Ухвала

від 29.01.2024 по справі 908/793/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/50/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.01.2024 Справа № 908/793/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали скарги вих. № 08-1/01 від 08.01.2024 (вх. № 718/08-08/24 від 12.01.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у справі № 908/793/19

за позовом (первісний стягувач) Приватного акціонерного товариства «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР», (юридична адреса: 01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 60; фактична адреса: 03142, м. Київ, вул. Кржижановського, буд. 4)

новий стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», (юридична адреса: 03178, вул. Київ, пр. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, офіс 23)

до відповідача (боржник) Комунального підприємства «ФАРМ ТМК» Токмацької міської ради, (71701, м. Токмак Запорізької області, вул. Центральна, буд. 55Б)

про стягнення 233254,60 грн. заборгованості за поставлений товар

Особа, дії та бездіяльність якої оскаржуються, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса), (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 58)

За участю представників сторін:

від скаржника (стягувача) Грищенко О.М., на підставі довіреності № б/н від 31.08.2023 (адвокат) ( режимі відеоконференції);

від відповідача (боржника) не з`явився;

від органу ДВС Частюк В.О., на підставі Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

ВСТАНОВИВ

12.01.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/793/19, в якій скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 72231370 щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у справі № 908/793/19, котрі виразилися у винесені постанови від 28.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», та скасувати постанову від 28.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно Протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 12.01.2024 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ на дії державного виконавця щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/793/19 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/793/19 скаргу на дії державного виконавця щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/793/19 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 29.01.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.01.2024 у справі № 908/793/19 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про участь у розгляді скарги на дії державного виконавця щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/793/19 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення за посиланням: vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 29.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Судове засідання 29.01.2024 проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку.

До системи відеоконференцзв`язку 29.01.2024 приєднався представник скаржника (стягувача у виконавчому провадженні).

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) приймав участь в судовому засіданні 29.01.2024 безпосередньо в залі господарського суду Запорізької області.

Представник відповідача (боржника у виконавчому проваджені) в судове засідання 29.01.2024 з розгляду скарги не з`явився, про поважність причин неявки суд завчасно не попередив.

Про дату, час та місце розгляду скарги відповідач повідомлений належним чином відповідно до приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України ухвали суду по справі від 15.01.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, заслухавши думку представників скаржника та органу ДВС з приводу можливості вирішення скарги по суті в судому засіданні 29.01.2024, суд визнав за можливе вирішити по суті скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у справі № 908/793/19 в судовому засіданні 29.01.2024 за відсутністю представника відповідача.

Подана ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» скарга мотивована обставинами, які викладені у самій скарзі та ґрунтується на тому, що 12.07.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову ВП № 72231370 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 № 908/793/19 про стягнення з КП «ФАРМ ТМК» Токмацької міської ради на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 189414,21 грн. основного боргу та 2841,1 грн. судового збору. 28.12.2023 державним виконавцем ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову ВП № 7231370 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку і тим, що в ході проведення виконавчих дії перевірено майновий стан боржника, за результатами чого встановлено, що боржник не має розрахункових рахунків в фінансових установах, за боржником не зареєстроване право власності на транспортні засоби, за боржником не зареєстровано право власності на інше рухоме майно (окрім транспортних засобів), також у боржника відсутнє нерухоме майно, на яке можливо зверни стягнення. Натомість скаржник вважає, що аналіз відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень свідчить, що держаним виконавцем у період з 12.07.2023 по 28.12.2023 не чинено всього переліку обов`язкових дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення суду. Так, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» вважає, що державним виконавцем порушені вимоги Законів України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, щодо періодичності здійснення заходів примусового виконання, зокрема державним виконавцем не проводилася систематична перевірка майнового стану боржника, державним виконавцем не отримано виписку про рух коштів по рахункам боржника із момент вкриття виконавчого провадження (з 12.07.2023 по 28.12.2023), на виявлених рахунках, відкритих боржником, грошові кошти арештовані не були. Крім того, державним виконавцем не було виявлено наявність каси підприємства боржника (шляхом звернення до податкових органів) та не накладено решт на кошти, які заходяться в ній та надходять до неї. Державним виконавцем не вчинено всього можливого переліку дій примусового характеру на предмет перевірки та встановлення джерел доходів та іншого майна/капіталу боржника. При цьому, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить суд зауважити, що з сервісів моніторингу реєстраційних даних українських компаній, які є у вільному доступі у мережі Інтернет, скаржнику стало відомо, що боржник отримував оплати (перерахування коштів) та здійснював різного роду видатки за товари та послуги, реалізовані під час власної господарської діяльності. Також скаржник зауважує, що державним виконавцем не реалізовані всі можливі заходи, передбачені п. 19 ст. 18 Законом України «Про виконавче провадження» та ст. 337 ГПК України, в тому числі щодо тимчасового обмеження ері вика боржника у праві виїзду за межі України. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» зазначає та просить суд врахувати, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника останній є власником нерухомого майн, яке на довгостроковій основі передано в оренду ПП «ПИГМАЛИОН». Таким чином, саржник вважає, що Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) фактично незаконно не виконує судове рішення яке набрало законної сили. Таким чином, порушується законне право ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на примусове виконання судового рішення, що є підставою для задоволення скарги про визнання незаконними дії державного виконавця, котрі виразилися у винесені постанови від 28.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», та про скасування постанови від 28.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

25.01.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) надійшли Заперечення по суті скарги вих. № б/н, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 24.01.2024, (вх. № 1893/08-08/24 від 25.01.2024), в яких державний виконавець проти скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» заперечує, вважає доводи, наведені в скарзі, безпідставними та необґрунтованими та просить суд в задоволені скарги відмовити. Свої заперечення мотивує наступним: згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник КП «ФАРМ ТМК» ТОКМАЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, зареєстрований за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна 55Б, з 07.05.2019 перебуває в стані припинення, керівник (голова комісії з припинення) Шпітько Ігор Володимирович, адреса: Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна 55Б). При перевірці майнового стану боржника неодноразово отримана інформація від Державної податкової служби України, згідно якої боржник має один розрахунковий рахунок відкритий в Казначейство України (ел.адм.подат.) UA778999980385129000000143901. Відповідно до п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Враховуючи викладене, не зрозуміло на які саме рахунки, на думку скаржника, повинен був накласти арешт та виставити платіжні інструкції для списання виконавець, оскільки згідно вищезазначених повідомлень Державної податкової служби України боржник не має жодних відкритих рахунків в фінансових установах. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2023 на все нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в сумі 337762,78 грн. накладено арешт номер запису 33430747, на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП 60174922, виданої 27.09.2019 Токмацьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в межах цієї справи під час перебування виконавчого документа на виконанні в цьому відділі. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.09.2023 за боржником не зареєстровано право власності на земельні ділянки, об`єкти нерухомості, також відсутні будь які записи про право оренди земельних ділянок. Посилання скаржника на отримання доходу боржником від здачі в оренду нерухомого майна ПП «Пигмалион» є хибними, оскільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2023 не містить записів про право власності на нерухоме майно за боржником. Об`єкти нерухомості за РНОНМ: № 441982123110, 441912623110 навпаки належать з 12.03.2020 Приватному підприємству «Пигмалион», код ЄДРПОУ: 24904404 на підставі договору купівлі продажу серія та номер: 305, виданий 10.03.2020. Згідно повідомлень Регіонального сервісного центру МВС та МВС України за боржником право власності на рухоме майно не зареєстровано. Відповідно до повідомлення Державної служби з питань праці ПСМУ Держпраці від 25.08.2023 за боржником право власності на сільськогосподарську техніку, дорожньо-будівельну техніку та меліораторські машини не зареєстровано. Згідно бази даних AGROTechWebAcess за боржником право власності на сільськогосподарську техніку не зареєстровано. Також за боржником право власності на повітряні та морські судна не зареєстровано. Доводи стягувача, заявлені в скарзі щодо арешту коштів, а також отримання боржником доходу від оренди нерухомого майна спростовуються матеріалами виконавчого провадження. В умовах тимчасової окупації РФ Пологівського району Запорізької області відсутня можливість перевірки майнового стану боржника за місцем його реєстрації, а також відібрання пояснень від керівника боржника щодо причин невиконання рішення суду. Також стягувач не позбавлений права повторного пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. За таких обставин, державний виконавець вважає що ним вжиті всі можливі заходи виконавчого провадження та просить суд в задоволені скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи № 908/793/19 і матеріали скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у справі № 908/793/19, дослідивши представлені письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що в квітні 2019 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР», м. Київ до Комунального підприємства «ФАРМ ТМК» Токмацької міської ради, м. Токмак Запорізької області про стягнення 233254,60 грн. заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 15/18-ЗП від 18.01.2018, що складається з: основного боргу в розмірі 189414,21 грн., пені в розмір 22992,12 грн., 20 % річних в розмірі 13033,04 грн. і інфляційних втрат в розмірі 7815,23 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 справу № 908/793/19 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/793/19, присвоєно справі номер провадження справи 4/50/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.05.2019.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 у справі № 908/793/19 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «ФАРМ ТМК» Токмацької міської ради, м. Токмак Запорізької області на користь Приватного акціонерного товариства «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР», м. Київ 189414,21 грн. основного боргу та 2841,21 грн. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

