Рішення

від 05.02.2024 по справі 233/7715/19

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/7715/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Аллік Ю.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Баринової Л.Г.,

представника третьої особи Шамрай С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка в режимі відеоконференції цивільну справу №233/7715/19 за позовною заявою:

ОСОБА_1 , що мешкає за адресом: АДРЕСА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Варче», юридична адреса: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. О. Островського, 498

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, юридична адреса: Донецька область м. Слов`янськ пл. Соборна, 3

про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 19.12.2014 року о 13год. 30хв.,

В С Т А Н О В И В:

11.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРЧЕ», третя особа: Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділення Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Відповідно до автоматичного розподілу справ - 11.11.2019 року справа надійшла в провадження судді Наумик О.О.

04.09.2020 року по справі постановлено Рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

06.10.2020 року на вище вказане рішення надійшла апеляційна скарга.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09.02.2021 року Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2020 року - залишено без змін.

19.03.2021 року на вище вказану Постанову надійшла касаційна скарга.

Постановою Верховного суду від 08.09.2021 року Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2020 року - скасовано в частині відмови про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 19.12.2014 року о 13год. 30хв., та направлено на новий розгляд до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Відповідно до автоматичного розподілу справ - 22.09.2021 року справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він працював на ТОВ «Варче» з 01.03.2011 року в якості робітника.

21.11.2011 року його було переведено на посаду начальника механічного цеху.

Директор підприємства Боджгуа М. Ш. у разі виробничої необхідності та у зв`язку із відсутністю токаря направляв його працювати на токарному станку.

19.12.2014 року під час робочої зміни при виконанні токарних робіт із ним стався нещасний випадок: його ліва рука потрапила в обертовий механізм токарного станку, в результаті чого він отримав багаточисельні переломи лівої кінцівки із втратою працездатності.

Так, 19.12.2014 його викликав до себе директор підприємства ОСОБА_2 і попросив виточити вал для установки з виробництва шлакоблоку.

Протягом приблизно 15 хвилин після початку роботи на токарному станку він за допомогою різця обробив один бік валу, який знаходиться зі сторони шпинделя. Після цього, за допомогою напилка він обробив те місце, на якому в подальшому буде встановлюватися підшипник. Після цього він перейшов до обробки другої сторони вала, яка утримувалася центром задньої бабки.

В процесі обробки вала за допомогою напилка його рука накрутилася на вал, тому що шпиндель станка почав обертатися у протилежну сторону. Мабуть була зачеплена ручка фрикціону (ручка пуску та зміни напрямку обертів шпинделя). Він був одягнений у тілогрійку. В результаті того, що його рука накрутилася на вал, він отримав чотири переломи кінцівки, в тому числі один - відкритий.

Під час цього нещасного випадку директор знаходився поруч з ним, вимикнув станок, зняв вал і звільнив його (позивача) руку.

Про цей нещасний випадок знали усі правники підприємства, які знаходилися у цей день на роботі.

Директор підприємства ОСОБА_2 на своєму автомобілі доставив його до травмпункту лікувального закладу міста Костянтинівки. Відповідно Довідки «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» від 31.10.2019 зазначений час травмування - 19.12.2014 о 13 год. 30 хв., час звернення до травмпункту - 14 год.05 хв.

Директор запропонував йому щомісячно самостійно відшкодовувати матеріальну шкоду, якщо він (позивач) погодиться на те, щоб у його медичних документах було зазначено «побутова травма». В той час він знаходився у важкому стані і погано усвідомлював наслідки отриманої травми, тому не став сперечатися із директором і погодився на запис у медичних документах про побутовий характер нещасного випадку.

З 19.12.2014 по 20.02.2015 він знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КУ «ЛПУ ДЛ №5» із діагнозом (рос.): «тяжелая множественная травма левой верхней конечности. Сдавление і обширные рваные раны левого предплечья и плеча. Открытый вывих левого предплечья, открытый перелом внутреннего мьщелка левого плеча со смещением, закрытый оскольчатый перелом с/3 левого плеча со смещением, закрытый винтообразный перелом н/3 локтевой кости левого предплечья со смещением, некроз кожных лоскутов левого предплечья».

19.12.2014 року позивачу зроблено операцію та 20.02.2015 його виписали з лікарні.

29 квітня 2015 року МСЕК позивачу встановлено II групу інвалідності.

Після встановлення групи інвалідності керівництво (ТОВ «Варче») у порушення статті 170 КЗпП України не знайшло за можливе перевести його на більш легку роботу та 01 травня 2015 року (у святковий неробочий день) звільнило його з підприємства за «власним бажанням» відповідно до ст.39 КЗпП України, що є порушенням законодавства про працю.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27.09.2021 року прийнято позов до провадження за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 21.10.2021 року.

13.10.2021 року надійшли пояснення від представника третьої особи - Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділення Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, а яких зазначено, що процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначена Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою КМУ від 17.04.2019 № 337 (надалі - Порядок 337).

Відповідно до п.9 Порядку 337, розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострої професійного захворювання (отруєння) у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.

У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

Із змісту позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 звертається до суду із позовною вимогою про встановлення фактів нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом на підприємстві ТОВ «Варче».

Відповідно до вимог п.33 Порядку 337, визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом є обов`язком комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку.

Суд не вправі перебирати на себе права та обов`язки уповноваженої комісії та не повинен підмінювати функції уповноваженої комісії з розслідування.

Таку позицію неодноразово було висловлено судами різних інстанцій, зокрема в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2015 по справі № 6-10355св15 та від 01.06.2016 по справі № 223/562/14-ц та ін.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про встановлення фактів нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом, які сталися з ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ «Варче» 19 грудня 2014 року о 13 год. 30 хв. не ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

12.11.2021 року надійшли пояснення позивача.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16.11.2021 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.11.2021 року.

23.11.2021 року надійшли пояснення від представника третьої особи Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділення Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25.11.2021 року визнано обов`язковою явку в судове засідання представника ТОВ «Варче».

25.11.2021 року надійшли витребувані судом документи та письмові пояснення керівника ТОВ «Варче», в яких він зазначив, що нещасного випадку на виробництві ТОВ «Варче» 19.12.2014 з ОСОБА_1 не було, йому про це нічого не відомо, та свідків, які можуть це підтвердити не має. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

09.12.2021 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на письмові пояснення відповідача та лист відповідача, в якому зазначено, що характер, кількість пошкоджень та механізм їх отримання, які зазначені в медичних документах позивача свідчать про те, що травма була отримана саме при роботі на токарному станку, тому не є побутовою, а має виробничий характер. Просив факти, викладені у письмових пояснення відповідача, не приймати до уваги з причин їх безпідставності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17.12.2021 року надійшли пояснення від представника третьої особи Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділення Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в яких зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими, та такими, що не опираються на норми закону.

14.03.2022 року від надійшла уточнена позовна заява, в якій представника позивача просив встановити факт травми на виробництві, який стався з ОСОБА_1 під час роботи 19.12.2014 року на ТОВ «Варче» та зобов`язати ТОВ «Варче» провести розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем ОСОБА_1 під час роботи 19.12.2014 на цьому підприємстві.

09.01.2023 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника третьої особи про залучення у справі правонаступника, а саме: замінити третю особу - Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20.07.2023 року задоволено клопотання представника третьої особи Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та замінено третю особу - Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231) на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010).

02.08.2023 року через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення від представника третьої особи, в яких зазначено, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

За підсумками розслідування нещасного випадку роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця і може бути оскаржене в судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, визначається Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337.

Згідно з пунктом 9 цього Порядку розслідування проводиться у разі настання нещасного випадку, у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Строк давності для розслідування нещасних випадків становить три роки з дня їх настання.

У разі встановлення факту нещасного випадку рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

Отже зазначені положення Порядку вказують на те, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку.

Комісія з розслідування нещасного випадку встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто комісія є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту, рішення якого може бути оскаржено до суду.

Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 05 грудня 2019 року у справі №235/5301/16-ц (провадження № 61-7958св18) та від 21 травня 2020 року у справі № 186/1053/17 (провадження 61-45421св18).

Крім того, відповідно до вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. На думку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надані позивачем письмові докази є недостатніми для встановлення фактів нещасного випадку на виробництві.

Зокрема, листом КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» від 31.10.2019 підтверджується, що травми, з якими звертався позивач 19.12.2014 і 02.03.2016 , зі слів самого постраждалого є побутовими травмами. В індивідуальних програмах реабілітації інваліда № 672, 497 зазначена причина інвалідності - ОЗ (загальне захворювання). В довідці огляду МСЕК № 0597480 від 18.04.2017 також вказано, що причиною інвалідності є загальне захворювання.

Отже факт виробничих травм даними документами не підтверджується. Просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

11.08.2023 року надійшли пояснення позивача, в яких він зазначив, що заяву на розслідування він написав 24.06.2019 року в період дії Порядку №1232. Строк давності на його вимогу не розповсюджується. Керівник ТОВ «Варче» відмовився розслідувати нещасний випадок. 11.09.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держпраці з проханням надати розпорядження про необхідність розслідування нещасного випадку на виробництві, на що отримав відповідь з рекомендацією звернутися до суду.

15.08.2023 року представник позивача ОСОБА_4 надала заяву про виклик свідків у судове засідання.

У судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали у повному обсязі за наведених у позовній заяві підстав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином. Надав відзив на позовну заяву.

Третя особа надала пояснення щодо позову.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає такого висновку:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2011 по 01.05.2015 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Варче»:

-наказом №3-к від 01.03.2011 був прийнятий робочим;

-наказом №14-к від 21.11.2011 переведений на посаду начальника механічного цеху;

-наказом 2-К від 01.05.2015 звільнений за ст.39 КЗпП України - за власним бажанням у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності.

Зазначена обставина підтверджена відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.5-6), копіями відповідних наказів ТОВ «Варче» (а.с.38, 40, 42), виданих на підставі заяв позивача (а.с.39, 41, 43).

За повідомленням Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» за №01/14/2192 від 31.10.2019 ОСОБА_1 19.12.2014 о 14-05 звернувся до травмпункту травматологічного відділення КНП «БЛІЛ КМР» Медичне заключення №4531 від 19.12.2014 (час травмування - 19.12.2014 о 13:30), зі слів постраждалого, травма - побутова. 02.03.2016 о 13:15 ОСОБА_1 звернувся до травмпункту травматологічного відділення КНП «БЛІЛ КМР» Медичне заключення №900 від 02.03.2016 (час травмування - 02.03.2016 о 12:30), зі слів постраждалого, травма - побутова (а.с.7).

Звернення ОСОБА_1 19.12.2014 року зафіксоване у Журналі нещасних випадків невиробничого характеру по травмпункту відділення КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки (а.с.109), запис про що вказує на побутовий характер отриманих позивачем травм.

З Виписки з медичної карти стаціонарного хворого, Консультаційного висновку спеціаліста, убачається, що з 02.03.2016 по 19.04.2016 ОСОБА_1 перебував у травматологічному відділенні КУ «ЛПУ міська лікарня №5» м. Костянтинівки.

Виписка містить посилання на те, що під наглядом травматолога ОСОБА_1 знаходиться з 19.12.14, коли після побутової травми 19.12.14 (ліва рука потрапила у станок) звернувся до травмпункту КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки, де після огляду черговим лікарем зроблені р-грамми лівого передпліччя - косий перелам дист. Треті діафиза променевої кістки, на р-граммах лівого плеча і ліктьового суглобу - перелам с/3 діафиза плечової кістки з кутовою деформацією уламків відкритої кпереді, задній вивих кісток передпліччя. З 19.12.14 по 20.02.15 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки з діагнозом: важка множинна травма верхньої кінцівки. Здавлення і великі рвані рани лівого передпліччя і плеча. Відкритий вивих лівого передпліччя, відкритий перелам внутрішнього виростка лівого плеча зі зміщенням, закритий уламковий перелам с/3 лівого плеча зі зміщенням, закритий гвинтоподібний перелам н/3 ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням, некроз кожних лоскотів лівого передпліччя. Посттравматична невропатія лівого ліктьового нерва. 19.12.14 зроблені операції: ПХО, репозиція вивиху лівого передпліччя, ЧКО АВФ стержневого типу.

02.03.16 - повторна побутова травма (ліву руку затягнуло у рухомий механізм). Встановлений діагноз: відкрита рефрактура с/3 лівої плечової кістки. Закритий перелам хірургічної шийкми лівої плечової кістки. Велика рвана рана с/3 - н/3 лівого плеча з ураженням лівої плечової артерії на рівні с/3. Травматичний шок.

02.03.16 і 03.03.16 ОСОБА_1 було прооперовано: 1) ПХО ран лівого плеча; 3) пластика лівої плечової артерії аутовенознозним трансплантатом; 5) ампутація лівого плеча на рівні с/3 (а.с.8,9).

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК, серії 10 ААВ №453363, ОСОБА_1 , оглянутому вперше 29.04.2015, встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01.05.2016 (а.с.44).

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК, серії АВ №0597480, ОСОБА_1 , оглянутому повторно 18.04.2017, встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням безстроково (а.с.12).

24.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Варче» ОСОБА_2 із заявою про організацію розслідування нещасного випадку, що стався з ним 19 грудня 2014 року (а.с.15), на яке листом за №14 від 05.07.2019 позивачу було повідомлено про те, що на підприємстві ТОВ «Варче» у 2014 році нещасні випадки не відбувалися.

Пунктом 9 діючого «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого ПКМ України від 17.04.2019 №337, передбачено:

«Розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання».

Вирішуючи питання, чи пов`язаний нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 19.12.2014 з його роботою на ТОВ «Варче», суд виходив з такого:

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, станом на 19.12.2014 та 02.03.2016 визначав «Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затверджений постановою КМ України від 30.11.2011 №1232 (далі - Порядок 1232), дія якого поширювалася, зокрема на власників підприємств або уповноважених ними органів (роботодавців), на працівників, яків відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем.

Порядком 1232 було визначено, що розслідування проводилося у разі виникнення нещасного випадку, що стався у процесі виконання з працівником трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання травми (п.7);

про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці, чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов`язаний, зокрема: терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу; негайно повідомити роботодавця про те, що сталося; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та машини, механізми, обладнання, устаткування у такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку (п.8);

лікувально-профілактичний заклад повинен був, зокрема передати протягом доби на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1: підприємству, де працював потерпілий; робочому органові ВД ФССНВ за місцезнаходженням підприємства, де працював потерпілий; територіальному органові Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку; закладові державної СЕС, який здійснював державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працював потерпілий (п.9).

Пункт 10 Порядку 1232 регламентував дії роботодавця після одержання повідомлення про нещасний випадок, зокрема зобов`язував протягом доби утворити комісію та організувати проведення розслідування.

Обставинами, за якими нещасний випадок визнавався таким, що пов`язаний з виробництвом, пп.1 п.15 Порядку 1232 визначав зокрема виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства.

Нещасні випадки мали реєструватися роботодавцем у журналі за формою згідно з додатком 7 Порядку 1232.

Відповідач факт нещасних випадків, що сталися з позивачем при виконанні трудового обов`язку на виробництві, заперечує.

Свої доводи відповідач підтвердив:

- копією Журналу реєстрації постраждалих від нещасних випадків, у якому відсутні записи про будь-які нещасні випадки на підприємстві відповідача з 2004 року (а.с.135-137);

- довідкою за №13 від 24.06.2020 про те, що за період з 02.05.2015 по теперішній час на підприємстві ТОВ «Варче» згідно з відомостями про нарахування та виплату заробітної плати, заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася. Як основні, так і тимчасові роботи ОСОБА_1 на підприємстві не виконував, оскільки на підставі наказу №2-к від 01.05.2015 звільнений з підприємства за ст.39 КЗпП України (а.с.134);

- показами свідків:

ОСОБА_5 , яка пояснила, що на підприємстві відповідача вона працювала неповний робочий час з 08.00 по 11.00. За час її трудової діяльності їй нічого про нещасні випадки на ТОВ «Варче» не відомо, про будь-які нещасні випадки їй керівництво не повідомляло та проведення їх розслідування їй не доручало;

ОСОБА_6 , який пояснив, що про нещасні випадки з ОСОБА_1 на підприємстві відповідача йому не відомо.

Суд не бере до уваги покази свідків, допитаних в судовому засіданні, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,та письмові пояснення свідка ОСОБА_9 , оскільки вони не були особисто присутні під час нещасного випадку, який стався 19.12.2014 року о 13год. 30хв.

Наполягаючи на встановленні того факту, що нещасні випадки, що сталися з ним при виконанні трудового обов`язку на підприємстві відповідача, позивач посилається на те, що за своїм характером отримані ним травми не могли бути отримані в побуті.

На характер цих травм вказують записи у медичних виписках, у Журналі нещасних випадків невиробничого характеру по травмпункту відділення КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки за 2014 рік: «ліва рука потрапила у станок» (а.с.8,9), «ліву руку затягнуло у механізм, що рухався» (а.с.14), «рука потрапила у колесо» (а.с.109).

Вважає, що запис у Журналі нещасних випадків невиробничого характеру по травмпункту відділення КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки за 2016 рік про те, що травма 02.03.2016 отримана позивачем при падінні у гаражі, спростовується довідкою Кооперативу «Південний» по будівництву та експлуатації колективного авто гаражу від 10.06.2020, згідно з якою в гаражі № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 токарного станку ніколи не було, а також спростовується «свидетельскими показаниями от соседей о проживании», якими підтверджено, що він з 2013 року проживав у квартирі багатоквартирного будинку (а.с.180), що виключає можливість отримання ним у побуті таких травми, яку він отримав 19.12.2014 року.

Суд не бере до уваги консультативний висновок спеціаліста від 22 квітня 2016 року, в якому міститься опис отриманої позивачем 19 грудня 2014 року травми, а саме: «ліва рука потрапила у станок», як належний та допустимий доказ, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Даючи оцінку наданим сторонам доказам на підтвердження своїх вимог і заперечень проти позову, суд виходить з такого:

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд вважає, що стороною позивача не доведений той факт, що травма 19.12.2014 пов`язана з його роботою на підприємстві відповідача.

Так, надані позивачем докази на доведення обставин нещасного випадку 19.12.2014 не є достатніми для того, щоб дійти висновку про виробничий характер отриманої ним травми. Усі надані ним докази містять посилання на побутовий характер отриманих ним травм, на що він сам вказував при зверненні за медичною допомогою. Відсутність токарного станку у належному позивачу гаражу, як і проживання позивача у квартирі багатоквартирного будинку, не виключає можливість отримання травми позивачем у побуті і не є безумовним доказом того, що травма отримана ним на виробництві. Інших доказів на підтвердження виробничого характеру травми 19.12.2014 стороною позивача не надано та про наявність таких не зазначено.

З огляду на наведене, суд дістає висновку про необґрунтованість позову і про необхідність відмови у його задоволенні у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРЧЕ», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 19.12.2014 року о 13год. 30хв. - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду буде виготовлено 15.02.2024 року.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду О.О. Левчук