Постанова

від 01.10.2024 по справі 908/793/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року м.Дніпро Справа № 908/793/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Грищенко О.М.

від відповідача: не з`явився

від ВДВС: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 року (повний текст складено 12.02.2024 року) у справі № 908/793/19 (суддя Зінченко Н.Г.)

за позовом (первісний стягувач) Приватного акціонерного товариства "МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР",

новий стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до відповідача (боржник) Комунального підприємства "ФАРМ ТМК" Токмацької міської ради

про стягнення 233 254,60 грн. заборгованості за поставлений товар,-

особа, дії та бездіяльність якої оскаржуються, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса),-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/793/19, в якій скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 72231370 щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 року у справі № 908/793/19, котрі виразилися у винесені постанови від 28.12.2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", та скасувати постанову від 28.12.2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 року у справі № 908/793/19:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" задоволено частково.

2. Визнано постанову від 28.12.2023 року ВП № 72231370 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Косінова І.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" неправомірною.

3. Скасовано постанову від 28.12.2023 року ВП № 72231370 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Косінова І.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

4. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) повідомити господарський суд Запорізької області та скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС", м. Київ про виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 року у справі № 908/793/19.

5. В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тими обставинами, що державним виконавцем не було вжито всього передбаченого Законом України "Про виконавче провадження" комплексу заходів примусового виконання рішення суду.

Зокрема, в межах наданих Законом України "Про виконавче провадження" повноважень державний виконавець не був позбавлений можливості отримати інформацію про балансову звітність боржника, звернутися із запитом до засновника КП "ФАРМ ТМК" Токмацької міської ради Токмацької міської ради з приводу отримання інформації про наявне майно боржника та про керівника підприємства. При цьому суд дійшов висновку, що оскільки державний виконавець вже вчинив певні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", та прийняв 28.12.2023 року неправомірну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, найбільш ефективним способом захисту права скаржника на виконання судового рішення в даному випадку буде саме визнання такої постанови неправомірною і її скасування.

Південне міжрегіональне управління міністерства юстиції України (м. Одеса) звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 року у справі № 908/793/19 та повністю відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не зазначає, на які саме рахунки виконавець повинен був накласти арешт та виставити платіжні інструкції для списання, оскільки згідно повідомлень Державної податкової служби України боржник не має жодних відкритих рахунків в фінансових установах. А на єдиний розрахунковий рахунок, відкритий в Казначействі України у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, виконавець не має права накладати арешт.

Доводи стягувача, заявлені в скарзі, щодо отримання боржником доходу від оренди нерухомого майна спростовуються матеріалами виконавчого провадження.

В умовах тимчасової окупації рф Пологівського району Запорізької області, відсутня можливість перевірки майнового стану боржника за місцем його реєстрації, а також відібрати пояснення від керівника боржника щодо причин невиконання рішення суду, оскільки керівник юридичної особи боржника також зареєстрований на тимчасово окупованій території.

Апелянт вказує, що юридична особа - боржник перебуває в стані припинення (ліквідації) з 07.05.2019 року. В ході проведення виконавчих дій шляхом отримання відповідей всіх реєструючих органів встановлено відсутність будь - якого зареєстрованого за боржником майна.

Також апелянт зазначає, що виконавчий документ пред`явлено до виконання повторно; під час першого пред`явлення до виконання було встановлено, що на момент перевірки майнового стану боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, майна, яке належить йому на праві власності та за законом підлягає опису, не виявлено. Цей факт підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Підприємство господарської діяльності не веде.

Додатково скаржник зазначає, що стягувач не позбавлений права повторного пред`явлення виконавчого документа на виконання до Відділу.

Апелянт у судове засідання не з`явився; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що державний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу лише у разі, якщо ним у встановленому порядку вжито всіх передбачених законом заходів щодо з`ясування майнового стану боржника та розшуку майна боржника. Проте, як було встановлено вище, державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України не було вжито всіх передбачених законом заходів.

Крім того, згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану боржника з метою належного виконання рішення суду із врахуванням всього періоду перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органі примусового виконання.

Виконавці мають виключно обов`язок на здійснення та вжиття заходів примусового виконання наказу суду, котрий кореспондується із правом вибору здійснення необхідного заходу такого примусового виконання.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Позивач вказує, що матеріали виконавчого провадження №72231370 щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 року по справі №908/793/19 підтверджують, що 12.07.2023 року виконавцем були виявлені рахунки боржника. Натомість, грошові кошти на виявлених рахунках, відкритих боржником, не було арештовано (докази прийняття банківськими установами постанов про арешт відсутні) та, відповідно, й платіжні вимоги на списання коштів не виставлялись жодного разу.

Крім того, державним виконавцем не отримано виписку про рух коштів по рахунках боржника за період з моменту відкриття виконавчих проваджень (12 липня 2023 року по 28 грудня 2023 року).

Також, за доводами позивача, виконавець не був обмежений жодними процесуальними строками на вжиття тих чи інших виконавчих дій.

Позивач звертає увагу на те, що за даними веб-ресурсів "YouControl" - https://youcontrol.com.ua, веб-ресурсі "Опендатабот" - https://opendatabot.ua, "Clarity Project" - https://clarity-project.info боржник отримував оплати (перерахування коштів) та також здійснював різного роду видатки за відповідні товари та послуги, реалізовані під час власної господарської діяльності.

Крім того, керівник боржника відповідно до положень чинного законодавства України за невиконання рішення суду, ухилення від його виконання, перешкоджання у його виконання, а також невиконання законних вимог державного виконавця, до адміністративної та\або кримінальної відповідальності не притягався.

Відповідач у судове засідання не з`явився, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до ч. 1 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2024 витребувано у господарського суду Запорізької області матеріали справи; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення недоліку скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2024 року відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 01.10.2024 року на 09:30 год.

У судовому засіданні 01.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, заслухавши присутнього учасника справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 року у справі № 908/793/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "ФАРМ ТМК" Токмацької міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР" 189 414,21 грн. основного боргу та 2 841,21 грн. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

02.09.2019 року господарським судом Запорізької області на примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 року у справі № 908/793/19 видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 року у справі № 908/793/19 здійснено заміну стягувача у справі № 908/793/18 під час примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 року по справі № 908/793/19 та наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 року по справі № 908/793/19 з Приватного акціонерного товариства "МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС".

У зв`язку із тим, що Комунальне підприємство "ФАРМ ТМК" Токмацької міської ради в добровільному порядку не виконувало наказ господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 року по справі № 908/793/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 року по справі № 908/793/19.

12.07.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Косіновим Ігорем Вікторовичем на підставі ст., ст. 3, 4, 24 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72231370 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 року № 908/793/19 про стягнення з КП "ФАРМ ТМК" Токмацької міської ради на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 189 414,21 грн. основного боргу та 2 841,1 грн. судового збору.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Косінова Ігоря Вікторовича від 28.12.2023 року ВП № 72231370 виконавчий документ (наказ господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 року № 908/793/19) повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, скаржник не погодився з винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.12.2023 року ВП № 72231370 та звернувся з цією скаргою до суду.

На думку колегії суддів суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення вказаної скарги і щодо доводів апелянта вважає необхідним звернути увагу на наступне:

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Законом України "Про виконавче провадження" врегульовані питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, відповідно до наданих Законом "Про виконавче провадження" повноважень під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

За положеннями ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3). Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.4).

Як передбачено ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

За змістом ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Матеріали справи свідчать про вжиття державним виконавцем заходів до виявлення майна боржника, проте суд не вбачає підстав дійти висновку, що такі дії були достатніми та своєчасними.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, боржник Комунальне підприємство "ФАРМ ТМК" Токмацької міської ради зареєстровано за адресою: Запорізька область, м.Токмак, вул. Центральна 55Б, з 07.05.2019 року перебуває в стані припинення, керівник (голова комісії з припинення - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Наразі вказаний населений пункт є тимчасово окупованою територією. Проте, вказані обставини не звільняють боржника від необхідності виконання судового рішення, а виконавця - від здійснення нелажним чином усіх дій для виявлення майна боржника для звернення стягнення.

Так, з наданих державним виконавцем Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження № 82690 від 24.01.2024 року та інших матеріалів виконавчого провадження вбачається, що при перевірці майнового стану боржника державним виконавцем були зроблені відповідні запити до податкової служби, до органів МВС та інших повноважених органів.

Зокрема, державним виконавцем отримано інформацію від Державної податкової служби України від 12.07.2023 року, 13.07.2023 року, 29.09.2023 року, 03.10.2023 року, 23.10.2023 року, 29.10.2023 року, 30.10.2023 року, 28.12.2023 року, згідно якої боржник має один розрахунковий рахунок, відкритий в Казначейство України (ел.адм.подат.) UA778999980385129000000143901.

Згідно повідомлень Регіонального сервісного центру МВС та МВС України від 27.07.2023 року, 29.12.2023 року за боржником право власності на рухоме майно (транспортні засоби) не зареєстровано.

Відповідно до повідомлення Державної служби з питань праці ПСМУ Держпраці від 25.08.2023 року за боржником право власності на сільськогосподарську техніку, дорожньо-будівельну техніку та меліораторські машини не зареєстровано.

Згідно бази даних AGROTechWebAcess за боржником право власності на сільськогосподарську техніку не зареєстровано.

Також з відкритих інформаційних джерел державним виконавцем встановлено, що за боржником не зареєстровано право власності на повітряні та морські судна.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Інформаційна довідка № 348499186 від 29.09.2023) за КП "ФАРМ ТМК" Токмацької міської ради не зареєстровано право власності на земельні ділянки, об`єкти нерухомості, також відсутні будь-які записи про право оренди земельних ділянок.

Проте, вчиняючи вказані виконавчі дії, виконавцем було порушено визначену ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" періодичність перевірки майнового стану боржника. Так не менше одного разу на два тижні виконавець мав здійснювати дії щодо виявлення рахунків боржника та не менше одного разу на три місяці дії щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Також, суд приймає до уваги, що виконавець не був обмежений строком перебування наказу на його виконанні, проте повернув виконавчий документ вже через п`ять місяців, не здійснивши усі можливі заходи для розшуку та встановлення майна боржника.

При цьому, сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч.8 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. В свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника та про наявність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Позивач звертався до виконавця з листом, у якому зазначав, що виконавець не був позбавлений здійснити наступні виконавчі заходи в рамках виконавчого провадження №72231370 щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 року по справі №908/793/19 на предмет перевірки та встановлення джерел доходів, та іншого майна/активів боржника як, зокрема:

у разі виявлення каси накласти арешт на грошові кошти, які знаходять у касі боржника;

здійснити аналіз Автоматизованої системи виконавчих проваджень із метою виявлення, чи не є боржник стягувачем по виконавчих провадженнях;

у разі виявлення, що боржник є стягувачем по виконавчих провадженнях подати вимогу про перерахування коштів в рахунок виконання даних виконавчих провадженнях;

направити запити до відповідних органів щодо наявності у власності боржника належного йому рухомого та нерухомого майна: транспортних засобів (автомобілів, самохідних машин, мотоциклів, тощо), об`єктів нерухомого майна (споруди, будівлі), тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, які містяться в електронних базах даних державних реєстрів, створених після 01.01.2012-2013 років, із врахуванням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", тощо, та котрі містяться в архівах паперових баз даних державних реєстрів, котрі функціонували до 2012-2013 років із врахуванням Наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно"

витребувати від Центру державного земельного кадастру, районного управління земельних ресурсів, сільського (селищної) ради інформації щодо наявності у власності чи у оренді боржника земельних ділянок, із зазначенням їх місцезнаходження, розміру та цільового призначення, із метою встановлення факту вирощування культур, їх опису та арешту.

витребувати від Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України відомості щодо вжиття протягом 2018-2023 років боржником та/або іншими уповноваженими особами боржника дій по відчуженню/продажу належних боржнику транспортних засобів: тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших сільськогосподарських механізмів;

направити запити до ДП "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ" щодо встановлення факту видання боржником протягом 2018-2023 років довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування/розпорядження належним боржнику майном;

витребувати від Фонду Державного майна України відомості про те, чи брав участь боржник участь в приватизації майна.

направити запити до податкових органів щодо встановлення та підтвердження факту перебування боржника протягом 2018-2023 років серед платників земельного податку та/або інших зборів, які справляються за користування землею, у відповідності до норм чинного законодавства України;

направити запити до податкового органу з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника протягом 2018-2023 років

направити запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про надання копії податкового щоквартального звіту за 2022-2023 рік за формою 1-ДФ та/або запиту про надання інформації щодо форми (коди податкових виплат) виплати доходів іншим відповідним суб`єктам щодо оплати за придбані товари, надані послуги та виконанні роботи;

направити запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про надання копії податкового звітності за 2022-2023 роки з метою виявлення формування податку на додану вартість, детальною інформацією щодо податкових контрагентів боржника згідно виписаних/зареєстрованих останнім податкових накладних на ім`я третіх осіб згідно додатку номер 5 до податкової декларації боржника з податку на додану вартість

витребувати від податкових та/або інших компетентних органів щодо встановлення та підтвердження факту перебування боржника серед одержувачів державних дотацій у відповідній сфері господарської діяльності за певною державною програмою - фінансування/підтримка господарської діяльності за рахунок держави;

із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану боржника, направити запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність у боржника ведення книги обліку розрахункових операцій (книга ОРО)/журналу використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО);

з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану боржника, направити запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність у боржника в реєстрі осіб, котрі здійснюють операції з товарами;

із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану боржника, направити запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність у боржника у реєстрі осіб, котрим має бути відшкодовано за рахунок державного бюджету суми податку на додану вартість;

направити запити до районного (обласного) управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, про наявність у електронному реєстрі інспекції інформації про видачу і реєстрацію боржником дозвільних документів та ліцензій на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, та при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

направити запити до департаменту розвитку сфери інтелектуальної власності та інноваційної політики Міністерства економіки України про наявність за боржником в Єдиному реєстрі одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп`ютерних програм, баз даних;

направити запити до структурного підрозділу районного (обласного) підпорядкування - філії "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг" про наявність та/або відсутність боржника серед власників об`єктів промислової власності;

направити запити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність боржника серед власників, які володіють 10% і більше пакетів акцій емітентів, та звісно при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

направити запити до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність боржника серед власників великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підіймальних споруд, парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском пари, трубопроводів пари та гарячої води, та звісно при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

направити керівнику боржнику вимоги про з`явлення до органу державної виконавчої служби та надання документів, які підтверджують та/або спростовують можливість виконання виконавчого документу.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2018 року у справі №12/57, зокрема зазначив, що відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 року у справі "Глоба проти України", Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, помилковим є твердження, що особи примусового виконання мають право щодо вжиття або не вжиття заходів примусового виконання. Виконавці мають виключно обов`язок на здійснення та вжиття заходів примусового виконання наказу суду, котрий кореспондується із правом вибору здійснення необхідного заходу такого примусового виконання. Адже, в противному випадку, вибір одного заходу примусового виконання і повна відмові від іншого примусового виконання, не відповідала б та порушувала вказані вище як рішення Європейського Суду, так і рішень Конституційного та Верховного судів.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо відсутності у державного виконавця правових підстав для повернення стягувачу наказу у справі, оскільки ним не вчинено усіх можливих дій для стягнення за наказом.

У свою чергу, суд погоджується з доводами державного виконавця, що посилання скаржника на отримання доходу боржником від здачі в оренду нерухомого майна ПП "Пигмалион" є безпідставними, оскільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2023 року не містить записів про право власності на нерухоме майно за боржником. З цієї ж Інформаційної довідки слідує, що об`єкти нерухомості за РНОНМ: № 441982123110, 441912623110 навпаки, належать з 12.03.2020 року Приватному підприємству "Пигмалион", код ЄДРПОУ: 24904404 на підставі договору купівлі продажу серія та номер: 305, виданий 10.03.2020 року.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо не накладення арешту на майно боржника в межах даного виконавчого провадження.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2023 року на все нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в сумі 337 762,78 грн. накладено арешт номер запису 33430747, на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП 60174922, виданої 27.09.2019 року Токмацьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області під час перебування виконавчого документа на виконанні в цьому відділі.

Зазначений наказ по справі №908/793/19 вже перебував у виконавчому провадженні № 60174922, в ході якого було накладено арешти на кошти на рахунках та майно боржника, та який в подальшому був також повернутий згідно постанови від 30.06.2020 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У свою чергу, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" залишаються чинними постанови державного виконавця про арешт майна (коштів на рахунках, рухомого та нерухомого майна), адже вказане не є підставою для зняття арешту з майна. А тому накладення арешту повторно у даному виконавчому провадженні не потребується.

Відносно не накладення виконавцем арешту на рахунок, відкритий в Казначействі України (ел.адм.подат.) UA778999980385129000000143901, суд окрім вищенаведеного зазначає, що відповідно до п.7 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Отже, накладення решту на такий рахунок було неможливе.

Щодо посилання скаржника на п. 19 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з яким виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України, а також на ст.337 ГПК України, яка передбачає постановлення господарським судом ухвали про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження, до застосування яких мав, на переконання скаржника звернутися державний виконавець, то виходячи з цих норм, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може застосовується судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення і звернення до суду з таких питань є правом, але не обов`язком виконавця, з чим погоджується колегія суддів.

Самі ж по собі твердження скаржника про уникнення, ухилення боржника від виконання є лише власним припущенням, переконанням скаржника, яке не знайшло свого підтвердження наданими у справу як скаржником, так і Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса), матеріалами.

Проте, відхилення вказаних доводів учасників справи не впливає на правомірність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення скарги на дії державного виконавця, враховуючи належний та ефективний спосіб захисту, шляхом визнання постанови про повернення виконавчого документа неправомірною та її скасування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню, висновки оскаржуваного рішення суду апелянт не спростував.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 року у справі № 908/793/19 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 року у справі № 908/793/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.10.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков