Рішення

від 12.02.2024 по справі 742/3216/22

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/16/24

Єдиний унікальний №742/3216/22

Рішення

Іменем України

12 лютого 2024 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Вовченка А.В.

при секретарі судового засідання Пікуль Л.К.,

представника позивача адвоката Берези О.П.,

представника відповідача - ТОВ «Союз Авто» - адвоката Лобок В.М.,

представника відповідача АТ «Страхова компанія «Інго» - Кравченка Р.Ю., в режимі відеоконференції

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Ічня в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Союз Авто» та Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Береза Олег Павлович, звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Свої позовні вимоги мотивує наступним.

23 листопада 2019 року о 13 год., водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом «АТАМАН А-092204», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , переїжджаючи перехрестя 40+850 м , автодороги Київ-Прилуки, виїжджаючи з другорядної дороги на головну , не надав перевагу в русі автомобілю марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі із напрямком руху від м.Прилук у напрямку до м.Київ, що спричинило зіткнення транспортних засобів. У результаті ДТП , 5 осіб отримали різного ступеню тілесні ушкодження, а транспортні засоби- механічні пошкодження.

По факту дорожньо-транспортної пригоди, відомості про вказану подію було внесено до ЄРДР за №12019110130003280 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

У результаті ДТП позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді торако-краніо-скелетної травми; закритої травми грудної клітини (ЗТГК); забій, садна шкіри грудної клітини передньо-бокових відділів зліва; закриту черепно-мозкову травму (ЗЧМТ); струс головного мозку; забійну рану лобної ділянки після ПХО (23.11.2019; перелом правого надколінника без зміщення; садна правого колінного суглобу та правої кисті; перелом кісток носа (підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого.

За результатами проведеної судово-медичної експертизи №119Е від 26.05.2020 року позивачу заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості.

Оскільки внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_2 позивачу була завдана шкода спричиненням тілесних ушкоджень, тому постановою слідчого позивач визнаний

потерпілим у кримінальному провадженні.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30. 06. 2023 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності.

На момент ДТП , водій автобуса «АТАМАН А-02204» ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Союз Авто» і цивільно-правова відповідальність водія автобуса була застрахована у ПрАТ «АСК Інго Україна» за полісом № АО/1523353, яке змінило назву на АТ «СК «Інго» , укладеним між власником автобуса ТОВ «Союз Авто» та ПрАТ «АСК ІНГО Україна, з терміном дії з 30.07.2019 року по 29.012020 року. Цим полісом ліміт відповідальності страховика за завдану шкоду життю та здоров`ю одного потерпілого становить 200 000 грн., а за майнову шкоду 100 000грн. на одну потерпілу особу. Розмір франшизи становить 2000 грн.

Загальна сума документально підтверджених витрат, понесених позивачем на лікування становить 25 421,90 грн. (безпосереднє придбання медичних препаратів і засобів реабілітації + 20040 грн. (послуги про його доставлення в лікувальні та реабілітаційні заклади) =45 421,90 грн.

Розмір моральної шкоди , який підлягає стягненню із АТ «СК «Інго» становить 1271,24 грн (25421,90 х5%).

Розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ТОВ «Союз Авто» позивач оцінює у 70 000,грн. Внаслідок ДТП позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у звязку з ушкодженням здоровя. На початковому етапі лікування через нестерпний біль , він був змушений постійно приймати знеболюючі та заспокійливі препарати, погіршився сон, гострі болі час від часу він відчуває і зараз, сон так і не нормалізувався.Це спричинило сильну виснаженість організму та емоційну нестабільність Не пройшов страх керування автомобілем. В результаті перелому нижньої кінцівки не може нормально рухатися та відчуває дискомфорт при пересуванні, а також вести активний спосіб життя , як раніше. Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 70 000,грн.

Просить стягнути з АТ «СК «Інго» , збільшивши позовні вимоги на суму понесених витрат на лікування на 7824,36 грн., а всього стягнути на його користь 53 246,26 грн. та на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 1271,24 грн. , з ТОВ «Союз Авто» 68 728,76 відшкодування моральної шкоди та 2000грн. на відшкодування матеріальної шкоди (розмір франшизи), а всього 70 728,76 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача АТ «СК «Інго» проти позову заперечував. ДТП сталась 23.11.2019 року , з огляду на те, що позивач не звертався з заявою на виплату страхового відшкодування до відповідача, відповідно станом на сьогоднішній день , строк встановлений п.п 37.1 та 37.1.4 Закону вже пропущений, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Сума у розмірі 23 764,34 грн. не відноситься до витрат на лікування травм, отриманих позивачем в ДТП, зокрема частина чеків нечитабельні, частина наданих чеків на оплату благодійних внесків, невідомі медичні послуги, заявлені витрати на послуги з перевезення з м.Виноградів до м.Прилуки з невідомих причин. Отже, обгрунтовані та доведені витрати позивача на лікування складають 21 657,56 грн. + 6 726,64 додаткові витрати на лікування, отже розмір страхового відшкодування може складати 28 384,20 грн. Отже обгрунтованими та доведеними є витрати позивача на лікування в розмірі 21 657,56 грн., а тому розмір моральної шкоди складає 1 082,88 грн.

Відповідачем ТОВ «Союз Авто» на відзив не подано.

Позивач звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 22 листопада 2022 року.

25 листопада 2022 року справа направлена до Чернігівського апеляційного суду для визначення підсудності , оскільки позивачем у справі є голова Прилуцького міськрайонного суду. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року справа направлена за підсудністю до Ічнянського районного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу для розгляду скеровано судді Ічнянського районного суду Карапиш Т.В. Ухвалою судді від 17 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Після усунення недоліків 03 лютого 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

14 лютого 2023 року позивачем ОСОБА_1 . головуючій Карапиш Т.В. заявлений відвід.16 лютого ухвалою судді Карапиш Т.В. заяву ОСОБА_1 про відвід передано для вирішення питання, іншому судді. Згідно авторозподілу від 20 лютого 2023 року головуючим призначено суддю Вовченка А.В. Ухвалою Ічнянського районного суду від 22 лютого 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Карапиш Т.В. відмовлено. 28 лютого 2023 року від представника позивача адвоката Берези О.П. надійшла заява про відвід головуючій у справі Карапиш Т.В. 28 квітня 2023 року ухвалою судді Карапиш Т.В. в задоволенні заяви про відвід відмовлено. Справа неодноразово призначалась до розгляду та відкладалась з різних причин. 12 грудня 2023 року головуюча по справі Карапиш Т.В. заявила самовідвід, який ухвалою суду задоволений.

Згідно протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями головуючим призначено суддю Вовченка А.В. Ухвалою суду від 19 грудня 2023 року цивільна справа прийнята до свого провадження та призначено підготовче судове засідання. 10 січня 2024 року закрите підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Береза О.П. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник АТ «СК «Інго» в судовому засіданні заперечував проти позову, згоден з витратами , які поніс позивач у зв`язку з лікуванням після ДТП, в іншій частині позову відмовити.

Представник відповідача ТОВ «Союз Авто» з позовом про стягнення моральної шкоди не згоден. Позивач в заяві посилається на те, що він не міг приділяти належну увагу сину та не міг надавати дитині утримання та забезпечення. Однак зарплата голови суду дозволяє навіть під час хвороби матеріально забезпечити членів своєї родини. Окрім того позивач , як на одну з підстав завдання моральної шкоди, зазначає, що водій автобуса ОСОБА_2 навіть не вибачився перед позивачем, але водій ОСОБА_2 не був визнаний судом винуватим, він і сам під час ДТП отримав переломи і тривалий час лікувався. В кінці пояснень просив стягнути з ТОВ «Союз Авто» моральну шкоду, враховуючи обставини справи, у розумних межах, відповідно до вимог закону.

Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився з невідомих причин.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши

фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змістуст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки

оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судомвстановлено, що 23 листопада 2019 року о 13 год., водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом «АТАМАН А-092204», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , переїжджаючи перехрестя 40+850 м , автодороги Київ-Прилуки, виїжджаючи з другорядної дороги на головну , не надав перевагу в русі автомобілю марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі із напрямком руху від м.Прилук у напрямку до м.Київ, що спричинило зіткнення транспортних засобів. У результаті ДТП , 5 осіб отримали різного ступеню тілесні ушкодження, а транспортні засоби- механічні пошкодження.

По факту дорожньо-транспортної пригоди, відомості про вказану подію було внесено до ЄРДР за №12019110130003280 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

У результаті ДТП позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді торако-краніо-скелетної травми; закритої травми грудної клітини (ЗТГК); забій, садна шкіри грудної клітини передньо-бокових відділів зліва; закриту черепно-мозкову травму (ЗЧМТ); струс головного мозку; забійну рану лобної ділянки після ПХО (23.11.2019; перелом правого надколінника без зміщення; садна правого колінного суглобу та правої кисті; перелом кісток носа (підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого.

За результатами проведеної судово-медичної експертизи №119Е від 26.05.2020 року позивачу заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30. 06. 2023 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За полісом № АО/1523353 АТ «СК «Інго» , укладеним між власником автобуса ТОВ «Союз Авто» та АТ «СК Інго», з терміном дії з 30.07.2019 року по 29.012020 року. Цим полісом ліміт відповідальності страховика за завдану шкоду життю та здоров`ю одного потерпілого становить 200 000 грн., а за майнову шкоду 100 000грн. на одну потерпілу особу. Розмір франшизи становить 2000 грн.

За приписами частини першої, пункту 9 частини другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної шкоди.

Частиною 1ст. 1167 ЦК Українивстановлені загальні підстави відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Згідно з даною нормою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч. 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано

каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1187 ЦК Українипередбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що джерело підвищеної небезпеки, а саме :транспортний засіб марки «АТАМАН А-02204, яким керував ОСОБА_2 перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Союз Авто» , який і спричинив ДТП належить ТОВ «Союз Авто», та відповідно до вимог ч. 1ст. 82 ЦПК Українидана обставина не потребує доказування.

На момент ДТП , водій автобуса «АТАМАН А-02204» цивільно-правова відповідальність водія автобуса була застрахована у ПрАТ «АСК Інго Україна» за полісом № АО/1523353, яке змінило назву на АТ «СК «Інго» , укладеним між власником автобуса ТОВ «Союз Авто» та ПрАТ «АСК ІНГО Україна, з терміном дії з 30.07.2019 року по 29.012020 року.

Так, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч. 1ст. 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує

шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченоїст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з приписів статей 1187 та 1172ЦК України, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №760/28302/18-ц та від 02.11.2020 у справі №133/1238/17.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Суд встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, тому , відповідно до норм ЦК та Правил дорожнього руху є належним володільцем пошкодженого у результаті ДТП автомобіля, а згідно положень Закону №1961-ІV для цілей цього Закону визнається його власником , тобто він правомірно володів цим майном ,відповідно має право на отримання відшкодування завданої шкоди.

Аналогічні за змістом висновки зазначені Верховним Судом у постановах від 07.11.2018 у справі №200/21325-ц та у справі №755/2656/19.

Так, позивачем визначено моральну шкоду в розмірі 70000,00 грн., разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд не погоджується з вказаним розміром моральної шкоди, враховуючи, також, те, що розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Згідно з пунктом 9Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок вказаної ДТП, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди вказаний позивачем у позову є дещо завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди.

Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Отже, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 20000 гривень, що є достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому з боку відповідача немайнової шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за отриману ним моральну шкоду.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

Що стосується стягнення матеріальної шкоди за спричинену шкоду здоров`ю, то суд зазначає наступне.

Позивач дійсно отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП. У ході лікування він безумовно поніс витрати на своє лікування, а саме: придбання медичних препаратів і засобів реабілітації на суму 25421 ,90 грн. після ДТП та 7824,36 грн. затрачених на лікування посттравматичних ускладнень організму позивача у період з 07 березня по 20 березня 2023 року, тому загальна сума витрачена на лікування позивача ОСОБА_1 складає 23246,26 грн. Відповідно до ст.26-1 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «г» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону _ МТСБУ) відшкодовується потерпілому- фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Тому розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню із АТ «СК «Інго» становить 1162,31 грн.

Сума у розмірі 23764,34 грн. не відноситься до витрат на лікування травм, отриманих позивачем в ДТП, оскільки витрати , пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням , діагностикою, лікуванням, протезуванням та необхідність їх здійснення мають бути документально підтверджені відповідним закладом охорони здоров`я. Тому в цій частині узадоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення (п.6 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»).

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового

мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, за які повинен бути сплачений судовий збір: про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 54517,50 з ПАТ «Страхова компанія «Інго» та моральної шкоди в розмірі 70000 грн з ТОВ «Союз Авто».

При цьому суд зазначає, що позовну вимогу майнового характеру (24408,57 грн. , що становить 44,8 відсотка) та позовну вимогу про стягнення моральної шкоди (20000 грн., що становить 28,6% ) задоволено частково.

За змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно, тощо). Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова КЦС ВС від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц).

Приймаючи до уваги вимоги ст.141 ЦПК України та враховуючи те, що позивач на підставі п.6 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір, а саме: з ТОВ «Союз Авто» у розмірі 866,00 грн. та з АТ Страхова компанія «Інго» у розмірі 542,62 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8-13, 18, 19,77-79, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 979, 980, 999, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування» та Законом України «Про судовий збір», суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Авто» та Акціонерного товариства «Страхова компанія «»Інго»», третя особа : ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» (код ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 23246,26грн.та моральнушкоду в сумі 1162,31грн.,а всього24408(двадцятьчотири тисячічотириста вісім)грн.57коп.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Союз Авто» (код ЄДРПОУ 31934006) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь держави судовий збір у розмірі 542,62 грн.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Союз Авто»на користь держави судовий збір у розмірі 866,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн. - невідомий.

Відповідач : ТОВ «Союз Авто» (м. Бровари вул. Щолківська,1 Київська область , код ЄДРПОУ 31934006).

Відповідач : Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» (м. Київ вул. Бульварно-Кудрявська,33 код ЄДРПОУ 16285602).

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2024 року.

Суддя А. В. Вовченко