Ухвала

від 09.08.2024 по справі 644/8370/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 644/8370/23

провадження № 51-3864ск24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 1 липня 2024 року щодо ОСОБА_5 .

Зміст судових рішень

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 березня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі ? КК) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, в органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, на строк 10 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у провадженні.

За обставин, установлених судом та викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини її території, представниками збройних сил та інших державних органів російської федерації створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема на території Куп`янського району Харківської області.

До початку військової агресії російської федерації проти України, ОСОБА_5 з 25 жовтня 2020 року був обраний депутатом Шевченківської селищної ради Харківської області VIII скликання від політичної партії «Блок Світличної «Разом!».

Після незаконного вторгнення на територію України збройних сил російської федерації та окупації території Куп`янського району Харківської області, тобто після 24 лютого 2022 року, у громадянина України ОСОБА_5 , який перебував на території тимчасово окупованого селища Шевченкове, Куп`янського району Харківської області, у період часу з початку серпня 2022 року до початку вересня 2022 року, більш точний час встановити не вдалося, виник кримінальний протиправний умисел направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

З цією метою, ОСОБА_5 , який до моменту початку військової агресії РФ проти України був фізичною особою-підприємцем та здійснював господарську діяльність у сфері лісопильного та стругального виробництва, інших видів роздрібненої торгівлі і неспеціалізованих магазинах, після окупації російської федерації селища Шевченкове Куп`янського району Харківської області налагодив відносини з окупаційною владою та військовими формуваннями збройних сил російської федерації, здійснив комплекс заходів, направлених на провадження господарської діяльності, у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, та на автозаправних станціях, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 (АЗС «ІНФОРМАЦІЯ_1»), здійснював господарську діяльність з продажу пального невідомого походження.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 з власної ініціативи та підтримуючи збройну агресію російської федерації на території України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи постійний зв`язок з представниками країни-агресора російської федерації, перебуваючи у тісних зв`язках з керівною ланкою військовослужбовців російської федерації, з метою особистого збагачення, а також отримання привілейованого ставлення від представників окупаційних сил отримав «Патент на торговую деятельность, сферу общественного питания, сферы обслуживания населения» № 111 від 1 серпня 2022 року, специфікація: «розничная торговля горючим» та реалізовував пальне невідомого походження за російські рублі і гривні на умовах подальшої сплати 50 000 рублів щомісячно окупаційній владі.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 1 липня 2024 року вирок залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурорвказує про те, що ухвала апеляційного суду є незаконною і підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Стверджує, що суди безпідставно взяли до уваги визнання вини засудженим у скоєному правопорушенні та його подальшу допомогу установам та організаціям України, оскільки це намагання пом`якшити відповідальність через наявність беззаперечних і неспростовних доказів у скоєному. Також прокурор зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно не визнав обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Вказує, на те, що засуджений здійснював господарську діяльність, визнаючи окупаційну владу, переслідуючи суто корисливий мотив особистого збагачення. Вчиняючи колабораційну діяльність, не виявив патріотизму до держави, підриваючи її територіальну цілісність та інтереси національної безпеки.

Мотиви суду

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 111-1 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання.

Зі змісту скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Як убачається зі змісту доданого до касаційної скарги копії судового рішення, обираючи ОСОБА_6 покарання, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину; обставини вчинення злочину; дані про особу винуватого, який раніше не судимий, працює, одружений, є інвалідом війни 2 групи довічно, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, має звання «Почесний громадянин Шевченківщини», враховав його суспільну діяльність та поведінку, як до повномасштабного вторгнення держави агресора, під час окупації Куп`янського району Харківської області так і після деокупації території, його вік, стан здоров`я, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання ? щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

На підставі цих даних суд першої інстанції дійшов висновку про призначення

ОСОБА_5 остаточного покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 грн, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, в органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги на строк 10 років, з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна. Призначений штраф є максимальним, передбачений санкцією статті.

Як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, майже аналогічні доводи прокурор наводив в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції ці доводи перевірив та обґрунтовано визнав безпідставними, зазначивши, що покарання, призначене ОСОБА_6 , є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду, що захід примусу, призначений ОСОБА_6 , є достатнім і справедливим, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення з мотивів, наведених у касаційній скарзі прокурора, відсутні.

Апеляційний суд відповідно до ст. 419 КПК виклав доводи прокурора в ухвалі, дав їм оцінку та належним чином мотивував прийняте рішення. Підстав вважати ухвалу апеляційного суду незаконною чи необґрунтованою, на чому наполягає прокурор, колегія суддів не вбачає.

Також покликання прокурорапро відсутність підстав для врахування щодо засудженого пом`якшуючої обставини (щире каяття) є необґрунтованими.

Суди, оцінюючи в межах повноважень встановлені фактичні обставини справи, враховуючи повне визнання засудженим своєї винуватості, поведінку засудженого під час судового розгляду та дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, не допустили будь-яких істотних порушень вимог КПК та КК, визнавши пом`якшуючу покарання обставину ? щире каяття.

Суд не бере до уваги доводи прокурора про безпідставне врахування судом, під час призначення покарання, обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що передбачено п. 11 ч. 1 ст. 67 КК,оскільки судовий розгляд проходив відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, без дослідження всіх доказів, учасники процесу погодились з обставинами викладеними в обвинувальному акті, в якому не було конкретизовано вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Крім цього, прокурор не посилається, що в обвинувальному акті було запропоновано суду визнати обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора і доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись вказаною нормою, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 1 липня 2024 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3