Ухвала

від 08.02.2024 по справі 372/6135/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/6135/23

Провадження № 1-кс-145/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 , звернувся до слідчого судді Обухівського районного суду Київської області із клопотання, яке погоджене прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12022111230001510, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 грудня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.

Ознайомившись з клопотання слідчого, матеріалами доданими до нього, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно із ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Частина 1 статті 64-2 КПК України визначає, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Згідно із ч. 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Системний аналіз викладених норм дає підстави слідчому судді дійти висновку, що із клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися виключно прокурор.

Слідчим суддею встановлено, що слідчий просить накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у кримінальному провадженні №12022111230001510 від 31.12.2022 року та наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, підозра жодній особі не повідомлена.

Враховуючи викладене вище, у зв`язку з тим, що в цьому кримінальному провадженні на час звернення до слідчого судді відсутні підозрювані, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, вважається майном третіх осіб, а тому з клопотанням про його арешт, відповідно до ст. 64-2 КПК України, повинен звертатися виключно прокурор.

Крім того, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України слідчим не конкретизовано підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також в порушення п. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України у прохальній частині клопотання не конкретизовано вид майна, що належить арештувати, а лише зазначено його адресу.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Враховуючи наведене вище, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022111230001510 від 31.12.2022 року, - повернути для усунення вказаних недоліків прокурору Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , для чого встановити строк сімдесят дві години.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя : ОСОБА_1