Рішення

від 12.02.2024 по справі 950/1816/23

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/1816/23

Провадження № 2/950/49/24

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2024 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Косолапа В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Я.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

представника третьої особи Звоновського Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області, управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради про дотримання правил добросусідства шляхом визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області, управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради у якій просить визнати незаконними дій відповідачів щодо розташування тимчасової споруди на відстані 0,42 м від бічної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , не облаштування її системою відведення атмосферних опадів та складування дров з порушенням протипожежних норм; зобов`язати відповідачів, перемістити тимчасову споруду розташовану на відстані 0,42 м від бічної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на відстані не менше 15 м від житлового будинку АДРЕСА_1 ; стягнути із відповідачів моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником садиби АДРЕСА_1 . Власниками сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2 є відповідачі.

Безпосередньо на межі земельних ділянок відповідачі побудували тимчасову споруду для зберігання дров розміром 4 х 4,5 м, висотою 2,5 м. Житловий будинок ОСОБА_1 межує з кладкою дров довжиною 4,5 м та висотою 2,5 м. Відстань від будинку до приміщення з дровами становить 1 м 84 см. Також, дах зазначеної будівлі частково виступає на територію садиби та не облаштований комунікаціями для відведення атмосферних опадів, що призводить до того, що вода з усієї площі даху потрапляє на належну позивачу земельну ділянку.

На численні звернення щодо переміщення дров в інше місце відповідачі не реагують. У зв`язку із цим ОСОБА_1 звернулась до виконавчого комітету Лебединської міської ради із заявою про дотримання правил добросусідства, норм та правил протипожежної безпеки.

За результатами огляду будівель комісією виконавчого комітету Лебединської міської ради встановлено, що відповідачами порушено: вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» частина покрівлі тимчасової споруди належної відповідачами виступає на земельну ділянку та не забезпечено належне відведення атмосферних опадів; протипожежні норми ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», розділ 15, Протипожежні вимоги п. 15.2.2, таблиця 15.2.

Позивач вказує на те, що її будинок дерев`яний та відноситься до ІІІб класу вогнестійкості, протипожежна відстань споруди, належної відповідачам, від її будинку повинна становити 15-18 м.

В частині моральної шкоди позивач указує на те, що недобросовісні та неправомірні дії відповідачів призвели до того, що вона весь час перебуває в депресивному стані, постійній нервовій та психологічній напрузі. Цей стан підсилюється та обтяжується тим, що в літній період дуже висока температура повітря та висока ймовірність загоряння дров у безпосередній близькості до її житла, а відповідачі ігнорують не лише її, а й представників органів місцевого самоврядування, поліції тощо. Вказане призводить до необхідності звернення до правоохоронних органів, поліції, суду.

28.04.2023 після чергових перемовин з сусідами з приводу порушення прав позивача, де прохання позивача були проігноровані, ОСОБА_1 перебувала у пригніченому стані, поїхала велосипедом до доньки та неподалік від двору впала в результаті чого отримала травму колінного суглоба. Вказана подія призвела до тривалого лікування. Час який вона витрачає для цього міг би бути витрачений на сім`ю та власні потреби. У зв`язку з цим у позивача постійно підвищений тиск, погіршився сон, вона вимушена звертатись до лікарів, що призвело до порушення звичного устрою життя.

Ухвалою від 14.08.2023 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 26.09.2023 до участі у справі в якості третьої особи залучено управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради. Ухвалою від 06.11.2023 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи.

Представник третьої особи виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області надав письмові пояснення у яких вказав, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру, власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 , однак речове право на таку земельну ділянку (з кадастровим номером 591050000:01:023:0295) не зареєстровано. Начальником відділу містобудування та архітектури управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради було проведено огляд, яким встановлено, що ОСОБА_7 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 розмістив тимчасову споруду для зберігання дров за порушенням ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди позивач вказала на те, що вона постійно переживає з приводу розміщення біля її будинку у притул дровника з великим обсягом дров, адже влітку це призводить до пожежної небезпеки. Натомість сусіди її не розуміють, ображали, сварилися з нею.

Представник виконавчого комітету в судовому засіданні позовні вимоги стосовно незаконності дій відповідачів в частині розташування тимчасової споруди підтримав. Щодо вимог в частині відшкодування моральної шкоди покладався на розсуду суду.

ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечувала. Пояснила, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 дійсно зведена тимчасова споруда для зберігання дров, яку побудував її чоловік. Їй також відомо, що приходили з міської ради і пропонували придбати дрова. В будинку проживають її батьки, дрова необхідні для опалення будинку. Щодо стягнення з неї моральної шкоди також заперечила, стверджує, що жодних конфліктів із позивачем вона не влаштовувала. Сусідку просили почекати доки дрова не використають повністю, далі їх там не буде. Представник ОСОБА_3 проти позовних вимог також заперечувала, зазначила, що фактично розміри тимчасової споруди не визначалися, її заміри не проводились. Єдиний огляд, який було проведено спеціалістом, проводився із земельної ділянки позивача, усі відстані та обміри є умовними. Також вказала на те, що ступінь вогнестійкості будинку ОСОБА_1 не визначалася, тобто вимога про переміщення споруди на 15 м є необґрунтованою. Надані фотографії не підтверджують нахил даху тимчасової споруди в сторону земельної ділянки позивача, натомість усі атмосферні опади стікають на земельну ділянку відповідачів. Сам факт того, що спірна споруда по АДРЕСА_2 є тимчасовою, підтверджується актом огляду від 10.05.2023.

Крім того, як на земельну ділянку позивача так і на земельну ділянку відповідачів відсутні правовстановлюючі документи, що позбавляє можливості установити дійсні межі таких земельних ділянок.

Вимоги щодо моральної шкоди вважає необґрунтованими, оскільки позивач не може пояснити з ким саме у неї виник конфлікт 28.04.2023 та обставини свого травмування, при тому що представник управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради у судовому засіданні стверджував, що коли він прибув для огляду земельної ділянки позивача, остання пересувалася на двох ногах та без допомоги сторонніх предметів, хоча перебувала на лікуванні з 01.05.2023 по 16.05.2023.

ОСОБА_5 проти позовних вимог також заперечувала, відзиву на позов не подала. У судовому засіданні зазначила, що із позивачем взагалі не сварилася, живе у АДРЕСА_3 проживають її батьки. У подальшому вказала, що проживає по АДРЕСА_2 оскільки її будинок було знищено внаслідок бойових дій. Вказала, що через місяць дров на тому місці уже не буде. Знає, що приходили з міської ради, однак тоді були претензії щодо піску та щебню.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 6).

Житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 5910500000:01:023:0029 (а.с. 7).

Власниками сусіднього домогосподарства (будинку) АДРЕСА_2 є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (по 1/2 частки) (а.с. 12, 22).

Актом огляду земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , від 10.05.2023 встановлено, що на земельній ділянці АДРЕСА_2 всупереч вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки, була розміщена тимчасова споруда для зберігання дров в безпосередній близькості від житлового будинку, що належить заявниці. Тимчасова споруда являє собою каркас із металевих труб з покрівлею із азбестоцементних хвильових листів. На час проведення огляду тимчасова споруда була наполовину наповнена дровами.

Розміщення тимчасової споруди для зберігання дров проведено з порушенням вимог Державних будівельних норм України Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». Частина покрівлі тимчасової споруди знаходиться на належній заявниці земельній ділянці. Власником тимчасової споруди не забезпечено належне відведення атмосферних опадів з покрівлі відповідно до вимог п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Тимчасова споруда для зберігання дров знаходиться на відстані 0,42 м від бічної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також на відстані 1,84 м від належного заявниці житлового будинку.

Розміщенням тимчасової споруди для зберігання дров за вищевказаною адресою власник земельної ділянки порушив протипожежні норми ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», розділ 15, Протипожежні вимоги п. 15.2.2, таблиця 15.2. Мінімальна протипожежна відстань між будівлями, розташованими на суміжних земельних ділянках повинна становити не менше 6 м в залежності від їх ступеня вогнестійкості. В даному випадку ступінь вогнестійкості будівель, розташованих на суміжних земельних ділянках, не визначалась.

Відповідно до п. 6.1.41, розділу Садибна забудова, ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» будівлі на земельних ділянках повинні розміщуватись на відстані не менше 1 м від бічної межі для зручності обслуговування (а.с. 67).

Як свідчить копія листа виконавчого комітету Лебединської міської ради від 10.05.2023 № Г-414/02-15 громадянину ОСОБА_7 було направлено звернення про усунення в місячний строк виявлених порушень перенесення тимчасової споруди для зберігання дров в інше місце (а.с. 14).

Як встановлено судом, ОСОБА_7 є батьком відповідачів. При цьому відповідачі не заперечували наявність тимчасової споруди у їхньому дворі, яку вони використовують для зберігання дров. Також судом встановлено, що жодних дозвільних документів на спорудження даного об`єкта відповідачі не отримували та оформлювали.

Зокрема вказане підтвердив ОСОБА_8 , будучи допитаним в якості свідка. Він вказав, що є чоловіком ОСОБА_3 , з кінця 2022 року почав будувати тимчасову споруду по АДРЕСА_2 для чого бетонував стовпи. В інтернеті він прочитав, що на тимчасові споруди жодні дозволи не потрібні. По ОСОБА_9 , 97 він не проживає, не знає для чого використовується та споруда на даний час, однак навесні 2023 року туди складали дрова, в тому числі він їх туди носив. Будувалася для зберігання речей. У 2023 році після ОСОБА_10 приходила донька позивача, палкою била по даху тимчасової споруди. Дрова зберігаються там по цей день.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. п. «г», «е» ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як свідчить акт огляду земельної ділянки від 10.05.2023 по АДРЕСА_1 , начальником відділу містобудування та архітектури управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради в діях власників господарства по АДРЕСА_2 (розміщення тимчасової споруди для зберігання дров) були встановлені порушення ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»: не дотримана мінімальна протипожежна відстань між будівлями, розташованими на суміжних земельних ділянках (розділ 15, Протипожежні вимоги п. 15.2.2, таблиця 15.2); частина покрівлі тимчасової споруди знаходиться на належній заявниці земельній ділянці; не забезпечено належне відведення атмосферних опадів з покрівлі (п. 6.1.41).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 7-2 Закону України «Про будівельні норми» під час проектування, будівництва та експлуатації об`єктів повинно бути забезпечено дотримання основних вимог до будівель і споруд з урахуванням їх функціонального призначення. Основні вимогидо будівельі спорудконкретизуються убудівельних нормах,нормативних документахна конструктивніта інженернісистеми. Будівлі і споруди у цілому та їх окремі частини повинні бути придатними для використання за призначенням з урахуванням, зокрема, безпеки для здоров`я людей, які задіяні протягом усього життєвого циклу споруди.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 7-2 Закону України «Про будівельні норми» основними вимогами до будівель і споруд є забезпечення: пожежної безпеки-будівлі абоспоруди повиннібути запроектованіі побудованітаким чином,щоб уразі виникненняпожежі: було обмежено виникнення та поширення вогню і диму всередині будівлі чи споруди; було обмеженопоширення вогнюна сусіднібудівлі іспоруди; була забезпечена можливість евакуації людей або їх порятунок в інший спосіб; враховувалася безпека рятувальників.

Так, згідно з п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» передбачає, що при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.

Відповідно до п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами слід приймати за таблицею 15.2 (чисельник).

Протипожежна відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами на суміжних ділянках приймається згідно з таблицею 6.7, але не менше протипожежних вимог даних норм.

В умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення слід визначати згідно з протипожежними вимогами даних норм, наведеними у таблиці 15.2.

Проведеним оглядом було встановлено, що тимчасова споруда для зберігання дров знаходиться на відстані 0,42 м від бічної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також на відстані 1,84 м від належного ОСОБА_1 житлового будинку.

Тобто розміщення тимчасової споруди для зберігання дров не відповідає вимогам вищевказаних будівельних норм.

Суд зазначає, що підстави не довіряти викладеним в акті замірам відсутні, оскільки такі не були спростовані відповідачами, ними не ставилось питання про проведення будь-яких експертних досліджень, залучення спеціалістів тощо.

При цьому ОСОБА_1 у своєму позові стверджувала, що її будинок дерев`яний та відноситься до ІІІб класу вогнестійкості, а тому відстань від будинку до тимчасової споруди повинна становити не менше 15 м у зв`язку із чим просила суд зобов`язати відповідачів перемістити тимчасову споруду на відстань не менше 15 м від її будинку.

Однак, як свідчить акт від 10.05.2023, ступінь вогнестійкості будівель, розташованих на суміжних земельних ділянках не визначалась, а тому відсутні підстави стверджувати, що будинок ОСОБА_1 відноситься до ІІІб класу вогнестійкості та відповідно до таблиці 15.2 в такому разі необхідно використовувати значення в 15 м.

Як свідчить таблиця 15.2 до п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», мінімальне значення відстані для будинків складає 6 м, про що також зазначено в акті від 10.05.2023.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання незаконними дій відповідачів щодо розташування тимчасової споруди на відстані 0,42 м від бічної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , не облаштування її системою відведення атмосферних опадів та зобов`язання відповідачів перемістити тимчасову споруду, розташовану на відстані 0,42 м від бічної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на відстань не менше 6 м від житлового будинку, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Доводи представника ОСОБА_3 в частині відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки як позивача так і позивача не приймаються судом до уваги, оскільки спір в межах даної справи не пов`язаний із встановленням меж сусідніх земельних ділянок, натомість відповідачі визнали та підтвердили, що у господарстві по АДРЕСА_2 , яке їм належить, проживають їх батьки, а з боку будинку позивача ними було зведено тимчасову споруду для зберігання дров.

При цьому суд враховує положення ч. 1 ст. 120 ЗК України, яка передбачає, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Таким чином відсутність відомостей про титульного власника земельної ділянки як позивача так і відповідача, не спростовує факту користування сторонами такими земельними ділянками та фактичної наявності спірної тимчасової споруди.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п. 3, 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п. 9 вищевказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування завданої моральної шкоди ОСОБА_1 стверджувала, що недобросовісні та неправомірні дії відповідачів призвели до того, що вона весь час перебуває в депресивному стані, постійній нервовій та психологічній напрузі через те, що впритул до її будинку знаходиться велика кількість дров сусідів, однак останні ігнорують її прохання їх прибрати, що призводить до необхідності звернення до правоохоронних органів, поліції, суду. Також вказувала на те, що 28.04.2023, після чергових перемовин з сусідами з приводу порушення її прав, ОСОБА_1 , перебуваючи у пригніченому стані, поїхала велосипедом до доньки та неподалік від двору впала в результаті чого отримала травму колінного суглоба. Вказана подія призвела до тривалого лікування.

Час який вона витрачає для цього міг би бути витрачений на сім`ю та власні потреби. У зв`язку з цим у позивача постійно підвищений тиск, погіршився сон, вона вимушена звертатись до лікарів, що призвело до порушення звичного устрою життя.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим, позивач не може пояснити із ким саме відбувся конфлікт 28.04.2023, а показання свідків не підтверджую взаємозв`язку травмування позивача з фактом завдання їй шкоди саме відповідачами.

При цьому, за клопотанням позивача в якості підтвердження обставин завдання моральної шкоди, судом були допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що позивач її матір. З появою в житті матері відповідачів та їхньої побудови, її життя змінилося. Сусіди не повідомили її про намір побудувати споруду. Одного разу вона прийшла до матері додому та побачила, як чоловік ОСОБА_13 будує дровник та складає дрова. У відповідь на запитання матері, що він робить, той почав ображати їх нецензурною лайкою. Після цього мати не спала, увесь час переживала.

Свідок ОСОБА_12 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_1 , знає її близько 7 років. Про її конфлікт з сусідами знають усі. Влітку вона почала переживати за свою хату, постійно плакала, вела розмови виключно про це. Також вказала, що при розмовах або сварках ОСОБА_1 із сусідами особисто не була присутня.

При цьому суд не може об`єктивно пов`язати факт травмування позивача після поїздки на велосипеді із обставиною будівництва на суміжній земельній ділянці тимчасової споруди для зберігання дров із порушенням норм будівництва.

У той же час, як свідчать обставини справи, протягом тривалого періоду позивач вимушена докладати зусиль для відновлення її прав, а саме в травні 2023 року остання була вимушена звернутись до виконавчого комітету та поліції, про що свідчать листи ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУ НП в Сумській області від 01.06.2023 № 7654, від 08.06.2023 № 8049 та від 13.06.2023 № 8332 (а.с. 15, 16, 17). Також і свідки вказали на те, що ОСОБА_1 увесь час переживала з приводу тимчасової споруди, а не безпосередньо через сварки із сусідами з цього приводу.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 зазнала певних переживань та тривоги з приводу порушення її прав з боку власників суміжної земельної ділянки, була вимушена вживати заходів відновлення своїх прав, звертатись до міської ради, поліції та суду, приймати участь у судових засіданнях та у зв`язку із цим зазнала моральної шкоди.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, зважаючи на ступінь доведеності розміру моральної шкоди та обставин, які її спричинили, суд вважає оцінену позивачем суму завданої їй моральної шкоди необґрунтованою у зв`язку із чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. При цьому суму моральної шкоди, завданої незаконним зведенням на суміжній земельній ділянці тимчасової споруди для зберігання дров із порушенням норм будівництва, суд оцінює в 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області, управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради про дотримання правил добросусідства шляхом визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати незаконними дій ОСОБА_3 , ОСОБА_5 щодо розташування тимчасової споруди для зберігання дров на відстані 0,42 м від бічної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та не облаштування її системою відведення атмосферних опадів.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_5 перемістити тимчасову споруду для зберігання дров, розташовану на відстані 0,42 м від бічної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на відстань не менше 6 м від житлового будинку, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 2000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2024.

Суддя Вадим КОСОЛАП