Постанова

від 31.01.2024 по справі 752/17126/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/17126/15-ц

головуючий у суді І інстанції Колдіна О.О.

провадження № 22-ц/824/2765/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Голуб С.А., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - адвоката Цибульського Володимира Володимировича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Audi», 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , шляхом його реалізації на торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № 50011777 у розмірі 1 764 027 грн 07 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 лютого 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50011777, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у сумі 517 633 грн 15 коп., що на дату укладання договору еквівалентно 59 361,60 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки «Audi», 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

Також ОСОБА_1 позивачем наданий додатковий кредит у сумі еквівалентній 24 523,80 доларів США, що на дату укладання договору становило 213 847 грн 55 коп., з метою сплати страхових платежів згідно з договором страхування, укладеного на виконання умов кредитного договору.

ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_1 .

На забезпечення виконання зобов`язання 18 лютого 2014 року між сторонами укладений договір застави № 50011777, відповідно до умов якого для забезпечення виконання зобов`язань за договором ОСОБА_1 передано в заставу транспортний засіб «Audi», 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

Позивач посилається на те, що позичальник належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором та не сплатила кредитні платежі за грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року.

04 лютого 2015 року відповідачам надіслані вимоги про дострокове повернення кредиту, які не були виконані.

Позивач вказує, що станом на момент подання позовної заяви розмір заборгованості за кредитним договором становить 1 162 476 грн 54 коп., враховуючи плату за користування кредитом за період з 15 березня 2015 року по 02 жовтня 2015 року.

Крім того, у відповідача виникла заборгованість за додатковим договором у розмірі 79 525 грн 41 коп.

У січні 2019 року позивач подав заяву про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2013 року № 50010638 у розмірі 1 739 923 грн 05 коп., що складається з основної суми заборгованості у розмірі 1 281 597 грн 27 коп., основної суми боргу зі сплати додаткового кредиту у розмірі 127 518 грн 16 коп., збитків у розмірі 74 015 грн 27 коп., штраф у розмірі 106 004 грн 57 коп., 3% річних у розмірі 18 863 грн 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 131 924 грн 37 коп. (а.с. 145-157 т. 1)

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт видачі кредиту та додаткового кредиту, отримання відповідачем кредитних коштів або ж перерахування їх на рахунок продавця автомобіля, та не надано підтвердження щодо розміру заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Порше Мобіліті» - адвокат Цибульський В.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду про недоведення обставин, на які позивач посилається у позові, є помилковим.

Скаржник зазначає, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на купівлю конкретного транспортного засобу («Audi», модель Q7, кузов N? НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2 967 куб. см, рік випуску 2013). Договором застави, а також кредитним договором встановлено цільове призначення кредиту - купівля транспортного засобу.

Також вказує, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам чинного на той час законодавства та вільному волевиявленню сторін; під час укладення кредитного договору позивач була ознайомлена з його умовами, висловила своє волевиявлення шляхом підписання договору і тривалий час виконувала його умови, проводила необхідні сплати, що свідчить про прийняття нею таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Скаржник зазначає, що розрахунки, додані до позовної заяви, базувались на графіку погашення кредиту, який сторони погодили при підписанні кредитного договору. На підставі графіку погашення кредиту позивачем були виставлені рахунки. До позовної заяви також долучено зведену облікову виписку з рахунку клієнта, яка відображає розрахунку між клієнтом і ТОВ «Порше Мобіліті» та підтверджує наявність заборгованості боржника.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що розрахунок заборгованості за відсутності первинних документів не підтверджує факт видачі кредитних коштів позичальнику. Наявні у матеріалах справи документи не містять документального підтвердження суми та дати надання кредиту та додаткового кредиту.

Вказує, що доказів того, що ТОВ «Порше Мобіліті» відкрило ОСОБА_1 кореспондентський, поточний або вкладний рахунок позивачем не надавалося, а наданий позивачем документ під назвою «Зведена облікова виписка з рахунку клієнта ОСОБА_1 » не є первинним документом у контексті Положення № 254.

Від представника ТОВ «Порше Мобіліті» - адвоката Цибульського В.В. надішли письмові пояснення у справі, у яких він посилається на те, що представник відповідача ОСОБА_2 не зазначає у своєму відзиві на апеляційну скаргу щодо неналежності доказу зведеної облікової виписки, яка була долучена до матеріалів справи (а.с. 158 том. 1). Відповідач не заперечував у суді першої інстанції, а також у своєму відзиві на апеляційну скаргу дані, які у відображені у виписці. Також відповідач ОСОБА_1 не спростовує часткового погашення кредиту за договором № 50011777 та факту отримання транспортного засобу за кредитним договором № 50011777. Автомобіль, придбаний ОСОБА_1 було передано позивачу в заставу для забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань за договором.

Позивач намагався долучити до матеріалів справи договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14 лютого 2014 року за № АФК14071, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ауді-Центр Київ», однак суд першої інстанції, не взявши до уваги та не з`ясувавши обставини поновлення відповідних строків на подання даного доказу, відмовив у приєднанні такого договору до матеріалів справи, що зафіксовано у протоколі судового засідання.

Вказує, що умовами кредитного договору визначено, що грошові кошти у розмірі 517 633 грн 15 коп. переведено безпосередньо на рахунок продавця автомобіля ТОВ «Ауді - Центр Київ».

Відповідач ОСОБА_1 , повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила.

Представник позивача - адвокат Цибульський В.В.у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, дійшла висновку про таке.

Судом установлено та з матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» (компанія) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50011777 (а.с. 15-26 т. 1).

Кредитним договором визначено основні умови кредиту:

Сума кредиту: 517 633 грн 15 коп., що еквівалентно на дату укладання договору 59 361,60 доларів США, строком на 60 місяців;

Сума додаткового кредиту: 213 847 грн 55 коп., що еквівалентно 24 523,80 доларів США;

Процентна ставка: 9,90 % змінна ставка відповідно до статті 2.3 загальних умов кредитування;

Разова комісія за надання кредиту: 2,50 % від суми кредиту;

Цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки «Audi», 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2 967 куб. см.;

Спосіб надання кредиту: перерахування на рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «Укрінбанк», Київське відділення № 2, одержувач: ТОВ «Ауді-Цент Київ», ЄДРПОУ 33443216, призначення платежу: за придбання автомобіля;

Дані щодо поручителя: ОСОБА_2 .

Договір між сторонами за участю поручителя складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами та поручителем у відношенні кредиту.

Сторони погодили та підписали графік погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, у якому зазначено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту у доларах США, відповідно до статі 1.3 загальних умов кредитування (а.с. 24-25 т. 1).

Також у вказаному графіку зазначено вартість послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору та орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом (а.с. 25 т. 1).

Пунктом 1.1 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору визначено, що компанія зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. У кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Компанія також може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту у сумі, визначеній у кредитному договорі.

Положеннями пункту 1.4.2 загальних умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється відповідачем у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, яким передбачено щомісячну сплату чергових платежів на відповідну дату поточного місяця.

Сторони також погодили, що відповідно до пункту 8.1 загальних умов кредитування, у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позичальник сплачує пеню в розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

18 лютого 2014 року між ОСОБА_1 (заставодавець) та ТОВ «Порше Мобіліті» (заставодержатель) укладений договір застави транспортного засобу № 50011777 (а.с. 27-30 т. 1).

Пунктом 1.1 договору застави визначено, що заставодавець з метою забезпечення виконання нижче викладених зобов`язань заставляє майно, а саме автомобіль марки «Audi», 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2 967 куб. см.

Предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору купівлі-продажу № АФК14071 від 14 лютого 2014 року, укладеного заставодавцем з ТОВ «Ауді-Центр Київ», та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Згідно з пунктом 1.3 договору застави заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № 50011777, укладеним між сторонами.

Відповідно до зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № 50011777, ОСОБА_1 нараховано до сплати 479 841 грн 70 коп., всього сплачено: 223 961 грн, непогашена сума заборгованості за виставленими рахунками - 255 880 грн 70 коп., що еквівалентно 49 708,07 доларів США та підлягає сплаті у гривні відповідно до обмінного курсу валют, визначеного згідно з умовами кредитного договору на дату сплати заборгованості (а.с. 158-160 т. 1).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У своєму позові ТОВ «Порше Мобіліті» просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором.

Заперечуючи проти позову та проти вимог апеляційної скарги, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на недоведеність позивачем факту видачі кредитних коштів позичальнику.

Зі змісту кредитного договору від 14 лютого 2014 року № 50011777 вбачається, що позичальником за цим договором є ОСОБА_1 .

Також умовами цього договору визначено, що ОСОБА_1 укладеного кредитний договір з ТОВ «Порше Мобіліті» для придбання конкретного чітко визначеного майна - автомобіля марки «Audi», 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2 967 куб. см.

Ідентифікуючі ознаки такого майна (номер кузова, рік випуску, об`єм двигуна) зазначені у цьому договорі, зокрема у пункті щодо цільового призначення кредиту.

Спосіб надання кредиту визначений договором кредиту шляхом перерахування грошових одержувачу ТОВ «Ауді-Цент Київ», ЄДРПОУ 33443216, із призначенням платежу: за придбання автомобіля.

Тобто зміст умов кредитного договору, питання про стягнення заборгованості за яким порушується позивачем, свідчить про те, що отримувачем суми кредиту є ТОВ «Ауді-Цент Київ», а не ОСОБА_1 , яка уклала цей договір для придбання автомобіля у ТОВ «Ауді-Цент Київ».

Указані обставини свідчать про те, що доводи відповідача 2 про недоведеність позивачем факту видачі кредитних коштів позичальнику, є безпідставними, оскільки позичальником є ОСОБА_1 , а за умовами договору кредиту способом надання кредиту є перерахування суми кредиту продавцю транспортного засобу - ТОВ «Ауді-Центр Київ», а не ОСОБА_1 .

Позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, а також у подальшому під час апеляційного перегляду справи заявлялося клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу автомобіля від 14 лютого 2014 року, укладеного між ТОВ «Ауді-Центр Київ» та ОСОБА_1 , та платіжне доручення, однак судами першої та апеляційної інстанції такі докази не прийняті та залишені без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.

У зв`язку із цим у матеріалах дійсно відсутні докази перерахування ТОВ «Порше Мобіліті» на рахунок ТОВ «Ауді-Центр Київ» суми кредиту за придбання ОСОБА_1 транспортного засобу, визначеного у такому договорі.

Однак 18 лютого 2014 року між ОСОБА_1 (заставодавець) та ТОВ «Порше Мобіліті» (заставодержатель) укладений договір застави транспортного засобу, укладений для забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором № 50011777.

Предметом застави за умовами цього договору є автомобіль марки «Audi», 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2 967 куб. см., а пунктом 1.1 договору визначено, що предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору купівлі-продажу № АФК14071 від 14 лютого 2014 року, укладеного заставодавцем з ТОВ «Ауді-Центр Київ», та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Презумпція правомірності цього правочину, а також кредитного договору, визначена статтею 204 ЦК України, відповідачами не спростована.

Усі встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 набула у власність автомобіль марки «Audi», 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , оскільки не будучи власником указаного автомобіля вона не могла укласти указаний договір застави, предметом за яким є автомобіль, для придбання якого вона і отримала цільовий кредит.

Указані обставини залишені судом першої інстанції поза увагою під час ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (частина 2 стаття 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до пункту 1.2. загальних умов кредитування, позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування передбачено, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту визначено в гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

У кредитному договорі визначено застосування обмінного курс за безготівковими операціями Філії «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 1.4.3 загальних умов кредитування, до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до пункту 1.4.3 загальних умов кредитування, виставлено ОСОБА_1 відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за грудень 2014 року - червень 2015 року (а.с. 31-48 т. 1), доказів оплати яких відповідачами не надано.

Відповідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором станом на 29 січня 2019 року становить 1 739 923 грн 05 коп. та складається з

основної суми заборгованості у розмірі 1 281 597 грн 27 коп.,

основної суми боргу зі сплати додаткового кредиту у розмірі 127 518 грн 16 коп.,

збитків у розмірі 74 015 грн 27 коп.,

штрафу у розмірі 106 004 грн 57 коп.,

3% річних у розмірі 18 863 грн 41 коп., а саме: за період 16 грудня 2014 року - 29 січня 2020 року у сумі 1 703 грн 70 коп. та за період 16 січня 2015 року - 29 січня 2020 року у сумі 17 159 грн 71 коп.,

інфляційних втрат у розмірі 131 924 грн 37 коп. за період 16 грудня 2014 року - 29 січня 2020 року.

На підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором позивачем надано:

зведену облікову виписку з рахунку клієнта ОСОБА_1 , у якій відображені суми сплачених нею грошових коштів на погашення кредиту (а.с. 158-160 т. 1);

рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) платежів за грудень 2014 року - червень 2015 року (а.с. 31-48 т. 1);

розрахунок заборгованості у заяві про зміну предмету позову (а.с. 154-156 т. 1).

У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на те, що розрахунок заборгованості за відсутності первинних документів не підтверджує факт видачі кредитних коштів позичальнику.

Однак, окрім розрахунку заборгованості за договором кредиту, позивачем також надано зведену облікову виписку з рахунку клієнта ОСОБА_1 .

Зі змісту частин 1-3 статті 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Враховуючи вказані положення, апеляційний суд вважає, що зведена облікова виписка з рахунку клієнта ОСОБА_1 є належним та допустимим доказом, що підтверджує здійснення позичальником ОСОБА_1 часткової сплати за вказаним кредитним договором та наявність заборгованості за отриманим кредитом.

З огляду на те, що було встановлено вище, а саме, що за умовами договору кредиту - способом надання кредиту є перерахування суми кредиту продавцю транспортного засобу - ТОВ «Ауді-Центр Київ», а не ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про відсутність у обліковій виписці з рахунку клієнта доказів перерахування/отримання безпосередньо позичальником кредитних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

У справі, що переглядається відповідачами не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Крім того, із наданих позивачем документів установлено, що ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості, що свідчить про визнання нею боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідачами не надано власного контррозрахунку, доказів проведення сплати сум за кредитним договором в іншому (більшому) розмірі, ніж зазначав позивач. Не надано й доказів, які б спростовували те, що позивачем не було враховано або правильно враховано платежі, сплачені сплачено на погашення кредитної заборгованості.

Пунктом 1.4.2 Загальних умов кредитування визначено, що повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3).

Згідно з пунктом 3.3. Загальних умов кредитування позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховуєтеся компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення (а.с. 19 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 04 лютого 2015 року направлено на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, у якому кредитор, посилаючись на пункт 3.2 загальних умов кредитування, вимагає дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, що у загальній сумі на поточну дату становило 1 357 056 грн 71 коп. (а.с. 52 т. 1).

Копія указаної вимоги отримана ОСОБА_1 12 лютого 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 53 т. 1).

ОСОБА_2 указана вимога отримана не була та повернулася із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 55 т. 1).

Оцінивши умови кредитного договору від 14 лютого 2014 року № 50011777, Загальні умови кредитування, колегія апеляційного суду, вважає, що звернувшись до позичальника та поручителя з вимогами про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, позивач змінив порядок, умови і строк виконання зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту та додаткового кредиту з нарахованими відсотками та пенею.

А також, колегія апеляційного суду вважає, що у зв`язку з достроковим зверненням стягнення заборгованості, у позичальника відсутній обов`язок виконувати графік погашення кредиту та сплачувати чергові платежі, розмір яких розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі (пункти 1.3.1., 1.4.3. Загальних умов кредитування).

Разом з тим, у позичальника виник обов`язок, передбачений пунктами 3.2., 3.2.1., 3.3. Загальних умов кредитування, повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховуєтеся компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом тридцяти календарних днів з дати одержання цього повідомлення, тобто: з 12 лютого 2015 року.

На підставі викладеного, враховуючи цільове призначення кредиту, яке чітко визначене кредитним договором від 14 лютого 2014 року № 50011777, укладення ОСОБА_1 договору застави транспортного засобу, який належить їй на праві власності та з метою придбання якого нею укладався кредитний договір, а також здійснення ОСОБА_1 часткового погашення кредитної заборгованості, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту видачі кредиту та додаткового кредиту є помилковим.

Окрім стягнення заборгованості основної суми заборгованості за основним та додатковим кредитом, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, позивачем також порушується питання про стягнення з відповідачів збитків у розмірі 74 015 грн 27 коп.

Наявність підстав для стягнення збитків у вказаному розмірі обґрунтовується позивачем тим, що у зв`язку із систематичним порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору позивач був змушений скористатися своїм правом та почати процес повернення заборгованості, для чого він звернувся до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та ТОВ «Юридична фірма «Вернер» для супроводження процесу стягнення заборгованості, підготовки позовної заяви та представництво інтересів позивача.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Отже, плата за юридичні послуги належить до судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

Пунктом 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 зазначено, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18).

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення), такі витрати не підлягають відшкодуванню на підставі статті 22 ЦПК України, а тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково (враховуючи розмір задоволених позовних вимог 95,74 %), а тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на сплату:

судового збору за подання позовної заяви у розмірі 25 334 грн 80 коп. (95,74 % х 26 460 грн 41 коп. : 100% = 25 334 грн 80 коп.), тобто по 12 677 грн 40 коп. з кожного;

судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 37 999 грн 79 коп. (95,74 % х 39 690 грн 62 коп. : 100% = 37 999 грн 79 коп.), тобто по 18 999 грн 89 коп. з кожного;

судових витрат на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 9 574 грн (95,74 % х 10 000 грн : 100% = 9 574 грн), тобто по 4 787 грн з кожного.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - адвоката Цибульського Володимира Володимировича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2013 року № 50010638, у загальному розмірі 1 665 907 грн 78 коп., яка складається з основної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 281 597 грн 27 коп., основної суми боргу зі сплати додаткового кредиту у розмірі 127 518 грн 16 коп., штрафу у розмірі 106 004 грн 57 коп., 3% річних у розмірі 18 863 грн 41 коп., інфляційних втрат у розмірі 131 924 грн 37 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 25 334 грн 80 коп., тобто по 12 677 грн 40 коп. з кожного; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 37 999 грн 79 коп., тобто по 18 999 грн 89 коп. з кожного; витрати на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 9 574 грн, тобто по 4 787 грн з кожного.

Інформація про стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», код ЄДРПОУ: 36422974, адреса місцезнаходження: проспект Павла Тичини, 1В, офіс «В», м. Київ, 02152;

Інформація про боржника: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Інформація про боржника: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 13 лютого 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді С.А. Голуб

О.Ф. Лапчевська