Постанова

від 05.02.2024 по справі 947/18931/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3133/24

Справа № 947/18931/23

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,

на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2023 року,

за клопотанням ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 провизнання прававласності впорядку спадкуванняза законом вобґрунтування якогозазначив,що з30січня 2010року посічень 2019року батькопозивача ОСОБА_4 проживав однієюсім`єбез реєстраціїшлюбу,як чоловікі жінказ ОСОБА_2 .

Під час спільного проживання за спільні кошти з відповідачкою придбано квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач є сином померлого ОСОБА_4 та єдиним спадкоємцем усього майна батька.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09.03.2023 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та встановлено факт спільного проживання батька позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу протягом з 01.01.2010 року по 31.12.2018 року.

14.04.2023 року позивач отримав письмову відмову державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Позивач просив визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

У листопаді 2023 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 16 листопада 2023 року клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження задовольнив. Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом закрив у зв`язку з тим, що набрало законної сили рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції по суті.

Апеляційна скарга мотивована передчасністю висновку суду першої інстанції про закриття провадження, оскільки Одеським апеляційним судом під час розгляду справи № 947/5473/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права на частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом з огляду на відсутність доказів щодо відмови нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину. З позовом у справі 947/18931/23 ОСОБА_1 звернувся після отримання відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.11.2023 року роз`яснювалось відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 отримала 14.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що на теперішній час є судове рішення у справі № 947/5473/22, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яким залишено без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2022 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 квартири в порядку спадкування.

Копію ухвали про відкриття провадження представник скаржника отримав 01.12.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

У судове засідання позивач та відповідач не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач повідомлений у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні, апеляційну скаргу підтримав.

Відповідач повідомлена у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Представник відповідача приймала участь у судовому засіданні, апеляційну скаргу просила залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції виходив з того, що позови у справах № 947/5473/22, № 947/18931/23 є тотожними, в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто позови повністю збігаються за складом учасників цивільного-процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Судом першої інстанції встановлено, що у даному випадку набрало законної сили рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Отже, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) вказано, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17).

У постанові від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У справі,що переглядається ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 провизнання прававласності впорядку спадкуванняза закономв обґрунтування якого зазначив, що постановою Одеського апеляційного суду від 09.03.2023 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та встановлено факт спільного проживання батька позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2010 року по 31.12.2018 року. 14.04.2023 року позивач отримав письмову відмову державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2022 року у справі № 947/5473/22 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину квартири.

Одеський апеляційний суд постановою від 09.03.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог позову про встановлення факту проживання батька позивача ОСОБА_4 з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу скасував. Ухвалив в цій частині нове судове рішення. Встановив факт спільного проживання батька позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу протягом періодуз 01 січня 2010 року по 31 грудня 2018 року. В іншій частині рішення залишив без змін.

Зі змісту вказаних судових рішень та копії позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що у лютому 2022 року він звернувся до ОСОБА_2 в якому просив: встановити факт спільного проживання батька позивача - ОСОБА_4 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; визнати за ОСОБА_1 право власності на частини квартири АДРЕСА_1 .

Одеський апеляційний суд приймаючи постанову від 09.03.2023 року позовні вимоги про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування вважав передчасними, оскільки доказів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину позивача, а саме на частину квартири АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що позивач звертаючись до суду у червні 2023 року з позовною заявою до ОСОБА_2 як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що 14.04.2023 року державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Левіною К.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право, роз`яснено можливість спадкоємця в порядку встановленому ЦПК України звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорених прав.

Враховуючи висновок Одеського апеляційного суду у справі № 947/5473/22 щодо передчасного звернення ОСОБА_1 до суду із позовом ОСОБА_2 з вимогами про визнання права власності в порядку спадкування за законом, з огляду на відсутність відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину у справі, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 звернувшись з позовом у цій справі посилається на інші обставини, якими обґрунтовує вимоги щодо захисту своїх прав, тому вважає висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі непоґрунтованим.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2023 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2024 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко