Ухвала

від 18.03.2025 по справі 753/7279/21

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 18 березня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника третьої особи, на майно якої накладено арешт ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Дарницькогорайонного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференцзв`язку

представника

ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі (РНОНМ 1768029032224), які розташовані за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Шпитьки, вулиця Господарська, будинок 10-а із забороною здійснювати будь які реєстраційні дії, відчужувати даний об`єкт нерухомого майна будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам або вчиняти будь які правочини із зазначеним нерухомим майном.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник третьої особи, на майно якої накладено арешт ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» - адвокат ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що клопотання прокурора розглянуто без повідомлення представника ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС», копію оскаржуваної ухвали не направлено, із змістом ухвали представник ознайомився 17 лютого 2025 року під час ознайомлення із матеріалами справи. Апеляційну скаргу направлено поштою 21 лютого 2025 року. З цих підстав, апелянт просив поновити строк на оскарження.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що прокурором належним чином не обґрунтовано та не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно Товариства, а також не надано доказів на підтвердження того, що нерухоме майно відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.

Зауважує, що твердження прокурора про те, що право власності на дане нерухоме майно незаконно зареєстровано за ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» на підставі підроблених документів, не підтверджується належними доказами.

Натомість, Товариство є добросовісним набувачем нерухомого майна, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30 січня 2008 року, який у судовому порядку не визнано не дійсним.

Посилається на те, що арештовані нежитлові будівлі не є предметом досудового розслідування, а відомості про причетність ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» до кримінального правопорушення, в матеріалах провадження відсутні.

Звертає увагу на те, що арештоване нерухоме майно ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» використовує у власній господарській діяльності, а накладення арешту із зобороною відчуження, розпорядження та користування, позбавляє Товариство можливості здійснювати господарську діяльність

Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється з 2021 року, однак станом на день подання клопотання та скарги, посадові особи Товариства не мають процесуального статусу.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи убачається, що 06 вересня 2023 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення представника ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС», відомості про направлення копії оскаржуваної ухвали матеріали справи не містять. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що із змістом ухвали представник ознайомився 17 лютого 2025 року під час ознайомлення із матеріалами справи, апеляційну скаргу направлено поштою 21 лютого 2025 року. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Дарницьким УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 28 січня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32021100000000111, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 14 ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

Прокурор у своєму клопотанні зазначив, що невстановлені особи, діючи на території м. Києва, виготовляли технічну документацію від імені суб`єктів господарювання, які мають для цього відповідну кваліфікацію в тому числі від імені ТОВ «ЕЮБ «Гривна-плюс» (ЄДРПОУ 24847787), Асоціації «Авістор буд» (ЄДРПОУ 31813695), до яких внесено неправдиві дані щодо фактичного стану об`єктів нерухомості (технічного стану, часу в якій вони були побудовані, їх введення в експлуатацію, відповідність будівельним вимогам та іншим нормам законодавства тощо), тим самим здійснювали підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, яке має право видавати такі документи і які надають право для подальшого введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, а також подальшої реєстрації права власності на ці об`єкти, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 18.02.2019 (19:26:21) державним реєстратором Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" ОСОБА_7 за ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» (ЄДРПОУ 35645952) зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості - нежитлові будівлі у складі: Офіс А загальною площею - 355,1 кв.м; Склад Б загальною площею - 123,4 кв.м; Склад В, загальною площею - 278,7 кв.м; Виробничий комплекс, Г, загальною площею - 1628,8 кв.м; Виробничий комплекс, Д загальною площею - 1858,6 кв.м; Виробничий комплекс Е, загальною площею - 597 кв.м; Склад Є, загальною площею - 170,3 кв.м., сумарна площа об`єктів нерухомості складає 5011,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1768029032224), які розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Шпитьки, вулиця Господарська, будинок 10-а.

Постановою прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 31 серпня 2023 року об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1768029032224), які розташовані за адресою: Київська обл., Бучанський район,

с. Шпитьки, вулиця Господарська, будинок 10-а, визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

04 вересня 2023 року прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на даний об`єкт нерухомого майна, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на

мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст. 170 КПК України).

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32021100000000111 про накладення арешту на вказане майно,слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане нерухоме майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна, з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Матеріали судового провадження свідчили, що на вказаному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги, що арештовано майно не відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження.

Крім того, постановою прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 31 серпня 2023 року об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1768029032224), які розташовані за адресою: Київська обл., Бучанський район,

с. Шпитьки, вулиця Господарська, будинок 10-а, обґрунтовано визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні та є предметом досудового розслідування.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права та діяльність ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане нерухоме майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта, що накладений арешт на нерухоме майно блокує роботу Товариств, є необґрунтованими. Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи власника майна, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Рішення слідчого судді на момент його постановлення є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника третьої особи, на майно якої накладено арешт ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_5 , з урахуванням викладених в ній доводам, задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику третьої особи, на майно якої накладено арешт ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_5 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дарницькогорайонного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника третьої особи, на майно якої накладено арешт ТОВ «БАЗИС СЕРВІС ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10

Єдиний унікальний № 753/7279/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11

Справа № 11сс/82/2375/2025 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК