Ухвала

від 13.02.2024 по справі 644/8370/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

13.02.2024

Справа № 644/ 8370 /23

н.п. 1-кп/644/ 118 /24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників обвинуваченого:адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22022220000003126 від 07.10.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Раївки Шевченківського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, депутата VІІІ скликання Шевченківської селищної ради Харківської області, приватного підприємця, учасника бойових дій, маючого 2-гу групу інвалідності внаслідок війни, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27.10.2023 року до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022220000003126 від 07.10.2022 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 року, вказане кримінальне провадження надійшло в провадження головуючого судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.10.2023 року призначено підготовче судове засідання по кримінальному провадженню.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

13.02.2024 року в судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто у вчиненні діяння спрямованого на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

В клопотанні зазначено, що ОСОБА_6 до моменту початку військової агресії рф проти України являвся фізичною особою підприємцем та здійснював господарську діяльність у сфері лісопильного та стругального виробництва, інших видів роздрібненої торгівлі і неспеціалізованих магазинах. У період часу з початку серпня 2022 року до початку вересня 2022 року, у нього виник протиправний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора. З цією метою, він налагодив відносини з окупаційною владою та військовими формуваннями збройних сил, здійснив комплекс заходів направлених на провадження господарської діяльності, у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, на автозаправних станціях, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 (АЗС «Titan»), господарську діяльність в яких здійснювало ТОВ «ОКТАНІУМ», код ЄДРПОУ 41016504. Дії ОСОБА_6 полягали в здійсненні ведення господарської діяльності з продажу пального невідомого походження.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 з власної ініціативи та підтримуючи збройну агресію рф на території України, здійснював господарську діяльність у взаємодії з державою агресором, з метою особистого збагачення та привілейованого ставлення від представників окупаційних сил, отримав «Патент на торговую деятеельность, сферу общественного питания, сфери обслуживания населения №111 від 01.08.2022, з специфікацією «рознична торговля горючим» та реалізував пальне невідомого походження за російські рублі і гривні на умовах подальшої сплати 50 000 рублів щомісячно окупаційній владі. Тим самим, ОСОБА_6 здійснював господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Таким чином, ОСОБА_6 з початку серпня 2022 року до початку вересня 2022 року, здійснював господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Посилаючись на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також на те, що 16.02.2024 року закінчується строк тримання обвинуваченого під вартою, прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави на підставі абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України.

Прокурором зазначено, що оцінка наявним ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, надавалась слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 . На думку прокурора, в умовах воєнного стану, враховуючи обставини кримінального провадження, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , застава не зможе забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи, що ОСОБА_6 є місцевим мешканцем і йому відомо місце проживання свідків у вищевказаному кримінальному провадженні, прокурор вважає, що обвинувачений може здійснити спробу незаконного впливу на свідків, в тому числі шляхом здійснення погроз та залякувань - у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою зміни або спотворення їх показань на стадії судового розгляду, які безпосередньо сприймаються судом лише в судових засіданнях.

Крім того, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 добровільно співпрацював з окупаційною адміністрацією держави агресора, толерантно віднісся до захоплення частини території України, підтримував дії держави агресора, прокурор вважав, що існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Територія смт. Шевченкове Шевченківської селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області, де мешкає обвинувачений, включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (із подальшими змінами), що ускладнює контроль за процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 та значно збільшує зазначені в клопотанні ризики.

Застосування до ОСОБА_6 менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого і унеможливити настання ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

13.02.2024 року в судовому засіданні захисниками обвинуваченого адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу у визначеному ст. 182 КПК України розмірі та покладенням додаткових обов`язків визначених законом з підстав зазначених в клопотанні поданому до суду 08.02.2024 року.

Захисники обвинуваченого просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити, посилаючись на те, що клопотання на цей час є безпідставним. ОСОБА_6 під час окупації займався лише підприємницькою діяльністю. Після деокупації надавав допомогу Збройним Силам України в облаштуванні фортифікаційних споруд.

Захисники обвинуваченого посилаючись на те, що ризики передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, які зазначені в клопотанні прокурора не доведені, обвинувачений не переховувався та переховуватися від суду не має наміру, має міцні соціальні зв`язки та просили врахувати вік обвинуваченого та його захворювання, оскільки обвинувачений має 2-гу групу інвалідності внаслідок війни, судимостей не має, а тому запобіжний захід у вигляді застави може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 вважав недоцільним продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливим обрати запобіжний захід у виді застави, посилаючись на те, що він є громадянином України, співпраця з окупаційною владою полягала лише в наданні допомоги у вигляді палива, газу та продуктів харчування мешканцям с. Шевченкове з метою уникнення гуманітарної катастрофи. До затримання мав можливість виїжджати за межі України, оскільки відносно нього встановлено 2 групу інвалідності. У грудні 2022 року виїжджав до США до своєї доньки та разом з останньою повернувся до України.

Суд, вислухавши думки прокурора, обвинуваченого та захисників, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що 05.09.2023 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто у вчиненні діяння спрямованого на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Під час досудового слідства обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.09.2023 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням суми застави в розмірі 53680,00 грн. При цьому обґрунтованість підозри про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення була врахована судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05.10.2023 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін. Разом з тим, ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.09.2023 року в частині визначення застави скасовано.

Судом встановлено, що на теперішнійчас обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини в яких обвинувачується ОСОБА_6 тяжкість покарання, суд приходить до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, згідно обвинувальногоакту обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, а тому ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість покарання, яке можливо буде йому призначено у разі визнання його винним за вчинене кримінальне правопорушення, розуміючи складність проведення судового розгляду, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, може переховуватись від суду.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимогистатті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод істатті 12 КПК України,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положення, встановлені у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На час розгляду клопотання прокурора відсутні будь-які дані про неможливість перебування обвинуваченого в умовах попереднього ув`язнення за станом здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч.1 даної статті.

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри, у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а також того, що на даний час ризики, визначені в ухвалі слідчого судді про обрання у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та не змінились, а строк обраного обвинуваченого запобіжного заходу спливає 16.02.2024 року.

Крім того, зважаючи на дію воєнного стану в України, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах значно збільшується, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилитися від суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотань обвинуваченого та його захисників про застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, запобігти існуючим ризикам, а тому такий захід забезпечення відповідає меті кримінального провадження та суспільному інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі суду при його обранні на теперішній час відпали, що стороною захисту під час розгляду клопотання прокурора доведено не було.

Згідно ч.1ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютавосьмоюстатті 176 цього Кодексу.

Відповідно доч.6ст.176КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

За наслідками розгляду питання щодо запобіжного заходу, суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесят днів.

Визначаючи підстави для виняткового виду запобіжного заходу, суд враховує обставини, визначені в ст.178 КПК України, а тому більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109 -114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437 - 442 КК України.

З викладених вище підстав, клопотання обвинуваченого та його захисників про зміну запобіжного заходу та визначення розміру застави задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.111-1КК України,вчиненого нимпід часудії воєнногостану вУкраїні тана часрозгляду клопотанняпрокурора пропродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,відсутність данихпро неможливістьперебування ОСОБА_6 в умовахтримання підвартою застаном здоров`ячи завіком,суд вважаєза недоцільне визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів.

Виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченому ОСОБА_6 під вартою до 12 квітня 2024 року включно без визначення розміру застави.

Керуючись ст. ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 331, 369 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників про зміну запобіжного заходу та визначення застави відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартоюв державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб до 12 квітня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам для відома.

Копію ухвали направити на виконання до державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала пропродовження строкутримання підвартою можебути оскарженав апеляційномупорядку,шляхом подачіапеляційної скаргибезпосередньо доХарківського апеляційногосуду протягомп`яти днівз дняїї оголошення,а обвинуваченимякий перебуваєпід вартоюв тойже строкз моментувручення копіїухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України та не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 13.02.2024 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1