Ухвала

від 16.02.2024 по справі 495/377/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/125/24

Справа № 495/377/22

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

16.02.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 495/377/22

Номер провадження: 22-з/813/125/24

Одеський апеляційний суд в особі судді судової палати з розгляду цивільних справ Заїкіна А.П.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Назарової М.В. та секретаря судового засідання під час розгляду цивільної справи за позовом Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, подану керуючим справами (секретарем) виконкому Затоківської селищної ради Чередниченко Ю.А., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державного реєстратора Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної Олени Дмитрівни, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Омарової Віолетти Султанівни про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2023 року задоволено частково заяву відповідача ОСОБА_9 про залишення позовної заяви без розгляду, повернення позовної заяви. Суд залишив без розгляду позовну заявою Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, подану керуючим справами (секретарем) виконкому Затоківської селищної ради Чередниченко Ю.А.. Відмовив у задоволені іншої частини заяви.

Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, в особі представника - адвоката Царенка О.О., 30 жовтня 2023 року звернулась з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2023 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 справу передано для розгляду колегії суддів у складі - головуючої судді (судді-доповідача) Назарової М.В., суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П..

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до розгляду на 23 січня 2024 року о 17:00 год..

У судовому засіданні 23 січня 2024 року розгляд справи відкладено на 09 квітня 2024 року на 14:20 год..

12.02.2024 року від ОСОБА_1 надійшов відвід судді Назаровій М.В. та секретарю судового засідання. Заява про відвід обґрунтована тим, що суддя Назарова М.В. не може розглядати справу, а секретар судового засідання не може брати участь у розгляді справи та підлягають відводу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України. Заявник посилається на неотримання ним копії апеляційної скарги, ухвали про відкриття провадження та судової повістки про судове засідання 23 січня 2024 року. Про зазначені обставини йому стало відомо - 08 лютого 2024 року від відповідача ОСОБА_9 , який повідомив йому про наявність апеляційного провадження, а також надав копії відповідних процесуальних документів. Вважає, що фактично із-за бездіяльності секретаря судового засідання та головуючого у справі суддя, яка безпосередньо несе відповідальність та в межах чинного процесуального законодавства здійснює головування та контроль за діями секретаря, судовий розгляд, який було призначено на 23 січня 2024 року, без активних дій ОСОБА_9 на цьому судовому засіданні, міг закінчитися розглядом справи по суті, без належного повідомлення всіх сторін у справі, зокрема, заявника. Вказане є порушенням порядку вручення судових повісток, передбаченого Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, що затверджена наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) та ст. 130 ЦПК України. Вважає, що існує ризик того, що прояв такої безвідповідальності, неуважності тощо може свідчити виключно про те, що з боку головуючого у справі та секретаря є прояв неупередженості та необ`єктивності, а не лише порушення трудової дисципліни та проявом безвідповідального ставлення до своїх посадових обов`язків. Позивачем у справі є особа, яка з використанням особистих зв`язків в Одеській області, які вона має у зв`язку із колишньою депутатською діяльністю, може впливати на прийняття рішень тими чи іншими суб`єктами.

Вважає, що вищезазначені обставини свідчать про те, що суд надає перевагу одній стороні, порушує принципи неупередженого ставлення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.02.2024 року відмовлено у задоволенні заявленого відводу. Справа передана до канцелярії апеляційного суду з метою визначення судді для вирішення питання про відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 року, здійсненого у встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України порядку, визначено суддю Заїкіна А.П. для вирішення питання про відвід судді Назарової М.В. та секретаря судового засідання.

Матеріали цивільної справи були отримані суддею Заїкіним А.П. - 15.04.2024 року.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши підстави заявленого відводу, вважаю, що заявлений відвід не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

За ч. 7 вищевказаної статті питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Згідно діючого процесуального законодавства, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Підстави для відводу секретаря судового засідання, визначені ч. 1 ст. 38 ЦПК України, відповідно до якої секретар судового засідання не може брати участі у розгляді справи та підлягає відводу (самовідводу) з підстав, зазначених у статті 36 цього Кодексу.

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім», в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).

Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).

Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції (995 004) повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38) (п. 28 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 року по справі «Газета «Україна-центр» проти України (заява №16695/04).

З огляду на вищевикладене, об`єктивний критерій вимагає щоб особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Заявляючи відвід, заявник повинен навести об`єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Апеляційний суд звертає увагу, що доводи заявника про наявність підстав для відводу головуючого судді та секретаря судових засідань, які наведені вище, зокрема щодо неотримання ним копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, а також його неналежного повідомлення про розгляд справи, призначений на 23 січня 2024 року, є припущенням та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи судовий розгляд призначений на 23.01.2024 року було відкладено зокрема і через відсутність належного повідомлення учасників справи, що підтверджується протоколом судового засідання, технічним записом (Т. 5, а. с. 156 - 156 зворотна сторона).

Наведене свідчить, що апеляційним судом, у тому числі з огляду на відсутність доказів належного повідомлення учасників справи, було відкладено розгляд справи з дотриманням ч. 2 ст. 223 ЦПК України, відповідно до положень якої суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Вказане спростовує доводи відводу про ризик розгляду справи по суті за відсутності відповідачів, зокрема, ОСОБА_1 ..

Апеляційний суд звертає увагу заявника, що обґрунтування заяви про відвід судді та секретаря судового засідання не свідчить про упередженість або необ`єктивність судді Назарової М.В. та секретаря судового засідання.

Одночасно апеляційний суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Належних та допустимих доказів про суб`єктивну упередженість судді Назарової М.В. заявник не надав. Особиста безсторонність суддів не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про відвід судді не містить визначених законом підстав для відводу головуючого судді та секретаря судового засідання. Жодними доказами не підтверджуються існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності судді та секретаря. Тому, вказані у заяві доводи не є підставами для задоволення відводу.

Крім того, наведені доводи щодо відводу секретаря судового засідання, щодо неналежного виконання покладених на неї обов`язків не є підставою для відмову секретаря судового засідання.

Інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді та секретаря судового засідання по справі не встановлено.

Таким чином, оскільки заявник не надав доказів на підтвердженнядоводів заяви, які б свідчили про наявність об`єктивних, дійсних обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді та секретаря судового засідання, посилання заявника не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи, зводяться до припущень та є безпідставними, вважаю необхідним відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід судді Назарової М.В. та секретаря судового засідання Лупши В.В..

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 381 ЦПК України Одеський апеляційний суду складі судді судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Назарової М.В. та секретаря судового засідання Лупши В.В. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду А. П. Заїкін