Ухвала

від 08.02.2024 по справі 953/10959/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/10959/23

н/п 1-кс/953/1115/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. м. Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023220000001350 від 25.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України про арешт майна шляхом встановлення заборони на відчуження та розпорядження майном,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023220000001350 від 25.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України про арешт майна, в якому просить накласти арешт шляхом встановлення заборони на відчуження та розпорядження на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 5325484200:00:002:0417, площею 2 га.

В порядку ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий просить розглянути дане клопотання без повідомлення власника майна та/або його представників.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає наступне.

Слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023220000001350 від 25.09.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, ГВ КРУСБУ вХарківській областіотримано даніщодо організаціїта керуванняневстановленою особоюрозвідувальною мережею,члени якоїздійснюють збірта передачупредставникам країниагресора інформаціїпро розташуванняпідрозділ силоборони України,переміщення особовогоскладу тавійськової техніки,а такожінших даних.Так,за наявноюінформацією,після початкуповномасштабної військовоїагресії рфпроти Україниневстановленою особоюбуло створеноагентурну мережуз числамешканців Харківськогота іншихрегіонів України,для здійсненнязбору таподальшої передачіпредставникам спецслужбрф інформаціїрозвідувального характеру,яка вподальшому,в томучислі,використовується длянанесення ракетно-бомбовихударів потериторії держави.Зокрема,члени групи,на шкодуобороноздатності татериторіальній цілісностіУкраїни,здійснюють передачуіноземній сторонівідомостей щодоанкетних данихпредставників СОУ,запланованих обороннихзаходів,переміщення тарозміщення підрозділівЗбройних СилУкраїни,розташування військовихоб?єктів,техніки,тощо.Крім того,представникам спецслужбрф передаютьсявідомості пропаролі,що впроваджуютьсяпредставниками силоборони натериторії України,а такожрозвідувальні даніщодо запланованихворогом ракетнихатак,які отримуютьсярозвідувальними органамиУкраїни.

Крім зазначеного встановлено, що на території Харківської області співробітник правоохоронного органу на виконання завдання представника іноземної держави здійснює збір з метою передачі та передачу інформації про Сили оборони і безпеки України, задіяні у наданні відсічі збройній агресії російської федерації.

17.11.2023 ОСОБА_5 затримано правоохоронними органами в порядку ст. 208 КПК України.

17.11.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 КК України.

Так, громадянин України ОСОБА_5 підозрюється у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.

Відповідно до інформаційної довідкиз державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодосуб`єкта №364180731 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить:

- земельна ділянка з кадастровим номером 5325484200:00:002:0417, площею 2 га.

Слідчий зазначає, що 17.11.2023 ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 111 КК України. Відповідальність за вчинення вказаного злочину передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Слідчий вважає, що усвідомлюючи наслідки відповідальності за ч. 2 ст. 111 КК України, в тому числі конфіскації майна у випадку доведеності вини, підозрюваний має реальну можливість як особисто, так і через рідних, знайомих, чи уповноважених осіб вільно розпорядитися вказаним майном, чи в інший спосіб перешкодити його вилученню і збереженню, що поставить під загрозу досягнення завдання кримінального провадження.

Необхідність накладення арешту на майно, власником якого є ОСОБА_5 обґрунтовано сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом. А ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна з метою уникнення його можливої конфіскації як виду покарання, що підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Згідно вимог частини 2 статті 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що підозрюваний, отримавши відомості про можливий арешт його майна, має можливість приховати майно від органу досудового розслідування, що унеможливить його арешт.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за необхідне здійснити розгляд клопотання відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України без участі власника майна з метою забезпечення арешту майна.

Неприбуття в судове засідання власника майна, слідчого, прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.

Слідчий суддя, дослідивши витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання та інші матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, доходить висновку про його задоволення з наступних підстав.

Слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023220000001350 від 25.09.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

17.11.2023 ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 111 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.02.2024 року № 364180731, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить:

- земельна ділянка з кадастровим номером 5325484200:00:002:0417, площею 2 га.

Враховуючи, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5 та з урахуванням того, що арешт спрямований на забезпечення конфіскації майна як виду покарання, санкція статті кримінального закону, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді конфіскації майна, слідчий суддя вважає наявними передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України підстави для арешту належного на праві власності підозрюваному майна.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати справедливий баланс між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Втручання не повинно завдавати значної шкоди володільцю майна. Для цього держава повинна дотримуватись певного балансу при втручанні у право особи на мирне володіння майном та надавати відповідну компенсацію, оскільки останній починає нести певні збитки у разі втручання. Для цього втручання повинно здійснюватися з розумним співвідношенням та з обґрунтованою пропорційністю.

Відповідно до положень кримінального процесуального закону завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, виходячи із вимог ч. 2 ст. 132 та ч. 2 ст. 173 КПК наслідки арешту для осіб, чиї права обмежуються, повинні бути розумними та співрозмірними із завданнями кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Так, слідчим доведено необхідність арешту зазначеного в клопотанні майна. Слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. На даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майна, а тому вважає розумним та співрозмірним обмеження права власності завданням кримінального провадження

Враховуючи викладене, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно шляхом заборони відчуження та розпорядження зазначеного майна, що відповідає вимогам ч.1 ст.170 КПК України, та є найменш обтяжливим способом арешту майна, який не позначиться на інтересах власника майна та інших осіб.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 170-175 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023220000001350 від 25.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України про арешт майна шляхом встановлення заборони на відчуження та розпорядження майном задовольнити.

Накласти арешт шляхом встановлення заборони відчуження та розпорядження майном, що належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 5325484200:00:002:0417, площею 2 га.

Зобов`язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, забезпечити виконання ухвали.

Ухвала про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно.

Ухвала слідчогосудді можебути оскарженабезпосередньо доХарківського апеляційногосуду протягомп`яти днівз дняїї проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1