Постанова

від 07.02.2024 по справі 910/466/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 910/466/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від ДП "АНТОНОВ": Парубець Є.О.

від ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО": Проскурня Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "АНТОНОВ"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2023 (повний текст рішення складено 23.06.2023)

у справі № 910/466/22 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Державного підприємства "АНТОНОВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 247 665,60 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО"

до Державного підприємства "АНТОНОВ"

про визнання робіт прийнятими та стягнення 711 802,13 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст первісного та зустрічного позовів

У січні 2022 року Державне підприємство "АНТОНОВ" (далі - позивач; ДП "АНТОНОВ") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО" (далі - відповідач; ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО") про стягнення 247 665,60 грн, з яких: 178 869,60 грн - пеня; 68 796,00 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №23.4489,2020 про закупівлю від 21.01.2021 у частині своєчасного та повного виконання ремонтних робіт.

У лютому 2022 року ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" пред`явлено до господарського суду міста Києва зустрічний позов до ДП "АНТОНОВ" про: визнання робіт з проведення ремонту під`їзної залізничної колії на перегоні від парку під`їзної колії ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" до території АТП ДП "АНТОНОВ" та приймально-відправної під`їзної залізничної колії № 3 і № 5 парку під`їзної колії ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод", проведені ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" згідно з договором про закупівлю від 21.01.2021 №23.4489.2020, прийнятими ДП "АНТОНОВ" від 25.06.2021; стягнення 457 774,44 грн основного боргу, 15 275, 87 грн трьох процентів річних, 89 534, 63 грн інфляційних втрат та 84 230,50 грн пені (з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом невмотивовано не були підписано акт приймання виконаних робіт та не здійснено їх оплату.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/466/22 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково та стягнуто з ДП "АНТОНОВ" на користь ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" 457 774,44 грн вартості фактично виконаних робіт та 6 866,62 грн судового збору, у решті вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Ухвалюючи рішення місцевий суд, серед іншого, зазначив, що:

матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" виконувало роботи за договором із свого матеріалу;

ДП "АНТОНОВ" жодними належними доказами не підтвердило невиконання ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" робіт за договором, а наявне в матеріалах справи листування свідчить про незгоду ДП "АНТОНОВ" фактично не з фактом виконання, а якості виконання, що у свою чергу не є предметом даного спору;

ДП "АНТОНОВ" не надало обґрунтованої заяви щодо виявлених недоліків, не замовило експертизу з метою фіксації якості робіт, проведених ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО";

під час виконання договору ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" фактично заощадило грошові кошти ДП "АНТОНОВ", що не вплинуло на якість робіт;

ДП "АНТОНОВ"до матеріалів справи не представлено документів, з яких можна було зробити висновок про здійснення контролю робіт чи виявлення недоліків під час виконання робіт ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО". Крім того, у судовому засіданні допитаний свідок не навів порядку та способу згідно яких здійснював перевірку робіт;

ДП "АНТОНОВ" лише повідомило виконавця про те, що останнім було неякісно проведено роботи, але жодних конкретних фактів на підтвердження цього не навів. Крім того, жодних комісійних перевірок за участі обох сторін не проводилось, дефектних актів не складалось.

Отже суд дійшов висновку про наявність підстав покладення на ДП "АНТОНОВ" обов`язку оплати фактично виконаних робіт у розмірі 457 774,44 грн на користь ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" та відсутність підстав для покладення на ДП "АНТОНОВ" обов`язку сплати компенсаційних платежів та пені у зв`язку з неможливістю визначення початку періоду прострочення виконання обов`язку з оплати виконаних робіт. Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" про визнання робіт прийнятими 25.06.2021, місцевий суд виходив з того, що така вимога є вимогою про встановлення певних фактів.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

В апеляційній скарзі ДП "АНТОНОВ" просить суд частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/466/22, саме у частині відмови у задоволенні позову ДП "АНТОНОВ" та у частині задоволених позовних вимог ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" і ухвалити у відповідних частинах нове рішення, яким задовольнити позов ДП "АНТОНОВ" у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на:

місцевий суд залишив поза увагою доводи скаржника щодо необхідності застосування положень пункту 6.2. договору за наявності недоліків у наданих виконавцем послугах;

місцевий суд не застосував до спірних правовідносин норми частини 1 статті 853 ЦК України;

місцевий суд не розглянув клопотання про дослідження електронних доказів №12/6852-22 від 26.08.2022 та не навів у судовому рішенні оцінку наданих представниками письмових пояснень;

місцевий суд не встановлював обставин щодо надходження на адресу ДП "АНТОНОВ" акта приймання робіт від 06.09.2021;

мотивувальна частина рішення не відповідає вимогам процесуального закону (ч. 4 ст. 277 ГПК України);

невідповідність висновку місцевого суду щодо заощадження виконавцем грошових коштів замовника дійсним обставинам;

те, що обсяг використаного матеріалу не може свідчити про виконання робіт за договором навіть наполовину;

непропорційне зменшення вартості з 982 800 грн до 457 774, 44 грн порівняно зі зменшенням обсягу використаного матеріалу, який на 90 % менший від запланованого;

висновок місцевого суд про відсутність конкретних доказів неякісного виконання робіт за договором, а також про те, що жодних комісійних перевірок за участі обох сторін не проводилось спростовується матеріалами справи;

висновок місцевого суду про те, що якість виконання робіт за договором не є предметом даного спору не відповідає дійсності, оскільки саме якісне і в строк виконання робіт за договором має наслідком виникнення у замовника обов`язку прийняти роботу, виконану виконавцем, та оплатити її.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" просить суд відмовити в її задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржене судове рішення, з мотивів, викладених у відзиві.

У відзив на апеляційну скаргу включено заяву про подання доказів понесення судових витрат у суді апеляційної інстанції після ухвалення рішення та зазначено у ньому орієнтовний (попередній) розрахунок сум судових витрат, які очікує понести ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" у зв`язку з розглядом справи.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (судді Ходаківська І.П. - головуюча, Демидова А.М., Владимиренко С.В.) за клопотанням ДП "АНТОНОВ" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та відкрито апеляційне провадження у справі № 910/466/22; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 29.11.2023; зупинено дію оскарженого рішення.

У судовому засіданні 29.11.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 20.12.2023 та продовжено строк її розгляду.

Розгляд справи 20.12.2023 не відбувся з технічних причин.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 розгляд справи призначено на 07.02.2024.

У судовому засіданні 07.02.2024 взяв участь представник ДП "АНТОНОВ", який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, скасувати оскаржене рішення у частині відмови у задоволенні позову ДП "АНТОНОВ" та у частині задоволених позовних вимог ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" і ухвалити у відповідних частинах нове рішення, яким задовольнити позов ДП "АНТОНОВ" у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.02.2024 взяв участь представник ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО", який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржене рішення в силі.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи.

ДП "АНТОНОВ" до апеляційної скарги додане клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи. Необхідність проведення експертизи мотивує необхідністю встановлення реального обсягу виконаних ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" робіт та їх вартості.

Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Сукупність наявних в матеріалах цієї справи документів є достатньою для можливості прийняття рішення за результатами розгляду справи.

Суд враховує, що призначення судової експертизи як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ч.1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що відповідачем належним чином не доведено наявності обґрунтованих підстав для призначення судової експертизи. Водночас скаржник не був позбавлений права самостійно замовити експертизу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та надати її суду в якості доказу або ж ініціювати призначення судової експертизи шляхом подання відповідного клопотання до суду першої інстанції. Однак такими своїми правами скаржник не скористався.

Щодо клопотання ДП "АНТОНОВ" про приєднання доказу до матеріалів справи (акт комісійного огляду від 31.07.2023).

Відповідно до імперативних положень частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16).

В своєму клопотанні ДП "АНТОНОВ" посилається на доказ, який датований вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто доказ, якого взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Однак така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні про приєднання доказу до матеріалів справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин

ДП "АНТОНОВ", як замовником, за результатами проведення процедури закупівлі на виконання робіт ДК 021:2015 Код 50220000-3 "Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги" (тендер № 7986533 від 03.11.2020) на електронному торговому майданчику "SmartTender.biz" з переможцем тендеру - ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО", як виконавцем, було укладено договір №23.4489.2020 від 2Е0Е2021 (далі - договір).

Згідно з п.1.1 договору виконавець (ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО") зобов`язується виконати ДК 021:2015 Код 50220000-3 "Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги", проведення ремонту під`їзної залізничної колії на перегоні від парку під`їзної колії ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" до території АТП ДП "АНТОНОВ" та приймально - відправної під`їзної залізничної колії №3 і №5 парку під`їзної колії ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" (надалі - роботи), визначені в специфікації №1 (додатку 1 до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити роботи на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1 сума договору становить 982 800,00 грн.

Термін виконання робіт за договором не повинен перевищувати 90 календарних днів (з урахуванням п.7.1) з моменту підписання договору (пункт 2.1 договору).

ДП "АНТОНОВ" стверджує, що роботи за договором мали були виконані в строк до 31.05.2021 включно.

ДП "АНТОНОВ" вказує на те, що роботи за договором не виконані в строки обумовлені договором та момент звернення із позовом до суду є такими, що не виконані.

По закінченню строку на проведення робіт виконавцем на адресу замовника було надіслано Листа № 195 від 03.06.2021 про зменшення суми договору разом з актом приймання послуг, підписаним з боку виконавця та рахунок № 10 від 03.06.2021 на суму 457 774,44 грн.

Враховуючи факт невиконання робіт, передбачених специфікацією, ДП "АНТОНОВ" як відповідь на адресу виконавця було надіслано лист №229/7813-21 від 06.07.2021 щодо зауважень по якості та об`єму робіт з вимогою привести роботи у відповідність до специфікації № 1.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку ДП "АНТОНОВ" звернулося до відповідача з вимогою № 126/14402-21 від 06.12.2021 про сплату штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання за договором.

Вимогу № 126/14402-21 від 06.12.2021 було отримано ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" 09.12.2021, про що свідчить відмітка на повідомленні про отримання поштового відправлення, проте відповіді на вимогу ДП "АНТОНОВ" надано не було.

Керуючись умовами пункту 4.2 договору, ДП "АНТОНОВ" за період з 01.06.2021 по 21.12.2021 здійснило нарахування та заявило до стягнення 178 869,60 грн пені та 68 796,00 грн штрафу.

ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" заперечує проти задоволення первісного позову, посилаюсь на факт виконання робіт за договором та ухилення ДП "АНТОНОВ" від підписання актів приймання виконаних робіт.

Крім того, ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" звернулось із зустрічним позовом до суду, в якому зазначило таке.

У травні - червні 2021 року спеціалістами ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" виконано роботи згідно з вимогами, зазначеними у специфікації № 1 до договору.

Після фактично виконаних робіт, з урахуванням кількості використаного матеріалу, вартість робіт зменшено Виконавцем до 457 774,44 грн (у т.ч. ПДВ), про що відображено в акті приймання наданих послуг від 03.06.2021 №12, який був направлений на адресу замовника (ДП "АНТОНОВ") разом з фактичною калькуляцією робіт, рахунком на оплату від 03.06.2021 №10 з листом від 03.06.2021 №195.

Згідно з нормами п.6.2 договору замовник має право відмовитися від підписання акта виконаних робіт. У разі відмови замовника від приймання виконаних робіт, у зв`язку з недоліками в наданих виконавцем послугах, сторонами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання виконавцем зауважень замовника, складається двосторонній акт з переліком виявлених недоліків і термінів їх усунення за рахунок виконавця (далі - акт), але не більше 5 робочих днів від дати складання сторонами акта.

ДП "АНТОНОВ" направлені акти не підписало. Листом від 06.07.2021 №229/7813-21 повідомило про виконання робіт виконавцем за договором не в повному обсязі. Чіткої деталізації щодо виявлених недоліків у проведених ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" роботах не надало.

Не зважаючи на це, ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" вдруге звернулось до замовника з листом від 29.07.2021 № 259, яким просило прийняти виконані роботи, підписати додаткову угоду на зменшення ціни договору та направлені акти приймання наданих послуг від 03.06.2021 № 12 з фактичною калькуляцією та оплатити виконані послуги згідно з рахунком на оплату від 03.06.2021 № 10.

На цей лист замовник знову направив відповідь від 19.08.2021 № 229/9780-21, згідно з якою просив направити представника для складання двостороннього акту, в якому буде зазначений перелік виявлених недоліків і терміни їх усунення протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання даного листа. При цьому, замовник знову не зазначив про дату та час складання сторонами двостороннього акту, не зазначив детально які саме порушення допущені з боку виконавця і на яких локаціях.

ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" зазначало, що у специфікації № 1 до договору зазначено про те, що "Усі необхідні матеріали постачаються з боку Виконавця", виконавець виконав роботи за договором із свого матеріалу. Вищезазначене підтверджується фактичною калькуляцією, що була додана позивачем до акту приймання наданих послуг від 03.06.21 №12 та первинною бухгалтерською документацією, а саме: видатковою накладною від 04.05.2021 № РН-0000092, видатковою накладною від 12.05.2021 №185, видатковою накладною від 21.05.2021 №6073, видатковою накладною від 26.05.2021 № 6399.

Крім того, 03.06.2021 за результатами виконаних робіт за договором було складено податкову накладну №3 на суму 457 774,44 грн в т.ч. ПДВ та зареєстровано її у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція від 30 червня 2021 року №1 про прийняття документу. Жодної дії щодо відхилення вищезазначеної податкової накладної з боку ДП "АНТОНОВ" не було здійснено.

Отже, на думку ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО", це може свідчити про те, що ДП "АНТОНОВ" було віднесено на витрати суму проведених виконавцем робіт за договором у розмірі 381 478,70 грн, що відобразилось у фінансовому результаті оподаткування ДП "АНТОНОВ" за 2021 рік, а саме: зменшило податок на прибуток ДП "АНТОНОВ" на суму 68 666,17 грн та збільшило податковий кредит з ПДВ на суму 76 295,74 грн.

ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" стверджує, що замовник жодного разу не надав обґрунтованої заяви щодо виявлених недоліків, не замовив експертизу з метою фіксації якості Робіт, проведених позивачем за зустрічним позовом. Замість цього, лише направляв листи на адресу виконавця з загальними формулюваннями про існування зауважень. Так у листі від 06.07.2021 замовником було зазначено про те що "Існують ряд зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт, а саме по дотягуванню та встановленню відсутніх та дефектних клемних і закладних болтів, досипці колії щебенем та встановленню дефектних резин". До листа не було додано детальної інформацію щодо дефектів у роботі Виконавця, а саме: не надано схему визначенням місць виявленої неякісної роботи; не зазначено кількість недотягнутих клемних і закладних болтів; не зазначено де було виявлено відсутність або дефектність клемних та закладних болтів; не зазначено місць встановлення дефектних резин; не вказано локацій щодо неякісної досипці щебнем.

У листі від 19.08.2021 замовником зазначено, що роботи відповідно до вимог Специфікації № 1 до договору виконані спеціалістами позивача не в повному обсязі, не зазначено жодних деталей неякісної роботи виконавцем. Отже, виходячи із змісту цього листа, можна зробити висновок, що все ж такі роботи позивачем виконані, але не в повному обсязі. Разом з тим, у позовній заяві від 23.12.2021 ДП "АНТОНОВ" зазначає про те, що роботи взагалі не виконані ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО", що не відповідає дійсності. Отже, ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" вважає, що відповідач здійснював листування за договором лише з метою затягування строків оплати.

Строк виконання робіт за договором (враховуючи його дату підписання - 02.03.2021 з боку ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО") становить - 31.05.2021. Акт приймання наданих послуг від 03.06.2021 № 12, виготовлений виконавцем був підставою для оплати виконаних ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" робіт, проте ДП "АНТОНОВ" фактично ухиляється від оформлення вищезазначеного акту.

ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" вважає, що роботи за актом приймання наданих послуг від 03.06.2021 №12 вважаються прийнятими 25.06.2021 - у день отримання замовником вищезазначеного акту, а ДП "АНТОНОВ" у порушення вимог статей 853,858 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт, оскільки не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, а, отже, зобов`язаний оплатити роботи, виконані за договором.

Згідно з пунктом 3.2 договору оплата робіт проводиться в 1 етап: протягом 15 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" стверджує, що акт приймання наданих послуг від 03.06.2021 №12, фактична калькуляція, рахунок на оплату від 03.06.2021 № 10 були отримані ДП "АНТОНОВ" 25.06.2021, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, а тому беручи до уваги той факт, що ДП "АНТОНОВ" не було надано конкретних зауважень щодо якості та кількості проведених робіт, строк для оплати за договором є таким, що настав 19.07.2021.

Посилаючись на вищенаведене, ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" просить суд стягнути з ДП "АНТОНОВ" 457 774,44 грн основної заборгованості за виконані роботи, 148 915,19 грн інфляційних втрат, 20 882,03 грн три проценти річних та пені в розмірі 84 230,50 грн за період з 20.07.2021 по 25.01.2023, а роботи просить визнати прийнятими.

Заперечення ДП "АНТОНОВ" проти зустрічного позову ґрунтуються на твердженнях про відсутність підписаного акта приймання наданих послуг, що свідчить про відсутність підстав проведення оплати за договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується лише у частині відмови у задоволенні позовних вимог ДП "АНТОНОВ" та у частині задоволених зустрічних позовних вимог ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО", а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції переглядається у цій частині.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Укладений між сторонами договір № 23.4489.2020 від 21.01.2021 про закупівлю за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з нормами частин 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з нормами статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Згідно з нормами статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

У специфікації № 1 до договору зазначено про те, що "Усі необхідні матеріали постачаються з боку Виконавця". Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" виконувало роботи за договором із свого матеріалу.

Нормами статті 845 ЦК України передбачено, що підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.

Місцевим судом встановлено, що під час виконання договору ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" фактично заощадило грошові кошти ДП "АНТОНОВ", що не вплинуло на якість.

Згідно з нормами частин 1-3 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Право на перевірку замовником ходу та якості роботи спрямоване на встановлення додаткових гарантій того, що результат робіт буде досягнутий в обумовлені строки та буде відповідати всім вимогам, зокрема щодо якості. Після того, як роботи виконані замовнику важко, а іноді і неможливо перевірити дотримання підрядником всіх вимог до результату робіт. В підрядних роботах це право дозволяє замовнику оперативно реагувати на порушення строків та вимог щодо якості підрядником і своєчасно усувати їх. Це реагування може здійснюватися шляхом надання обов`язкових до виконання вказівок підряднику з питань ходу і якості роботи.

Як зазначив у рішенні місцевий суд, ДП "АНТОНОВ" до матеріалів справи не надано документів, з яких можна було зробити висновок про здійснення контролю робіт чи виявлення недоліків під час виконання робіт ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО". Крім того, у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції допитаний свідок не навів порядку та способу згідно яких здійснював перевірку робіт.

Згідно з приписами частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "АНТОНОВ" лише повідомило виконавця про те, що останнім було неякісно проведено роботи, але жодних конкретних фактів на підтвердження цього не навів. Крім того, жодних комісійних перевірок за участі обох сторін не проводилось, дефектних актів не складалось. Доказів протилежного сторонами до матеріалів справи не представлено.

Відповідно до частини 4 статті 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

ДП "АНТОНОВ" не надало обґрунтованої заяви щодо виявлених недоліків, не замовив експертизу з метою фіксації якості робіт, проведених ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО".

При цьому, ДП "АНТОНОВ" вказавши у листі від 06.07.2021 про існування зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт, а саме по дотягуванню та встановленню відсутніх та дефектних клемних і закладних болтів, досипці колії щебенем та встановленню дефектних резин не додав до вказаного листа схему визначенням місць виявленої неякісної роботи; не зазначено кількість недотягнутих клемних і закладних болтів, не зазначив де було виявлено відсутність або дефектність клемних та закладних болтів, не зазначено місць встановлення дефектних резин, не вказав локацій щодо неякісної досипці щебенем.

Жодних підтверджуючих документів неповноти виконаних робіт не було також й додано до листа від 19.08.2021.

Строк виконання робіт за становить - 31.05.2021. Акт приймання наданих послуг від 03.06.2021 № 12, виготовлений виконавцем був підставою для оплати виконаних ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" робіт, проте ДП "АНТОНОВ" ухиляється від оформлення вищезазначеного акту.

Частиною 1 статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Таким чином, якщо замовник не підписав акт та не висловив обґрунтованих заперечень щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі- приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання виконавцем робіт.

ДП "АНТОНОВ" жодними належними доказами не підтвердило невиконання ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" робіт за договором, а наявне в матеріалах справи листування свідчить про незгоду ДП "АНТОНОВ" фактично не з фактом виконання, а якості виконання, що у свою чергу не є предметом даного спору.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (пункти 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/11534/18).

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, виходячи з оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів (з урахуванням наданої реєстраційної справи), за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю (статті 76 - 79 ГПК України), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав покладення на ДП "АНТОНОВ" обов`язку оплати фактично виконаних робіт у розмірі 457 774,44 грн на користь ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО".

В апеляційній скарзі ДП "АНТОНОВ" зазначає про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою його доводи щодо застосування пункту 6.2. договору, згідно з яким, замовник має право відмовитися від підписання акта виконаних робіт. У разі відмови замовника від приймання виконаних робіт, у зв`язку з недоліками наданих виконавцем послуг, сторонами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання виконавцем зауважень замовника, складається двосторонній акт з переліком виявлених недоліків і термінів їх усунення за рахунок виконавця (далі - акт), але не більше 5 робочих днів від дати складання сторонами акта.

Разом з тим, договором не передбачено алгоритму подальших дій сторін, у випадку, якщо сторони не дійшли згоди щодо виявлених недоліків і термінів їх усунення.

Таким чином, у ДП "АНТОНОВ", як у замовника за договором, було право зібрати комісію і самостійно скласти акт недоліків та направити його виконавцю, або застосувати норми ч. 4 ст. 853 ЦК України, яка передбачає, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Ураховуючи те, що замовником не було визначено чіткого переліку недоліків, а всі листи про наявні недоліки містили загальні формулювання про недоліки до усього переліку робіт, суд не може констатувати факт неналежного виконання ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" робіт за договором.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що пунктом 6.2. договору було погоджено, що: "у разі наявності зауважень та/або недоліків у роботі виконавця - сторони договору лише під час та/або після спільної зустрічі відповідальних осіб сторін, складають двосторонній акт, в якому вже фіксують всі наявні недоліки та визначають строки їх усунення", "за таких умов, саме проведення огляду об`єкта за участі представників обох сторін договору є головною та безумовною підставою для можливості складання двостороннього акту із переліком недоліків та строків їх усунення" і зроблено висновок, що частина 1 статті 853 ЦК України не підлягала застосуванню.

Необхідно зазначити, що пункт 6.2 договору не містить умов про те, що двосторонній акт складається після спільної зустрічі відповідальних осіб. Двосторонній акт міг бути складений і у тому випадку, коли замовник у складі своєї комісії своєчасно виявив перелік недоліків виконаних робіт та направив обґрунтовану претензію з деталізацією недоліків на адресу виконавця, а виконавець, у свою чергу, міг би погодитися повністю або частково з замовником.

Щодо посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не відобразив у оскаржуваному рішенні результатів розгляду клопотання ДП "АНТОНОВ" про дослідження електронних доказів від 26.08.2022 №126/6852-22, суд звертає увагу на те, що згідно ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. У зв`язку з недотриманням цієї вимоги процесуального закону подані докази не могли братися судом до уваги.

Щодо відсутності оригіналу листа ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" від 07.09.2021 № 314 з додатками у ДП "АНТОНОВ" слід зазначити таке

Акт приймання робіт з ремонту залізничної колії від 06.09.2021, що був додатком до листа виконавця від 07.09.2021 № 314 згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, є первинним документом на виконання договору.

Пунктом 6.2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Керівник ДП "АНТОНОВ" згідно з пунктом 6.10 Положення № 88 повинен був письмово повідомити про знищення документів правоохоронні органи. Крім того, керівник ДП "АНТОНОВ" мав призначити комісію для встановлення переліку втрачених документів, яка повинна була розслідувати причини їх втрати або знищення, за результатами роботи якої мав бути складений акт.

Також керівник ДП "АНТОНОВ" повинен був повідомити відповідний орган державної податкової служби про втрату документів.

Надані ДП "АНТОНОВ" до матеріалів справи листи - звернення до Головного управління ДСНС у м. Київ та до Управління вибухотехнічної служби національної поліції України стосуються огляду пошкоджених об`єктів ДП "АНТОНОВ", відображення місць та параметрів впливу пошкоджень, вибухів, загорянь та інше, але не мають відношення до доказування причин відсутності первинних документів на підприємстві.

Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів знищення оригіналу листа ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" від 07.09.2021 № 314 з додатками через їх передачу начальнику цеха 29 Кілякову О.А. - ДП "АНТОНОВ" до матеріалів справи не надано.

Наказ від 30.12.2020 № 2824, наданий представником ДП "АНТОНОВ" до письмових пояснень від 26.08.2022 № 126/6851-22 (додаток 5) не містить інформацію про зберігання документів, пов`язаних з виконанням договору, саме начальником цеху 29 Кіляковим О.А., а лише призначає його відповідальним за організацію і контроль виконання умов договору від 21 грудня 2020 року № 23.4489.2020.

До того ж, наказ від 30.12.2020 № 2824 стосується призначення відповідальної особи за виконання договору від 21. грудня 2020 року № 23.4489.2020, що не стосується предмету даного спору. Договір, який є предметом цього спору був датований 21 січня 2021 року, а укладений сторонами 02 березня 2021 року, про що свідчить відмітка у пункті 12 "Реквізити сторін" у договорі, що надавався ДП "АНТОНОВ" у якості додатка 1 до первісної позовної заяви та про що зазначено на сайті "Ргоzorro".

Під час розгляду справи судом першої інстанції, ДП "АНТОНОВ" не надало до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження отримання оригіналу листа ТОВ "ГРІІІЕКС ЕКО" від 07.09.2021 № 314 з додатками начальником цеха 29 - Кіляковим О.А. у відповідності до своїх внутрішніх нормативних документів (СтАН).

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про своє критичне ставлення щодо ощадливого ведення робіт виконавцем, ураховуючи те, що ним було використано 10 % обсягу матеріалів від запланованого. Це питання досліджувалось судом першої інстанції під час розгляду справи, суд встановлював обставини ремонту копії як на підставі письмових доказів, наданих ДП "АНТОНОВ" до матеріалів справи, так і на підставі пояснень свідка та представника підприємства.

Також варто звернути увагу на те, що у договорі не було зазначено, що заміні підлягають 3000 шт. закладних болтів, 300 шт. підкладок, 13000 шт. прокладок резинових ЦП тощо. Не визначено схематично на якій ділянці залізничної колії потрібно зробити дотягування та заміну запасних частин, поповнення шпальних ящиків та плеча баластної призми та т.ін. У переліку необхідних робіт зазначено лише про орієнтовний перелік матеріалів для виконання робіт.

Тобто, технічне завдання до договору не містило конкретного завдання виконавцю робіт на заміну певних запасних частин на певних ділянках залізничної колії.

Так, згідно з переліком необхідних робіт, визначених специфікацією № 1 до договору, зазначено, що "Послуги повинні бути виконані відповідно до вимог ПТЕ Залізниць, ЦП-0269 (Інструкція з улаштування та утримання колії залізниць України) та інших нормативних документів у галузі залізничного транспорту, "Правила пожежної безпеки в Україні" НАПБ А.01.001.-2014...".

Інструкцією ЦП-0269 передбачений чіткий механізм виявлення та фіксації пошкоджень (несправностей) колії, споруд та земляного полотна, а визначений чіткий алгоритм дій відповідальних за колію працівників у випадку виявлення неякісного (неповного) проведення ремонтних робіт.

ДП "АНТОНОВ" не надало до матеріалів справи актів встановлених форм щодо стану колії до початку ремонтних робіт, де було б зазначено про певну кількість дефектних матеріалів та стан земляного полотна тощо. Також не надано до матеріалів справи книг записів результатів перевірки кошт споруд, колійних пристроїв і стрілочних переводів, які б мали фіксацію недоліків і дефектів після закінчення ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" виконання робіт.

Також слід звернути увагу суду на те, що з дати закінчення ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" ремонтних робіт за договором, на дату розгляду справи судом першої інстанції минуло більше року, при цьому доказів неможливості експлуатації відремонтованої колії, усунення виявлених недоліків власними силами або із залученням інших підрядників до матеріалів справи не надано.

Щодо оплати виконаних робіт у розмірі 457 774, 44 гри та непідписання акта приймання наданих послуг від 03.06.2021 № 12 замовником.

Скаржник вважає, що фактична калькуляція, що була додана до акта приймання наданих послуг від 03.06.2021 № 12, видаткова накладна від 21.05.2021 № 6073, видаткова накладна від 26.05.2021 № 6399 не є достатніми доказами понесення виконавцем цих витрат, оскільки підтверджує лише отримання виконавцем матеріалів від третіх осіб.

Згідно з умовами п. 6.1 договору достатньою умовою для здачі робіт є наявність двостороннього акта виконаних робіт. Таким чином, виконавець взагалі мав право не надавати фактичну калькуляцію та документи, що підтверджували закупівлю матеріалів тощо.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 вищевказаного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам дня прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин і підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Обставини здійснення господарської операції можуть бути встановлені лише на підставі письмових доказів, якими є первинні бухгалтерські документи або інші документи, які переконливо підтверджують реальний рух активів та свідчать про фактичні обставини здійснення відповідної господарської операції.

Аналогічна за змістом правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд має враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейксейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Ураховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

Представлені суду у додатках до позовної заяви видаткові накладні містять усі необхідні визначені законом відомості (реквізити) первинного документа та посвідчують проведення господарської діяльності щодо закупівлі матеріалів виконавцем за договором про закупівлю від 21.01.2021 № 23.4489.2020.

Отже, надані суду ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" документи є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги, адже відповідають вимогам, зокрема статті 9 названого вище Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

ДП "АНТОНОВ не спростовано належними та допустимими доказами в порядку ст.ст.77, 78 ПІК України факт виконання ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" робіт на загальну суму 457 774, 44 грн в межах зазначеного вище правочину.

Щодо непідписання акта приймання наданих послуг від 03.06.2021 № 12 замовником, то слід зазначити, що згідно з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20 неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/ виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 (на яку посилається скаржник) також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а мас лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 (п.п.7.22 -7.25 постанови).

Встановлені судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів обставини виконання ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" робіт з ремонту колії на загальну суму 457 774, 44 гри скаржником не спростовані.

Отже, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "АНТОНОВ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/466/22 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 12.02.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко