Ухвала

від 12.02.2024 по справі 362/2355/21

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Васильківський міськрайонний суд КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2355/21

Провадження № 2/362/131/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.

за участю секретарів Берковської Д.С., Харченко А.В., Жеребко Ю.І., Тельнової О.О.,

представників відповідача, адвокатів Давидович В.М., Ситцева В.В.,

розглянувши в порядкузагального позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справуза позовом ОСОБА_1 доТовариство зобмеженою відповідальністю«БІОТЕСТЛАБ», третя особа - Державний науково-дослідний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, про зобов`язання припинити вчиняти дії, які призводять до порушення виключних прав власника ОСОБА_2 на корисну модель,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОТЕСТЛАБ», в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОТЕСТЛАБ» припинити вчиняти дії, які призводять до порушення виключних прав позивача як власника ОСОБА_2 на корисну модель № НОМЕР_1 «Фармацевтична композиція для використання в ветеринарній медицині «КОЦЕФЕН 200», зокрема, вчиняти дії щодо реєстрації препарату «КЕТАФУР» .

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовнепровадження у цивільній справі та розпочато підготовчі дії (т. 1 а.с.58-59).

Ухвалою Васильківськогоміськрайонного судуКиївської областівід 08.05.2023року уприйнятті зустрічноїпозовної заявиТовариство зобмеженою відповідальністю«БІОТЕСТЛАБ» до ОСОБА_1 , третя особа - Державний науково-дослідний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, про визнання недійсним патенту України на корисну модель та зобов`язання вчинити дії, відмовлено (т.3 а.с. 12-13).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.05.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справудо судовогорозгляду (т. 3 а.с. 16-17).

В судовезасідання ОСОБА_1 та останнійвідомий судуйого представникповторноне з`явилися,про часта місцерозгляду справиповідомлялися судомвідповідно довимог закону за адресою зазначеною в позовній заяві позивачем, але повертаються конверти із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та за допомогою смс повідомлення, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не направляли (т. 3 а.с. 10, 30, 41, 48, 50).

Представники відповідача в судовому засіданні просили позовну заяву залишити без розгляду, оскільки позивач в судові засідання не з`являється, доказів поважності причин до суду не направляє, як і заяв про слухання справи у їх відсутності.

Інші учасники до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думки сторін, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 ч. 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 6ст. 128 ЦПК Українисудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідност.131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Судом позивачу ОСОБА_1 направлялися судовіповістки назазначену упозовній заявіостанню відомуадресу суду( АДРЕСА_1 ),але досуду постійноповертаються конвертиіз відміткою«адресат відсутнійза вказаноюадресою»,а томувідповідно дост.131ЦПК України вважаєтьсядоставленою,навіть якщоучасник судовогопроцесу зацією адресоюбільше непроживає абоне знаходиться (т. 3 а.с. 10, 30, 41, 48, 50).

За змістом положень ч.3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі не повідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням статі 223 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли всправі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з таким самим позовом (частина 2 статті 257 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого представника позивача в судове засідання (т. 3 а.с.29, 50) і у випадку повторної неявки позивача та його представника, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №310/12817/13 від 22 травня 2019 року, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17 (провадження № 61-19391св21).

Разом з тим, позивач, відповідно до приписівст. 212 ЦПК України, має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що було відомо позивачу та його представнику, що підтверджується задоволеними клопотаннями представника позивача. Між тим своїм правом участі в судових засіданнях режимі відеоконференції позивач, не скористався. Станом на призначений час судового засідання від позивача та його представника заяв або клопотань про розгляд справи в її відсутність не надходило, а судом було вжито всіх заходів щоб повідомити про розгляд справи.

Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

Отже, сторона позивача, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, в судові засідання від 14.06.2023 року, 11.09.2023 року, 28.11.2023 року та 12.02.2024 року не з`явився, що є повторністю (тобто двічі поспіль), про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності позивача та його представника не подавали, як і не подавали клопотання про участь в судових засіданнях режимі відеоконференції.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».

Наведене свідчить про недобросовісність здійснення позивачем свої процесуальних прав.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 43 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", тощо суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, справа вже тривалий час перебуває в провадженні суду, але сторона позивача звернувшись до суду з вищевказаним позовом, не з`являється в судові засідання, рухом справи не цікавиться, про зміну свого місця проживання суд не повідомила. При цьому вся інформація для позивача щодо справи за його позовом є відкритою та міститься на сайті «Судова влада України».

З огляду на те, що позивач повторно не з`явився в судове засідання та не подав клопотання про розгляд справи за його відсутності або відсутності його представника, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 44, 128, 131, 257, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОТЕСТЛАБ», третя особа - Державний науково-дослідний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, про зобов`язання припинити вчиняти дії, які призводять до порушення виключних прав власника Патенту на корисну модель залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Текст ухвали виготовлено 12.02.2024 року.

Суддя Г.М.Лебідь-Гавенко