВОЗ Дубенської міської ради Круциком В.В. 10.02.2023.

5.4. Також не потрібно було укладати додатковий контракт для звільнення за угодою сторін, оскільки таке положення передбачено пп.2 п. 9 контракту, укладеного між працівником і роботодавцем. Аналогічно не заслуговує на увагу твердження про неможливість виконувача обов`язків видати оспорюваний наказ про звільнення, бо орган управління вправі покладати виконання обов`язків на певну особу в разі відсутності керівника з комплексом усіх повноважень керівника. Рішення ж про звільнення ОСОБА_1 було прийнято уповноваженою особою органу управління 10.02.2023, наказ від 01.03.2023 був технічно необхідний як похідний для можливості відрахування і здійснення необхідних розрахунків при звільненні і ця дата була узгоджена з ОСОБА_1 та власноручно написана ним у добровільній заяві від 08.02.2023.

5.5. Щодо тверджень позивача про його звільнення в період тимчасової непрацездатності, то звільнення відбулось за згодою сторін, а положення ч. 3 ст. 40 КЗпП на такі правовідносини не поширюються, а отже це не є підставою скасування оспорюваного наказу про звільнення. Крім того, суд враховує дії позивача, який спочатку добровільно написав заяву про звільнення і узгодив її з очільником Дубенської міської ради, тобто уповноваженим представником засновника підприємства, а потім передумав (без пояснення причин, однак зауважив, що притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення під час перебування на посаді керівника до цієї ситуації відношення не мають). В подальшому написав заяву-відкликання, навіть дві, та відправив першу з певною затримкою. А ще й одразу після винесення наказу від 10.02.2023 про звільнення, про якого ніби не знав, перебував у короткостроковому періоді непрацездатності з 11.02.2023, як і на узгоджену дату звільнення саме 01.03.2023 перебував на лікарняному. І потім використав саме цю підставу як обґрунтування необхідності скасування наказу про звільнення. Все в сукупності свідчить про очевидну суперечливу позицію ОСОБА_1 , яка не узгоджується із загальним принципом добросовісності цивільних правовідносин.

5.6. Відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відсутні і відповідно немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

5.7. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.21,36,235 Кзпп України, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради, Відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2024 року, в зв`язку з роботою в умовах воєнного стану.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 , е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник позивача адвокат Шевчук Віктор Сергійович, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідач 1:Комунальне некомерційне підприємство «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради, адреса: вул.Львівська, буд.73, м.Дубно Рівненська область, 35603, код ЄДРПОУ 37624798, тел.. НОМЕР_3 e-mail: crl.dubno@meta.ua. Представники відповідача адвокат Чепелюк Олександр Олександрович, ІНФОРМАЦІЯ_4 , адвокат Балахно Юлія Олександрівна, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідач 2:Відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради, адреса: вул.Грушевського,буд.103, м.Дубно Рівненська область, 35600, код ЄДРПОУ 37624735, e-mail: vozdmr3@mail.com. Представник відповідача адвокат Штогрін Вікторія Святославівна, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суддя О.Ю. Жуковська