Постанова

від 07.02.2024 по справі 910/1014/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1014/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (головуючий - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель Фрешенет Україна"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду державного майна України,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати прийняти майно цілісного майнового комплексу з оренди шляхом підписання акту повернення з оренди цілісного майнового комплексу

(за участю представника відповідача - Павленко А.В.)

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хенкель Фрешенет Україна» (далі - ТОВ «Хенкель Фрешенет Україна», позивач) звернулось до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Фонд, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання прийняти майно цілісного майнового комплексу з оренди шляхом підписання акту повернення з оренди.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 29.08.2022 позов задовольнив частково. Зобов`язав Фонд прийняти майно цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Київський завод шампанських вин» з оренди шляхом підписання акту повернення з оренди цілісного майнового комплексу від 02.11.2021 з додатками. У іншій частині позову відмовив.

3. Додатковим рішенням від 30.11.2022 Господарський суд міста Києва стягнув з відповідача на користь позивача 31 800 грн судових витрат.

4. Постановами від 12.07.2023 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 та додаткове рішення цього ж суду від 30.11.2022 залишив без змін.

5. 19.07.2023 ТОВ «Хенкель Фрешенет Україна» подало заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 21 220 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

6. Додатковою постановою від 04.10.2023 Північний апеляційний господарський суд задовольнив заяву позивача, стягнув з відповідача на користь позивача 21 220 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

7. Суд апеляційної інстанції установив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач (клієнт) надав укладений з адвокатом Задорожним Романом Олександровичем (адвокат) договір про надання правової допомоги від 03.06.2021 № 77 з додатковими угодами до нього (далі - Договір); копію актів прийому наданих юридичних послуг від 14.06.2023 № 5, від 12.07.2023 № 6; копії рахунків та платіжних інструкцій від 15.06.2023 №11207, від 14.07.2023 № 11324 про оплату отриманих послуг.

8. Відповідно до підписаних сторонами актів прийому наданих юридичних послуг від 14.06.2023 №5, від 12.07.2023 №6 розмір винагороди адвоката сукупно становить 21 220 грн та складається з:

- представництва інтересів клієнта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції - 10 500 грн (за три судових засідання);

- складення та направлення на адреси апеляційного господарського суду, відповідача та третьої особи відзиву на апеляційну скаргу - 10 720 грн (2 години, погодинна ставка - 5 360 грн).

9. Дослідивши зміст та вартість заявлених до відшкодування витрат, суд, виходячи із критерію дійсності, необхідності, розумності розміру витрат на правову допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, її складність дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума правничої допомоги є документально підтвердженою та обгрунтованою, а тому підлягає стягненню в повному обсязі. Натомість відповідач не довів неспівмірності та необгрунтованості понесених позивачем витрат. Так, єдиний аргумент відповідача у заяві про зменшення витрат зводився до відсутності його бюджетного фінансування, що само по собі не може бути підставою для покладення судових витрат на позивача.

Касаційна скарга

10. Не погоджуючись із указаною додатковою постановою, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, провадження у справі закрити.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. Суд апеляційної інстанції порушив статті 126, 129, ГПК України, статтю 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) та не врахував висновки щодо їх застосування у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, додаткової ухвали Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 874/9/22 щодо вимог реальності, розумності, обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат. Так, апеляційний суд безпідставно проігнорував клопотання Фонду про зменшення судових витрат, не дослідив обставини неспівмірності заявлених витрат фактичним обставинам справи, дії сторони щодо врегулювання спору мирним шляхом.

12. Апеляційний суд порушив передбачений частиною 3 статті 244 ГПК України процесуальний строк для ухвалення додаткового рішення.

Позиція Верховного Суду

13. Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

15. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

16. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

17. При цьому розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

18. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

19. Разом із тим, господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

20. Частинами 2 - 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

21. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

22. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

23. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, на яку посилається скаржник). Вказані висновки щодо критеріїв, які мають бути дотримані при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду та викладені у тому числі у наведених скаржником судових рішеннях Верховного Суду.

24. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

25. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17).

26. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

27. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

28. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

29. Верховний Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

30. Урахувавши обсяг та співмірність заявлених витрат із ціною позову та значенням справи для сторони, їх обґрунтованість та розумність, а також заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем винагорода адвоката на суму 21 220 грн підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі.

31. Приймаючи рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, у системному зв`язку із вищенаведеними правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, наявністю заперечень відповідача щодо їх розподілу, дійшов мотивованого висновку, що заявлена сума цих витрат є обґрунтованою. Визначена судом сума витрат позивача не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторони.

32. Верховний Суд у межах наданих процесуальних повноважень не встановив недотримання судом апеляційної інстанції порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням вимог частини 4 статті 126 ГПК України, а також критеріїв, визначених в усталеній судовій практиці Верховного Суду.

33. При цьому обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності статті 129 ГПК України, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

34. Верховний Суд також погоджується з висновками апеляційного суду про те, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати судові витрати, з урахуванням того, що саме неправомірні дії останнього зумовили звернення позивача за захистом своїх прав до суду, а відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.

35. У зв`язку з чим Суд відхиляє доводи касаційної скарги як такі, що спрямовані на заперечення встановлених судами обставин справи та переоцінку доказів у ній, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, який відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Верховний Суд також зазначає, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній постанові, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених скаржником справах, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

37. Так, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

38. Однак у зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваним судовим рішенням не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону, а лише наголошується на необхідності суду при вирішенні питання виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу в разі доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

39. Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про ухвалення апеляційним судом додаткової постанови з порушенням 10-ти денного процесуального строку, передбаченого частиною третьою статті 244 ГПК України, оскільки відповідно до частини 2 статті 311 цього Кодексу порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Більше того, такі доводи касаційної скарги не охоплюються підставою касаційного оскарження, за якою було відкрито касаційне провадження у даній справі.

40. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної додаткової постанови з цієї підстави.

41. Враховуючи викладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що додаткова постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №910/1014/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.