02.09.2019 господарським судом Запорізької області на примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 у справі № 908/793/19 видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі № 908/793/19 здійснено заміну стягувача у справі № 908/793/18 під час примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 по справі № 908/793/19 та наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 по справі № 908/793/19 з Приватного акціонерного товариства «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР», м. Київ на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС», м. Київ.

Статтями 129, 1291 Конституції України передбачено, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.

Вказані конституційні положення знайшли свою реалізацію у Господарському процесуальному кодексі України, а також Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частиною першою статті 18 ГПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зокрема передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суди, здійснюючи відповідний контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації принципу обов`язковості судового рішення.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із тим, що Комунальне підприємство «ФАРМ ТМК» Токмацької міської ради в добровільному порядку не виконувало наказ господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 по справі № 908/793/19, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 по справі № 908/793/19.

12.07.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Косіновим Ігорем Вікторовичем на підстав ст., ст. 3, 4, 24 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72231370 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 № 908/793/19 про стягнення з КП «ФАРМ ТМК» Токмацької міської ради на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 189414,21 грн. основного боргу та 2841,1 грн. судового збору.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Косінова Ігоря Вікторовича від 28.12.2023 ВП № 72231370 виконавчий документ (наказ господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 № 908/793/19) повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України», від 27.07.2004 по справі «Ромашов проти України», від 19.03.1997 «Горнсбі проти Греції» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15.10.2009).

Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

З вище викладеного вбачається, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних («Артіко проти Італії», рішення від 13.05.1980). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття «майна» охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (Постанова Європейського Суду у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»).

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»)

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

У частині 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

У ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт (ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»)

Частиною 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

У відповідності до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

При цьому у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. (ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»)

Крім того, відповідно до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Як вбачається з вищенаведених положень Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надано широке коло повноважень з метою виконання рішення суду.

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, державним виконавцем не було вжито всього передбаченого Законом комплексу заходів примусового виконання рішення суду.

Так, з наданих державним виконавцем Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження № 82690 від 24.01.2024 та інших матеріалів виконавчого провадження вбачається, що при перевірці майнового стану боржника державним виконавцем були зроблені відповідні запити до податкової служби, до органів МВС та інших повноважених органів.

Зокрема, державним виконавцем отримано інформацію від Державної податкової служби України від 12.07.2023, 13.07.2023, 29.09.2023, 03.10.2023, 23.10.2023, 29.10.2023, 30.10.2023, 28.12.2023, згідно якої боржник має один розрахунковий рахунок відкритий в Казначейство України (ел.адм.подат.) UA778999980385129000000143901.

Згідно повідомлень Регіонального сервісного центру МВС та МВС України від 27.07.2023, 29.12.2023 за боржником право власності на рухоме майно (транспортні засоби) не зареєстровано.

Відповідно до повідомлення Державної служби з питань праці ПСМУ Держпраці від 25.08.2023 за боржником право власності на сільськогосподарську техніку, дорожньо-будівельну техніку та меліораторські машини не зареєстровано.

Згідно бази даних AGROTechWebAcess за боржником право власності на сільськогосподарську техніку не зареєстровано.

Також з відкритих інформаційних джерел державним виконавцем встановлено, що за боржником не зареєстровано право власності на повітряні та морські судна.

З наданих державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження вбачається, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2023 на все нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в сумі 337762,78 грн. накладено арешт номер запису 33430747, на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП 60174922, виданої 27.09.2019 Токмацьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області під час перебування виконавчого документа на виконанні в цьому відділі.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Інформаційна довідка № 348499186 від 29.09.2023) за КП «ФАРМ ТМК» Токмацької міської ради не зареєстровано право власності на земельні ділянки, об`єкти нерухомості, також відсутні будь-які записи про право оренди земельних ділянок.

При цьому суд погоджується з доводами державного виконавця, що посилання скаржника на отримання доходу боржником від здачі в оренду нерухомого майна ПП «Пигмалион» є безпідставними, оскільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2023 не містить записів про право власності на нерухоме майно за боржником. З цієї ж Інформаційної довідки слідує, що об`єкти нерухомості за РНОНМ: № 441982123110, 441912623110 навпаки належать з 12.03.2020 Приватному підприємству «Пигмалион», код ЄДРПОУ: 24904404 на підставі договору купівлі продажу серія та номер: 305, виданий 10.03.2020.

Доказів на підтвердження вчинення державним виконавцем інших дій, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», матеріали справи не містять.

Зокрема, в межах наданих Законом України «Про виконавче провадження» повноважень у даному випадку державний виконавець не був позбавлений можливості отримати інформацію про балансову звітність боржника, звернутися із запитом до засновника КП «ФАРМ ТМК» Токмацької міської ради Токмацької міської ради з приводу отримання інформації про наявне майно боржника та про керівника підприємства.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, беручи до уваги ненадання органом ДВС доказів вчинення всіх дій, необхідних для виконання рішення суду у справі № 908/793/19, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання. (ст. 345 ГПК України)

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у справі № 908/793/19 та визнання постанови від 28.12.2023 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Косінова І.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» неправомірною та скасування її.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки державний виконавець вже вчинив певні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та прийняв неправомірну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.1.2023, то суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту права скаржника на виконання судового рішення в даному випадку буде саме визнання такої постанови неправомірною і її скасування.

Стосовно вимоги скаржника про визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 72231370 щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у справі № 908/793/19, котрі виразилися у винесені постанови від 28.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», то суд в цій частині скарги не вбачає підстав для її задоволення, оскільки вважає, що в даному випадку державний виконавець реалізував своє право, надане Законом України «Про виконавче провадження», на повернення виконавчого документа без виконання, хоча воно і ґрунтувалися на неправомірному і передчасному висновку, що проведеними виконавчими діями перевірено майновий стан боржника, за результатами чого встановлено, що боржник не має розрахункових рахунків в фінансових установах, за боржником не зареєстроване право власності на транспортні засоби, за боржником не зареєстровано право власності на інше рухоме майно (окрім транспортних засобів), також у боржника відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 342-343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС», м. Київ на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у справі № 908/793/19 задовольнити частково.

2. Визнати постанову від 28.12.2023 ВП № 72231370 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Косінова І.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» неправомірною.

3. Скасувати постанову від 28.12.2023 ВП № 72231370 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Косінова І.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) повідомити господарський суд Запорізької області та скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС», м. Київ про виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі № 908/793/19.

5. В іншій частині в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС», м. Київ на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у справі № 908/793/19 відмовити.

Копію даної ухвали направити сторонам у справі та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Телефон контакт-центру 0-800-501-492.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.02.2024.

Суддя Н.Г. Зінченко

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.