Рішення

від 06.02.2024 по справі 756/2923/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/68/24

756/2923/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

за участю відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Третя особа Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн І.М. про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя та виключення майна зі спадкової маси,-

ВСТАНОВИВ:

08.03.2023 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що починаючи з 2003 року вона разом з чоловіком ОСОБА_6 та сином ОСОБА_3 проживали однією сім`єю у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Вели спільний побут, приймали участь у вихованні дитини, мали спільний бюджет та спільне майно, а саме: земельну ділянку площею 0,7768 га, частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , 1/3 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , транспортний засіб марки ВАЗ, р.н. НОМЕР_1 . Починаючи з 2015 року ОСОБА_6 також періодично проживав разом зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_7 та дружиною (позивачем) у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . 06.03.2018 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, внаслідок чого було відкрито спадкову справу. Державним нотаріусом було визначено коло спадкоємців, а саме: ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_3 (син) та ОСОБА_5 (дочка). При зверненні позивача до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно отримала відмову, у зв`язку з тим, що шлюб між спадкодавцем та позивачем було зареєстровано 06.03.2018 року, водночас як право власності на спільне майно у спадкодавця було набуто до реєстрації шлюбу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14.03.2023 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

17.04.2023 року відповідачем ОСОБА_5 подано до Оболонського районного суду м. Києва відзив на позовну заяву в якому остання зазначає, що обставини, викладені у позовній заяві, не у повній мірі відповідають дійсності. Крім того, позивач прагне перекрутити ту дійсну ситуацію, що склалася та незаконно заволодіти спадковим майном за відсутності на те правових підстав. Так, позивач разом з померлим батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . З цього часу, тобто з жовтня 1996 року, позивач та померлий батько почали проживати однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що спростовує твердження позивача про початок проживання лише з у серпні 2003 року. За час їх проживання однією сім`єю з жовтня 1996 року, ними було придбано у спільну сумісну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, частина квартири має входити до складу спадкового майна померлого батька. Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 набули нерухоме майно у спільну часткову власність, а саме будинок АДРЕСА_2 . З огляду на ту обставину, що вказаний будинок належить позивачу та померлому батьку на праві спільної часткової власності, з визначенням часток кожного з них у праві власності, тому режим спільної сумісної власності на будинок, не розповсюджується. Щодо житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_4 то він належить ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності у частці 1/3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, тобто набуте у порядку спадкування, а тому не відноситься до спільної сумісної власності. Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224986600:01:003:0093 площею 0,7768 га, належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку та не відноситься до спільної сумісної власності, як зазначає позивач.

18.04.2023 року відповідачем ОСОБА_3 подано до Оболонського районного суду м. Києва відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що посилання позивача на встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем є обґрунтованими, спрямовані на реалізацію та захист власних прав та інтересів, як дружини та члена сім`ї. матеріали справи містять належні та допустимі докази на підставі яких можна встановити безпосередній факт подружніх відносин між позивачем та спадкодавцем та не порушують прав та інтересів інших спадкодавців.

17.04.2024 року на адресу Оболонського районного суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.04.2023 року позовну заяву надано строк позивачу ОСОБА_4 для усунення виявлених недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

25.04.2023 року на адресу Оболонського районного суду м. Києва, на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2023 року, позивачем ОСОБА_4 подана позовна заява про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя та виключення майна зі спадкової маси.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12.06.2023 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн Інна Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя та виключення майна зі спадкової маси передано за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12.06.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_3 , Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн Інна Миколаївна про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя передано за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023 року, справа передана до провадження судді Соловей Г.В.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2023 року прийнято до розгляду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн Інна Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя та виключення майна зі спадкової маси та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_3 , Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн Інна Миколаївна про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя залишено без руху.

26.10.2023 року, через канцелярію суду відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя та виключення майна зі спадкової маси, в якому просив встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_4 та спадкодавця ОСОБА_6 та визнати майно, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , транспортний засіб марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , спільною власністю подружжя.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_3 , Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн Інна Миколаївна про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя разом з усіма додатками повернуто особі, що її подала.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала ослалася на його безпідставність та необґрунтованість, просила в задоволенні відмовити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, на електронну пошту суду надіслав клопотання про розгляд справи в його відсутність.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, на адресу суду надіслали листа про розгляд справи у відсутність їх представника.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що 06 березня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області від 06.03.2018 року, актовий запис № 57 та видано свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 виданим Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.09.2020 року.

Згідно Довідки Одинадцятої київської державної нотаріальної контори № 3955/763/2020 від 20.05.2021 року вбачається, що у провадженні нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 763/2020 після смерті ОСОБА_6 , 1968 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями згідно закону (першої черги) є дружина спадкодавця ОСОБА_4 , позивач по справі та діти спадкодавця ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , відповідачі по справі.

Позивач реалізуючи своє право на спадщину звернулася до Державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право власності на транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ модель 210994, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.01.2022 року ОСОБА_8 , державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальних дій видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя на майно у зв`язку в тому числі з відсутністю документів, що посвідчують право спільної сумісної власності подружжя на зазначене майно.

08.03.2023 року позивач звернулася до Оболонського районного суду міста Київ з позовом та просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 12.08.2003 року по 06.03.2018 року включно.

В подальшому уточнила позовні вимоги та просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у період з 12.08.2023 року по 06.03.2018 року включно. Визнати житловий будинок та автомобіль спільною власністю подружжя та виключити зі спадкової маси.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Позивач однією з вимог просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у період з 12.08.2023 року по 06.03.2018 року включно.

Відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

КпШС України передбачав, що права та обов`язки подружжя, породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (стаття 13 КпШС України).

Із набранням чинності СК України, правовий режим спільної сумісної власності, за загальним правилом, був поширений і на майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу (стаття 74 СК України).

Отже позовні вимоги щодо факту проживання жінки та чоловіка до 01 січня 2004 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не має правового значення для підтвердження належності майна до спільної сумісної власності, а тому в частині позовних вимог щодо встановлення факту проживання позивача з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 12.08.2003 року по 01.01.2004 року не підлягає до задоволення.

На підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , позивач посилається на народження спільної дитини.

При розгляді справи судом встановлено що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 , який було розірвано 20 листопада 1997 року, що підтверджено Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_5 виданого відділом РАГС Ватутінського району м. Києва від 13.01.1998 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у період вказаного шлюбу у позивачки народився син ОСОБА_10 . Як вбачається з Довідки відділу РАГС Деснянського районного УЮ у місті Києві № 146/02-0540 від 25.06.2003, на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва № 2-25 від 17.06.2002 року були внесені зміни до актового запису про народження № 169 від 28.01.2019 року ОСОБА_11 та виключені відомості про батька дитини ОСОБА_9 .

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18) зроблено правовий висновок про те, що перебування в зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18).

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Згідно Договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.04.2013 року посвідченого Сушановою Т.В., приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області, зареєстрованого в реєстрі за № 527 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 прийняли та оплатили в рівних долях кожен житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ВАЗ НОМЕР_1 2008 року випуску, зареєстрований 21.02.2008 року за ОСОБА_6 .

На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю позивач зазначила про спільне проживання за однією адресою та спільний відпочинок, на підтвердження до позовної заяви були надані копії фотографій.

Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19). Спільна присутність на святах та відпочинку не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю. ВС підкреслив, що роздруківки фотознімків з соціальних мереж свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу близьких, романтичних стосунків. Такі відносини не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними.

Щодо наданих показань свідків, які викладенні у письмовому вигляді та додані до позову, суд не бере їх до уваги так, як вони були надані з порушенням передбаченим нормами ЦПК України їх отримання (свідки не були повідомленні про кримінальну відповідальність та не приймали «присягу свідка», а тому є неналежними та недопустимими доказами.

Також, суд не бере до уваги докази щодо квитанцій про сплату за комунальні послуги (газ, світло, ..) які надавалися за адресою житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 так, як вказаний будинок було придбано позивачем та ОСОБА_6 по кожним і витрати по його утриманню належали власникам. Будь- яких договорів про зміну оплати витрат між ними не укладалося.

Твердження позивача про реєстрацію позивача разом із ОСОБА_6 за однією адресою в місті Києві, та її участь у похованні ОСОБА_6 , спільні фотографії про спільний відпочинок, присутність на святах, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

З огляду на зазначене, встановивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження спільного проживання сторін, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, суд дійшов висновку про те, що фотокартки зі спільного відпочинку не містять інформації щодо предмета доказування, та не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту (Постанова В,С від 24.02.2022 справа № 761/4449/19, провадження 61-200св21).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18.

Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що факт спільного проживання позивача та ОСОБА_6 , було фактично встановлено у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 року у справі № 760/3157/21 провадження № 61-5403св23, однак суд не може погодитися з даними твердженнями.

Так, 12 жовтня 2023 року Верховний Суд розглянув скаргу ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду від 18 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , треті особи Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн І.М., ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про усунення від спадкування, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду без змін де у задоволенні позову відмовлено. При цьому судом не досліджувалися докази на встановлення факту спільного проживання позивача та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Таким чином, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу на час придбання спірного майна.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України, вважати спірне майно, набуте ОСОБА_6 у період після 01 січня 2004 року, таким, що належить позивачу на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_6 , як чоловікові та жінці, що проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

За положеннями ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеності та необґрунтованості.

Згідно ст. 141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст. ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Третя особа Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн І.М. про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя та виключення майна зі спадкової маси залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 15.02.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей