Постанова

від 01.02.2024 по справі 504/4021/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1256/24

Справа № 504/4021/18

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 37,41

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Ворсуляка Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу, зміни черговості спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2018 ОСОБА_3 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу, зміни черговості спадкування. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона протягом достатньо тривалого часу проживала в одному будинку разом із померлим ОСОБА_4 , вела спільне господарство, спільний побут, на підтвердження чого позивач посилалася на пояснення свідків. Також позивач зазначала, що останнім часом перед смертю спадкодавця вона доглядала за ним, сплачувала комунальні послуги, що також є підтвердженням постійного проживання позивачки у спірному будинку (т. 1, а.с. 1-6).

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали зустрічний позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового приміщення. Обґрунтовували свої вимоги тим, що вони є дітьми спадкодавця та на законних підставах мають право отримати спадщину першочергово. Також наголошували на тому, що будь-які докази фактичного шлюбу між ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4 відсутні, окрім того позивач за первісним позовом не мала офіційного працевлаштування та фактично перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 також зазначали, що відносини між спадкодавцем та ОСОБА_3 були лише як господаря та квартирантки, оскільки ОСОБА_4 , в свою чергу, за допомогу у господарстві виплачував грошові кошти та надавав кімнату для проживання позивачки за первісним позовом. Тому на час смерті, їх умовний договір про надання житла ОСОБА_3 було розірвано, отже підстав для отримання спадщини у позивачки немає (т. 2, а.с. 39-45).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог первісного позову ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу, зміни черговості спадкування відмовлено, позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового приміщення залишено без задоволення (т. 3, а.с. 32-35).

03.04.2023 канцелярією Одеського апеляційного суду була зареєстрована апеляційна скаргу представника позивачів за зустрічним позовом - адвоката Ворсуляка Олександра Валентиновича, в якій скаржник просить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2023 року у частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов у справі задовольнити у повному обсязі та у частині відмови первісного позову змінити в мотивувальній частині, виключивши посилання суду на недопустимі докази і виправивши невірні посилання на показання свідків. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції в частині відмови у первісному позові було невірно оцінено та досліджено надані докази та було допущено порушення норм процесуального права. Окрім того, вказує, що у частині відмови зустрічного позову рішення суду є незаконним, постановленим із порушенням норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи за даним позовом. Так як деякі обставини судом було з`ясовано неповно, а також були прийняті як допустимі докази, які отримані не у порядку, що встановлений законом, на думку апелянта вказане дає підстави на змінення рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову в мотивувальній частині. Апелянт зазначає, що Комінтернівським районним судом Одеської області було відхилено доводи адвоката Ворсуляка Олександра Валентиновича про невідповідність закону наданого акта обстеження житлово-комунальних умов, що підтверджує факт довготривалого проживання ОСОБА_3 в спірному будинку, такі дії суду першої інстанції апелянт вважає протиправними. Також судом було безпідставно прийнято до уваги свідчення ОСОБА_5 про заперечення щодо поставлення підпису на вищезазначеному акті, оскільки не було проведено відповідної почеркознавчої експертизи. Окрім того, апелянт наголошує на тому, що доводи свідків, щодо наявності шлюбних відносин між спадкодавцем та відповідачем за зустрічним позовом є різними, безпідставними та такими, що можна вважати недоцільними відповідно до даної справи (т. 3, а.с. 36-53).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

В судовому засіданні представник апелянтів ОСОБА_6 просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача ОСОБА_7 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не надала достатніх доказів на доведення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловік і жінка без укладення шлюбу. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Сплата комунальних послуг позивачкою та витрачання коштів на поховання ОСОБА_4 не можуть бути доказами на доведення сімейних відносин.

Оскільки позивач не довела належними доказами юридичного факту, то і не має права порушувати питання зміни черговості на спадкування.

Визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 призведе до того, що вона фактично буде позбавлена житла. Той факт, що вона зареєстрована в м. Одесі не означає, що вона за місцем реєстрації має житло. Матеріалами справи не доведено, що відповідачка ОСОБА_3 має якісь права на житло за місцем своєї реєстрації. Навпаки, матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 з кінця 2007 року і до теперішнього часу тісно пов`язана правами із спірним житлом, і це житло є її єдиним де вона проживає. Протилежного не доведено. Позивачі фактично мають житло на території іншої держави Білорусь, а у ОСОБА_3 вказане домогосподарство є єдиним житлом.

ОСОБА_3 отримала право користування домоволодінням зі згоди первинного власника - ОСОБА_8 , а після його смерті таку ж саму згоду отримала від спадкоємця ОСОБА_4 . Тому суд вирішив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до інформаційної довідки № 126442581 від 05.06.2018 ОСОБА_8 належав на праві власності житловий будинок з надвірними господарчими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 35, 37, 38-39)

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 04.05.2011 виконкомом Кремидівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, актовий запис про смерть № 26 від 04.05.2011 (т. 1, а.с. 34).

З матеріалів спадкової справи № 337/2011 заведеної 27.09.2011 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 вбачається, що спадщину, яка залишилась після смерті спадкодавця прийняв ІНФОРМАЦІЯ_2 його син - ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 74-81).

Відповідно до довідки № 1317 від 22.09.2011 Кремидівської сільської ради Одеської області на день смерті ОСОБА_8 з ним проживав та був зареєстрований ОСОБА_4 , інших зареєстрованих осіб не було (т. 1, а.с. 76 оборот).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що встановлено судом зі змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 13.06.2018 Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області, актовий запис про смерть № 592 від 13.06.2018.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 31.05.2018, складеного комісією Кремидівської сільської ради Лиманського району Одеської області, ОСОБА_3 більше 10 років проживала разом із ОСОБА_4 , вели спільне господарство, доглядали будинок, обробляли присадибну земельну ділянку. Відповідно до довідки Кремидівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 01.06.2018 № 519 ОСОБА_4 проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 більше 10 років.

З матеріалів спадкової справи № 204/2018 заведеної 06.06.2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 , ОСОБА_1 14.06.2019 з заявою про прийняття спадщини звернувся також ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 48-72).

В матеріалах справи міститься довідка КП «БТІ» Одеської міської ради від 22.11.2019 № 512568.36, відповідно до якої за ОСОБА_9 станом на 31.12.2012 нерухоме майно на праві власності не зареєстроване.

ОСОБА_3 має зареєстроване місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 17).

ОСОБА_9 02.11.1990 уклала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 13.11.2019, актовий запис про шлюб № 20 від 02.11.1990, шлюбне прізвище дружини « ОСОБА_10 » (т. 2, а.с. 26). ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 04.01.2007 виконкомом Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області (т.

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_4 , а також просила змінити черговість спадкування.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового приміщення ОСОБА_3 .

Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки - складають сім`ю.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанови Верховного Суду від 12.12.2019 в справі № 466/3769/16, від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц, від 11.12.2019 в справі № 712/14547/16-ц, від 24.01.2020 в справі № 490/10757/16-ц).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці (постанова КЦС ВС від в справі № 587/302/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

За обставинами даної справи позивач ОСОБА_3 на підтвердження своїх позовних вимог надала акт про обстеження побутових умов, докази витрат на поховання, сплати комунальних послуг, а також показання свідків. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що вказані докази не підтверджують наявність стосунків, які притаманні подружжю. Тобто, позивачка не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували ведення спільного господарства, зокрема, фотографії, придбання спільного майна, ведення спільного бюджету, спільні витрати тощо. З врахуванням наведеного апеляційний суд вважає необхідним доповнити рішення суду першої інстанції в частині мотивування.

Щодо доводів апелянта про акта обстеження апеляційний суд зауважує, що перелік осіб, які уповноважені складати акти обстеження житлово-побутових умов має бути визначений положенням відповідної селищної ради.

Щодо зустрічних позовних вимог. Відповідно до частин першої, другоїстатті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК Українивласник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннямистатті 391 ЦК Українипередбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім`ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім`ї наймача.

За ч. 3 цієї статті тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім`ї, які проживають разом з ним, зобов`язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

За ч. 1 ст. 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особи, які вселилися до житлового приміщення з метою догляду за хворими є тимчасовими мешканцями і самостійного права користування житлом не набувають. Вказане корелюється з практикою Верховного Суду, зокрема в постановах № 759/17953/15-ц від 28.07.2020, № 641/2970/17 від 04.11.2020, № 214/1790/18 від 18.02.2021.

Отже, оскільки ОСОБА_3 вселилася до житлового приміщення як тимчасовий мешканець та факт того, що вона являлася членом сім`ї наймача не підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами, то суд першої інстанції дійшов помилкових висновків по суті зустрічного позову, а тому апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення в цій частині та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Враховуючи, що на момент ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про виселення воєнний стан в Україні триває, з метою дотримання права відповідача на соціальний захист під час воєнного стану в Україні, апеляційний суд вважає за потрібне відстрочити виконання цієї постанови в частині виселення із житлового приміщення на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тримісячний строк після його припинення або скасування.

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України змінює та доповнює мотивування рішення в частині первісного позову та скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Ворсуляка Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового приміщення задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням: будинком АДРЕСА_1 , усунувши перешкоди у здійсненні спадкоємцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права користування та розпорядження своїм майном, шляхом виселення ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з будинку АДРЕСА_1 .

Відстрочити виконання постанови Одеського апеляційного суду в частині виселення із житлового приміщення на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тримісячний строк після його припинення або скасування

В іншій частині рішення суду змінити та доповнити мотивування.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда

Повний текст постанови складений 12 лютого 2024 року

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк