Постанова

від 20.09.2024 по справі 559/1026/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 559/1026/23

провадження № 61-9737св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: комунальне некомерційне підприємство «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради Рівненської області, відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради Рівненської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шевчук Віктор Сергійович, на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня 2024 року у складі судді Жуковської О. Ю. та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня

2024 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М.,

Боймиструка С. В., і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради Рівненської області, відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради Рівненської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 01 жовтня 2021 року до 01 березня 2023 року він працював на посаді директора

КНП «Дубенська міська лікарня» згідно з контрактом від 24 вересня 2021 року, укладеним з відділом охорони здоров`я Дубенської міської ради.

3. 01 березня 2023 року на підставі наказу відділу охорони здоров`я

від 10 лютого 2023 року та наказу КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради Рівненської області від 01 березня 2023 року № 57-ос його звільнено із займаної посади директора підприємства відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

4. 08 лютого 2023 року він подав заяву про припинення дії контракту, але згодом її відкликав заявою від 15 лютого 2023 року, направленою до Дубенського міського голови, та від 22 лютого 2023 року - до відділу охорони здоров`я. Крім того, він особисто повідомляв про це начальника відділу охорони здоров`я ОСОБА_2 .

5. Однак, 02 березня 2023 року він дізнався, що начальником відділу охорони здоров`я все ж таки було прийнято наказ про його звільнення. Наказ про його звільнення було прийнято 01 березня 2023 року в.о. директора КНП «Дубенська міська лікарня» Безкоровайною І.

6. Зауважував, що у відділу охорони здоров`я не було правових підстав для дострокового розірвання контракту без укладення додаткової угоди щодо зміни його умов. Крім того, вважав, що його заява про звільнення була адресована на ім`я Дубенського міського голови, який не уповноважений приймати чи звільняти керівника лікарні. Таким правом наділений виключно начальник відділу охорони здоров`я, а не особа, яка його заміняє. Звільнення відбулося під час його непрацездатності.

7. З огляду на наведене та з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: скасувати наказ керівника відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради від 10 лютого 2023 року № 5 про його звільнення із займаної посади; скасувати наказ в. о. директора КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради від 01 березня 2023 року № 57-ос про його звільнення із займаної посади; поновити його на раніше займаній посаді; стягнути з КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стислий виклад позиції відповідачів

8. Відповідач КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради заперечував проти задоволення позову, посилаючись на безпідставність його доводів. Зазначав, що позивач визнає обставини написання ним заяви

від 08 лютого 2023 року, в якій він просив припинити дію контракту за згодою сторін з 01 березня 2023 року. Орган управління майном в особі відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради погодив дострокове припинення контракту з позивачем з 01 березня 2023 року та видав наказ про припинення дії контракту від 24 вересня 2023 року за згодою сторін. ОСОБА_1 було звільнено з 01 березня 2023 року, як і було вказано ним в заяві. Вважав, що сторони досягли домовленості про припинення договору за згодою сторін з 01 березня 2023 року. Угода про припинення трудового договору вважається такою, що відбулася 10 лютого 2023 року, а тому, на його думку, є безпідставними посилання на подання ним заяв про відкликання своєї заяви про звільнення 15 та 22 лютого 2023 року. Акцентував увагу на тому, що КЗпП України не передбачає обов`язку прийняття заява щодо відкликання працівником заяви про звільнення. Щодо звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності, то приписи частини третьої статті 40 КЗпП України при звільненні з роботи за угодою сторін не застосовуються.

9. Відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі його заяви від 08 лютого 2023 року, погодженої у встановленому законом порядку. Наказом відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради від 10 лютого 2023 року позивача було звільнено з посади директора КНП «Дубенська міська лікарня» з 01 березня 2023 року. Наступні його заяви, які надійшли 24 та 28 лютого 2023 року, про відкликання його заяви про звільнення не мають правового значення, оскільки згода сторін на звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України досягнута, відділ охорони здоров`я згоди на її анулювання не надавав. Зміна чи анулювання такої домовленості в односторонньому порядку є неможливою.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області

від 31 січня 2024 року, з урахуванням ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 лютого 2024 року про виправлення описки, узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість рішення про звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Взаємна згода сторін про припинення трудового договору була досягнуто 08 лютого 2023 року та реалізована наказом від 10 лютого 2023 року № 5. Роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, яка і була зазначена в наказі. Одностороння зміна волевиявлення працівника, який після досягнення згоди з роботодавцем про звільнення і видання відповідного наказу про звільнення, одноособово вирішив відкликати згоду, неможлива і суперечить пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Приписи частини третьої статті 40 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються. Крім того, суд урахував очевидну суперечливу позицію ОСОБА_1 , яка не узгоджується із загальним принципом добросовісності.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

12. Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня 2024 року залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для висновку про порушення норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 01 липня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шевчук В. С., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня

2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування

норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18,

у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року

у справі № 522/3410/15-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 320/7991/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 405/1526/17-ц, від16 березня 2020 року у справі № 640/10761/14-ц, від11 червня 2020 року у справі № 481/1043/17, від 08 липня 2020 року у справі № 752/11686/18, від29 липня 2020 року у справі № 305/1229/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що згідно з положеннями пунктів 1.5, 7.1, 7.2, 7.4 Статуту «Дубенська міська лікарня» та підпункту 2 пункту 9 контракту з директором КП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради

від 29 вересня 2021 року правом звільняти керівника КП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради наділений лише начальник відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради, а достроково лише з підстав, передбачених статтями 38, 39 КЗпП України.

17. Вважає, що приписи статті 49-8 КЗпП України та положення пунктів 28, 30 контракту свідчать про те, що дострокове розірвання укладеного з ним контракту раніше визначеного сторонами строку, у тому числі з підстав наявності відповідної згоди сторін, має бути оформлене не інакше, як у формі письмової додаткової угоди до такого контракту.

18. Наголошує на тому, що відсутність додаткової угоди про дострокове розірвання контракту свідчить про відсутність належним чином оформленої згоди на це.

19. Зауважує, що незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин частини третьої статті 40 КЗпП України є безпідставним, оскільки знижує рівень гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією та законами України. Зазначена норма поширюється на усі трудові правовідносини.

20. Додатково зосереджує увагу на тому, що відповідач володів інформацією щодо його тимчасової непрацездатності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 705/5802/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

22. 16 липня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 705/5802/23.

23. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шевчук В. С., у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

24. 25 липня 2024 року відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

25. Відзив відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що позивача було звільнено з дотриманням приписів трудового законодавства. Незаконного впливу на позивача при написанні заяви про звільнення за угодою сторін не було, як і не було взаємної згоди працівника і роботодавця на анулювання домовленості про таке звільнення. Зауважує, що чинним законодавством не заборонено звільнення працівника за угодою сторін у період тимчасової непрацездатності або відпустки.

26. Вважає помилковими доводи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій статті 49-8 КЗпП України, з огляду на те, що вони не поширюються на правовідносини, що виникають між працівниками та роботодавцями, які є юридичними особами публічного права. Водночас, укладення додаткового договору про припинення договору ні умови контракту (пункт 23), ні приписи закону не вимагають.

27. 30 липня 2024 року КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначало про безпідставність її доводів.

28. Відзив КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради обґрунтований посиланням на те, що законними і обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанції, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України проведено з дотриманням вимог трудового законодавства. Одностороння зміна волевиявлення працівника про відкликання своєї згоди після видання відповідного наказу про його звільнення є неможливою. Положення частини третьої статті 40 КЗпП України не поширюються на спірні правовідносини. Більш того, звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності не є підставою для поновлення його на роботі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. Відповідно до статуту КНП «Дубенська міська лікарня» підприємство створене за рішенням Дубенської міської ради та є власністю громади в особі Дубенської міської ради. Засновником підприємства є територіальна громада м. Дубно в особі Дубенської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику. Уповноваженим органом, за яким закріплені функції управління лікарнею, є відділ охорони здоров`я Дубенської міської ради (пункти 1.2, 1.4, 1.5 Розділу І Статуту).

30. 24 вересня 2021 року між ОСОБА_1 , як керівником, та відділом охорони здоров`я Дубенської міської ради в особі начальника ОСОБА_3 , як Органом управління майном, укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора КНП «Дубенська міська лікарня». Строк дії контракту склав 5 років: з 01 жовтня 2021 року до 30 вересня 2026 року. Орган управління майном наділений правом звільняти керівника з посади у разі закінчення строку дії цього контракту, достроково за ініціативи керівника, а також у разі порушення керівником вимог законодавства та цього контракту (підпункт 2 пункту 9 контракту). Орган управління майном у разі відсутності керівника має право вирішувати питання щодо покладання обов`язків керівника (підпункт 2 пункту 12 контракту). Керівник має право діяти від імені підприємства і видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства (підпункти 1, 3 пункту 8 контракту). Внесення змін та доповнень до контакту здійснюється шляхом укладання додаткових договорів. Дія контракту припиняється за згодою сторін (пункт 22, підпункт 2 пункту 23 контракту).

31. 08 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав на ім`я Дубенського міського голови заяву про припинення дії контракту від 24 вересня 2021 року про призначення його на посаду директора КНП «Дубенська міська лікарня» за згодою сторін з 01 березня 2023 року згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

32. 10 лютого 2023 року начальником відділу охорони здоров`я видано наказ № 5 про припинення дії контракту від 24 вересня 2021 року з директором лікарні, за угодою сторін, згідно з поданою заявою від 08 лютого 2023 року. Звільнено ОСОБА_1 з посади директора КНП «Дубенська міська лікарня» з 01 березня 2023 року. Копію наказу було направлено на адресу позивача рекомендованим листом, яка отримана ним 02 березня 2023 року.

33. Згідно з заявою від 15 лютого 2023 року, адресованою міському голові

м. Дубно ОСОБА_4 та начальнику відділу охорони здоров`я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 просив вважати відкликаною (анульованою) його заяву

від 08 лютого 2023 року про припинення дії контракту від 24 вересня 2021 року за згодою сторін з 01 березня 2023 року, у зв`язку з відкликанням заяви про звільнення, вказував, що згоди на подальше його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП не дає.

34. Аналогічна заява була складена також 22 лютого 2023 року.

35. Заява від 15 лютого 2023 року була відправлена рекомендованим листом до відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради 16 лютого 2023 року о

17:49 год. та на адресу Дубенської міської ради 21 лютого 2023 року о 14:59 год.

36. Заява від 22 лютого 2023 року була відправлена рекомендованим листом до відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради та на адресу Дубенської міської ради в цей же день 22 лютого 2023 року о 17:33 год. та 17:39 год. відповідно.

37. Згідно з відміткою про отримання, заяви від 15 лютого 2023 року та

22 лютого 2023 року надійшли до відділу охорони здоров`я 24 лютого 2023 року за вх.№ 34/02-04/23 та 28 лютого 2023 року за вх.№36/02-04/23 відповідно.

38. З витягу з листка непрацездатності 6785310-2012841240-1, виданого

КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 був непрацездатним у період з 11 лютого 2023 року по 15 лютого 2023 року.

39. Згідно з витягом з листка непрацездатності 6991624-2013219719-1,

ОСОБА_1 знаходився на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 27 лютого 2023 року по 01 березня 2023 року.

40. 01 березня 2023 року в.о. директора КНП «Дубенська міська лікарня» Ірина Безкоровайна видала наказ №57-ос про звільнення директора КНП «Дубенська міська лікарня» ОСОБА_1 ОСОБА_1 ознайомився з цим наказом 02 березня 2023 року, висловив незгоду і намір оскаржувати в суді.

41. Згідно з довідкою № 7 та довідкою № 13, ОСОБА_1 працював на посаді директора КНП «Дубенська міська лікарня». Сума його доходу за січень-грудень 2022 року становила 514 706,07 грн, сума доходу за січень-березень 2023 року становила 138 584,58 грн. Згідно з довідкою про доходи № 15 від 08 березня

2023 року, заробітна плата ОСОБА_1 з грудня 2022 року по січень 2023 року становить 76 000,00 грн.

42. Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області

від 20 лютого 2023 року у справі № 559/222/23, яка набрала законної сили

21 квітня 2023 року, звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за малозначністю на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а провадження в об`єднаній справі про адміністративні правопорушення закрито.

43. У межах справи № 559/222/23 встановлено, що ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки директора КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради, являючись посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, зокрема в частині обов`язків із запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених пункту 2 частини першої статті 28 цього Закону, порушив встановлені Законом вимоги щодо повідомлення про наявність реального конфлікту інтересів. Зокрема, керуючись наданими повноваженнями, виконуючи обов`язки директора КНП «Дубенська міська лікарня», ОСОБА_1 розглянув питання щодо встановлення додаткової доплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 331 від 24 квітня 2020 року працівникам КНП «Дубенська міська лікарня» за січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, квітень

2021 року, травень 2021 року, червень 2021 року, липень 2021 року, в тому числі тимчасово виконуючого обов`язки директора ОСОБА_1 , про що видав відповідні накази.

44. Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, визнав, щиро розкаявся та обіцяв подібного більше не вчиняти, що розцінено судом як пом`якшуючі обставини справи.

Позиція Верховного Суду

45. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

46. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

49. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

50. З приписів Конституції України випливає, що незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника.

51. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

52. Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

53. Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року

№ 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

54. За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

55. Тобто саме відповідач повинен спростувати доводи позивача та довести законність звільнення з роботи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21.

56. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

57. При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

58. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року по справі

№ 359/5905/18 зазначено, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

59. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

60. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше обумовлена дата звільнення.

61. Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

62. Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін (як єдиного документа) про припинення трудового договору. Така угода може бути оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення і виданням роботодавцем наказу про звільнення.

63. Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

64. Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права в односторонньому порядку змінювати дату звільнення або відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

65. Так, приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

66. Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

67. Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц, від 27 травня

2020 року у справі № 404/6236/19.

68. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у заяві

від 08 лютого 2023 року висловив пропозицію про припинення трудового договору з ним за згодою сторін з 01 березня 2023 року. Зазначена пропозиція була прийнята відповідачем, у зв`язку з чим винесено наказ від 10 лютого

2023 року № 5 про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 01 березня 2023 року.

69. Ураховуючи наведене, законними та обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності взаємної згоди сторін на припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

70. Колегія суддів зауважує, що судами не встановлено, що станом на момент складання заяви про звільнення за угодою сторін було відсутнє відповідне волевиявлення позивача про припинення трудового договору за зазначеною підставою. Водночас, наступна зміна позивачем власного рішення, яка сталася після видачі наказу про звільнення,не впливає на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем. Крім того, судами правильно враховано відсутність згоди роботодавця на анулювання такої домовленості.

71. В контексті доводів позивача щодо відсутності правових підстав для дострокового припинення його контракту без укладення додаткової угоди про зміну його умов в порядку виконання пункту 30 контракту та приписів статті 49-8 КЗпП України колегія суддів звертає додаткову увагу на наведену вище практику Верховного Суду щодо вирішення спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Обов`язкова письмова форма угоди сторін про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачена чинним законодавством. Більш того, така форма не передбачена і умовами укладеного з позивачем контракту (пункт 23 контракту), про що правильно зауважували суди попередніх інстанцій.

72. Крім того, з огляду на приписи частини дев`ятої статті 49-5 КЗпП України, а також на те, що КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради Рівненської області є юридичною особою публічного права (пункт 4.1 Статуту), безпідставними є посилання касаційної скарги на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статті 49-8 КЗпП України.

73. Слід додатково звернути увагу, що позивача звільнено за його ініціативою на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а не на підставі статті 40 КЗпП України.

74. Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

75. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

76. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

77. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

78. Звертаючись до суду з позовом у справі, ОСОБА_1 заявляв вимоги про поновлення його на роботі, оскільки вважав, що у роботодавця була відсутня правова підстав для його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а саме була відсутня його згода на таке розірвання.

79. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи,які мають значення для правильного її вирішення, дійшов загалом правильного висновку про правомірність звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, що унеможливлює задоволення похідних позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

80. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності урахування суперечливої поведінки позивача, який подавши заяву про його звільнення з 01 березня 2023 року за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, згодом змінив позицію та почав використовувати обставину його тимчасової непрацездатності до 01 березня 2023 року як підставу для поновлення на роботі.

81. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

82. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

83. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

85. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, заявлених позовних вимог та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

86. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

87. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

88. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шевчук В. С.,що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шевчук Віктор Сергійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович