Постанова

від 04.06.2024 по справі 559/1026/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року

м. Рівне

Справа № 559/1026/23

Провадження № 22-ц/4815/517/24

Головуючий у Дубенському міськрайонному суді

Рівненської області: суддя Жуковська О.Ю.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 10 год. 58 хв. 31 січня 2024 року

у м. Дубно Рівненської області

Повний текст рішення складено: 07 лютого 2024 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Боймиструк С.В.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач1 Комунальне некомерційне підприємство "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради Рівненської області;

відповідач2 Відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради Рівненської області;

представники учасників справи:

позивача адвокат Шевчук Віктор Сергійович;

відповідача1 адвокати Чепелюк Олександр Олександрович, ОСОБА_2 ;

відповідача2 адвокати Дяденчук Анатолій Іванович, Штогрін Вікторія Святославівна;

за участі: ОСОБА_1 та його представника адвоката Шевчука Віктора Сергійовича, представників відповідачів адвокатів Штогрін Вікторії Святославівни і Балахно Юлії Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчука Віктора Сергійовича на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради Рівненської області, Відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради Рівненської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради Рівненської області (далі КНП "Дубенська міська лікарня", підприємство або лікарня), Відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради Рівненської області (далі Відділ охорони здоров`я) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що протягом часу з 01 жовтня 2021 року до 01 березня 2023 року він працював на посаді директора КНП «Дубенська міська лікарня» згідно з контрактом від 24 вересня 2021 року, укладеним з Відділом охорони здоров`я. 01 березня 2023 року на підставі наказу Відділу охорони здоров`я від 10 лютого 2023 року та наказу №57-ос від 01 березня 2023 року лікарні його звільнено із займаної посади директора підприємства відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Не погоджуючись зі звільненням, зазначав, що 08 лютого 2023 року ним подано заяву про припинення дії контракту, але згодом її відкликав, про що 15 лютого 2023 року звернувся до Дубенського міського голови, а 22 лютого 2023 року до Відділу охорони здоров`я. Також він особисто повідомляв начальника Відділу охорони здоров`я Круцика В. 02 березня 2023 року дізнався, що начальником Відділу охорони здоров`я все ж таки було прийнято наказ про звільнення. Такий само наказ було прийнято 01 березня 2023 року і в.о. директора КНП «Дубенська міська лікарня» Безкоровайною І.

При цьому зауважував, що його звільнено в період тимчасової непрацездатності, що забороняється законом.

29травня 2023року позивачем подано заяву про збільшення підстав позову, яка прийнята судом. Ним вказувалося, що Відділ охорони здоров`я не мав права на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України достроково розірвати контракт, адже норма для дострокового розірвання контракту без укладення додаткової угоди щодо зміни контракту з директором КНП «Дубенська міська лікарня» від 24 вересня 2021 року фактично суперечить положенням цього контракту. Крім того, заява ОСОБА_1 про звільнення була адресована на ім`я Дубенського міського голови, який не уповноважений приймати чи звільняти керівника лікарні. Натомість такими повноваженнями наділений виключно Відділ охорони здоров`я, тобто заява про звільнення була подана неналежному адресатові. Також вважав відсутніми правові підстави для прийняття наказу на звільнення керівника підприємства особою, що його заміщає, а таким правом наділений лише начальник Відділу охорони здоров`я.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до КНП "Дубенська міська лікарня", Відділу охорони здоров`я про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У поданій через свого представника адвоката Шевчука В.С. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати і задовольнити позов повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом обставин щодо відсутності належним чином оформленої згоди позивача на дострокове розірвання контракту та його звільнення. Вважає, що у відповідачів була відсутня належним чином оформлена згода на припинення трудових відносин між сторонами.

Звертав увагу, що подана ним 08 лютого 2023 року заява про звільнення із займаної посади за угодою сторін була помилково написана під тиском Дубенського міського голови під час доповіді з приводу результатів роботи КНП "Дубенська міська лікарня" у його кабінеті. При цьому згодом він подавав відповідні заяви про її відкликання та особисто повідомив про це начальника Відділу охорони здоров`я. Тому на момент оспорюваного звільнення ОСОБА_1 не погоджувався на припинення трудових відносин, тобто були відсутніми підстави, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

З огляду на положення ст. 498 КЗпП України та пункти 28, 30 контракту з директором КНП "Дубенська міська лікарня" від 24 вересня 2021 року дострокове розірвання цього контракту має бути оформлене не інакше, як у формі письмової додаткової угоди до нього. Разом з тим під час процедури розірвання трудових відносин між Відділом охорони здоров`я і ОСОБА_1 жодних додаткових угод про дострокове розірвання контракту не укладалося, що свідчить про відсутність оформленої згоди сторін на дострокове розірвання контракту.

Щодо оспорюваного звільнення, то також вважає, що відповідно до пунктів 1.5, 7.1, 7.2, 7.4 Статуту КНП "Дубенська міська лікарня", пп. 2 п. 9 контракту з директором лікарні, ст.ст. 36, 38, 39 КЗпП України начальник Відділу охорони здоров`я був не вправі достроково розривати контракт, оскільки застосована правова підстава без укладення додаткової угоди фактично суперечить самому контракту. При цьому правом звільнення ОСОБА_1 як директора підприємства наділений лише начальник Відділу охорони здоров`я, тоді як відповідна заява була адресована Дубенському міському голові, яка мала бути повернута заявникові. Безпідставним є і прийняття наказу №57-ос від 01 березня 2023 року в.о. директора "Дубенська міська лікарня", адже положеннями Статуту лікарні та контракту від 24 вересня 2021 року не передбачено права на прийняття на посаду чи розірвання трудового договору керівника лікарні особою, що його заміщає.

Крім того, судом залишено без уваги те, що позивача було звільнено з роботи під час тимчасової непрацездатності, що підтверджено відповідним листком, а про цю обставину заявником був повідомлений начальник Відділу охорони здоров`я. Наведене свідчить про незаконність звільнення та призводить до поновлення порушених прав працівника. Як на підставу своїх переконань, посилався на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2008 року у справі №6-28604св07, від 20 січня 2010 року у справі №6-28004св09, від 01 липня 2014 року у справі №21-212а14, від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14, а також у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №310/2284/17, від 13 листопада 2019 року у справі №545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №522/3410/15-ц, від 29 січня 2020 року у справі №320/7991/16, від 19 лютого 2020 року у справі №405/1526/17-ц, від 16 березня 2020 року у справі №640/10761/14-ц, від 11 червня 2020 року у справі №481/1043/17, від 08 липня 2020 року у справі №752/11686/18, від 29 липня 2020 року у справі №305/1229/18 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18. Також вказував про Рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Між тим, суд попередньої інстанції не перевірив дотримання відповідачем зазначеної процедури звільнення позивача в порядку ст.ст. 40, 41 КЗпП України.

У поданих відзивах КНП "Дубенська міська лікарня" та Відділ охорони здоров`я, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, відповідно до Статуту КНП «Дубенська міська лікарня» підприємство створене за рішенням Дубенської міської ради та є власністю громади в особі Дубенської міської ради. Засновником підприємства є територіальна громада м. Дубно в особі Дубенської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику. Уповноваженим органом, за яким закріплені функції управління лікарнею, є Відділ охорони здоров`я (Розділ І п.п.1.2, 1.4, 1.5 Статуту).

24 вересня 2021 року між ОСОБА_1 як керівником та Відділом охорони здоров`я в особі начальника ОСОБА_4 як Органом управління майном укладено контракт від того ж дня. За його умовами позивача було призначено на посаду директора КНП «Дубенська міська лікарня». Строк дії контракту склав 5 років: з 01 жовтня 2021 року до 30 вересня 2026 року. Орган управління майном наділений правом звільняти керівника з посади у разі закінчення строку дії цього контракту, достроково за ініціативи керівника, а також у разі порушення керівником вимог законодавства та цього контракту підпункт 2 п. 9 контракту). Орган управління майном у разі відсутності керівника має право вирішувати питання щодо покладання обов`язків керівника (підпункт 2 п. 12 контракту). Керівник має право діяти від імені підприємства і видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства (підпункти 1, 3 п. 8 контракту). Внесення змін та доповнень до нього здійснюється шляхом укладання додаткових договорів. Дія контракту припиняється за згодою сторін (п. 22, підпункт 2 п. 23 контракту) (т. 1 а.с.18-24, 38-39).

В подальшому, 08 лютого 2023 року, ОСОБА_1 подав на ім`я Дубенського міського голови заяву про припинення дії контракту від 24 вересня 2021 року про призначення його на посаду директора КНП «Дубенська міська лікарня» за згодою сторін з 01 березня 2023 року згідно із п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (т. 1 а.с.93).

10 лютого 2023 року начальником Відділу охорони здоров`я видано наказ №5 про припинення дії контракту від 24 вересня 2021 року з директором лікарні, за угодою сторін, згідно з поданою заявою від 08 лютого 2023 року. Звільнено ОСОБА_1 з посади директора КНП «Дубенська міська лікарня» з 01 березня 2023 року. Копію наказу було направлено на адресу позивача рекомендованим листом, яка отримана ним 02 березня 2023 року (т. 1 а.с.8, 9, 10).

Разом з тим 15 лютого 2023 року своєю заявою, адресованою Дубенському міському голові, а її копію тоді ж направлено начальнику Відділу охорони здоров`я, ОСОБА_1 просить вважати відкликаною (анульованою) його заяву від 08 лютого 2023 року про припинення дії контракту від 24 вересня 2021 року за згодою сторін з 01 березня 2023 року у зв`язку із відкликанням заяви про звільнення, а згоди на подальше звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП він не дає. Така ж сама заява була написана і 22 лютого 2023 року. Заява, що датована 15 лютого 2023 року, була відправлена рекомендованим листом до Відділу охорони здоров`я 16 лютого 2023 року о 17 год. 49 хв. та на адресу Дубенської міської ради 21 лютого 2023 року о 14 год. 59 хв. Заява, що датована 22 лютого 2023 року, була відправлена рекомендованим листом до Відділу охорони здоров`я та на адресу Дубенської міської ради того ж дня 22 лютого 2023 року о 17 год. 33 хв. та 17 год. 39 хв. відповідно. З відмітки про отримання заяви від 15 лютого 2023 року та 22 лютого 2023 року видно про їх надходження до Відділу охорони здоров`я 24 лютого 2023 року за вх.№ 34/02-04/23 та 28 лютого 2023 року за вх.№36/02-04/23 відповідно (т. 1 а.с.12-17, 95, 96).

Протягом часу з 11 лютого 2023 року по 15 лютого 2023 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується витягом з листка непрацездатності 6785310-2012841240-1, виданому КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Дубенської міської ради (т. 1 а.с.25). Також витягом з листка непрацездатності 6991624-2013219719-1 встановлено, що він знаходився на лікарняному в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 27 лютого 2023 року по 01 березня 2023 року (т. 1 а.с.26).

01 березня 2023 року в.о. директора КНП «Дубенська міська лікарня» видано наказ №57-ос про звільнення директора лікарні ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з необхідністю провести відповідні розрахунки. Позивач ознайомився з цим наказом 02 березня 2023 року, висловивши свою незгоду і намір оскаржувати в суді (т. 1 а.с.11).

Вважаючи, що його права на працю порушено відповідачами внаслідок незаконного звільнення з посади, 03 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд за їх захистом шляхом пред`явлення позову до КНП "Дубенська міська лікарня" та Відділу охорони здоров`я про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 самостійно ініційовано про припинення трудового договору між сторонами за угодою сторін з 01 березня 2023 року, що роботодавцем було прийнято, а 10 лютого 2023 року видано відповідний наказ про звільнення.

При цьому працівник не мав права відкликати свою заяву про звільнення і очікувати розірвання досягнутих домовленостей в односторонньому порядку, адже їх припинення можна досягнути лише за взаємною згодою про це обох сторін контракту.

Також суд урахував, що заява позивача про звільнення була подана належному адресатові, а саме уповноваженій особі засновника лікарні. Разом з тим відповідне рішення про припинення дії контракту з директором та звільнення з посади прийняте безпосередньо керівником Відділу охорони здоров`я 10 лютого 2023 року.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч.ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України).

Згідно із ст.ст. 2, 3, 51, 21, п. 1 ч. 1 ст. 36, ч. 1 ст. 235 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

вільний вибір виду діяльності;

безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти;

безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в закладах освіти або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв`язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років.Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`ятапорядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а такожтипова форматакого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2-5, 7 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №792, встановлено, що призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства керівником органу або державним секретарем міністерства, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад, або за рішенням обласної, районної ради чи сільським, селищним, міським головою.

Контракт укладається згідно з типовою формою для відповідної організаційно-правової форми державного, комунального закладу охорони здоров`я в письмовій формі у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами, якщо інше не передбачено контрактом, і може бути змінений за згодою сторін у письмовій формі.

Контракт укладається на строк від трьох до п`яти років.

У контракті передбачаються строк його дії, права, обов`язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), вимоги до збереження керівником закладу державного або комунального майна, підвищення ним кваліфікації або проходження перепідготовки протягом строку дії контракту, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання контракту.

Контрактом можуть бути встановлені пільги, гарантії керівникові закладу на випадок розірвання контракту з незалежних від нього причин, а також соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання керівником своїх обов`язків.

Контракт може бути розірваний на підставах, передбачених законодавством та умовами контракту. При цьому звільнення з посади керівника закладу проводиться з урахуванням передбачених законодавством гарантій.

Контракт може бути розірваний на підставах, передбачених законодавством та умовами контракту. При цьому звільнення з посади керівника закладу проводиться з урахуванням передбачених законодавством гарантій.

Згідно із пунктом 2 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від19березня 1994року №170(іззмінами,внесеними згідноіз постановоюКабінету МіністрівУкраїни №1038(1038-2000-п)від 27червня 2000року) відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (322-08) контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін.

Підпунктом 2 п. 9, підпунктом 2 п. 22 контракту від 24 вересня 2021 року передбачено право Органу управління майном звільняти керівника з посади у разі закінчення строку дії цього контракту, достроково за ініціативи керівника, а також у разі порушення керівником вимог законодавства та умов цього контракту. Дія цього контракту припиняється, зокрема, за згодою сторін.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, висновком, висловленим у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 306/1425/17 (провадження № 61-31292св18), від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19), від 24 лютого 2021 року у справі № 591/2547/19 (провадження № 61-14186св20), зроблено покликання на пункт 8 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від06 листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів». Визначено, що за домовленістю між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст.36КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді в цьому власника або уповноваженого ним органу і працівника.

При цьому у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 та у постановах Верховного Суду: від 01 жовтня 2018 року у справі № 306/1425/17 (провадження № 61-31292св18) та від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19) звернуто увагу, що при розірванні трудового договору за угодою сторін обов`язковою умовою є волевиявлення обох сторін трудового договору та додержання таких умов: сторони не мають претензій один до одного, сторони не повинні виконувати будь - які додаткові дії, між ними досягнута домовленість про дату і основу припинення відносин.

Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Приписами Кодексу законів про працю України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язку прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Тому наведеним спростовуються аргументи заявника про відсутність згоди в обох сторін контракту на звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом положень ст. 498 КЗпП України та пунктів 28, 30 контракту від 24 вересня 2021 року, а саме, що дострокове розірвання цього контракту має бути оформлене не інакше, як у формі письмової додаткової угоди до нього, то з ними погодитися не можна.

Так, пунктом 22 контракту від 24 вересня 2021 року безпосередньо передбачено, що внесення змін і доповнень до цього контракту здійснюється шляхом укладення додаткових договорів. Тобто з цього слід зробити висновок, що умови, які уже містяться в контракті на день його укладення та сторонами не оспорюються і які є незмінними, є правомірними і чинними, а тому не створюють і не можуть створювати інших наслідків, ніж передбачено самою угодою. Отже, умова п. 23 щодо дії цього контракту, яка встановлює підстави припинення його дії, не поширюється на умови 22, якою передбачено внесення змін чи доповнень до нього, а тому у цьому випадку укладення додаткового договору положеннями контракту не вимагається.

Не заслуговують на увагу твердження про те, що заяву стосовно звільнення було подано ОСОБА_1 неналежному адресатові, оскільки заява написана на ім`я уповноваженої особи засновника медичного закладу. При цьому відповідне рішення про звільнення у формі наказу про припинення дії контракту з директором та звільнення з посади директора прийняте саме керівником Відділу охорони здоров`я 10 лютого 2023.

З приводу посилань автора апеляційної скарги про незаконність звільнення під час перебування заявника на лікарняному, то суд попередньої інстанції цій обставині дав вичерпну і повну оцінку.

Так, норми частини третьої статті 40КЗпПУкраїни забороняють звільняти працівника у період тимчасової непрацездатності та відпустки, якщо таке звільнення відбувається з ініціативи роботодавця (тобто на підставі статей 40,41 КЗпП України).

Разом з тим Верховний Суд у своїй постанові від 24 лютого 2021 року у справі №591/2547/19 (провадження 61-14186св20) зробив висновок, що видача наказу про звільнення працівника за угодою сторін у період, коли він перебував на лікарняному, чинним законодавством не заборонено, як і звільнення працівника за угодою сторін у період тимчасової непрацездатності або відпустки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), сам факт звільнення працівника під час лікарняного не є достатньою підставою для його поновлення на роботі. Суд констатував, що у такому випадку необхідно змінити дату звільнення працівника, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

Не можна погодитися і з доводами про відсутність у виконувача обов`язків керівника лікарні повноважень видавати оспорюваний наказ, адже роботодавець вправі покладати виконання обов`язків на певну особу в разі відсутності керівника з комплексом усіх повноважень керівника. Рішення ж про звільнення ОСОБА_1 було прийнято Органом управління як роботодавцем 10 лютого 2023 року, а прийняття наказу КНП "Дубенська міська лікарня" від 01 березня 2023 зумовлено для відрахування і здійснення необхідних розрахунків при звільненні і ця дата була узгоджена з ОСОБА_1 та власноручно написана ним у добровільній заяві від 08 лютого 2023 року.

Решта аргументів заявника також є необгрунтованими і тому колегією суддів відхиляються.

Отже, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість свого наказу, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відсутні, а тому немає підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчука Віктора Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 04.06.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.В.Боймиструк