Ухвала

від 07.02.2024 по справі 945/2367/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

представника третьої особи,щодо майна якої

вирішується питання про арешт майна адвоката ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2024 року про арешт майна.

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2024 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: принтер hp officeJet 250; копію свідоцтва про державну реєстрацію ФГ «Олександра»; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ФГ «Олександра»; оригінал рішення (витягу) Лиманівської сільської ради Жовтневого району від 03.05.2000; оригінал листа, підписаний ОСОБА_7 ; квитанції з відтисками печатки ОСОБА_7 в кількості 11 штук; заявки про реєстрацію земельних ділянок в кількості 2 штук.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не містить обґрунтування відповідності тимчасово вилученого майна критеріям речових доказів.

Звертає увагу, що слідчим суддею не перевірено, чи дійсно вилучене майно є матеріальними об`єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зазначає, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею поза межами строку, встановленого ст. 173 КПК України, а тому вилучене майно підлягає негайному поверненню власнику.

Вважає, що обшук не відповідає вимогам ст. 236 КПК України, оскільки проведений одночасно прокурором та слідчим.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Прокурор Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42023152020000016 від 08.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав вважати, що майно, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто воно має ознаки речових доказів у даному кримінальному провадженню. З метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування у даному кримінальному провадженні та збереження речових доказів, слідчий суддя вважав за необхідне вжити заходи забезпечення кримінального провадження, наклавши арешт на тимчасово вилучене майно.

Позиції учасників судового розгляду.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Прокурор вважала ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Встановлені судомапеляційної інстанціїобставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження і обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд встановив таке.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023152020000016 від 08.05.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Первомайської селищної ради Миколаївського (колишнього Вітовського) району Миколаївської області, в наслідок чого незаконно набуто право власності на земельні ділянки, а саме 21.02.2022 за онлайн заявками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на підставі технічної документації, розробленої ФОП ОСОБА_11 .

Оперативним шляхом встановлено, що ФОП ОСОБА_11 здійснює свою діяльність спільно з сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 , яка також може бути причетна до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.

19грудня 2023року напідставі ухвалислідчого судді під часпроведення обшукуавтомобілю ToyotaRav4з номернимизнаками НОМЕР_1 , виявлено та вилучено майно, а саме: принтер hp officeJet 250; копію свідоцтва про державну реєстрацію ФГ «Олександра»; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ФГ «Олександра»; оригінал рішення (витягу) Лиманівської сільської ради Жовтневого району від 03.05.2000; оригінал листа, підписаний ОСОБА_7 ; квитанції з відтисками печатки ОСОБА_7 в кількості 11 штук та заявки про реєстрацію земельних ділянок в кількості 2 штук.

Виявлені та вилучені речі постановою слідчого СВ ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 19 грудня 2023 року визнані речовими доказами у справі.

Клопотання про накладення арешту на майно обґрунтовано тим, що вилучені речі є речовим доказом, можуть бути предметом кримінального правопорушення, що мають істотне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а тому з метою збереження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на вилучені речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимогам п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Ці вимоги закону враховані при прийнятті слідчим суддею рішення.

На думку суду, у клопотанні прокурора міститься достатнє обґрунтування щодо необхідності арешту тимчасово вилученого майна, та є достатні підстави вважати, що зазначене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, для проведення повного та всебічного досудового розслідування кримінального провадження, та відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.

Так,з матеріалівкримінального провадженнявбачається,що наявніпідстави вважати,що буловчинено кримінальнеправопорушення,передбачене ч.2ст.364 КК України.

Метою арешту вказаного в клопотанні прокурора майна є забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За такого, висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене майно є вмотивованими.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності суд не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на майно.

Щодо порушення процесуального строку на подачу клопотання про арешт майна суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності- також захисника, законного представника.

Встановлено, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна надійшло до суду 20 грудня 2023 року. Згідно протоколу про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 20 грудня 2023 року, клопотання розподілено для розгляду судді ОСОБА_12 (а.п. 44), який з 19 грудня 2023 року по 09 січня 2024 року включно перебував на лікарняному (а.п. 48). Матеріали клопотання суддя отримав 10 січня 2024 року, про що на протоколі передачі судової справи раніше визначеному складу суду суддею здійснено відповідний запис. Розгляд клопотання про арешт тимчасово вилученого майна відбувся 11 січня 2024 року.

За такого, слідчим клопотання подано у передбачений законом строк 20.12.2023, та з об`єктивних причин розглянуто слідчим суддею лише 11.01.2024.

Оскаржувана ухваласлідчого суддіє законноюта обґрунтованою,а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 376, 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2024 року про арешт майна - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3