Ухвала

від 14.02.2024 по справі 947/32389/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/32389/21

Провадження № 6/947/11/24

УХВАЛА

про відмовуу задоволенніподання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності

14.02.2024

Київський районний суд м.Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю представника заявика ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, поданого під час виконання виконавчого листа, виданого по цивільній справі № 947/32389/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2023 року приватний виконавець звернувся до суду із поданням, в якому просив визначити частку майна боржника - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в спільному майні подружжя, а саме: двоповерховому дачному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 920,4 кв.м. в розмірі 1/2 частки двоповерхового дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 920,4 кв.м. Визначити частку майна боржника - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в спільному майні подружжя, а саме: земельної ділянки загальною, площею 0,0726 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер: 5110136900:23:016:0029 в розмірі 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0726 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер: 5110136900:23:016:0029.

У зв`язку із тим, що цивільна справа № 947/32389/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості булла надіслана на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду 20.06.2023 року, ухвалою суду від 17.07.2023 року було зупинено провадження по справі № 947/32389/21 за поданням Приватного виконавця виконавчого окуругу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності по цивільній справі № 947/32389/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості до розгляду Касаційним цивільним судом у складі Верховного суду касаційної скарги на рішення у справі.

10 листопада 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович надіслав до суду клопотання, в якому просив поновити провадження по справі у зв`язку з тим, що 18.10.2023 року Верховним Судом прийнято постанову по справі № 947/32389/21.

Ухвалою суду від 14.11.2023 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

У судове засідання, призначене на 14.02.2024 року, з`явився представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича Гросу Владислав Євгенович, подання підтримав та просив його задовольнити.

Стягувач (позивач по справі) ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення подання.

Боржник (відповідач по справі) ОСОБА_4 просив відкласти розгляд справи для можливості врегулювання спору мирним шляхом.

Заінтересована особа ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.ст. 443 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Дослідивши подання, матеріали що до нього додані, цивільну справу № 947/32389/21, суд прийшов до наступних висновків.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича знаходяться виконавчі провадження: ВП 72024729 з примусового виконання виконавчого листа № 947/32389/21, виданого 22.05.2023 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 12258 грн.; ВП 72030965 з примусового виконання виконавчого листа № 947/32389/21, виданого 22.05.2023 Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 14 жовтня 2010 року в сумі 108000 дол. США.; ВП 72029866 з примусового виконання виконавчого листа № 947/32389/21 виданого 22.05.2023 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 90000 грн.

13 та 14 червня 2023 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, копії яких надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом із повідомленням про вручення, за адресую вказаною у виконавчому документі. Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно боржника, на яке приватний виконавець має намір звернути стягнення, зокрема на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0726 га за адресою: АДРЕСА_1 , КН 5110136900:23:016:0029.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 19.03.2009 року за ОСОБА_4 зареєстровано двоповерховий дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 920.4 кв.м. на підставі рішення суду за справою № 2-6842 від 26.11.2008 Київського районного суду м. Одеси та 31.01.2008 Управлінням земельних ресурсів у місті Одеса видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 901636 про набуття ОСОБА_4 земельної ділянки на підставі договору дарування земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. від 13 липня 2007 року № 2190 площею 0,0726 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер: 5110136900:23:016:0029.

29.06.2023 на адресу приватного виконавця надійшла заява від ОСОБА_5 , якою повідомлено, що боржник - ОСОБА_4 з 03.07.1993 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції складено актовий запис № 792 (свідоцтво про шлюб № НОМЕР_2 від 03.07.1993).

Крім того, ОСОБА_5 до суду були подані заперечення на подання приватного виконавця, в яких остання вважає спірну земельну ділянку та будинок майном подружжя, у зв`язку з чим просила у задоволенні подання відмовити.

Однак, відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,0726 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:23:016:0029, набута ОСОБА_4 на підставі договору дарування, є його особистою приватною власністю та не підлягає поділу на підставі ст. 60 СК України, як спільна сумісна власність подружжя.

Також, слід зазначити, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , набутий ОСОБА_4 у власність на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2008 р. у справі № 2-6842 також не є спільною сумісною власністю подружжя з огляду на те, що у зазначеній справі позивачем виступав особисто ОСОБА_4 ОСОБА_5 участі у справі не брала, рішення суду не оскаржувала, жодних вимог щодо будинку не заявляла, будь-яке рішення суду з приводу визнання за ОСОБА_5 права на вказане майно, як об`єкт спільної сумісної власності відсутнє.

Відповідно до ч. З ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності це майно і про зняття з нього арешту.

ОСОБА_5 до суду за захистом порушеного права відповідно ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» не зверталася, що фактично свідчить, що виконавцем не були порушені її права, а також, що вона володіла інформацією щодо того, що будинок належить ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності.

Таким чином, накладення арешту на майно в рамках виконавчого провадження жодним чином не порушило права ОСОБА_5 , оскільки майно належало на праві особистої приватної власності ОСОБА_4 , а договір позики фактично укладався в інтересах сім`ї.

Оскільки ОСОБА_5 проти набуття ОСОБА_4 будинку ніякимчином не заперечувала, не перешкоджала такому набуттю, то власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 одноособово.

Заперечеючи проти задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., ОСОБА_5 зазначала про розгляд справи № 522/5307/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, встановлення порядку користування виселення, вселення, зобов`язання не чинити перешкоди в користуванні стягнення грошових коштів.

Однак, Постановою Верховного суду від 20 вересня 2023 р. у справі 522/5307/14-ц касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено; постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року скасовано; ухвалу Приморського районногосуду м.Одеси від08листопада 2022року, якою залишено без розгляду позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , за участітретіх осіб,заявляють самостійнихвимог щодопредмету споруна боцівідповідача ЮртаТОВ «ЮРГРУП»про розподілмайна подружжя,встановлення користуваннямайном,виселення,вселення,зобов`язанняне чинитиперешкоди вкористуванні майном,стягнення грошовихкоштів залишено в силі.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 мала достатньо часу для вирішення питання щодо поділу майна подружжя.

Відмовляючи у задоволенні даного подання, суд також бере до уваги, що доказів наявності на теперішній час в провадженні суду позову про поділ майна подружжя між сторонами у судовому засіданні надано не було, тобто твердження ОСОБА_5 щодо того, що спірне нерухоме майно є спільною власністю подружжя не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.443 ЦПК Українипитання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Вказана норма процесуального права встановлює порядок, в якому має бути здійснене звернення до суду, для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а також порядок розгляду даного питання.

Частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Відповідно до ч. 6ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно дост.50 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1статті 368 ЦК Українивизначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

За ч.2ст. 370 ЦК Українипередбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно зстаттею 371 ЦК Україникредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленомустаттею 366 ЦК України.

Згідно з положеннямистатті 366 ЦК Україникредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Разом з тим, суду не надано доказів, що майно, а саме двоповерховому дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є спільною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Статтею 443 ЦПК Українивстановлено можливість вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, і таке питання вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб; і неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

Отже,статтею 443 ЦПК Українивиділ частки майна для реалізації не передбачений.

При вирішенні питання про виділ частки майна суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства. При розгляді подання державного виконавця в порядкуст. 443 ЦПК Українивирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки в майні, що не є по суті його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій тільки визначається конкретне майно, що підлягає саме виділу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) міститься висновок про те, що «поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена». Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яке може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Вказане узгоджується і з позицією Верховного Суду що викладене в Постанові від 26 березня 2020 року у справа № 349/1878/14-ц

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності необхідно відмовити.

На підставі наведеного, відповідно дост. 50 Закону України «Про виконавче провадження»,ст.ст. 3-13, 76-82, 247, 258-260, 353, 354, 440ЦПК України -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, поданого по цивільній справі № 947/32389/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Куриленко О. М.