Рішення

від 06.02.2024 по справі 201/10616/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10616/23

Провадження № 2/201/531/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Галко С.Д.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Червоної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЛАТКО ГРУП», ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про скасування рішень про внесення змін до державних реєстрів та припинення обтяжень речових прав,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 08 вересня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златко Груп», ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про скасування рішень про внесення змін до державних реєстрів та припинення обтяжень речових прав в якій позивач просив суд:

?Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського округу Скульської Тетяни Анатоліївни від 27 вересня 2017 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації ОСОБА_4 , PHOKПП: НОМЕР_1 іпотекодержателем за Договором іпотеки, серія та номер SMERS01367/1, виданий 17.09.2008 приватним нотаріусом Ковальовою Є.Є. та припинити обтяження речових прав на квартиру АДРЕСА_1 за зазначеним Договором іпотеки (номер запису про іпотеку: 14289592).

?Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни від 27 вересня 2017 року про реєстрацію змін в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо заміни обтяжувача шляхом вилучення обтяжувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЛАТКО ГРУП», ЄДРПОУ: 39721764, та додання обтяжувача ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.09.2017, укладеного між ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» і ОСОБА_4 , та припинити обтяження речових прав за зазначеним Договором.

?Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що 30 жовтня 2004 року між ними було укладено шлюб. За час перебування у шлюбі ними за кредитні кошти було придбано наступне майно:

1. Транспортний засіб марки PORSHE моделі Cayenne, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований на ім?я позивача 27 березня 2007 року (Кредитний договір № 490035689 від 08 березня 2007 року, Договір застави № 490035689 від 28 березня 2007 року, укладені між позивачем і ПАТ «Альфа-Банк»).

2. Транспортний засіб марки PORSHE моделі Boxter, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований на ім?я позивачки 13 лютого 2008 року (Кредитний договір № 490057296 від 14 лютого 2008 року укладений між позивачкою і ПАТ «Альфа-Банк»).

3. Транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ моделі Vito 111CDI, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , зареєстрований на ім?я позивача 18 квітня 2008 року (Кредитний договір № 490064865 від 21 квітня 2008 року, укладений між позивачем і ПАТ «Альфа-Банк»).

18 жовтня 2004 року позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_8 від 11 жовтня 2004 року (Договір траншу № SME0017284 від 17 вересня 2008 року, Договір іпотеки № SMERS01367/1від 17 вересня 2008 року, укладені між позивачем і ПАТ «Альфа-Банк»).

Проте, 30 вересня 2021 року позивачам стало відомо про те, що обтяжувачем автомобіля Porshe Cayenne, 2007 p.в., VIN № НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 замість ПАТ «Альфа-Банк» виявився відповідач - ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Крім цього, 01 жовтня 2021 року позивачі дізнались, що іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 замість ПАТ «Альфа-Банк» знову виявився ОСОБА_4 .

Усвідомлюючи те, що відповідач ОСОБА_4 може незаконно звернути стягнення на зазначене майно для задоволення своїх вимог, позивачі вимушені звернутися до суду за захистом свого права власності за наступними підставами.

Встановлено, що 08 вересня 2017 року між ПАТ «Альфа-Банк» відповідачем - ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» укладений Договір факторингу, за яким банк відступив свої права грошової вимоги цьому відповідачу до позивачів за договорами:

Кредитним договором № 490057296 від 14 лютого 2008 року (транспортний засіб марки PORSHE моделі Boxter, 2007 року випуску VIN № НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_5 )

Кредитним договором № 490064865 від 21 квітня 2008 року (транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ моделі Vito 111CDI, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_12 );

Кредитним договором № 490035689 від 28 березня 2007 року (транспортний засіб марки PORSHE Моделі Cayenne, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_13 ) ;

Договору про надання траншу № SME0017284 від 17 вересня 2008 року (квартира АДРЕСА_2 ;

Договору про надання траншу № SME0017855 від 19 вересня 2008 року.

В подальшому, 27 вересня 2017 року між відповідачем ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» тa другим відповідачем ОСОБА_4 був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії), за яким ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» відступив ОСОБА_4 , a останній набув право вимоги і став кредитором позивачів зa зазначеними договорами.

В цей же день, 27 вересня 2017 року, між відповідачами ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» і ОСОБА_4 укладений Договір передачі прав за Договором іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Тетяною Анатоліївною і зареєстровано у реєстрі за № 3097. Згідно із цим Договором ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» передало, фізична особа ОСОБА_5 прийняв всі прав за Договором іпотеки SMERS01367/1, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_2 .

У зв?язку з цим 27 вересня 2017 року приватним нотаріусом Скульською Т.Д. внесені зміни до:

Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині зміни іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 на фізичну особу ОСОБА_4 .

Державного реєстру обтяжень рухомого майна шляхом вилучення обтяжувача ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» та додання обтяжувача - фізичну особу ОСОБА_4 на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 27 вересня 2017 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_4 і ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП», за договорами:

- Кредитним договором № 490057296 від 14 лютого 2008 року

- Кредитним договором N 490064865 від 21 квітня 2008 року

- Кредитним договором N 490035689 від 28 березня 2007 року

Тому позивачі пославшись на те що відступлення права вимоги на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України , оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме банк або інша фінансова установа, просили позовні вимоги задовольнити (а.с. 1-10).

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 16 жовтня 2023 року представник відповідача ОСОБА_4 просила відмовитив задоволенніпозовних вимогу зв`язкуз їхнеобґрунтованістю. Так, дійсно позивачами було укладено ряд кредитних договорів , після чого до ОСОБА_4 перейшло право вимоги за вказаними кредитними договорами. Договори про відступлення права вимоги ніким не оспорювалися та є дійсними. Згода боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, при цьому у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора. Окрім того позивачами не зазначено чим саме порушено їх права в наслідок зміни кредитора (а.с. 73-77).

Окрім того просили застосувати до позовних вимог строк позовної давності оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався ще 2019 році у справі № 412/4157/2012 про поділ майна подружжя (а.с. 88-89).

24жовтня 2023року представником позивачів черезканцелярію судуподано пояснення в яких останній зазначив, що позивачами не оспорюються , які були укладені між ОСОБА_4 та ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП», а оскаржують рішення приватного нотаріуса про внесення змін до Державного реєстру речових прав, про які їм стало відомо 01 жовтня 2021 року, а тому ними не пропущено строку позовної давності (а.с. 97- 97а).

14грудня 2023року представником ТОВ«ЗЛАТКО ГРУП» надановідзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» має ліцензію яка дозволяє надавати фінансові послуги, а саме купувати та продавати кредитні зобов`язання, що й було зроблено товариством. Позивачами не зазначено чим зміна кредитора в зобов`язанні порушила права позивачів. Також зазначили що Договір відступлення права вимоги від 27 вересня 2017 року, який було укладено між товариством та фізичною особою ОСОБА_4 за своєю суттю є договором купівлі продажу, та не передбачає умови наявності у ОСОБА_4 статусу фінансової установи, оскільки ним кредит не видавався, відсотки не нараховувалися, а він лише придбав наявну у позивачів перед банком заборгованість (а.с. 118-122)

Представником позивачів 23січня 2024року наданопояснення в яких зазначив, що приватний нотаріус повинен був відмовити відповідачу у вчиненні реєстраційних дій на підставі п.п. 2,3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» оскільки заяву про реєстрацію подано неналежною особою. Стосовно заяви про застосування строків позовної давності зазначив, що позивачі не оскаржують правочини вчиненні між ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» та ОСОБА_4 , а просять скасувати рішення приватногонотаріуса провнесення зміндо Державногореєстру речовихправ на нерухомемайно щодореєстрації ОСОБА_4 про яке їм стало відомо лише в серпні 2023 року, коли ОСОБА_4 звернувся до приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження (а.с. 125- 128).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 вересня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.48-49).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

До суду 11 вересня 2023 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 50-51).

Ухвалою судді від 12 вересня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златко Груп», ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про скасування рішень про внесення змін до державних реєстрів та припинення обтяжень речових прав (а.с. 52-53).

28 вересня 2023 року ухвалою судді задоволено клопотання позивачів про забезпечення позову (а.с. 65-68).

Ухвалою суду від 28 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 112-113).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» в судове засідання не з`явився, в наданому відзиві просили розглянути справу за їх відсутності, в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Третя особа приватний нотаріус в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, заяв клопотань суду не надавала, правом на надання письмових пояснень не скористалася .

Фактичні обставини встановленні судом

30 жовтня 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу (а.с. 13).

28 березня 2007 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 490035689 відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 93955,97 доларів США на придбання транспортного засобу PORSHE моделі Cayenne, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , (а.с. 14-15). 28 березня 2007 року укладено Договір застави № 490035689 (а.с. 16-17). Право власності на даний автомобіль 27 березня 2007 року було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 18).

14 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 490057296 відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти в розмірі 95844,49 доларів США на придбання транспортного засобу марки PORSHE моделі Boxter, 2007 року випуску VIN № НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с. 19), який було зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.20).

21 квітня 2008 року між ЗАТ«Альфа Банк» та ОСОБА_2 було укладенокредитний договір №490064865відповідно доякого ОСОБА_2 отримав кредитнікошти врозмірі 49467,33 доларівСША напридбання транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі Vito 111CDI, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 (а.с. 21), який було зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 22).

Відповідно до свідоцтва про право власності на майно від 11 жовтня 2004 року ОСОБА_2 на праві власності належить кв. АДРЕСА_3 (а.с. 23-24).

17 вересня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк та ОСОБА_2 укладено Договір траншу № SME0017284 відповідно до якого ОСОБА_2 отримав 333049, доларів США (а.с. 25-26).

17вересня 2008року міжЗАТ «АльфаБанк та ОСОБА_2 було укладенодоговір іпотеки№ SMERS01367/1де предметіпотеки квартира АДРЕСА_4 (а.с. 27-29).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна кв. 90 розташована за адресою: АДРЕСА_5 належить на праві власності ОСОБА_2 , номер запису про обтяження : 14289767 дата реєстрації 17.09.2008 року, підстава для державної реєстрації договір іпотеки, серія та номер SMERS01367/1, виданий 17 вересня 2008 року, видавник приватний нотаріус Ковальова Є.Є., вид обтяження: заборона на нерухоме майно, обтяжувач ПАТ «АЛЬФА-БАНК». Номер запису про обтяження: 14289683, дата та час реєстрації 18.03.2010, реєстратор приватний нотаріус Якушева Є.А., підстава для державної реєстрації постанова, про відкриття виконавчого провадження № В23-225/10ВП № 17983596, виданий 13.03.2010, вид обтяження арешт нерухомого майна, обтяжувач Жовтневий відділ ДВС Дніпропетровського МУЮ. Номер запису про іпотеку: 14289592, дата та час реєстрації 17.09.2008, реєстратор приватний нотаріус Якушева Є.А., підстава для державної реєстрації договір іпотеки, серія та номер SMERS01367/1, виданий 17.09.2008 року, іпотекодержатель ОСОБА_4 (а.с.31 - 32).

08 вересня 2017 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» було укладено Договір факторингу відповідно до якого банк відступив свої права грошової вимоги ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договорами:

?Кредитним договором № 490057296 від 14 лютого 2008 року (транспортний засіб марки PORSHE моделі Boxter, 2007 року випуску VIN № НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_5 )

?Кредитним договором № 490064865 від 21 квітня 2008 року (транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ моделі Vito 111CDI, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_12 );

?Кредитним договором № 490035689 від 28 березня 2007 року (транспортний засіб марки PORSHE Моделі Cayenne, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_13 ) ;

?Договору про надання траншу № SME0017284 від 17 вересня 2008 року (квартира АДРЕСА_2 ;

?Договору про надання траншу № SME0017855 від 19 вересня 2008 року(а.с. 33-36).

В подальшому, 27 вересня 2017 року між ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» тa Петренком В.Г. був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії), за яким ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» відступив ОСОБА_4 , a останній набув право вимоги і став кредитором позивачів зa зазначеними договорами(а.с. 37).

В цей же день, 27 вересня 2017 року, між ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» і ОСОБА_4 укладений Договір передачі прав за Договором іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Тетяною Анатоліївною і зареєстровано у реєстрі за № 3097. Згідно із яким ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» передало, фізична особа ОСОБА_5 прийняв всі права за Договором іпотеки SMERS01367/1, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_2 (а.с. 38-39).

27 вересня 2017 року приватним нотаріусом Скульською Т.Д. внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині зміни іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 на фізичну особу ОСОБА_4 та Державного реєстру обтяжень рухомого майна шляхом вилучення обтяжувача ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» та додання обтяжувача - фізичну особу ОСОБА_4 на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 27 вересня 2017 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_4 і ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП», за договорами: Кредитним договором № 490057296 від 14 лютого 2008 року, Кредитним договором N 490064865 від 21 квітня 2008 року, Кредитним договором N 490035689 від 28 березня 2007 року (а.с. 40-41).

05 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою вчинено виконавчий напис №944 яким пропонує звернути стягнення на майно боржника: транспортний засіб PORSHE моделі Boxter, 2007 року випуску VIN № НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , який переданий в заставу на підставі Кредитного договору , укладеного 14 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ « Альфа Банк», право вимоги за яким перейшло на підставі Договору факторингу б/н від 08 вересня 2017 року, Договору про відступлення прав вимоги (цесія) від 27 вересня 2017 року до гр. ОСОБА_4 стягувач (а.с. 61).

09 серпня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва з заявою про відкриття виконавчого провадження на виконання Виконавчого напису № 944 виданий 05 жовтня 2021 року (а.с. 98).

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. від 09 серпня 2023 року за заявою про примусове виконання виконавчого напису № 944 від 05 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження № 72482283 про звернення стягнення на майно боржника - транспортний засіб PORSHE моделі Boxter, 2007 року випуску VIN № НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , який переданий в заставу на підставі Кредитного договору , укладеного 14 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Альфа Банк», право вимоги за яким перейшло на підставі Договору факторингу б/н від 08 вересня 2017 року, Договору про відступлення прав вимоги (цесія) від 27 вересня 2017 року до гр. ОСОБА_4 стягувач (а.с. 62).

09 серпня 2023 року постановою приватного виконавця повернути виконавчий напис № 944 виданий 05 жовтня 2021 року стягувачу (а.с. 63).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушенні, невизнанні або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина першастатті 263 ЦПК України).

Відповідно до п.п.2,3ч.1,ст.24Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» підстави для відмови в державній реєстрації прав є:заява про державнуреєстрацію правподана неналежноюособою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно із ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, a позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Аналізуючи зазначені норми права, Велика палата Верховного Суду у постанові в справі N 465/646/11 дійшла наступних висновків: «Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов 'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов?язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 України)

При цьому слід врахувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов?язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб?єктний склад у частині кредитора.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов?язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов?язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов?язку у конкретному зобов?язанні; 2) зобов?язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов?язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов?язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону № 2664-ІІІ фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Щоб краще зрозуміти природу факторингу доцільно вдатися до історії його появи. Факторинг виник тоді, коли ринки збуту були віддалені від місць виробництва продукції, і фактори відігравали роль зв`язкових між виробниками та кінцевими покупцями. Факторингом у ті часи була, зокрема, посередницька послуга у торговельній діяльності, за допомогою якої виробник (постачальник) товару швидко та гарантовано отримував від посередника (фактора) кошти за товар (навіть до його поставки покупцеві), а покупець (торговець) цього товару отримував відстрочку в його оплаті, завдяки чому міг його перепродати, отримати кошти від кінцевого покупця та розрахуватись ними з фактором. За цю посередницьку послугу фактор отримував винагороду від продавця або покупця (торгівця).

З часом розвитку факторинг набув різних видів та форм, перестав бути посередницькою торговельною послугою, а фактор втратив функцію дистриб?ютора продукції.

Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов?язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду у Постанові №910/19199/21 дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.

Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов?язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

Судом встановлено що між ТОВ «ЗЛАТКО ГРУП» та фізичною особою ОСОБА_4 27 вересня 2017 року було укладено Договір відступлення прав вимоги (цесія) за яким товариство відступило ОСОБА_4 право вимоги, що належали товариству на підставі договору факторингу від 08 вересня 2017 року, а ОСОБА_4 стає кредитором за кредитними договорами: Кредитним договором № 490057296 від 14 лютого 2008 року; Кредитним договором № 490064865 від 21 квітня 2008 року; Кредитним договором № 490035689 від 28 березня 2007 року; Договору про надання траншу № SME0017284 від 17 вересня 2008 року.

В пункті 2 даного Договору зазначено, що за відступлення права вимоги Цесіонарій сплачує Цедентові плату в розмір 3541000 грн. на протязі 3х робочих днів. Згідно наданої відповідачем виписки по рахунку ОСОБА_4 було сплачено кошти за придбання боргу

Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Отже, за своєю правовою природою Договір від 27 вересня 217 року є договором купівлі-продажу майнового права, тому не може бути віднесений до договорів факторингу. Відповідач ОСОБА_4 не набув право здійснювати фінансові операції щодо боржників, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Зазначений договір відступлення прав вимоги не містить умов, які передбачали б передання грошових коштів новим кредитором у розпорядження кредитору за плату, тобто його умови не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за цим правочином не є відносинами у сфері факторингу. Цей правочин є купівлею-продажем прав вимоги і за правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 ЦК України, і суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявності у ОСОБА_4 як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 червня 2021 року у справі

Отже, такий договір не можна кваліфікувати як договір факторингу. Він є змішаним, бо містить елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема, ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору).

Тому посилання позивачів на те, що Договір про відступлення права вимоги на користь фізичної особи суперечить положенням ст. ст. 512, 1054 ЦК України та заяву про внесення змін до Державного реєстру подано не належною особою є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду факт порушення відповідачами їх прав та інтересів, за захистом якого вони звернулися до суду, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних через необґрунтованість.

Стосовно заяви відповідачів про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, суд зазначаю наступне.

Відповідно дост. 256 ЦК України,позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зіст. 257 ЦК Українизагальна позовна давністьвстановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ).

Відповідно дост. 267 ЦКУпозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ).

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВСУ від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВСУ від 07 листопада 2018 року (справа № 0907/2-7453/2011, провадження № 61-6321св18), Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа № 288/1361/15-ц, провадження № 61-4212св18).

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Враховуючи, що в судовому засіданні позивачами належними та допустимими доказами не доведено суду факт порушення відповідачами їх прав та інтересів, за захистом яких вони звернувся до суду, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Судові витрати розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,76,78,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЛАТКО ГРУП », ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про скасування рішень про внесення змін до державних реєстрів та припинення обтяжень речових прав відмовити вповному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2024 року

Суддя С.О. Демидова