Рішення

від 07.02.2024 по справі 953/19098/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/19098/21

н/п 2/953/289/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 лютого 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кривенко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , від імені якого діє уповноважений представник адвокат Лисенко А.О., звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яким просить визнати виконавчий напис, вчинений 16 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем та зареєстрованого в реєстрі за №21971 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 10368,77 гривень таким, що не підлягає виконанню. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що вважає оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса незаконним, оскільки жодних вимог від відповідача не отримував. Приватний нотаріус, достовірно знаючи, що заборгованість, з приводу якої позивач звернувся до нього для вчинення виконавчого напису не є безспірною, а тому повинен був відмовити у його вчиненні. Крім того, перед вчиненням оскаржуваного виконавчого напису, нотаріус повинен був перевірити, чи подано в обґрунтування стягнення документи, зазначені у переліку, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.05.2023 підготовче засідання по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2023 зобов`язано ОСОБА_1 надати суду протягом десяти робочих днів з дня отримання даної ухвали надати належним чином завірену копію кредитного договору №2001397374001 від 05.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.11.2023 зобов`язано Київський обласний державний нотаріальний архів надати протягом десяти робочих днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів справи щодо виконавчого напису, вчиненого 16.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем та зареєстрованого в реєстрі за №21971, копії сторінок з реєстру нотаріальних дій, які містять інформацію про час та факт вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2023 зобов`язано Київський державний нотаріальний архів надати протягом десяти робочих днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів справи щодо виконавчого напису, вчиненого 16.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем та зареєстрованого в реєстрі за №21971, копії сторінок з реєстру нотаріальних дій, які містять інформацію про час та факт вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. 05.02.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подана заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представник, в якій ОСОБА_2 також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович до судового засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до ухвали суду від 07.02.2024, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 10118,77 грн. за кредитним договором №2001397374001 від 05.09.2019 року за період з 13.07.2020 по 13.07.2021(а.с.11)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. від 16.09.2021 відкрито виконавче провадження №66853962 з виконання виконавчого напису №21971, виданого 16.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 10368,77 грн. (а.с.12).

18.01.2024, на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2023 до суду надійшов лист завідувача Київського державного нотаріального архіву Гуль Л. за вих.. №17/01-21 від 05.01.2024, зі змісту якого вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. передав на державне відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву документи нотаріального діловодства та архіву за період з 2011 по 2022 рок. Відповідно до ату про нестачу архівних документів №1 від 27.10.2021, приватний нотаріус Бригіда В.О. не передавав виконавчі написи на державне відповідальне архівне зберігання до Київського державного нотаріального архіву.

За загальним правилом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» (далі за текстом закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012року №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих Банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 16.08.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що нотаріусу надавався нотаріально посвідчений кредитний договір №2001397374001 від 05.09.2019. Крім того, в ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано доводів позивача щодо не надсилання на його адресу відповідачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення. Отже, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з не доведення відповідачем дотримання умов щодо подання документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника для вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси позивача по справі ОСОБА_1 представляє Лисенко А.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1069933 від 30.09.2021, яке видане Адвокатським об`єднанням «Донець і партнери», договору про надання правничої (правової) правничої допомоги від 24 вересня 2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Донець і Партнери» та ОСОБА_1 , за умовами якого сторони погодили, що розмір гонорару за послуги/роботи адвоката за даним договором складає 15000 грн. Розмір гонорару включає фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручень клієнта (відрядження, добові, транспортні витрати, поштові витрати, судові збори, ви трати на фахівців, тощо). Відповідно до п.4.6 договору, за результатами надання правничої допомоги, на вимогу клієнта може бути складений акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, витрачений час та її вартість.

04.10.2021 між ОСОБА_1 та адвокатом Лисенко А.О. складено акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 24.09.2021, відповідно до якого клієнту були надані наступні послуги: консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі; підготовка та подання позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; підготовка та подання до суду заяви про забезпечення позову; підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів; підготовка та подання до суду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. У вказаному акті зазначено, що у відповідності до п.4.1 договору про надання правничої допомоги від 24.09.2021, укладеному між сторонами, вартість робіт складає 15 000 грн. На підтвердження сплати позивачем суми у розмірі 15000 грн. за договором про надання правової допомоги надано товарний чек з підписом адвоката Лисенка А.О.

Суд зазначає, що в порушення умов п.4.6 договору про надання правничої допомоги, у вказаному вище акті не зазначено витраченого часу та вартості кожної з перелічених послуг, наданих адвокатом позивачу.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи неподання адвокатом детального опису здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, а також розрахунку вартості кожного з виду робіт, що унеможливлює встановити співмірність заявленого розміру витрат на оплату послуг адвоката складності справи, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Саме така правова позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263,265, 280 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича № 21971 від 16.08.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 10118,77 грн. за кредитним договором №2001397374001 від 05.09.2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Бородіна