Ухвала

від 17.12.2024 по справі 752/17126/15-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17126/15-ц

Провадження № 6/752/682/24

У Х В А Л А

іменем України

17.12.2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Данілова Т.М. з участю секретаря Солодовник Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду, -

в с т а н о в и в:

постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року частково задоволено позов ТОВ "Порше Мобіліті". Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2013 року № 50010638, у загальному розмірі 1 665 907 грн 78 коп., яка складається з основної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 281 597 грн 27 коп., основної суми боргу зі сплати додаткового кредиту у розмірі 127 518 грн 16 коп., штрафу у розмірі 106 004 грн 57 коп., 3% річних у розмірі 18 863 грн 41 коп., інфляційних втрат у розмірі 131 924 грн 37 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. (а.с. 138 т.2)

19 вересння 20024 руку Голосіївським районним судом м. Києва на підставі вказаного судового рішення були видані виконавчі листи № 752/17126/15.

Постановами від 25.09.2024 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. відкриті виконавчі провадження НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів №752/1726/15, виданих 19 вересня 2024 року Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ТОВ "Порше Мобіліті".

ОСОБА_1 звернувся у суд з заявою про відстрочення виконання рішення суду до 31 грудня 2024 року. (а.с. 169 т.2) Зазначає, що 25.03.2024 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №50011777 від 14.02.2014 року про визнання заборгованості та порядок її сплати, на виконання умов якої заявник як поручитель за кредитним договором зобов"язувався сплатити заборгованість перед позивачем у розмірі 1 500 887,43 грн. до 31 липня 2024 року. На виконання цієї угоди він 13 та 14 травня 2024 року сплатив позивачу 750 443,72 грн., що становить 50% від узгодженої сторонами суми заборгованості. В подальшому стан його здоров"я суттєво погіршився і з 03.06.2024 року йому було встановлено 3 групу інвалідності та призначено сукупність реабілітаційних заходів, які вимагають суттєвих фінансових витрат.

Представник ТОВ "Порше Мобіліті" подав до суду письмові пояснення по справі. Просить відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, посилаючись на безпідставність вимог заявника (а.с. 198).

В судовому засіданні заявник та його представник підтримали вимоги заяви.

Представник ТОВ "Порше Мобіліті" в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року частково задоволено позов ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Звертаючись до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявник зазначає, що він має намір виконати рішення суду в повному обсязі в добровільному порядку. Разом з тим, його матеріальний стан не дозволяє оплатити заборгованість однією сумою. 25.03.2024 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №50011777 від 14.02.2014 року про визнання заборгованості та порядок її сплати, на виконання умов якої заявник як поручитель за кредитним договором зобов"язувався сплатити заборгованість перед позивачем у розмірі 1 500 887,43 грн. до 31 липня 2024 року. На виконання цієї угоди він 13 та 14 травня 2024 року сплатив позивачу 750 443,72 грн., що становить 50% від узгодженої сторонами суми заборгованості. В подальшому стан його здоров"я суттєво погіршився і з 03.06.2024 року йому було встановлено 3 групу інвалідності та призначено сукупність реабілітаційних заходів, які вимагають суттєвих фінансових витрат.

Суд вважає, що вказані заявником обставини хоча й мають місце, однак за їх аналізом та наданням оцінки в розумінні обставин, які б визнали можливість відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку, що матеріали справи за заявою про відстрочення виконання рішення суду не містять доказів, які б вказували на обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року).

Таким чином, в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду необхідно відмовити.

Керуючись ст. 435 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: